Особливості оподаткування доходів фізичних осіб

На сьогоднішній день в Україні оподаткування доходів громадян проходить на основі диференційованого підходу.

Доля прямих і непрямих податків в Україні протягом 1991-1995 рр. змінювалось на користь прямих податків.

Головною складовою  сучасної податкової системи є прибуткове оподаткування особистих доходів. Дане явище спричинене тим, що всі суспільні відношення так чи інакше замикаються на людину, робітника, одночасно і з тим, що тяжкість особистого прибуткового податку задає рівень обкладання іншими податками.

Власна система оподаткування в Україні почала діяти з 1991 року. Вона мала дві характерні відмінності від попередньої. По-перше, замість неоподатковуваного мінімуму. По-друге, були встановлені єдині умови та ставки податку для всіх категорій. Виділення категорій пов’язувалося тільки з різними умовами формування їх доходів, атому і різними способами обчислення [12].

Особливостями становлення системи прибуткового оподаткування в Україні було те, що постійно зазнавали змін прогресивні ставки оподаткування.

Якщо в 1991 році  ставки було встановлено в розмірі 13, ЗО, 35, 40, 45 і 50%, то вже з січня 1992 року розміри процентних ставок прибуткового податку корегувалися декілька разів.

Згідно Декрету ЗКМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 1 січня 1993 року , було запроваджено нову систему оподаткування доходів всіх осіб, які постійно проживають в Україні

Не менш важливим є той факт,, що ні в червні 1993 року, ні при подальших змінах ставок оподаткування, зміни до ст. 7 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" не вносились [13].

Однак швидкі темпи інфляції призвели до підвищення неоподатковуваного податком мінімального доходу з 1 вересня 1993 року до 40 тис. крб. Постановою ВР України від 27 серпня 1993 року. Розмір неоподатковуваного мінімуму за цей час неодноразово змінювався. З 1 грудня 1993 року мінімальний доход був збільшений до 120 тис. крб. [14].

Розвиток системи прибуткового оподаткування доходів громадян проводився доволі складно

Нарахування, стягнення та перерахунок податків до бюджету на сьогоднішній день здійснює безпосередньо підприємство, а не працівник.

Прийняття у 2001 році Бюджетного кодексу України поклало початок формування нової парадигми міжбюджетних відносин в Україні. Зокрема, було проведене розмежування доходів та видатків між різними рівнями бюджетної системи, впроваджено застосування формули для розрахунку дотації вирівнювання для областей та міст обласного значення, бюджету АР Крим, районних бюджетів, бюджетів міст зі спеціальним статусом Києва та Севастополя.

Бюджетний кодекс України чітко визначив перелік доходів місцевих бюджетів, які належить враховувати при розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів.

Так, у ст. 64 Бюджетного кодексу України визначено склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, a y ст. 66 – склад доходів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів для бюджету АР Крим, обласних та районних бюджетів. Відповідно перелік видатків, що враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів для різних місцевих бюджетів визначається у ст.cт. 88-90 Бюджетного кодексу України.

 З 1 січня 2004 року набув чинності Закон України від 22.05.2002 N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889), який містить чимало новацій, які без перебільшення, стосуватимуться кожного громадянина.

Першочерговою задачею у той період було заявити про зміну ставок оподаткування доходів громадян. З 1 січня по 31 грудня 2006 року основну ставку податку з доходів фізичних осіб встановлено на рівні 13 відсотків незалежно від розміру та місця отримання доходу. З 1 січня 2007 року ця ставка становить 15 відсотків [15].

Основні зміни для громадян, котрих зазнали в Податковому кодексі 2012 є встановлення права платника податку на податковий кредит за наслідками звітного податкового року, який є сумою витрат, фактично понесених платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року.

Окрім цього на суму податкового кредиту дозволяється зменшення суми загального річного оподатковуваного доходу. Підставою для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються у річній податковій декларації.

 Поточний стан речей системи  оподаткування фізичних осіб  в Україні наведено в наступному  розділі курсової роботи.

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Особливості оподаткування  доходів фізичних осіб в Україні

 

 

Основним податком, що сплачується більшістю населення України є податок з доходів фізичних осіб. Механізм справляння цього податку регулюється розділом IV Податкового кодексу України.

У широкому розумінні, податок на доходи фізичних осіб – це  податок, що стягується з доходів фізичних осіб, які є громадянами даної країни (резидентами) та нерезидентами, що отримують доходи з джерел їх походження в Україні [16].

У вузькому розумінні, податок на доходи фізичних осіб – це плата фізичної особи за послуги, що надаються їй територіальною громадою, на території якої ця особа має свою податкову адресу або розташовано особу, яка утримує цей податок відповідно до законодавства України [17].

Згідно розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України податок з доходів фізичних осіб належить до загальнодержавних податків і зборів (обов¢язкових платежів). Загальнодержавні податки і збори (обов¢язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України [18]. 

Для більш кращого розуміння особливості оподаткування фізичних осіб в Україні розглянемо такі основні складові: платник податку, об¢єкт оподаткування, база оподаткування, податкова знижка та податкова соціальна пільга, ставка оподаткування, порядок нарахування та сплати податку, відповідальні особи.

