Особливості оподаткування доходів фізичних осіб

Отже можна прийти до висновку, що заробітна платня займає головне місце у формуванні доходів населення ( надходження не беремо до уваги).

Аналізуючи досвід розвинених країн  світу, зокрема Європи, можна прийти до висновку, що в цих країнах на обсяг неоподатковуваних доходів громадян також покладено прожитковий мінімум, як і в Україні. Тобто обсяг податкової соціальної пільги на пряму залежить не лише від соціального положення індивіда, а й від розміру прожиткового мінімуму. Результати розрахунків наведено у таблиці 2.3.2

 

Таблиця 2.3.2 – Співвідношення  мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму при справлянні ПДФО в Україні за період               2007 – 2014  рр [39].

Показник	Рік
	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014
Мінімальна заробітна плата, грн	460	515	625	869	941	1073	1147	1218
Прожитковий мінімум, грн	492	592	626	875	894	1017	1108	1176
Відношення МЗП до прожиткового мінімуму, %	93,5	86,9	99,8	99,3	105,2	105,5	103,5	103,57
Податкова соціальна пільга, грн.	230	257,5	312,5	434,5	470,5	536,5	573,5	609
розмір ЗП, до якої застосовується ПСП, грн.	690	830	880	1230	1250	1423	1550	1650
Зменшення ПДФО, в результаті надання ПСП, грн.	34,5	38,63	46,88	65,18	70,56	80,48	86,03	91,35
Мінімальна заробітна плата після оподаткування, грн	411	461	559	777	842	960	1026	1090
Відношення МЗП після оподаткування до прожиткового мінімуму, грн.	83,62	77,81	89,30	88,83	94,14	94,36	92,59	92,63

 

 

Відповідно до проведених розрахунків можна прийти до наступних висновків. У період 2007 – 2010 рр. мінімальна заробітна платня навіть не досягала прожиткового мінімуму, що в свою чергу також негативно відзначалося на платниках податків.

Оскільки ПСП на сьогоднішній день складає 50 % МЗП, то і розрахунок ПДФО здійснювався з врахування цих обставин. Мінімальна заробітна платня за аналізований період не досягла рівня в 1,4 прожиткових мінімуми, тобто завжди підпадала під дію податкової соціальної пільги.

Відношення МЗП після оподаткування до прожиткового мінімуму показало невтішні результати. Так після відрахування ЄСВ та ПДФО, навіть з врахуванням ПСП, населення отримує лише близька 90 % прожиткового мінімуму.

Також слід відмітити чітку тенденцію підвищення розміру податкової соціальної пільги, та відношення розміру мінімальної заробітної плати після

оподаткування до прожиткового мінімуму.

 При визначенні впливу  оподаткування на рівень життя  громадян, з метою більш повної  його характеристики, доцільним  є також аналіз рівня податкового  навантаження на платників.

  Як правило, при визначенні податкового навантаження на громадян

беруться до уваги лише податки, що передбачають пряме оподаткування доходів.

 На думку російського  дослідника А. Боброва при визначенні  податкового навантаження на  доходи фізичних осіб треба  перш за все враховувати  податок  на доходи фізичних осіб, а  також  податок на транспортні  засоби, податок на майно фізичних  осіб, земельний податок, приводячи  тим самим суму податків у  порівняння з доходами фізичних  осіб.

Також не варто не забувати про обсяг зменшення рівня ПДФО у разі застосування ПСП. Для більшої наочності результати розрахунків приведено на рисунку 2.4.

 

Рисунок 2.4 – Аналіз динаміки зменшення ПДФО та його вплив на МЗП

 

Відповідно до проведених розрахунків можна прийти до наступних висновків. Як бачимо з рисунку 2.3 в період 2007 – 2013 рр. на території  України ПДФО, котрий сплачувався з мінімальної заробітної платні постійно збільшувався. Так, якщо у 2007 році ця сума становила 34,5 грн., то вже на 2014 рік вона повинна складати 91,35 грн. Однак не дивлячись на це рівень МЗП після оподаткування не досягає обсягу прожиткового мінімуму. Максимальне зближення двох показників спостерігалося у 2012 році, коли сума зменшення ПДФО становило 94,36 %.

