Теоретичні питання сутності прибутку на підприємстві

РП=(ПВ+1000000)/МПо=(ПВ+1000000)/ (Ц – ЗВо) ,                              (2.2.4)

де РП – рівень прибутковості, обсяг реалізації продукції при якому підприємство отримає обсяг прибутку в заданому розмірі (1000000 грн.), шт.; ПВ – загальні постійні витрати підприємства;

МПо – маржинальний прибуток на одиницю продукції підприємства грн./шт;

Ц – ціна одиниці  продукції, грн./шт.;

ЗВо – змінні витрати на одиницю продукції підприємства грн./шт.

• Обсяг прибутку за умов підвищення ціни, що в свою чергу збільшує витрати на сировину і матеріали.

Одним із головних завдань є максимізація маржинального прибутку. Якщо обсяг виробництва і реалізації продукції менше точки беззбитковості, то маржинального прибутку недосить для покриття всіх постійних витрат і підприємство працює зі збитком. У точці беззбитковості обсяг маржинального прибутку дорівнює сумі постійних витрат і на прибуток нічого не залишається. Якщо обсяг виробництва і реалізації більше точки беззбитковості, то обсяг маржинального прибутку більше суми постійних витрат, і підприємство отримує прибуток. Відповідно: чим більший обсяг виробництва, тим більший прибуток підприємства.

Аналіз беззбитковості (СVP- аналіз), як його іноді називають, — це аналітичний підхід до вивчення взаємозв'язку між витратами і доходами при різних рівнях виробництва.

В практиці фінансового менеджменту розрізняють два базиси аналізу і планування:

1) ресурсний;

2) грошовий.

Відповідно  до ресурсного базису об'єктом аналізу  і планування є виручка, як потік  вхідних ресурсів підприємства, і  валові витрати, як потік вихідних ресурсів. Різниця між потоком вхідних і вихідних ресурсів розглядається як кінцевий результат аналізу. В рамках CVP-аналізу цей результат вимірюється операційним прибутком.

Нехай р —  ціна одиниці продукції, a Q — об'єм виробництва за деякий проміжок часу. Запишемо основне рівняння моделі, що символізує той факт, що прибуток до виплати податків NІ визначається сумарною виручкою за вирахуванням всіх постійних і змінних витрат:

NI= p*Q*V*Q-F                                                                                           (2.2.5)

де F— величина постійних витрат за період часу, a v — величина змінних витрат на одиницю продукції.

Точка беззбитковості (ВЕР) за визначенням відповідає умові NІ= 0, звідки:

BEP=                                                                                                    (2.2.6)

Таким чином, для того, щоб  розрахувати точку беззбитковості, необхідно величину постійних витрат розділити на різницю між ціною  продажів продукції і величиною  змінних витрат на одиницю продукції. Остання носить назву одиничного вкладеного доходу. 

Якщо задача полягає у  визначенні цільового об'єму продажів Q_T, тобто такого значення об'єму продажів, яке відповідає заданому значенню прибутку NІ_Т, то використовуємо аналогічне співвідношення:

                                                                             (2.2.7)

звідки:

                                                                                                 (2.2.8)

Важливою характеристикою  успішної роботи підприємства є величина запасу безпеки (Safety Margin), яка у відносній формі визначається у вигляді різниці між запланованим об'ємом реалізації і точкою беззбитковості:

                                                                                          (2.2.9)

Чим вищий цей показник, тим безпечніше себе почуває підприємство перед загрозою негативних змін (зменшення виручки або збільшення витрат).

Сутність аналізу беззбитковості повністю розкривається на графіку беззбитковості (рис. 2.1). Цей графік показує об'єм проведеної продукції в натуральному виразі на горизонтальній осі і величину доходу або витрат у вартісному виразі на вертикальній осі. Можна було б побудувати аналогічний графік, відкладаючи по горизонтальній осі об'єм випуску у відсотках до повної потужності.

Лінія АВ, що показує постійні витрати, які не міняються залежно від об'єму, проходить паралельно осі X. Вертикальна відстань між лінією АВ і лінією АС, при будь-якому певному об'ємі, характеризує сукупні змінні витрати виробництва даного об'єму продукції, а вертикальна відстань між OA і АС, при будь-якому певному об'ємі виробництва, характеризує сукупні витрати виробництва даного об'єму. Коли продукція не реалізується, сукупні витрати не рівні нулю, а рівні OA. Коли об'єм випуску рівний X, сукупні витрати представлені лінією СХ, яка рівна = ХВ + ВС (ХВ — фіксовані елементи витрат (те ж, що OA) і ВС — змінні елементи витрат).

Графічне представлення  точки беззбитковості                 Рис.2.2.1

 АС — лінія  сукупних витрат; OD — лінія доходу

           Зворотній графік беззбитковості                                       Рис. 2.2.2

 АС — лінія  сукупних витрат; 0D—лінія доходу

Для кожної конкретної ціни продажу одиниці кінцевого  продукту лінія OD показуватиме величину доходів при різних об'ємах продажу. Перетин лінії сукупного доходу з лінією сукупних витрат визначає точку беззбитковості (ВЕР) "N", точку, в якій сукупний дохід рівний сукупним витратам (змінним і постійним). Будь-яка різниця по вертикалі між лінією сукупного доходу і сукупних витрат праворуч від ВЕР показує прибуток при даному об'ємі виробництва, тоді як збитки показуватимуться на графіку зліва від ВЕР, оскільки як в цьому випадку сукупні витрати перевищують сукупний дохід.

Існує ще один спосіб графічного представлення аналізу  беззбитковості, який носить назву "зворотного графіка беззбитковості". На перший погляд може показатися, що він відрізняється від того, який ми розглянули вище, хоча в основі своїй вони абсолютно однакові.

Відмінність полягає  в тому, що змінні витрати показані знизу, а постійні — зверху. Тут  змінні витрати представлені у вигляді відстані по вертикалі між віссю ОХ і лінією ОВ, що починається на початку О, Постійні витрати додаються по вертикалі, залишаючись незмінними. В результаті цього лінія сукупних витрат АС проходить паралельно ОВ на відстані, рівному АТ= ВС, що відповідає постійним витратам.

Для менеджера "важіль" пояснює, як кому-небудь вдається досягти суттєвого зростання  прибутку (у відсотковому обчисленні) завдяки невеликому зростанню обсягу реалізації або активів. Один з важелів, за допомогою якого менеджери досягають цієї мети, має назву "операційний важіль" (OL - operating leverage).

Операційний важіль - ступінь, до якого фірма використовує свої постійні витрати.

Фірми які мають високу частку постійних витрат, мають великий операційний важіль і, навпаки, якщо частка постійних витрат незначна, то і операційний важіль також незначний. Якщо фірма має великий операційний важіль, то її прибуток дуже чутливий до змін обсягу реалізації. Незначне відсоткове зростання (падіння) продажу може призвести до суттєвого зростання (падіння) прибутку.

Ступінь операційного важеля DOL (degree of operating leverage) при даному рівні обсягу реалізації визначають за формулою:

                                                                                                 (2.2.10)

DОL - це міра того (при даному рівні обсягу реалізації), як відсоткова зміна в обсязі реалізації вплине на прибуток.

Використання  операційного важеля дозволяє фінансовому  менеджеру дуже швидко розрахувати  величину прибутку до оподаткування за умов змін доходів від реалізації.[14]

2.3 Планування  грошового потоку

Господарська  діяльність будь-якого підприємства нерозривно пов'язана з рухом  коштів. Кожна господарська операція супроводжується або надходженням, або витратою коштів. Кошти обслуговують практично всі аспекти операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Неперервний процес руху  коштів у носі являє собою грошовий потік, який образно порівнюють із системою "фінансового кровообігу", що забезпечує життєздатність організації. Від повноти і вчасності забезпечення процесу постачання, виробництва і збуту продукції грошовими ресурсами залежать результати основної (операційної) діяльності підприємства, ступінь його фінансової стабільності і платоспроможності, конкурентні переваги, необхідні для поточного і перспективного розвитку. Тому сучасному бухгалтеру , фінансовому менеджеру потрібно знати сучасні методи аналізу грошових потоків, що використовуються у вітчизняній і зарубіжній практиці.

Для забезпечення ефективного управління грошовими потоками доцільно здійснювати їхню класифікацію за різними ознаками, методичний підхід.

 

1. За  спрямованістю руху коштів виділяють  такі види грошових потоків:

• додатний грошовий потік (приплив коштів);
• від'ємний грошовий потік (відплив коштів).

На рис. 1 стрілки, спрямовані всередину, показують додатний грошовий потік (приплив коштів), назовні - від'ємний грошовий потік (відплив коштів).

Слід зазначити  їхню тісну взаємозумовленість: збій у часі або в обсязі одного з  них зумовлює збій і іншого потоку. Тому їх доцільно розглядати у взаємозв'язку як єдиний об'єкт управління.

2. За  методом обчислення обсягу:

• валовий грошовий потік - це всі надходження або вся сума витрати коштів в аналізованому періоді;
• чистий грошовий потік (ЧГП), що становить різницю між додатним (ДГП) і від'ємним (ВГП) потоками коштів в аналізованому періоді:

чгп=дгп-вгп.                                                                                       (2.3.1)

ЧГП може бути як додатною, так і від'ємною величиною.

3. За  видами діяльності:

• грошовий потік від операційної діяльності (відображає надходження коштів від покупців і виплати грошей постачальникам, заробітної плати персоналу, зайнятому в основному виробництві, податкових платежів, відрахувань органам соцстраху і т. ін.);
• грошовий потік від інвестиційної діяльності - це надходження і витрати коштів, пов'язані з процесом реального і фінансового інвестування;

                                   

• грошовий потік від фінансової діяльності - це надходження і виплати коштів, пов'язані із залученням додаткового акціонерного і пайового капіталу, одержанням довгострокових і короткострокових кредитів та позик, з виплатою дивідендів і т. ін.

4. За  рівнем достатності обсягу розрізняють:

• надлишковий грошовий потік, при якому надходження коштів значно перевищують реальну потребу підприємства у фінансових ресурсах, у результаті чого накопичуються і простоюють вільні залишки готівки на рахунках у банку;
• дефіцитний грошовий потік, при якому надходження коштів значно нижче від реальних потреб підприємства.

5. За  неперервністю формування розрізняють:

• регулярний грошовий потік, при якому в розглянутому періоді за окремими господарськими операціями здійснюється регулярний приплив або відплив коштів;
• дискретний (епізодичний) грошовий потік, пов'язаний зі здійсненням одиничних господарських операцій у розглянутому періоді.

6. За  стабільністю часових інтервалів  регулярні грошові потоки можуть  бути:

• з рівномірними часовими інтервалами, що називається ануїтетом;
• з нерівномірними часовими інтервалами.

7. За  періодом часу:

• короткострокові грошові потоки (до року);
• довгострокові грошові потоки (понад рік).

8. Залежно  від того, коли надходять кошти  - на початку періоду (передоплата)  чи наприкінці періоду - розрізняють  грошові потоки:

• пренумерандо;
• постнумерандо.

9. За видами використовуваних валют розрізняють:

• грошові потоки в національній валюти
• грошові потоки в іноземній валюті.

10. За  законністю здійснення виділяють:

• легальний грошовий потік, що відповідає чинним правовим нормам і податковому законодавству;
• нелегальний грошовий потік, що здійснюється з порушенням прийнятих норм з метою відхилення від оподатковування й особистої вигоди.