Фінансова оцінка інвестиційних вкладень підприємства

ВСТУП

Темою даної курсової роботи є: «Фінансова оцінка інвестиційних вкладень підприємства.»

Однієї з найбільш гострих проблем сучасної України залишається досягнення стабільного економічного росту. У числі факторів, що роблять безпосередній вплив на динаміку економічного розвитку, безсумнівно, належить інвестиційній сфері. 

Інвестиції торкаються самих глибинних основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу України зі стану хронічної економічної кризи, здійснення структурних зрушень у народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізації інвестиційного процесу є одним з найбільш діючих механізмів подальших соціально - економічних перетворень. 

Дуже істотний фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно мінятися. Так, у момент придбання нових основних засобів ніколи не можна точно пророчити економічний ефект цієї операції. Тому нерідко рішення приймаються на інтуїтивній основі. 

Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою для прийняття рішень в області інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного для усіх випадків життя, не існує. Імовірно, керування все-таки в більшому ступені є мистецтвом, чим наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть певною мірою умовні, легше приймати остаточні рішення. 

Ціль цієї роботи - ознайомитись, на прикладі діючого підприємства, з методами оцінки ефективності інвестиційної діяльності.

Об’єктом дослідження в роботі є інвестиційні відносини, що виникають в процесі діяльності підприємства.

Предметом дослідження – теоретичні положення та практичні аспекти фінансової оцінки інвестиційних вкладень підприємства.

Метою даної роботи є дослідження сучасного стану оцінки інвестиційних вкладень підприємства та визначення ключових напрямів їх подальшого розвитку.

Досягнення мети дослідження обумовило необхідність вирішення наступних завдань:

1) визначити сутність та призначення інвестиційних вкладень підприємства;

2) дослідити сучасну структуру аналізу фінансового стану підприємства, як основи ефективної інвестиційної діяльності приватного підприємства;

3) проаналізувати майновий стан та прибутковість підприємства;

4) оцінка інвестиційної привабливості підприємства;

5) прогнозування основних показників діяльності підприємства.

Для досягнення поставленої мети у дослідженні були використані такі методи наукового дослідження: методи наукового узагальнення, системного аналізу й синтезу; індукції й дедукції; економіко-статистичний; методи економіко-математичного моделювання.

Робота структуризована таким чином: вступна частина, основна частина, яка поділена на 3 розділи: теоретичний, аналітичний, та прогнозування. Також у роботі наведені висновки, що узагальнюють інформацію проаналізовану в ході вивчення теми. Наведено також список використаних джерел та додатки.

Інформаційною базою дослідження стали закони України, Укази Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, офіційні дані Національного банку України, Державного комітету статистики України, монографічні дослідження та наукові публікації вітчизняних та закордонних вчених, довідково-інформаційні видання, інформація, отримана з мережі Інтернет.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ОБГРУНТУВАННЯ  ІНВЕСТИЦІЙНИХ ВКЛАДЕНЬ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність, завдання та визначення поняття інвестиційних вкладень підприємства

Впровадження певної системи управління, заснованої на сучасних інформаційних технологіях, вимагає підтримки відповідних управлінських рішень, які повинні мати базу знань і банк методичного забезпечення щодо управління такими знаннями [34].

Це потребує знаходження перспективних шляхів запобігання негативним економічним, екологічним та соціальним наслідкам, одним із важливіших серед яких є впровадження ресурсозберігаючих заходів  на основі інформатизації, дематеріалізації і екологізації виробництва. Саме ці заходи в першу чергу потребують значних інвестиційних ресурсів. Це пов’язано з тим, що українська економіка гостро відчуває брак власних природних ресурсів (особливо паливно - енергетичних), обтяжена ресурсоємними галузями, що в умовах ресурсного дефіциту  та постійно зростаючих цін на ресурси може призвести до втрати конкурентоспроможності товарів і підприємств

Визначною рисою зазначеного спрямування діяльності в останній час є інноваційно-інформаційний характер, що сприяє розв'язанню складних завдань сьогодення, та запобіганню виникненню проблем, зважаючи на всі зміни як зовнішнього, так і внутрішнього оточення господарських суб'єктів.

В умовах інформаційної економіки відбувається заміщення  матеріального ресурсу нематеріальним: знижується рівень матеріало-, фондо-, трудо-, та енергоємність продукції, з одночасним зростанням рівня її наукомісткості, тобто проти традиційного відбувається зміна структури, але не відбувається зниження величини ресурсомісткості ВВП. В умовах підвищення рівня наукомісткості продукції не завжди відбувається відбувається зростання рівня виробничих витрат, зокрема на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, патентування та ліцензування, програмне забезпечення тощо.

В інформаційному суспільстві змінюються пріоритети інвестиційної політики, що у нових умовах орієнтуються не на нагромадження, а на споживання знань, але інвестиції у створення нових знань не завжди забезпечують віддачу, пропорційну вкладеному капіталу. При цьому здійснюється поширення й освоєння нових знань.

Як свідчать оцінки вітчизняних науковців, Україна, за рівнем техніко-економічного розвитку, відстає від розвинених країн світу приблизно на 27 років, і при цьому цей розрив зростає [25, 34]. Усунення такого відставання вимагає докладання значних зусиль стосовно переходу до останнього етапу розвитку діяльності з ресурсозбереження - побудови економіки інформаційного типу. Досягти цього можливо, лише через перетворення України з держави, яка переважно здійснює імпорт знань та інноваційних технологій ресурсозбереження, на країну, яка спроможна сама їх продукувати. При цьому, варто вивчати наявні проблеми у сфері збереження ресурсів, вдосконалювати наукову та правову базу для забезпечення стійкоого рівня мотивації стосовно реалізації процесів ресурсозбереження, трансформації механізмів управління національним господарством на основі використання еколого-економічних мотиваційних важелів та ін.

Потреба автотранспортних підприємств в інвестиційних ресурсах зумовлена обсягом оновлення основного капітлу. В теперішніх умовах, відтворення основних засобів наближується до нульової позначки. При цьому, стабілізація та подальший розвиток цього процесу, хоча на мінімальному трівні, потребує значних інвестиційних вкладень. Отже, протягом трьох-п'яти років воно буде на майже на рівні простого відтворення. В сучасній практиці оновлення активної частини основних засобів відбувається дуже звужено. Результатом чого є, те, що структура національної економіки є невідповідною ринковим вимогам як за рівнем якості, так і за асортиментом послуг, не вписується в межі сучасних господарських зв'язків [6].

Для того щоб досягти стабілізації соціально-економічного розвитку країни варто нарощувати обсяги інвестиційних ресурсів, з послідовним збільшенням частки капіталовкладень в основний капітал, розширювати число джерел івнестицій та оптимізовувати їх спрямування. З цією метою, варто створити ефективний механізм  реалізації довгострокової стратегії розвитку потенціалу інвестиційної діяльності та ефективного використання інвестиційних коштів. Створення високопродуктивних основних засобів, в першу чергу, вимагає інтенсивності їх оновлення через вдосконалення амортизаційної політики та одержання прибутку підприємствами, масштабного розвитку системи лізингового забезпечення; припинення експлуатації основних засобів, що мають значний фізичний знос. Ефективність відтворення основного капіталу зувлюється належним формуванням інвестиційного потенціалу будь-якого суб'єкту господарювання будь-якої форми власності.

Реалізація моделі інноваційного розвитку економіки нашої держави має за основу, в першу чергу, створення стимулів інвестиційної діяльності на регіональному рівні. Держава має з здійснювати на нього вплив на основі принципу протекціонізму, тобто: надання інвестиційних премій за створення об'єктів, поліпшення економічної структури та стану довкілля; забезпечення надання пільгового кредитування в процесі інвестиційної діяльності та гарантій стосовно позик, сприяння у землевідведенні під будівництво; формування територіальних консорціумів, акціонерних товариств з метою звершення розпочатого будівництва; надання податкових та амортизаційних пільг з метою структурної перебудови економіки регіонів.

Відтворення основного капіталу в будь-якій економічній системі  є функцією інвестування та будівництва. Основною особливістю процесу відтворення є його тривалість. Через це, при здійснені капітальних вкладень, відбувається  вилучення з господарського обороту фінансових ресурсів на тривалий термін. В сучасних умовах, таке вилучення засобів є ускладненим через слабкість інвестиційних можливостей, які зумовлені багатьма чинниками.

Розвиток економіки та реалізація структурних трансформацій вимагають поступового нарощування інвестиційного потенціалу. Його формування відбувається під впливом чинників політичного, економічного, соціального характеру. Ці чинники визначають умови регіональної інвестиційної діяльності та зуволюють ступінь ризику інвестування. Інвестиційний клімат на рівні регіону зумовлений двосторонніми відносинами між підприємствами, банками, профспілками, органами влади. Отже, саме на цьому рівні відбувається конкретизація узагальненої оцінки інвестиційного клімату в умовах реального економічного процесу. Зростання його масштабів зумовлюється наявністю двох основних джерел – державних ресурсів (тобто, засобів бюджетів та позабюджетних структур), а також приватного капіталу (власних ресурсів підприємств та організацій, заощадженнь населення, іноземних вкладень).

Ефективність процесу відтворення основних засобів зумовлюється наявністю інвестиційного потенціалу у кожного із господарських суб'єктів. Саме тому, інвестиційна діяльність вимаже застосування процесів проектування. Відповідно, кожен інвестиційний процес буде розглядаєтися як певний проект, реалізація якого забезпечується принципами та технологією управління проектом. Зважаючи на те, що власник капіталу є потенційним інвестором, а його цілі формуються не тільки прагненням отримання прибутку, можна зробити висновок, що рівень фінансово-економічної ефективності інвестиційного проекту та тривалість його формування мають вирішальне значення для ухвалення рішення стосовно інвестування. В процесі вибору інвестиційних проектів, в прешу чергу, варто зважати на стратегічні цілі регіону та підприємств, галузеві особливості їх функціонування, рівень залучення до процесу інвестування, кон'юнктуру ринку інвестицій.

Важливими напрямками підвищення рівня інвестиційного забезпечення відтворення основних засобів має бути, в першу чергу, подальше структурне удосконалення інвестицій, підвищеня питомої ваги витрат на технологічне переоснащення та реконструкцію функціонуючих підприємств шляхом зменшення нових будівництв; по-друге, потребує удосконалення технологічна структура інвестицій, збільшення в їх складі питомої ваги витрат на обладнання та зменшення будівельно-монтажних витрат; по-третє, трансформація галузевої структури інвестицій в бік галузей, пріоритетність яких визначена в процесі структуризації.

Перспективним є також формування досконалої законодавчо-нормативно бази регулювання інвестиційних процесів, серед яких чільне місце посідають: більш чітке визначення інвестиційних термінів в чинній законодавчій базі для усунення розбіжностей у їх тлумаченні; розширення бази заставноого забезпечення інвестицій з метою розширення можливостей залучення інвесторів; активізація процесів страхового забезпечення інвестицій, яким притаманний значний технологічно обумовлений лаг капіталовіддачі; надання державних позик з метою реалізації інвестиційних проектів, які сприяють виходу підприємств з кризового стану. Безпосередньо усунення розбіжностей в законодавчому забезпеченні процесів відтворення сприятиме створенню та підвищенню загальної результативності господарювання підприємств та регіонів, в цілому умов активізації діяльності інвесторів.

Потреба автотранспортних підприємств в інвестиційних ресурсах зумовлена обсягом оновлення основного капітлу. В теперішніх умовах, відтворення основних засобів наближується до нульової позначки. При цьому, стабілізація та подальший розвиток цього процесу, хоча на мінімальному трівні, потребує значних інвестиційних вкладень. Отже, протягом трьох-п'яти років воно буде на майже на рівні простого відтворення. В сучасній практиці оновлення активної частини основних засобів відбувається дуже звужено. Результатом чого є, те, що структура національної економіки є невідповідною ринковим вимогам як за рівнем якості, так і за асортиментом послуг, не вписується в межі сучасних господарських зв'язків [6].

Для того, щоб досягти стабілізації соціально-економічного розвитку країни варто нарощувати обсяги інвестиційних ресурсів, з послідовним збільшенням частки капіталовкладень в основний капітал, розширювати число джерел івнестицій та оптимізовувати їх спрямування. З цією метою, варто створити ефективний механізм  реалізації довгострокової стратегії розвитку потенціалу інвестиційної діяльності та ефективного використання інвестиційних коштів. Створення високопродуктивних основних засобів, в першу чергу, вимагає інтенсивності їх оновлення через вдосконалення амортизаційної політики та одержання прибутку підприємствами, масштабного розвитку системи лізингового забезпечення; припинення експлуатації основних засобів, що мають значний фізичний знос. Ефективність відтворення основного капіталу зувлюється належним формуванням інвестиційного потенціалу будь-якого суб'єкту господарювання будь-якої форми власності.