Необхідність фінансового планування на підприємстві

1 варіант  - 26057 : 3,5 = 7445 тис. грн.

2 варіант  - 19433 : 3,5 = 5552 тис. грн.

3. З загального  обсягу будівельно-монтажних робіт  підлягає виконанню власними  силами:

4. 1 варіант  - 7445 * 0,9 = 6700 тис. грн. 

2 варіант  - 5552 * 0.9 = 4997 тис. грн.

Довідково: 10% обсягу будівельно-монтажних робіт  підлягає виконанню субпідрядними  організаціями.

5. Обсяг робіт  із договірної ціни власними  силами:

1. варіант-6700 * 3,5 : 1,21 = 19380 тис. грн. 2 варіант - 4997 * 3,5 : 1,21 = 14454 тис. грн., де: 20% - податок  із додаткової вартості;

1 % - інноваційний  податок.

6. Планова  розрахункова рентабельність від  основної діяльності - 15%; Довідково: 1998 рік - 15,7%;

1999 рік-3,2%;

9-ть місяців  2000 року - 21,4%).

7. Прибуток  від основної діяльності:

1 варіант  -1,15 *(19380 - 2216) = 2575 тис. грн., де

2216 - обсяг  планових нагромаджень у складі  договірної ціни;

(19380 - 2216) - кошторисна  собівартість робіт;

0,15 - (15%>) - планована  рентабельність від основної  діяльності.

2 варіант  - 0,15 * (14454 - 1652) = 1920 тис. грн.

8. З розрахункового  прибутку від основної діяльності  за рахування 1 варіант:

- планових  нагромаджень у складі договірної  цін власними силами

6700 * 0,2308 + 6700 * ОД = 2216 тис. грн., де 6700 - базовий  обсяг БМР власними силами;

23.08%) - удільна  вага планових накоплень у  базовому об'ємі СМР (матеріали  по роз'ясненню пристосування  ДБН - 4 - 16 - 96);

0,1- коефіцієнт, враховуючий додаткові планові  накопичування - додаткового прибутку  від зниження кошторисної собівартості  робіт із прямих витрат (здешевлення  вартості робіт), накладним витратам - 359 тис. грн.

2 варіант:

- планових  нагромаджень у складі договірної  ціни власними силами:

4997 * 0,2308 + 4997 * 0,1 = 1652 тис. грн.

- додаткового  прибутку від зниження кошторисної  собівартості робіт із прямих  витрат (зменшення вартості робіт), накладним затратам 268 тис. грн.;

Плановий  прибуток від іншої реалізації - 300 тис. грн.

Довідково: 1998 рік - 365,7 тис. грн.; 1999 рік - 548.6 тис. грн.; 9-ть місяців 2000 року - 247,7 тис. грн.

9. Планований  прибуток від виробничо-господарської  діяльності організації:

1 варіант  - 2575 + 300 = 2875 тис. грн.

2 варіант  - 1920 + 300 = 2220 тис. грн.

10. Планова  рентабельність:

1 варіант-2875 (19380-2216)* 100=16,7%

2 варіант-2220 (14454- 1652)* 100=17,3%

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО  ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1. Фінансова стратегія підприємства

Перспективне  фінансове планування визначає найважливіші показники, ' пропорції та темпи розширеного  відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування  його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового  стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких  питань і спрямовано фінансову стратегію  підприємства. Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії  економічного розвитку, вона має узгоджуватися  з цілями та напрямками останньої. У  свою чергу, фінансова стратегія  справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію . підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє  коригування як фінансової, так і  загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні  економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання  й розвитку за нових умов. Фінансова  стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та .забезпечення фінансової стійкості  підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює  всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Всебічно  враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова  стратегія забезпечує відповідність  фінансово-економічних можливостей  підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія  передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір  найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають  підпорядковуватися загальній стратегії  економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції  розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

Фінансова стратегія  підприємства згідно зі стратегічною ціллю забезпечує:

- формування  та ефективне використання фінансових  ресурсів;

- виявлення  найефективніших напрямків інвестування  та зосередження фінансових ресурсів  на цих напрямках;

- відповідність  фінансових дій економічному  стану та матеріальним можливостям  підприємства;

- визначення  головної загрози з боку конкурентів,  правильний вибір напрямків фінансових  дій та маневрування для досягнення  вирішальної переваги над конкурентами.

