Необхідність фінансового планування на підприємстві

Фінансове планування охоплює найважливіші сторони фінансово-господарської  діяльності підприємства, забезпечує необхідний попередній контроль за утворенням і використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів, створює умови  зміцнення фінансового стана  підприємства.

Фінансове планування на підприємстві взаємозалежне з плануванням  господарської діяльності і будується  на основі показників виробничого плану (обсягу виробництва, реалізації, кошториси  витрат на виробництво, плану капітальних  вкладень і ін.). Проте стан фінансового  плану не є простим арифметичним перерахунком показників виробничого  плану у фінансові показники. У процесі стану проекту фінансового  плану здійснюється критичний підхід до показників виробничого плану, виявляються  використовуються невраховані в  них внутрішньогосподарські резерви  в шляху більш ефективного  використання виробничої потужності, більш раціональної витрати матеріальних і грошових ресурсів, підвищення якості продукції, розширення асортименту  й ін. [1]

У процесі розробки проекту фінансового  плану визначається: витрата на реалізовану  продукцію, виторг від реалізації продукції, обсяг і джерела фінансування що намічаються на планований рік  інвестицій, грошові накопичення, амортизаційний фонд; потреба в оборотних коштах і джерела її покриття; розподіл і використання прибули; взаємовідносини  з бюджетом і банками; платежі  у федеральний і територіальний дорожні фонди й ін.

Задача фінансового планування:

- забезпечення фінансовими ресурсами  і коштами виробничо-господарської  діяльності;

- збільшення прибутку за рахунок  зниження собівартості, підвищення  якості продукції і росту рентабельності  виробництва;

- визначення фінансових взаємовідносин  із бюджетами і банками; 

- забезпечення реальної збалансованості  планованих витрат і прибутків

підприємства на принципах самооплатності самофінансування;

- контроль за фінансовим станом  і платоспроможністю підприємства. [3]

Без фінансового планування не можна  досягти того рівня управління виробничо-господарською  діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку постійного вдосконалення  матеріальної бази, соціальний розвиток колективу, бо ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення. [5]

Фінансове планування сприяє виявленню  внутрішніх резервів підприємства, дотриманню режиму економії. Це виявляється в  тому, що воно, по-перше, націнює на найефективніше використання виробничих потужностей, підвищення якості продукції; по-друге, виконання планів з прибутку й  інших фінансових показників (наприклад, розміру амортизаційних відрахувань  на повне відновлення основних засобів) можливе за умови дотримання планових норм затрат праці та матеріальних ресурсів; по-третє, обсяг фінансових ресурсів, визначений планом, не дає  змоги підприємству створювати надмірні запаси матеріальних ресурсів, роботи позапланові капітальні вкладення.

В процесі фінансового планування забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів. Об'єктами планування є: доход підприємства, включаючи нагромадження (прибуток та ін.), взаємовідносини з державним  бюджетом і державними позабюджетними фондами, обсяг капіталовкладень, інші форми інвестування фінансових ресурсів (зокрема через операції на ринку  цінних паперів), обсяг довгострокових кредитів банків на інвестиційні заходи, потреба підприємства у власних  оборотних коштах і джерела її покриття. [6]

Головним інструментом фінансового  планування в сучасних умовах є фінансовий план підприємства (баланс доходів  і витрат).

Взаємозв'язок фінансового і виробничого  планування зумовлює необхідність розробки на підприємстві єдиного виробничо-фінансового  плану -техпромфінплану. Його складовою  є "баланс доходів і видатків" - фінансовий план підприємства на поточний рік, квартал або місяць, в якому  підприємства, що надходять до нього  і витрачаються ним у відповідних  напрямках. [7]

До початку 90-х років за умов директивно-планової економіки кожне  підприємство розробляло фінансовий план у вигляді балансу доходів  і видатків за єдиною, встановленою в центральному порядку формою. Він  обов'язково затверджувався вищестоящими органами управління (в останні роки затверджувалися лише головні показники  фінансового плану). [9]

Тепер такий порядок скасовано, баланс доходів і видатків кожне  підприємство розробляє самостійно.

Фінансове планування - це також діяльність по формуванню й використанню цільових централізованих і децентралізованих  фондів фінансових ресурсів, які спрямовують  на розширене відтворення та на задоволення  насущних потреб держави. Централізована частина фінансових ресурсів у процесі  планування видатків бюджету і фондів спрямовується насамперед на забезпечення соціально-культурної сфери, вирішення  проблеми ліквідації монополізму в  виробництві товарів для народу, на розвиток малого бізнесу і ринкових структур. При цьому при плануванні використання централізованої, частини  фінансових ресурсів в умовах глибокої економічної кризи необхідно  дотримуватися найжорсткішого режиму економії коштів і вишукувати можливості скорочення дефіциту бюджету. [10]

Вплив фінансового планування на економіку  стає максимально ефективним за умови, що таке планування забезпечує відповідність  грошових і матеріальних ресурсів.

Основними завданнями фінансового  планування є:

- визначення джерел і обсягів  грошових ресурсів, необхідних для  розширеного відтворення, і їх  розподіл між виробничими й  невиробничими сферами;

- зосередження в руках держави  централізованого фонду грошових  засобів, необхідних для успішного  виконання державних функцій;

- забезпечення необхідних пропорцій  в розподілі і використанні  грошових ресурсів;

- стимулювання найбільш ефективного  використання матеріальних, трудових  і грошових ресурсів, зниження  собівартості продукції й виявлення  внутрішньовиробничих резервів.

Виконання цих завдань реалізується через:

- основний фінансовий план держави  - Державний бюджет і бюджети  усіх рівнів;

- кредитний і касовий план  національного банку і комерційних  банків;

- баланси й звіти державних  підприємств і організацій та  колективних власників;

- фінансові плани асоціацій,  фірм, кооперативів і т. п.;

- кошториси установ, які фінансуються  із бюджету.

Формування фінансових планів і  прогнозів базується на принципі наукової обґрунтованості і предметно-цільовому  підході. [11]

Наукова обґрунтованість планування передбачає економічну обґрунтованість  фінансових показників, відображення реальних процесів економічного і соціального  розвитку, збалансованість фінансових ресурсів.

Особливого значення принцип наукової обґрунтованості набуває в період суспільних трансформацій. В цих  умовах конче необхідні такі методи і засоби складання фінансових планів, а також такі системи вартісних  показників, які відображають реальні  процеси економічного і соціального  розвитку. [13]

Предметно-цільовий підхід передбачає конкретно цільове призначення  фінансування (заробітна плата, харчування, медикаменти, будівництво конкретних об'єктів або їх капітальний ремонт і т. п.).

При плануванні використовуються спеціальні методи, серед яких: метод коефіцієнтів, нормативний, балансовий.

Метод коефіцієнтів базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів щодо результатів  певного проміжку часу: рік, квартал, місяць. Наприклад, індексація заробітної плати проводиться із застосуванням  коефіцієнтів, які визначаються статистичними  органами за індексом підвищення цін.

Головним недоліком методу коефіцієнтів є те, що він не стимулює виявлення  резервів і не сприяє впровадженню режиму економії коштів.

Нормативний метод ґрунтується  на використанні прогресивних норм і  нормативів, при цьому враховуються особливості галузей виробничої і невиробничої сфер, і також відповідні зміна в попередньому періоді. [14]

Цей метод дає можливість об'єктивно  оцінити погреби галузей у  фінансових ресурсах, створити реальні  умови зацікавленості і відповідальності в ощадливому й ефективному використанні фінансових ресурсів. Зазначимо, що в  умовах переходу до ринкової економіки  цей метод має особливе значення, саме нормативний метод панування фінансових ресурсів дозволяє передбачити стратегічні потреби у фінансових ресурсах. [12]

Проте нормативний метод планування не є панацеєю, його ефективність залежить від:

- узгодженості методик визначення  норм і нормативів на всіх  рівнях у різні роки;

- комплексності планування по  всіх розділах, параграфах і статтях  бюджетної класифікації й по  галузях народного господарства;

- своєчасного коригування норм  і нормативів (наприклад, при лібералізації  цін), обґрунтованості методів їх  розрахунку;

- ефективності формування й  використання норм і нормативів.

Поряд з нормативним методом  в умовах переходу до ринкової економіки  важливе значення має балансовий метод, який допомагає збалансувати джерела ресурсів із запланованими  видатками, встановити взаємозв'язок виробничих і фінансових показників, створювати фінансові резерви. [2]

Для наших умов найбільш оптимальним  є поєднання нормативного і балансового  методів.

Практично вся система фінансового  планування будується за балансовим методом. Кожен фінансовий план складається  у вигляді балансу доходів  і видатків. Тобто пропорції визначаються через зіставлення і ув'язки потреб у фінансових ресурсах із джерелами  їх формування. При цьому обов'язковою  умовою є збалансування фінансових резервів.

Так, основний фінансовий план держави - Державний бюджет - має дохідну  частину, або джерела формування (податки, збори й інші надходження), і видаткову частину, або направлення  коштів (фінансування державних капітальних вкладень, народного господарства, соціально-культурної сфери і т. п.).

Фінансовий прогноз промислового підприємства встановлює зв'язок витрат підприємства з доходами і найважливішими виробничими показниками, а також  відображає рух грошових коштів від  моменту придбання матеріалів, сировини, устаткування до одержання виручки  від реалізації продукції. Це потребує чіткого обґрунтування складеного балансу доходів і видатків, а  також організації контролю за його виконанням, що в кінцевому підсумку має оптимізувати використання грошових коштів. [4]

Виконання фінансових прогнозів - обов'язкова умова роботи усіх підприємств і  установ. Виконання таких прогнозів  значно залежить від рівня організації  виробництва і управління.

Незважаючи на гадану самостійність  окремих фінансових планів і рухів  фінансових ресурсів на різних рівнях господарювання, всі вони взаємозв'язані, бо є узагальненнями різних сторін створення, розподілу і використання частини вартості сукупного внутрішнього продукту.

Головне завдання фінансового планування полягає в забезпеченні оптимального співвідношення між централізованими і децентралізованими фондами грошових коштів. [12]

Сучасна економіка потребує удосконалення  й рогового планування на всіх рівнях, посилення ініціативи і відповідальності усіх ланок державного фінансового  апарату в складанні і виконанні  фінансових перечить висновкам окремих  науковців про відмирання інституту  планування. Відмова від планування також в зв'язку з необхідністю приборкання інфляції.

Розбудова фінансової системи з  різними її ланками обумовлює  існування спеціального державного апарату фінансово-кредитних установ, котрі покликані за продовжувати в життя фінансово-кредитну політику.

Основою фінансово планування на підприємстві є бізнес-план

Бізнес-план являється основним засобом  менеджменту. У ньому визначаються цілі діяльності підприємства і шляхи  їх досягнення. Основними цілями розробки бізнес-плану є:

- приватизація об'єктів державної  і майнової власності; здійснення  інвестиційних проектів;

- реалізація окремих комерційних  операцій;

- емісія цінних паперів;

- визначення перспектив розвитку  фірми;

- проведення реорганізації заходів,  застосовуваних для неспроможних  підприємств (банкрутів);

- фінансове оздоровлення і вихід  із тимчасово економічної кризи.  Бізнес-план також є перевіреним  інструментом підвищення прибутковості  підприємств в умовах конкуренції  і вільного підприємництва. Він  дає необхідну інформацію для  аналізу й оцінки підприємництва  з погляду його розумності, реалістичності, перспективності і результативності. [1]

Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна мета фінансового  плану підприємства полягала у виявленні  невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів  підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат суворо нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалось  на результатах фінансово-господарської  діяльності підприємств. Державні дотації  в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.

Міністерства, які вважали підприємства своєю власністю, займалися перерозподілом їхніх доходів та прибутків. Значна частина прибутку й тимчасово  вільних коштів ефективно працюючих  підприємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі.

За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника  підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросла важливість перспективного, поточного та оперативного фінансового  планування для забезпечення фінансового  стану та підвищення рентабельності підприємств.