Платниками податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Податкового кодексу України є:

• фізична особа – резидент, тобто особа, що отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
• фізична особа – нерезидент, тобто особа, що не є громадянином України та отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
• податковий агент – це особа, що має за обов¢язок обчислювати, утримувати з доходів, які нараховуються (виплачуються та надаються) платнику та перераховувати податки до відповідного бюджету від імені та за рахунок особи, що є платником податків, а також несе відповідальність за порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Не є платником податку нерезидент, що отримує доходи в Україні та має привілеї дипломатичного значення та імунітет, що встановлені міжнародними договорами України, щодо доходів оговорених у договорі [20].

Об¢єктом оподаткування є загальний місячний, у деяких випадках річний, оподаткований дохід, при чому для резидентів, на відміну від нерезидентів, котрі сплачують податок тільки за доходи отримані на території України, оподатковується дохід отриманий як в Україні, так і за її межами.

База оподаткування являє собою загальний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, що отримує платник податку, окрім випадків зазначених чинним законодавством. Якщо використовується податкова знижка, то базою оподаткування є чистий річний дохід, але зі зменшенням його на суму податкової знижки. Доходи, котрі не враховуються при розрахунку загального оподаткованого доходу, прописані у статті 165 «Податкового кодексу України».

Податкова знижка являє собою суму витрат особи, що є платником податку пов¢язану з придбанням товарів (робіт, послуг) впродовж звітного року, на суму котрих дозволяється зменшення суми загального річного оподатковуваного доходу. Перелік витрат, що дозволені до включення до податкової знижки прописано в статті 163.3. Податкового кодексу України, Обмеження прав на отримання податкової знижки мають особи, що відповідають описанню у статті 166.4. Податкового кодексу України [21].

Слід зазначити, що для того, щоб отримати податкову знижку необхідно до 31 грудня поточного року подати до Територіального органу Міністерства доходів, відповідно до свого місця проживання, річну податкову декларацію про майновий стан та доходи. Також важливо відмітити те, що якщо до кінця поточного року особа, що є платником податку не скористається правом нарахування податкової знижки за наслідками попереднього року, це право на наступні податкові року не переноситься [22].

В Україні платник податку, згідно чинного законодавства, має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, у вигляді заробітної плати, яка отримана від одного роботодавця, на суму податкової соціальної пільги.

Згідно статті 169.1 Податкового кодексу України, сума соціальної пільги дорівнює 50 % прожитковому мінімуму для працездатної особи, який встановлений законом на 1 січня поточного року.

Соціальна пільга нараховується у таких випадках:

 − 100 % суми пільги (50 % прожиткового мінімуму) нараховується особам, які утримують двох чи більше дітей віком від 18 років, у розрахунку на кожну дитину;

 − 100 % суми пільги для особи, що має дохід менший чи дорівнює 1,4 розміру прожиткового мінімуму;

• 150 % суми пільги, для особи, що:

1. утримує дитину-інваліда (у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років);

2. є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
3. є учнем, аспірантом, студентом чи ординатором;
4. є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
5. є особою, котрій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність (включаючи журналістів);
6. є інвалідом I або II групи, крім інвалідів, що є учасниками бойових дій у період після Другої світової війни, для яких пільга дорівнює 200 % суми податкової соціальної пільги;

• 200 % суми пільги, для особи, що є платником податку, яка є:

1. Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями "За відвагу";
2. учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом I і II групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
3. колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;
4. особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;
5. особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року [23].

Податкова ставка – це законодавчо встановлена величина податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування. Слід зазначити. Що ставка податку на доходи фізичних осіб є прогресивною, тобто нараховується в рівній мірі, незалежно від розміру бази оподаткування.

На сьогодні, в Україні, згідно  статті 167 Податкового кодексу України, використовуються такі основні процентні ставки: 15, 17, 10 та 5 %. Детальніше ці податкові ставки буде розглянуто у другому розділі даної роботи [24].

В Україні, відповідно до чинного законодавства, діє особливий порядок утримання, нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб. Цей порядок прописаний в статті 168 Податкового кодексу України. Згідно законодавства, передбачається сплата та нарахування податку двома типами суб¢єктів: податковим агентом та самостійно особою, яка виступає платником податку. 

Розглянемо оподаткування доходів, які нараховані особі, що є платником податку податковим агентом:

• податковий агент, котрий розраховує та нараховує оподатковуваний дохід на користь особи, від імені якої виступає, зобов¢язаний утримувати податок із суми доходу, використовуючи відповідну ставку податку, згідно статті 167 Податкового кодексу Україні з останніми змінами;
• податок нараховується та сплачується до бюджету під час виплати доходу, що є оподаткованим єдиним платіжним документом. Банки мають прийняти платіжні документи тільки тоді, коли подання розрахункового документа на виплату доходу та подання розрахункового документа на перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету будуть проведені одночасно;
• у разі випадку, коли деякі види оподатковуваних доходів не підлягають оподаткування під час їх нарахування або виплати, при цьому не є звільненням від оподаткування, особа, що є платником податку, має самостійно занести суму цих доходів до загально річного оподаткованого доходу та подати річну декларацію з цього податку;
• коли оподаткований дохід надається не виплачується готівкою або надається у не грошовій формі, податок сплачується протягом дня, який настає за днем нарахування, до бюджету;
• якщо оподаткований дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом самостійно [25].

Розглянемо порядок утримання, нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, людиною, що не є податковим агентом: