Збутова політики підприємства

Розслідування від нещасного  випадку з виробництва, подій  у результаті аварії транспортний засіб, проводиться комісією,образуемой роботодавцем з обов'язковим використанням  матеріалів розслідування, проведеного  відповідним федеральним органом  виконавчої влади області нагляду і місцевого контролю.

Кожен працівник чи уповноважений  їм представник має право особисту участь у розслідуванні від нещасного  випадку з виробництва, події  з працівником.

Про кожного нещасливий випадок з виробництва, що викликало  переклад з висновку працівника в іншу роботу чи втрату ним працездатності щонайменше ніж одного дня чи яка спричинила смерть, комісійні акт у двох примірниках, а при груповому нещасливий випадок акт складається окремо кожного постраждалого у двох примірниках.

Якщо нещасний випадок стався цьому виробництві, але з працівником іншого роботодавця, комісійні акт у трьох примірниках, у тому числі два разом із матеріалами і документами цього випадку направляються роботодавцю потерпілого, а третій примірник, документи і матеріалів розслідування залишаються у організації, де стався нещасний випадок.

Якщо нещасний випадок  стався з виробництва з застрахованим, складається додатковий третій примірник  акта, що з матеріалами розслідування  роботодавець направляє у виконавчий орган страховика за місцем його як страховика.

У «Акті про нещасливий випадок з виробництва» повинні  бути докладно викладено обставини  і від нещасного випадку, названі  особи, котрі припустилися порушення  вимог безпеки і охорони праці, і якщо встановлено груба необережність  працівника, то акті вказується у відсотках ступінь її провини. Акт підписується членами комісії, стверджується роботодавцем  і завіряється печаткою. Акт має бути зареєстрований у журналі реєстрації нещасних випадків цьому виробництві».

Результати розслідування  від нещасного випадку з виробництва розглядаються роботодавцем з участю профспілкового органу організації ухвалення рішення із профілактики нещасних випадків з виробництва.

Пожежна безпеку повинна  забезпечуватися: системою запобігання  пожежі; системою протипожежної захисту; організаційно-технічними заходами.

Противопожежна безпеку  відділу забезпечується завдяки  комплексу заходів, спрямованих  на попередження пожежі, і навіть створенням умов, що забезпечують успішне гасіння  загорянь, евакуацію покупців, безліч тих матеріальних цінностей відповідно до доГосту 12.1.004-91 “ Пожежна безпеку. Загальні вимоги”, закону України “Про пожежної безпеки”, Правил пожежної безпеки України, введеними на дію з01.09.95г.,ДБНВ1.1-7-2002 “Пожежна безпеку об'єктів будівництва”,СНиП 2.09.02-85. “Виробничі будинку”.

На підприємстві існує  служба охорони праці, з п'яти  членів колективу, які пройшли курс навчання дітей і отримали відповідні посвідчення. Вони проводять інструктаж технічно безпеки в забезпеченні пожежної безпеки.

Противопожежна захист забезпечується: наявністю коштів пожежогасіння (встановлена пожежна сигналізація; вогнегасники ВП - 10; пожежний ручний інструмент; пожежний інвентар). На даному підприємстві встановлена пожежна сигналізація. На базі прояви диму вона спрацьовує.

На підприємстві є вогнегасники. Вони в легкодоступних місцях. Там не потрапляє пряме сонячне промені і впливають опалювальні і нагрівальні прилади. Ручні вогнегасники висять на вертикальної поверхні, в розквіті1,5м від рівня статі.

Водопровідна мережу, де встановлено пожежне устаткування, має необхідний натиск. У місцях з низьким тиском встановлені насоси.

Пожежники крани відповідно ГОСТ 12.1.004-91, кожних півроку перевіряються  на перепустку води, у своїй запрошуються працівники пожежної служби. Пожежники  крани укомплектовані пожежними рукавами, довжина яких складає10м., і навіть приладом для полегшення відкривання вентиля.

Також є пожежний ручний інструмент і інвентар. Комплектація пожежних щитів відповідає правилам пожежної безпеки (ящики для піску  місткістю 3 м3 і укомплектовані совкової лопатою, багри, сокири, ломи). На всіх стінах і щитках зазначений телефон найближчій пожежної служби.

За ступенем вогнестійкості будинок можна зарахувати до III (будинок  із несучими і конструкціями, які  захищають, з природничих чи штучних кам'яних матеріалів бетону чи залізобетону, для перекриттівупотребится дерев'яна конструкція, захищена штукатуркою ітрудногорючим листовим матеріалом). З часу побудови корпусу будинку, і прийняття у експлуатацію пожежі не траплялися. Щоб запобігти впливу пожежі на людей передбачена можливість швидкої евакуації з будинку на двом виходам, відстань до евакуаційних виходів вбирається у 20 м. Організація евакуації людей з будинку надано як плану евакуації, яка вивішено на видноті.

 Охорона навколишнього  природного середовища і раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки суспільства і збереження природного середовища життєдіяльності населення є головними умовами стійкого економічного та соціального розвитку України. З цією метою держава самостійно здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження живої і неживої природи. Така політика спрямована на забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи, раціонального використання, ефективної охорони і вчасного відтворення природних об'єктів.

Закріплення цих вимог  в екологічному законодавстві визначає правові, економічні та соціальні основи організації і здійснення охорони  навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутнього  поколінь.

Основним джерелом екологічного законодавства і права є Конституція України. У ст. 16 Конституції передбачається, що забезпечення екологічної безпеки і підтримка екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави. А ч. 1 ст. 50 Основного Закону країни закріплює положення про те, що кожний громадянин має право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище та відшкодування заподіяної порушенням цього права шкоди. Ці основні вимоги Конституції є головними складовими для подальшого розвитку і належного функціонування нормативно-правової бази екологічного законодавства.

За період проходження  практики на ПФ «МаО»  мене ознайомили із системою системою охорони праці на виробництві,надали документи,які підтверджують безпечність даної діяльность,що не суперечить вище переліченим законом «Про захист навколишнього середовища» та «Про охорону праці»,які є представлені у додатках. [Дод.Н.]

З метою захисту довкілля, керівництво фірми внесло внесок у захист навколишнього середовища України, а саме відмовилось від  застосувань полімерної упаковки для  вироблених товарів, зменшило споживання палива автомобілями ПФ «МаО» для  зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферу Землі . Крім того весь колектив ПФ «МаО» всіляко підтримує підписання Кіотського протоколу «Про вплив промвиробництва на викиди у атмосферу»

                                         3 РОЗДІЛ

       Шляхи  покращення збутової політики ПФ «МаО»

3.1. Розробка товарно-збутової політики підприємства

Збутова політика являє  собою діяльність підприємства, спрямовану на планування, реалізацію та контроль руху товарів для задоволення  попиту споживачів і отримання прибутку для себе. Для того, щоб збутова політика підприємства була ефективною та прибутковою, проводять аналітичну роботу діяльності підприємства.

У процесі аналітичної  роботи проблему збутової політики вирішують  уже на стадії розробки загальної  політики підприємства. Мова йде про вибір найефективнішої системи каналів та методів збуту щодо конкретно визначених ринків. Це означає, що виробництво продукції з самого початку зорієнтоване на конкретні форми та методи збуту і найсприятливіші умови. Тому, розробляючи збутову політику, необхідно мати за мету визначення оптимальних напрямків та наявних коштів, необхідних для забезпечення найвищої ефективності процесу реалізації товару. Це забезпечує обгрунтований вибір організаційних форм та методів збутової діяльності, зорієнтованої на досягнення кінцевих результатів.

Розробці збутової політики передують аналіз оцінювання ефективності існуючої збутової системи як у цілому, так і за окремими її елементами і з'ясування відповідності збутової політики конкретним ринковим умовам. Однак аналізу піддаються не лише кількісні показники обсягів реалізації конкретних продуктів за окремими регіонами, а й весь комплекс чинників, що мають вплив на обсяг реалізації, організацію реалізаційної мережі, ефективність реклами та інших засобів стимулювання збуту, реальність вибору ринку, часу та способів виходу на ринок.

Аналіз системи збуту  передбачає визначення ефективності кожного  елементу цієї системи, оцінювання діяльності апарату збуту. Аналіз витрат обігу  передбачає зіставлення фактичних  збутових витрат стосовно кожного каналу збуту і виду витрат із запланованими показниками для того, щоб виявити необгрунтовані витрати, ліквідувати затрати, що виникають у процесі руху товарів і підвищити рентабельність існуючої системи збуту.

Організація збуту в процесі аналізу відіграє дуже важливу роль, тому що здійснює зворотний зв'язок виробництва з ринком, є джерелом інформації про попит та потреби споживачів. Ось чому розробку збутової політики кладуть в основу програми аналізу як щодо кожного конкретного продукту, так і по виробничому відділенні загалом.

 Велике значення  при розробці збутової політики  підприємств має вирішення питань  про методи роботи з кінцевими  споживачами. Головну роль у  цьому питанні відіграє оцінювання  витрат на використання технічних засобів обслуговування покупців, комп'ютерної техніки для обліку товарів, що надійшли на склади та були реалізовані споживачами через роздрібну мережу або безпосередньо зі складу. У сучасних умовах без використання комп'ютерної техніки та автоматизованих систем обробки інформації практично не може обійтися жодне підприємство. Тому при розробці програми аналізу необхідно врахувати всі необхідні для реалізації продукції витрати та їх окупність.

Обґрунтуванням ефективності збутової політики є багатоваріантний розрахунок витрат обігу та вибір на його основі оптимального варіанта за основними напрямками збутової діяльності на ринку. Розробка та обгрунтування збутової політики передбачає вирішення таких питань стосовно конкретно обраного товару або груп товарів: вибір ринку; вибір системи збуту та визначення необхідних фінансових витрат; вибір каналів та методів збуту; вибір часу виходу на ринок; визначення системи руху товарів та витрат на доставку товару споживачеві; визначення форм та методів стимулювання збуту та необхідних для цього витрат.

Найефективнішими засобами стимулювання збуту товару на ринок  є: реклама товару, використання товарного  знака та технічне обслуговування реалізованої продукції. Система технічного обслуговування відіграє головну роль при визначенні збутової практики підприємства на світовому ринку. Добре налагоджена організація технічного обслуговування приваблює покупців більше, ніж високі науково-економічні характеристики товару і неможливість швидкого та кваліфікованого ремонту. 

Нарешті, ключовим етапом розробки збутової політики є її впровадження. Зрозуміло, підготувати ґрунт для нього можна ще раніше, просто залучаючи співробітників до обговорення та розробки елементів політики. Після завершення аналітичної роботи необхідно провести презентацію політики, особливо зосередившись на тому, як вироблені правила допоможуть співробітникам досягнути кращих, ніж раніше, результатів.

Велике значення у  процесі виконання маркетингової  політики розподілу має планування збуту, при якому пов'язуються конкретні обсяги та види робіт підприємства з наявними ресурсами, а також із асортиментом продукції. Складовою частиною планування збуту є прогнозування обсягів продажу, вибір найефективніших каналів збуту.

Завершальною частиною маркетингу розподілу є оперативно-збутова робота підприємства, яка включає розробку графіків відвантаження, організацію відвантаження покупцям.

Канал збуту (розподілу) -- це сукупність фірм або окремих  осіб, що беруть участь у процесі  просування товарів від виробника  до споживача.

Плануючи політику розподілу, керівництво фірми повинне накреслити відповідні стратегію й тактику: цілі розподілу, горизонт покупця, ділянку збуту, до якого приходить право власності на товар, організаційну структуру системи збуту, типи торговельних посередників, через яких здійснюється товарорух. Одним з етапів у плануванні політики розподілу є вивчення типів та кількості рівнів каналу розподілу.

Суть маркетингової  політики збуту та розподілу. Розподільча  політика являє собою ту частину  маркетингу, яка інтегрована у сферу розподілу. Комерційна діяльність та маркетинг не просто доповнюють одне одного, а тісно взаємопов'язані та взаємозалежні.

Маркетинг у сфері  розподілу являє собою комплекс стратегічних, організаційних фінансових та інших заходів, тісно пов'язаних між собою у гнучку систему управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками.

Діяльність каналів  збуту характеризується певними  функціями, рівнями, методами просування, ступенем інтенсивності використання розподільчої системи.