Теоретичні питання сутності прибутку на підприємстві

А величину прибутку на другому періоді потрібно визначати по формулі:

= ),                                                                                       (3.23)

Отже, на другому  періоді приріст прибутку складе: 20*1,6=32% і, таким чином, прибуток буде дорівнювати: -50311,9*1,32= - 66411,71тис.грн.Але після цієї операції «W» в другому періоді складе:W= 68082,12/ - 66411,7= -1,025, і якщо ми тепер в плановому третьому періоді збільшимо виручку від реалізації на 10%, то приріст прибутку складе: П%=10*(-1,025)= - 10,25%, а величина прибутку П=(-66411,7)*(-1,025)=68071,99тис.грн.

На наступному прикладі можна побачити до чого приведе випадок, коли випускається декілька видів продукції і зміна виручки від реалізації повинна проходити строго пропорціонально долі кожного виробу. Розрахуємо яким буде прибуток підприємства при росту обсягу реалізації на 60%.

                                                                                                   Таблиця 3.2

Вихідні дані для розрахунку прибутку за допомогою показника СВОР

Прибуток дорівнює різниці між маржинальним прибутком і постійними витратами: 608 894 97-107047000= -46157503грн.

W=608 894 97/ (-46157503)= -1,32, звідси П%=60*(-1,32)= -79,2%, а     П=(-46157503*-79,2)/100=36 556 742,38грн. і прибуток:                                     П= -46 157 503+36 556 742,38= -9600760,62грн.Такий був би прибуток, якщо приріст вугілля склав 60%.

Припустимо  що приріст виручки на 60% обумовлений  тим, що випуск виробу у першому випадку залишився незмінним, а у другому збільшився на 7208, яка ж буде реальна величина прибутку?

                                                          

 

                                           Таблиця 3.3

Розрахунок  величини прибутку при рості виручки від реалізації на 60%

 

Оскільки постійні витрати дорівнюють 107 047 000 грн., то прибуток буде дорівнювати: 124 055 497-107 047 000= 17 008 497 грн., відповідно приріст прибутку буде дорівнювати 17 008 497- (-46 157 503)= 63 166 000 або 136,85%. Взагалі величину приросту прибутку потрібно розраховувати тільки по тим виробам, де пройшла зміна фізичного обсягу виробництва по формулі:

Мі=Пі=ПМі*(± Nі),                                                                               (3.24)

де: Мі і Пі – приріст маржинального прибутку і прибутку по і-тому виробу;

ПМі – маржинальний прибуток по і-тому виробу;

± Nі – фізичний приріст (зменшення) обсягу випуску по і-тому виробу.

Розглянемо наступну ситуацію:

Прибуток на нашому підприємстві складає -46 157 503, умовно-постійні витрати – 107 047 000, відповідно маржинальний прибуток – 60 889 497 грн. Реалізація заходу дозволить збільшити випуск продукції на 10% але при цьому умовно-постійні витрати збільшаться на 2 000 000 в тому числі (оплата кредиту 1000).

 

 

 

Розглянемо  два способи:

1. Додаткові  2 000 000 приєднаються до 107 047 000 і розрахувавши W, визначимо прибуток:

W=1 + (2 000 000 + 107 047 000 ) / (-46 157 503) = 3,36  ;  10*3,36 = 33,6%

П= (-46157503)*(1+0,336)= - 61 666 424,008 (грн.)

2. Зробимо розрахунок  при існуючому W, а потім з оплаченого прибутку вирахуємо 5 000 грн.

W= 1+107 047 000/ (-46 157 503)= - 3,32;   10*(-3,32)= -33,2%;

П=(-46 157 503)*(1+(-0,332))= - 30 833 212,004 грн.

-30 833 212,004- 2 000 000= - 32 833 212,004 грн.

Перевірка: при рості об’єму виробництва на 10% маржинальний прибуток також збільшується на 10%, тобто М= 60 889 497*1,1= 66 978 446,7 грн. умовно-постійні витрати: 107 047 000+2 000 000= 109 047 000 грн. Різниця між маржинальний прибутком і умовно-постійними витратами і є прибутком, в нашому випадку це збиток: 66 978 446,7 - 109 047 000= -42 068 553,3 грн. Для наступних розрахунків величина W буде вже іншим: W=1+109 047 000/-42 068 553,3= - 1,59. І тепер при збільшенні обсягу виробництва на 10% приріст прибутку складе (-42 068 553,3)*(-1,59)*0,1= 6 688 899,97грн.

В розглянутому вище прикладі ми бачимо , що ситуація з прибутком кращою не стає, розглянемо наступний приклад з ростом умовно-постійних  витрат.

Виручка від  реалізації продукції – 85953100грн, змінні витрати 29 218000 грн, маржинальний прибуток –60 889 497грн, постійні витрати – 107 047000грн, прибуток (-46 157 503) грн.

В результаті заходу умовно-постійні витрати збільшились  на 5 000 000тис.грн, а виручка від реалізації – на 5%.

W=1+107 047 000/(-46 157 503) = -1,32 ;    5*(-1,32)= -6,6%;

П=(-46 157 503)*(1+(-0,066))= -43 111 107,803 грн.

І за мінусом ꞈF складе: -43 111 107,803-5 000 000= -38 111 107,803грн.

Перевірка: 60 889 497 *1,05-(107 047 000 +5 000 000)=63 933 971,85 – 112 047 000=  -48 113 028,15грн.

При від'ємному прибутку «силу впливу операційного важеля» розрахувати складніше. Можливо, що це і є одна з причин, по якій цьому показнику відмовляють  в дійсності в ситуації, поки не подолана точка беззбитковості.

Проведемо розрахунок «сили впливу операційного важеля», виходячи з даних вище приведеного прикладу.

W= =-1,68;                                                   (3.25)

І задаючи певне  значення росту виручки від реалізації, ми і в цій ситуації зможемо визначити, чому буде дорівнювати прибуток (або збиток).

Між іншим, в  цій ситуації краще використовувати  показник обернений «силі операційного важеля», а саме «запас надійності».

,                                                                         (3.26)

Запас надійності можна також розрахувати за формулою:

1 - - 0,7581,                                                    (3.27)

Це означає, що для досягнення точки беззбитковості обороту достатньо збільшити обсяг виробництва (і виручки), а отже, і маржинального прибутку більш ніж на 8%. Якщо збільшити об’єм виробництва на 15% то збиток підприємства збільшиться з 38 111 107,803 грн. до43 350 660,420  грн.

*1,08 – 112 399 350 = - 43 350 660,402 грн.

Оскільки умовно-постійні витрати дорівнюють  107 047 000грн., то збитки складуть: 60 889 497-107 047 000= -46 157 503грн. Збільшення виручки від реалізації продукції на 65% досягається за рахунок збільшення випуску виробу на 25 640тонн. В відповідності з формулою розраховуємо приріст маржинального прибутку: 8 097 881,2грн. Відповідно, величина збитку дорівнює: 46 157 503-8 097  881,2= 38 059 621,8грн. при рості обсягу реалізації в 1,65 рази, збитки знизились в 461 575,03 рази.

Отже, найбільш сильна дія операційного важеля досягається  в полі, максимально наближеному  до точки беззбитковості.

                                                                                                             Таблиця 3.4

Розрахунок  зменшення збитків при збільшення обсягу реалізації продукції

 

Повернемось до «додаткового навантаження на шляху  досягнення точки беззбитковості». Коефіцієнт операційного важеля розраховується за формулою:

= ,                                                                                                (3.28)

де: – сума постійних операційних витрат;

 – загальна сума операційних витрат.

Оскільки змінні витрати змінюються пропорціонально  зміні обсягу продукції, то при збільшенні обсягу реалізації в 1,65; 1,7; 1,85; 1,98 раз будемо мати наступні показники :

                                                                                                             Таблиця 3.5

Зміна з збільшенням обсягу реалізації продукції

Першопочаткове  значення дорівнювало 0,7856, і при рості обсягу реалізації в 1,65 рази було досягнуто стан близький до беззбитковості. Таким чином немає ніяких причин рахувати високе значення «додатковим навантаженням на шляху досягнення беззбитковості»

Якщо виходити з формули сили впливу операційного важеля , а саме:

W= 1+F/П,                                                                                                (2.29)

Стає ясним, що основні фактори, які впливають на «W», це відношення постійних витрат і прибутку. Оскільки постійні витрати частіше всього приймаються за константу, то чим блища до нуля величина прибутку, тим більша сила впливу операційного важеля. В той час не можна скидати з рахунку і можливість зниження умовно-постійних витрат.

Вище вказувалось, що силу впливу операційного важеля необхідно  визначити, головним чином, як показник ризику, чуттєвості прибутку до змін фізичного  обсягу виробництва. Але і цій  якості використання його не завжди дозволяє чітко визначити «ступінь загрози» в зв’язку з нечіткістю меж цього показника. Використовуючи всі варіанти, виходячи з формули, можна описати ці межі наступним чином:

 

 

Прибуток=0          W=∞          Прибуток>F          W>1<2

Збиток =F              W=0          Прибуток<F          W>1 до +∞

Прибуток =F         W=2          Збиток<F               W<0 до -∞

Для більшої  наглядності з цілью краще  використати показник обернений  СВОР – «запас надійності», який можна  розрахувати по вже згадуваній формулі:

  =1-F/M                                                                                                     (3.30)

Цей показник кореспондується з показниками «коефіцієнт беззбитковості»:

.                                                                                                     (3.31)

В сумі . Отже маємо більш чіткі межі «ступеня загрози»:

=1 – підприємство беззбиткове  =0;

 – підприємство збиткове <0;

- підприємство прибуткове >0.

Запас надійності не може бути більше 1. Якщо =0,7, це означає, що підприємство буде в стані беззбиткового обороту, якщо виручка скоротиться на 70%. При зниженні виручки більш ніж на 70% підприємство буде мати збитки. Якщо =1,5, то = - 0,5 і це означає, що для досягнення стану беззбитковості обсяг реалізації потрібно збільшувати в 1,5 рази. Однак конкретну величину зменшення збитку в умовах зміни ціни, витрат і структури асортименту потрібно прогнозувати за допомогою маржинального прибутку.

Більш чіткі  границі загрози можна продемонструвати на наступному прикладі. Так,якщо W=1000, це мало що говорить про степінь загрози, а відповідно цій величині «W» запас надійності дорівнює:

 =1/1 000=0,001 свідчить, що достатньо знизити обсяг реалізації більше 1000%, і підприємство буде збитковим.

Отже можна  підвести підсумки і зробити висновки:

1. Використання  показника «сила впливу операційного  важеля» для безпосереднього розрахунку росту прибутку можливо тільки при умові випуску одної назви виробу або пропорціонального росту фізичного обсягу випуску по всій номенклатурі продукції.

2. Основне призначення  показника «сила впливу операційного  важеля» - оцінка ступеня ризику (і надійності) при зменшенні (збільшенні) фізичного обсягу продукції. Причому, поряд з цим показником для оцінку ризику, з ціллю більшої наочності і чіткого визначення «меж загрози», доцільно використовувати показник – запас надійності.

3. Сила впливу  операційного важеля залежить  від зміни цін, асортименту  продукції, масштабів виробництва:змінюється їх величина – змінюється СВОР.

4. Сила впливу  операційного важеля і позитивно,  і негативно діє як в умовах  прибуткового, так і збиткового  підприємства. Найбільш сильний вплив операційного важеля досягається в полі, максимально наближеному до «точки беззбитковості». Причому, по дві сторони від неї, а не після подолання точки беззбитковості.

5. В найбільшій  степені величина СВОР залежить  від відношення постійних витрат і прибутку. Чим менша величина прибутку,тим більша величина СВОР.

6. Збільшення  питомої ваги постійних витрат  підвищує величину СВОР, але з  цього не слід, що навіть при  благо приємній перспективі можна  знизити зусилля по скороченні постійних витрат. Іншими словами, недоцільно не скорочувати постійні витрати, коли така можливість є. Така позиція приводить до скорочення рентабельності підприємства, і втрати прибутку будуть дорівнювати величині упущеної економії постійних витрат.

Алгоритм розрахунку грошового потоку по етапам життєвого циклу інновації в умовах багато продуктивного виробництва

Ситуація з  моно продуктом зустрічається дуже рідко. Більш характерна ситуація, коли інноваційний продукт починає вироблятись  фірмою, яка випускає ряд видів товарів, які знаходяться на різних етапах свого життєвого циклу. І тут виникає проблема між виробами по етапам життєвого циклу умовно-постійних витрат.

Суперечливість  ситуації в тому, що з одного боку вдалося б розподілити умовно-постійні витрати по всім виробам, виходячи з структури асортименту за розгляне ний період, то ефективність інноваційного продукту залежала б більшій мірі від зміни асортименту, ніж від економічних характеристик інновацій. З іншого боку, не враховуючи в розрахунках динаміки прибутку, динаміку умовно-постійних витрат також не можна. З збільшенням масштабів виробництва інноваційний продукт буде відповідно «притягувати на себе» все більшу частину умовно-постійних витрат, а при існуючому зниженні обсягів – навпаки все більш зменшувану долю цих витрат.