Розробка пропозицій щодо покращення фінансофої стійкості підприємства

   В фінансовому менеджменті найбільшого поширення отримали наступні види порівняльного фінансового аналізу:

1. порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства та середньогалузевих показників. Як стверджує автор, в процесі цього аналізу виявляється величина відхилення основних результатів фінансової діяльності підприємства та середньогалузевих з метою оцінки своєї конкурентної позиції по фінансовим результатам діяльності і виявлення резервів подальшого підвищення ефективності фінансової діяльності;
2. порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства та підприємств-конкурентів. На думку автора, в процесі такого аналізу виявляються слабкі сторони фінансової діяльності підприємства з метою розробки заходів по підвищенню його конкурентної позиції на конкурентному регіональному ринку;
3. порівняльний аналіз фінансових показників окремих структурних одиниць і підрозділів даного підприємства (його центрів відповідальності). Такий аналіз проводиться з метою порівняльної оцінки і пошуків резервів підвищення ефективності фінансової діяльності внутрішніх підрозділів підприємства;
4. порівняльний аналіз звітних і планових (нормативних) фінансових показників. Такий аналіз складає основу організації моніторингу, що проводиться підприємством для аналізу поточної діяльності. Автор вважає, що в його процесі виявляється величина відхилення звітних показників від планових (нормативних), визначаються причини цих відхилень і вносяться рекомендації по коригуванню окремих направлень фінансової діяльності підприємства.

 Таким чином, важливість порівняльного фінансового аналізу  не можна заперечувати, адже порівняння – основа не тільки суто аналізу, але й покращення будь-якої діяльності.

  Баканов М.І. і Шеремет А.Д. багато уваги приділяють також аналізу фінансових коефіцієнтів та інтегральному фінансовому аналізу [16].

   Аналіз фінансових коефіцієнтів базується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників фінансової діяльності між собою.

   В фінансовому менеджменті розповсюджені наступні групи аналітичних фінансових коефіцієнтів:

1. коефіцієнти оцінки фінансової стійкості підприємства;
2. коефіцієнт платоспроможності (ліквідності) підприємства;
3. коефіцієнт оборотності активів; коефіцієнт оцінки оборотності капіталу;
4. коефіцієнти оцінки рентабельності і т.д., то застосування цього виду аналізу складає сутність фінансового аналізу.

  Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової  незалежності підприємства щодо володіння своїм майном його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за критеріями:

1. рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;
2. платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов’язання мобільними активами);
3. часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування [31].

 Наведеним критеріям відповідає сукупність абсолютних і відносних показників фінансової стійкості, де враховані нормативні вимоги щодо характеристики фінансового стану підприємства.

          На думку автора, для цілей аналізу фінансової стійкості об’єкту дослідження найбільш придатна модель оцінки фінансової стійкості за критерієм стабільності джерел покриття запасів, що знайшла своє відображення у працях Крейніної М.Н., Стоянової О.С. та інших.

          Далі в роботі розглянуті абсолютні показники фінансової стійкості. Вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК), власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК+ДК); власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити та позики (ВОК+ДК+КК). Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто

 

ВОК = ВК – НА,                                                              (1.4)

 

                     де  ВОК – власні обігові  кошти;

                           ВК – власний капітал; 

                           НА – необоротні активи.

         Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК – мінімальна умова фінансової стійкості.

           Загальноприйнятою формулою визначення  власних обігових коштів (інші  назви цього показника – робочий  капітал; капітал, що функціонує) є різниця між оборотними активами  підприємства та його короткостроковими  зобов’язаннями, або різниця між  сумою власного капіталу і  довгострокових зобов’язань та  необоротними активами. Отже, власні  обігові кошти є частиною обігових  коштів, яка фінансується за рахунок  власних коштів та довгострокових  зобов’язань. При цьому останні  прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими [45].

            Для визначення типу фінансової  стійкості розмір власних обігових  коштів розраховують як різницю  між власним капіталом і необоротними  активами.

            Відповідно до забезпеченості  запасами згаданими варіантами  фінансування можливі чотири  типи фінансової стійкості.

            Абсолютна стійкість – для  забезпечення запасів (З) достатньо  власних обігових коштів; платоспроможність   підприємства гарантована: 

 

З < ВОК                                                            (1.5)

 

          Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім  власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність  гарантована:

 

З < ВОК + ДК                                                       (1.6)

 

           Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються коротко строкові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:

 

З < ВОК + ДК + КК                                               (1.7)

 

             Кризовий фінансовий стан –  для забезпечення запасів не  вистачає «нормальних» джерел  їх формування; підприємству загрожує  банкрутство: 

 

З > ВОК +ДК + КК                                              (1.8)

 

              В результаті можна визначити  три показника забезпеченості  запасів джерелами їх формування:

1. надлишок (+), нестача (-) власних оборотних засобів:

 

Δ ВОК = ВОК – З,                                                                (1.9)

 

де Δ ВОК – приріст (надлишок) власних обігових коштів;

2. надлишок (+), нестача(-) власних та  довгострокових джерел фінансування запасів (Δ ВДД):

 

Δ ВДД = ВДД – З                                                         (1.10)

 

3)  надлишок (+), нестача (-) загальної величини джерел покриття запасів    (Δ ЗДЗ):

 

Δ ЗДЗ = ЗДЗ – З                                                         (1.11)

 

         Наведені показники забезпеченості запасів відповідними джерелами фінансування  трансформуються у три факторну модель (М):

 

М = (Δ ВОК; Δ ВДД; Δ ЗДЗ)                                     (1.12)

 

          Дана модель характеризує тип  фінансової стійкості підприємства. Так, на практиці зустрічаються  чотири типи фінансової стійкості.

