Державне регулювання процесів подолання бідності

 

 

Зміст:

Вступ……………………………………………………………………………..2

1.Фінансові ресурси та  проблема подолання бідності  в Україні…………….3

1.1.Фінансові ресурси домогосподарств……………………………………....3

1.2.Сутність та структура  бідності в Україні………………………………...10

2.Аналіх стану фінансових  ресурсів та бідності в Україні………………….16

2.1.Оцінка бідності……………………………………………………………..16

2.2.Вплив бідності на  процеси макроекономічного розвитку……………….35

2.3.Оцінка життевого рівня  українського населення та індекатори  міжнародного і вітчизняної статистики……………………………………………………….39

3.Шляхи подолання бідності………………………………………………….41

3.1.Державне регулювання  процесів подолання бідності…………………..41

3.2.Модель економіки без  бідності…………………………………………...43

Висновки……………………………………………………………………….51

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Головною причиною бідності населення є низький рівень доходів.Показником розвитку країни є валовий національний продукт(ВНП),який припадає на душу населення.

 У світі нараховується близько сотні країн,які не пройшли стадію індустріалізації,рівень грамотності їхнього населення низький,їм властиве високе вимушене безробіття.Населення зайняте переважно в сільському господарстві,яке є головним постачальником продукції.

До економічно відсталих і бідних країн відносяться більшість країн Азії,Африки,Латинської Америки.Борються з бідністю і країни СНД.

Подалати бідність можна вирішувати і через нові економічні підходи до слаборозвинутих країн,зниження митних тарифів на товари відсталих країн,зниження тарифів на товари відсталих країн,усунити різницю цін на експортовану та імпортовану продукцію.Дуже важливо залучити для розвитку власної економіки іноземні інвестиції.

Активна учать держав,які розвиваються у світовій економічних відносинах сприятиме реформуванню їхньої економіки,динамічному розвитку і піднесенню націй основі добробуду народу,подолання бідності.

Метою курсової роботи є розглядання питань пов'язаних з дослідженням бідності,як однією з найважливіших і актуальних соціальних проблем.

Виходячи з мети курсової роботи,вирішено наступні завдання:

-розглянуто фінансові ресурси домогосподарств;

-визначено сутність та структуру бідності в Україні;

-оціненно будності;

-з'ясувано вплив бідності на процеси макроекономічного розвитку;

-проведено оцінку життєвого рівня населення,як індекатора міжнародної і ітчизняної статистики.

У  курсовій роботі використано метод аналізу та синтезу,періодична література,наукові статті,статистичні матеріали,державні програми.В якості інформаційних джерел виступили періодичні видання,підручники,законодавчі акти.

 

 

 

 

 

 1.Фінансові ресурси та проблема подолання бідності в Україні.

 1.1.Фінансоі ресурси домогосподарств

Рівень та обсяг формування фінансових ресурсів домогосподарств в

значній мірі впливають на можливості бюджетів різних рівнів щодо

формування доходної бази, зокрема через сплату членами домогосподарства

податків та платежів, які обумовлюються як рівнем доходів, так і

здійснюваними витратами та відповідним формуванням платоспроможного

попиту.

Формування доходної бази функціонування домогосподарства по перше,

виступає передумовою сплати податкових платежів до бюджетів; по-друге,

структура доходів домогосподарств дає змогу прогнозування структури

майбутніх платежів та відрахувань до бюджетів, по-третє, рівень доходів

домогосподарств формує базу для здійснення витрат на споживання, які в

переважній більшості випадків, пов’язанні зі сплатою податкових платежів.

Джерелами формування доходної частини бюджету домогосподарства

виступають доходи домогосподарства, які представляють собою частину

національного доходу країни, що надходить у розпорядження

домогосподарства, в результаті розподілу та перерозподілу виробленого

валового внутрішнього продукту, та призначена для задоволення матеріальних

та духовних потреб членів даного утворення.

Доходи можуть надходити до домогосподарства як у грошовій, так і у

натуральній формі. До останніх можна віднести продукцію, отриману з

особистого підсобного господарства, натуральну оплату праці, пільги та

субсидії від держави, що надійшли у натуральній формі тощо. Однак, якщо

домогосподарство здійснює реалізацію продукції, отриманої у натуральній

формі, тоді доход набуває грошової форми вираження та дорівнює виторгу від

реалізації.

 

Участь домогосподарств у суспільному виробництві в умовах ринкової

економіки визначає існування різних форм та можливих джерел отримання

доходу, що зумовлює певну складність у їх чіткому виокремленні та

групуванні.

Специфічність домогосподарства полягає у тому, що доходи даного

учасника утворюються у всіх сферах та, в тій чи іншій мірі, присутні у всіх

доходах, що формуються в економіці, тому в переважній більшості випадків

доходи домогосподарств класифікують в залежності від джерела отримання

доходу.

За методологією Державного комітету статистики України, в залежності

від основного джерела отримання доходів, виділяють наступні види доходів

домогосподарств:

- оплата праці найманих  працівників;

- змішаний дохід (прибуток) роботодавців та самостійно занятих 

працівників;

- соціальні допомоги, інші  поточні та капітальні трансферти;

- доходи від власності  та інші фінансові надходження.

Такий підхід до класифікації доходів домогосподарства дає змогу чіткого

визначення ролі та місця домогосподарств у розподілі доходів, що

утворюються в економіці. Поділ доходів за критерієм основного джерела

доходу виступає певним віддзеркаленням взаємодії домогосподарства з іншими

секторами економіки та дає можливість здійснення певних регулятивних та

управлінських дій, як на рівні держави, так і на рівні окремого

домогосподарства, зокрема щодо реалізації таких важливих складових

державної фінансової політики як податкова, соціальна, інвестиційна тощо.

Доходи домогосподарств можна класифікувати і за іншими критеріями:

1) за часовим критерієм:

- регулярні (оплата праці, орендна плата та інші);

- періодичні (авторські гонорари, доходи з цінних паперів і  т. ін.);

- випадкові або разові.

2) в залежності від  надійності надходження:

- гарантовані (державні пенсії, доходи від державних позик);

- умовно-гарантовані (оплата  праці);

- негарантовані (гонорари, комісійні  винагороди).

Використання даної класифікаціє є дещо ускладненим на рівні

державного управління, адже запропоновані критерії поділу не є

зорієнтованими на виявлення та відображення взаємодії між учасниками

фінансових відносин, а дають змогу лише охарактеризувати отримані доходи

 по відношенню до  конкретного домогосподарства та  урахувати специфіку й 

особливості лише даного учасника. Доцільність використання даного підходу є

цілком виправданою лише при здійсненні управлінських дій на рівні окремого

домогосподарства.

Домогосподарство в переважній більшості випадків орієнтується на

регулярні та гарантовані (або умовно-гарантовані) доходи, що дають змогу

здійснювати певне планування щодо можливості витрачання коштів. Натомість

отримання випадкових доходів домогосподарством частіше за все є

негарантованим. Проте такий доход виступає додатковим ресурсом для

забезпечення потреб членів домогосподарства, або ж може бути використаний

як складова для збільшення існуючих заощаджень або витрат.

Для можливості оцінки динаміки доходів населення використовують

показники «наявний доход населення» та «реальний наявний доход населення»

 Наявний доход населення  – це максимальний обсяг грошових  доходів,

які призначені для використання домашніми господарствами на придбання

споживчих товарів та оплату послуг.

Реальний наявний доход населення – це наявний доход, який

скоригований на індекс споживчих цін.

 Домогосподарство є  безпосереднім учасником суспільного  виробництва,

зокрема через постачання на ринок чинників виробництва, що дає змогу даному

суб’єкту приймати участь у розподілі та перерозподілі національного доходу і

претендувати на певну його частку. Це обумовлено правом власності на той чи

інший ресурс, від так, відносини власності багато в чому визначають пропорції

розподілу та частку доходу, на яку може претендувати кожен учасник.

Розподіл національного доходу країни дає змогу отримувати доходи, в

залежності від внеску у його створення, тобто фактично домогосподарство

отримує платню за використання у суспільному виробництві власних ресурсів.

Утворені в такий спосіб доходи вважаються первісними доходами. Вони

характеризують ступінь залучення домогосподарства до процесу створення

сукупного суспільного продукту.

Розгляд доходів домогосподарства як платні за ресурси є характерним для

функціонального підходу до процесу суспільного розподілу, в межах якого

можна визначити, яка частина грошового доходу відповідає кожному з задіяних

ресурсів через встановлення ціни кожного з них: робоча сила, як ресурс,

реалізується у праці найманих працівників та виражається у розмірі заробітної

платні; володіння майном або земельною ділянкою та здача їх в оренду

оцінюються за допомогою орендної платні; ціною надання грошових коштів у

позику або їх інвестування виступає процент і т.д.

 

Враховуючи, що доходи домогосподарства можуть утворюватись в різних

секторах економіки та поєднують у собі різні складові національного доходу,

доцільно розглядати доходи домогосподарств саме через ціну ресурсу, що

використовується.

Отримання доходів домогосподарством може бути не пов’язано

безпосередньо з використанням належних домогосподарству ресурсів, однак, є

наслідком використання ресурсів іншого домогосподарства або суб’єкта

господарювання, внаслідок чого домогосподарство отримує додатковий дохід у

вигляді позики чи кредиту. В тім, одержання такого доходу відбувається під

певні гарантії повернення, забезпечити які домогосподарство може знов ж таки

за допомогою належних йому ресурсів, використавши які можна буде погасити

отриману позику.

Певну частину доходів домогосподарство отримує не як платню за

використання у виробництві ресурсів, що йому належать, а у наслідок

перерозподілу виробленого національного доходу. Механізм перерозподілу

реалізується за допомогою низки важелів державного втручання (податкової,

цінової політики тощо), що дає змогу домогосподарствам отримувати похідні

доходи: пенсії, стипендії та інші форми соціальних виплат. До даної групи

доцільно додати доходи, що є аналогічні державним трансфертам з огляду на їх

односторонній рух, однак мають інше джерело походження. Прикладом таких

доходів є надходження у якості допомоги від родичів, друзів, благодійних та

місіонерських організацій.

Отже, прибуток, який отримує таке домогосподарство, є нічим іншим як

поєднанням заробітної плати, відсотків за користування грошовими коштами,

платнею за використання майна домогосподарства тощо. Особливістю такої

форми доходу домогосподарства є складність розмежування доходів від

кожного конкретного ресурсу. Крім того, дохід від здійснення підприємницької

діяльності є реалізації ще одного фактору виробництва – підприємницькій

здатності.

 

 До складу грошових  доходів домогосподарств також  відносять доходи,

отримані від занятості в неформальному секторі економіки. Найбільш

типовими різновидами неформальної діяльності є вулична торгівля; послуги

населенню з будівництва, ремонту, шиття; приватні послуги – прибирання,

приготування їжі; приватні уроки; а також брокерська та посередницька

діяльність.

 

З переходом до ринкових методів ведення вітчизняної економіки

українські домогосподарства набули права самостійно розпоряджатись

власними ресурсами та отримали змогу диверсифікувати можливі джерела

надходження доходів.

Враховуючи, що більшість доходів надходить у розпорядження

домогосподарств у грошовому вигляді, позитивною можна вважати тенденцію

зменшення частки вартості спожитої продукції, отриманої з особистого

підсобного господарства та від самозаготівель, й відповідного збільшення

питомої ваги грошових доходів у загальній структурі сукупних ресурсів

домогосподарств

Криза, що розпочалась наприкінці 2008 року мала вплив на структуру

сукупних ресурсів домогосподарств. Зокрема, за результатами 2009 року

відбулось зменшення частки таких грошових доходів як оплата праці, доходів

від підприємницької діяльності та відпродажу с/г продукції. Натомість

збільшилась частка соціальних виплат (пенсії, соціальні допомоги) та спожитої