Не менш важливим показником впливу ПДФО на рівень життя населення є податкове навантаження. Якщо розглянути податкове навантаження, яке викликано ПДФО (дані наведено у таблиці 2.3.3) ми бачимо, що податкове навантаження на платників у 2008 році збільшилося, але в незначній мірі, а саме на 0,21 %. Також, розглянувши динаміку показника податкового навантаження, що викликає ПДФО, то спостерігається стабільна тенденція та, в середньому, значення відношення надходжень від ПДФО Зведеного бюджету України до ВВП знаходиться на рівні близько 5 %. Якщо порівняти це значення з аналогічними показниками в інших країнах світу, то споглядається наближення до таких країн як Греція та Чехія – 5 %, Японія (4,8 %). Але попри це ці країни відносяться до країн з високим рівнем середньодушових доходів, при чому політика уряду в цих країнах спрямована на побудові моделі, що наближена до скандинавської. А оскільки Україна не наближається до скандинавської моделі, то на мій погляд, податкова політика уряду України поставлена неправильно.

 

 

 

 

Таблиця 2.3.3 – Динаміка податкового навантаження, викликаного ПДФО в Україні 2007-2013 рр. [40].

Рік	Надходження ПДФО до Зведеного бюджету, млн. грн.	ПДФО, % до ВВП	ВВП України, млн. грн.
2007	35598,00	4,94	720731,00
2008	46926,00	4,95	948056,00
2009	45368,00	4,97	913345,00
2010	51112,00	4,72	1082569,00
2011	60686,00	4,61	1316600,00
2012	68716,00	4,88	1408889,00
2013	71876,00	4,94	1454931,00

 

 

 

 

Висновки за розділом 2

 

На основі проведених розрахунків можна прийти до висновку, що вітчизняне законодавство на сьогоднішній день розроблене з урахування пропорційного оподаткування фізичних осіб, а саме підвищення ставки податку з 15 % до 17 %, при перевищенні законодавчо встановленого обсягу заробітної платні.

Аналіз бюджетних надходжень показав, що у структурі місцевих бюджетів ПДФО займає до 65 %. У  надходженнях місцевих бюджетів частка цього податку складає до 80 %.

Як видно з розрахунків у структурі ПДФО переважають відрахування заробітної платні. Даний показник становить 87,9 %. Другим за обсягом у структурі надходжень ПДФО є відрахування від підприємницької діяльності, у обсязі 5,3 %. Інші складові ПДФО не являють собою значного впливу на його загальну сукупність.

Оскільки заробітна плата складає близько 40 % від загальних доходів громадян, то доцільним було рішення, про розгляд впливу ПДФО на мінімальний розмір заробітної платні.

Проведені розрахунки показали, що при оподаткуванні мінімальної заробітної платні зменшення ПДФО складало від 34,5 грн. у 2007 році, до 91,35 % у 2014. Навіть  врахування ПСП не допомагає допомогти  досягти рівня прожиткового мінімуму, що свідчить про недосконалість законодавства та актуальність перегляду законодавства.

Також слід зазначити про високий рівень податкового навантаження, викликаного ПДФО, в Україні з показником близько 5% від ВВП країни. Що в свою чергу свідчить про неправильну політику уряду оскільки такий рівень податкового навантаження прийнятний для країн з високими середньодушовими доходами, а Україна не є такою державою.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ, ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ ТА  ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОПОДАТКУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ.

3.1 Проблеми оподаткування  доходів фізичних осіб в Україні

 

 

Прямі податки є вагомим засобом формування доходів бюджету Україні.

Крім того, прямі податки є важливим інструментом державного регулювання доходів платників, інвестицій, нагромадження капіталу, ділової активності, сукупного споживання та інших важливих чинників цілісності, стабільності та розвитку суспільства. Одним із головних елементів податкової системи України є прибуткове оподаткування громадян, зокрема податок на доходи з фізичних осіб (ПДФО). Він є одним із основних джерел доходів державного бюджету та виконує роль соціального регулятора, оскільки стосується кожного члена суспільства. Реформа податкового законодавства, зокрема прийняття Податкового кодексу України та змін до нього, внесла певні корективи у механізм стягнення ПДФО. Відтак, актуальним постає питання дослідження впливу цих новацій, визначення основних проблем та недоліків функціонування ПДФО, а також пошук важелів удосконалення процесу стягування даного податку [41].

На сьогоднішній день існує безліч проблем, пов’язаних із ПДФО. Однак слід акцентувати увагу на найбільш важливих на сьогоднішні день.

Першочерговою проблемою є надмірна орієнтованість cпочатку лише на фіскальну складову, одночасно з цим забуваючи про податок, як один з ключових методів перерозподілення національного доходу.

За допомогою фіскальної функції податків реалізується головне суспільне призначення податків – формування фінансових ресурсів держави, які акумулюються в бюджеті та у державних цільових фондах, які необхідні для виконання державою своїх власних функцій. Відомо, що ринкова економіка – це економіка, що регулюється. Уявити собі ефективно функціонуючу ринкову економіку в сучасному світі, що не регулюється державою, не можливо. Інша справа – як вона регулюється, яким чином, у яких формах. Але якими б не були ці форми та методи, центральне місце в самій системі оподаткування належить податкам. Ось чому на одне з перших місць треба поставити функцію без якої в економіці, що базується на товарно-грошових відносинах, не можна обійтися. Ця функція – регулююча.

Аналізуючи досвід розвинутих країн, можна стверджувати, що ПДФО перш за все слугує, як елемент перерозподілу фінансових ресурсів держави.

Наступною не менш важливою проблемою оподаткування доходів фізичних осіб в Україні є недотримання принципу соціальної справедливості під час оподаткування доходів громадян. Його прояви можна аргументувати тим, що нормальний розподіл кривої Лаффера не виконується, тобто децільний коефіцієнт доволі великий.

Так за даними центру Розумкова у 2013 році децільний коефіцієнт для України становив 32, податкова служба України наводить цифру у 40, а інсайдерські джерела держкомстату – 70. Для сусідньої Російської Федерації значення децільного коефіцієнту не перевищує 16 – 17 [42].

Спираючись на зазначені дані можна прийти до висновку, що перерозподілення доходів через механізм стягнення ПДФО є також неефективним, отже принципи соціальної справедливості варто вважати порушеними.

Із принципу порушення соціальної справедливості випливає наступна проблема, а саме високий податковий тиск на населення, що має низький рівень доходів. Дана теза була підтверджена у другому розділі і проявляється у тому, що навіть після застосування податкової соціальної пільги рівень мінімальної заробітної платні після оподаткування менший за прожитковий мінімум.

Ухилення від сплати податків в Україні проявляється не лише небажанням сплачувати ПДФО, а тому є комплексною проблемою.

Крім того, окремі види доходів оподатковуються ПДФО за ставками 5, 10 або 30%.

Недостатність комплексного теоретичного та практичного вивчення податкових відносин з урахування поточного стану економіки доволі часто призводить до необґрунтованості податкових ставок наявній ситуації. З усіх перерахованих проблем випливає  проблематичність визначення оптимальності ставки по податку з доходів фізичних осіб. [43].

Також слід зазначити, що в Податковому кодексі України, досі не вирішено деякі проблеми функціонування ПДФО на сучасному етапі розвитку країни. Основні з проблем описано далі.

Плоска шкала оподаткування ще досі не забезпечила рівномірного навантаження, що лягає на різні доходи платників податку. Оскільки аналіз, що був проведений Чужиковою А.С., що стосувався тенденцій у сфері розподілу доходів населення, засвідчив про невідповідність прогресивних властивостей ПДФО ступеню нерівності доходів громадян. На теперішній час межа нерівності доходів населення є високою, але застосовуються пропорційні ставки ПДФО, при цьому перерозподільні властивості яких є незначними.

Після реформ ПДФО в Україні не було дотримано основного принципу фіскальної нейтральності поряд зі зниженням прогресивності ставок, оскільки основними бенефіціарами цієї реформи було населення з високими доходами, бо саме на них зменшилося податкове навантаження.