Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Декабря 2014 в 10:58, курсовая работа
Актуальність дослідження зумовлена тим, що на сьогоднішній день близько половини місцевих бюджетів складається з податку на доходи фізичних осіб. Однак, проблеми самофінансування місцевих бюджетів доволі актуальні, оскільки за для ефективного стягнення ПДФО потрібна чітко визначена система оподаткування малозабезпечених верств населення та процесів, котрі б сприяли легалізації доходів громадян. Дана система на сьогоднішній день ще до кінця не розроблена, не дивлячись на те, що дослідженням цієї проблеми займались такі вчені, як О. Василика, В. Вишневського, М. Дем’яненка, С. Каламбет, П. Лайка, В. Мартиненка, А. Поддерьогіна, В. Синчака, А.Соколовської, І. Чугунова, С. Юрія та інші.
На сьогоднішній день в Україні оподаткування доходів громадян проходить на основі диференційованого підходу.
Власна система оподаткування в Україні почала діяти з 1991 року. Вона мала дві характерні відмінності від попередньої. По-перше, замість неоподатковуваного мінімуму. По-друге, були встановлені єдині умови та ставки податку для всіх категорій. Виділення категорій пов’язувалося тільки з різними умовами формування їх доходів, атому і різними способами обчислення [12].
Особливостями становлення системи прибуткового оподаткування в Україні було те, що постійно зазнавали змін прогресивні ставки оподаткування.
Якщо в 1991 році ставки було встановлено в розмірі 13, ЗО, 35, 40, 45 і 50%, то вже з січня 1992 року розміри процентних ставок прибуткового податку корегувалися декілька разів.
Згідно Декрету ЗКМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 1 січня 1993 року , було запроваджено нову систему оподаткування доходів всіх осіб, які постійно проживають в Україні
Не менш важливим є той факт,, що ні в червні 1993 року, ні при подальших змінах ставок оподаткування, зміни до ст. 7 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" не вносились [13].
Однак швидкі темпи інфляції призвели до підвищення неоподатковуваного податком мінімального доходу з 1 вересня 1993 року до 40 тис. крб. Постановою ВР України від 27 серпня 1993 року. Розмір неоподатковуваного мінімуму за цей час неодноразово змінювався. З 1 грудня 1993 року мінімальний доход був збільшений до 120 тис. крб. [14].
Розвиток системи прибуткового оподаткування доходів громадян проводився доволі складно
Нарахування, стягнення та перерахунок податків до бюджету на сьогоднішній день здійснює безпосередньо підприємство, а не працівник.
Бюджетний кодекс України чітко визначив перелік доходів місцевих бюджетів, які належить враховувати при розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів.
Так, у ст. 64 Бюджетного кодексу України визначено склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, a y ст. 66 – склад доходів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів для бюджету АР Крим, обласних та районних бюджетів. Відповідно перелік видатків, що враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів для різних місцевих бюджетів визначається у ст.cт. 88-90 Бюджетного кодексу України.
З 1 січня 2004 року набув чинності Закон України від 22.05.2002 N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889), який містить чимало новацій, які без перебільшення, стосуватимуться кожного громадянина.
Першочерговою задачею у той період було заявити про зміну ставок оподаткування доходів громадян. З 1 січня по 31 грудня 2006 року основну ставку податку з доходів фізичних осіб встановлено на рівні 13 відсотків незалежно від розміру та місця отримання доходу. З 1 січня 2007 року ця ставка становить 15 відсотків [15].
Основні зміни для громадян, котрих зазнали в Податковому кодексі 2012 є встановлення права платника податку на податковий кредит за наслідками звітного податкового року, який є сумою витрат, фактично понесених платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року.
Окрім цього на суму податкового кредиту дозволяється зменшення суми загального річного оподатковуваного доходу. Підставою для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються у річній податковій декларації.
Поточний стан речей системи
оподаткування фізичних осіб
в Україні наведено в
Не є платником податку нерезидент, що отримує доходи в Україні та має привілеї дипломатичного значення та імунітет, що встановлені міжнародними договорами України, щодо доходів оговорених у договорі [20].
Об¢єктом оподаткування є загальний місячний, у деяких випадках річний, оподаткований дохід, при чому для резидентів, на відміну від нерезидентів, котрі сплачують податок тільки за доходи отримані на території України, оподатковується дохід отриманий як в Україні, так і за її межами.
База оподаткування являє собою загальний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, що отримує платник податку, окрім випадків зазначених чинним законодавством. Якщо використовується податкова знижка, то базою оподаткування є чистий річний дохід, але зі зменшенням його на суму податкової знижки. Доходи, котрі не враховуються при розрахунку загального оподаткованого доходу, прописані у статті 165 «Податкового кодексу України».
Податкова знижка являє собою суму витрат особи, що є платником податку пов¢язану з придбанням товарів (робіт, послуг) впродовж звітного року, на суму котрих дозволяється зменшення суми загального річного оподатковуваного доходу. Перелік витрат, що дозволені до включення до податкової знижки прописано в статті 163.3. Податкового кодексу України, Обмеження прав на отримання податкової знижки мають особи, що відповідають описанню у статті 166.4. Податкового кодексу України [21].
Слід зазначити, що для того, щоб отримати податкову знижку необхідно до 31 грудня поточного року подати до Територіального органу Міністерства доходів, відповідно до свого місця проживання, річну податкову декларацію про майновий стан та доходи. Також важливо відмітити те, що якщо до кінця поточного року особа, що є платником податку не скористається правом нарахування податкової знижки за наслідками попереднього року, це право на наступні податкові року не переноситься [22].
В Україні платник податку, згідно чинного законодавства, має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, у вигляді заробітної плати, яка отримана від одного роботодавця, на суму податкової соціальної пільги.
Згідно статті 169.1 Податкового кодексу України, сума соціальної пільги дорівнює 50 % прожитковому мінімуму для працездатної особи, який встановлений законом на 1 січня поточного року.
Соціальна пільга нараховується у таких випадках:
− 100 % суми пільги для особи, що має дохід менший чи дорівнює 1,4 розміру прожиткового мінімуму;
Податкова ставка – це законодавчо встановлена величина податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування. Слід зазначити. Що ставка податку на доходи фізичних осіб є прогресивною, тобто нараховується в рівній мірі, незалежно від розміру бази оподаткування.
На сьогодні, в Україні, згідно статті 167 Податкового кодексу України, використовуються такі основні процентні ставки: 15, 17, 10 та 5 %. Детальніше ці податкові ставки буде розглянуто у другому розділі даної роботи [24].
В Україні, відповідно до чинного законодавства, діє особливий порядок утримання, нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб. Цей порядок прописаний в статті 168 Податкового кодексу України. Згідно законодавства, передбачається сплата та нарахування податку двома типами суб¢єктів: податковим агентом та самостійно особою, яка виступає платником податку.
Розглянемо оподаткування доходів, які нараховані особі, що є платником податку податковим агентом:
Розглянемо порядок утримання, нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, людиною, що не є податковим агентом:
Информация о работе Особливості оподаткування доходів фізичних осіб