Завданнями  фінансової стратегії є:

- визначення  способів проведення успішної  фінансової стратегії та використання  фінансових можливостей;

- визначення  перспективних фінансових взаємовідносин  із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими  інститутами;

- фінансове  забезпечення операційної та  інвестиційної діяльності;

- вивчення  економічних та фінансових можливостей  імовірних конкурентів, розробка  та здійснення заходів щодо  забезпечення фінансової стійкості;

- розробка  способів виходу із кризового  стану та методів управління  за умов кризового стану підприємств.

На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.

У процесі  розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву  конкурентоспроможної продукції, повноті  виявлення грошових доходів, мобілізації  внутрішніх ресурсів, максимальному  зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних  коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Важливе значення для формування фінансової стратегії  має врахування факторів ризику. Фінансова  стратегія розробляється з урахуванням  ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших не передбачуваних обставин.

Основу перспективного фінансового планування становить  прогнозування, яке є втіленням  стратегії підприємства на ринку. Фінансове  прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану  підприємства на перспективу. На відміну  від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Основою фінансового  прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним  моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи  прогнозування мають бути достатньо  динамічними для того, щоб своєчасно  врахувати ці зміни.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

- прогноз  звіту про прибутки та збитки;

- прогноз  руху грошових коштів;

- прогноз  балансу активів та пасивів  підприємства.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним  та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове  керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної  ситуації.

3.2. Оперативне фінансове планування

Оперативне  фінансове планування необхідне  підприємству з метою контролю за фактичним надходженням виручки  на поточний рахунок та витрачанням  готівкових грошових коштів у процесі  господарської діяльності, виконання  поточного фінансового і плану. Це пов'язано з тим, що фінансове  забезпечення підприємницької та інвестиційної  діяльності відбувається за рахунок  власних та залучених засобів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Фінансовий  план (баланс доходів та видатків) показує  обсяг фінансових ресурсів, необхідних для поточної діяльності. Він є  орієнтиром для фінансової роботи підприємств  у плановому році. Виконання фінансового  плану здійснюється безпосередньо  в процесі фінансово-господарської  діяльності, забезпечуючи стабільну  платоспроможність підприємства через  оперативне фінансове планування. З  цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень (табл.3.2). Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу  в них. Це дає фінансовому менеджеру  можливість тимчасово вільні фінансові  кошти вкласти на депозитні рахунки  комерційних банків або інвестувати  в цінні папери для одержання  доходів, а в періоди, коли виникає  додаткова потреба, - забезпечити  залучення коштів.

Оперативне  фінансове планування полягає в  складанні та використанні платіжного календаря. Його складають на квартал  із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У  платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна  частина якого проходить через  розрахунковий, валютний, позиковий  та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито  рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання (табл. 3.3).

У платіжному календарі фіксується всі види грошових платежів та надходжень підприємств  незалежно від їх джерел та напрямків  використання, тобто показаний увесь  грошовий оборот за певний проміжок планового  періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам  підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання рахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати  поточні зміни платоспроможності  підприємства.

Він уможливлює спостереження за станом оборотних  коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у  плановому періоді.

Важливе місце  в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення  кредиторської, а також своєчасне  стягнення дебіторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами  та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань  перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах  узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській  діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність  підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного  суб'єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними  особами, з іншими дебіторами; векселі  одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці.

При цьому  слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

* який відсоток  неповернення дебіторської заборгованості  припадає на одного або кількох  головних боржників;

* імовірність  погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також  питому вагу простроченої заборгованості;

* питому  вагу векселів у загальному  обсязі дебіторської заборгованості.

Кредиторська  заборгованість у складі залучених  засобів займає важливе місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських  зв'язків з іншими господарськими суб'єктами в межах нормального  документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному  законодавству і не може справити негативного впливу на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення  правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Прострочені постачальникам платежі найчастіше виникають тоді, коли на . підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи: оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в понаднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних  коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби  підприємства в них для забезпечення поточної діяльності.

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу  використати наявні резерви для  підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає  точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується. З допомогою платіжного календаря  постійно контролюється платоспроможність  підприємства.