          Перший тип фінансової стійкості  можна представити у вигляді  наступної формули:

 

М₁ = (1; 1; 1), тобто (Δ ВОК ≥ 0; Δ ВДД ≥ 0; Δ ЗДЗ ≥ 0)              (1.13)

 

            Абсолютна фінансова стійкість  (М₁) на сьогодні в Україні зустрічається досить рідко.

           Другий тип (нормальна фінансова  стійкість) можна виразити формулою:

 

 М₂ =  (0; 1; 1), тобто (Δ ВОК < 0; Δ ВДД ≥ 0; Δ ЗДЗ ≥ 0)             (1.14)

          Нормальна фінансова стійкість  гарантує виконання фінансових  зобов’язань підприємства.

          Третій тип (нестійкий фінансовий  стан)  встановлюється за формулою:

 

М₃ =  (0; 0; 1), тобто (Δ ВОК < 0; Δ ВДД < 0; Δ ЗДЗ ≥ 0)             (1.15)

        Четвертий тип фінансової стійкості (кризовий фінансовий стан) можна представити в наступному вигляді:

 

М₄ =  (0; 0; 0), тобто (Δ ВОК < 0; Δ ВДД < 0; Δ ЗДЗ < 0)             (1.16)

 

          За даної ситуації підприємство  є повністю неплатоспроможним  та знаходиться на межі банкрутства,  так як ключовий елемент оборотних  активів «Запаси» не забезпечений  джерелами фінансування.

          Забезпеченість запасів джерелами  формування є сутністю фінансової  стійкості, її зовнішнім проявом,  а наслідком є платоспроможність  (ліквідність).

         

          1.2 Показники фінансової стійкості, методи аналізу та оцінки фінансової стійкості підприємства

 

           Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розраховувати сукупність  відносних аналітичних показників – коефіцієнтів ліквідності. Основними з них є коефіцієнти поточної, швидкої та абсолютної ліквідності [6].

          Знаменник в усіх наведених  показників один і той самий  – поточні пасиви, тобто термінові   невідкладні  зобов’язання. Аналітик поступово зменшує розмір чисельника до абсолютно ліквідного (грошові кошти).

1) Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття, загальної платоспроможності)

 

К_л.п. = ПА/ПП,                                                     (1.17)

               

           де  ПА – поточні активи, тис.грн.;

                 ПП – поточні пасиви, тис.грн.

           Значення К_л.п. показує, скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових, тобто невідкладних зобов’язань. Критичне значення К_л.п. = 1 – 1,5 свідчить про те, що підприємство вчасно ліквідує борги.

2)  Коефіцієнт ліквідності швидкої:

 

К_л.ш. = (ПА-З)/ПП,                                                    (1.18)

 

де З – запаси, тис.грн.

3)  Коефіцієнт ліквідності абсолютної:

 

К_л.а. = ГК/ПП,                                                          (1.19)

 

де ГК – грошові кошти, тис.грн.

          Значення коефіцієнта абсолютної  ліквідності повинно перебувати  в межах 0,2 – 0,35. Коефіцієнт  характеризує здатність підприємства  негайно ліквідувати короткострокову  заборгованість.

          Оцінювання ринкової стійкості  підприємства.

          Ринкова стійкість визначається  показниками, що характеризують  рентабельність підприємства, ефективність  менеджменту, ділову активність, інвестиційна діяльність, дивідендну  політику тощо.

          Відповідно до стандартів фінансової  звітності показники, які характеризують  фінансову стійкість підприємства, відображають напрямок фінансової  діяльності підприємства.

          За критерієм вартості залучення  капіталу,  а також ураховуючи  позитивний вплив фінансового  важеля, підприємству було б вигідно  формувати свої активи насамперед  за рахунок позикових коштів. Проте якщо величина позикових  коштів значно перевищує власні, підприємству загрожує банкрутство,  оскільки позичальники можуть  водночас виставити вимоги щодо  повернення боргів. Співвідношення  муж власними і позиковими  коштами визначає наперед фінансову  стійкість  підприємства у  довгостроковому плані. Підприємство  з не ризиковим співвідношенням  впевненіше почувається на ринку  капіталу за рахунок додаткової  емісії акцій, облігацій або  кредитів банків. На практиці  використовують сукупність показників  для аналізу фінансової стійкості підприємства з погляду структури джерел фінансування.

1. Коефіцієнт автономії (незалежності), або коефіцієнт концентрації власного капіталу: