Теоретичні питання сутності прибутку на підприємстві

Розглянуті  класифікації дають можливість більш  цілеспрямовано здійснювати облік, аналіз і планування різних видів  грошових потоків на підприємстві.

Від обсягів  і швидкості руху грошового обігу, ефективності керування ним безпосередньо  залежать платоспроможність і ліквідність  підприємства. Тому аналіз грошових потоків  є основою оцінки і прогнозування  платоспроможності підприємства, дає  змогу об'єктивніше оцінити його фінансовий стан. Аналіз грошових потоків проводять по підприємству в цілому, а також у розрізі основних видів господарської діяльності і центрах відповідальності. Основними джерелами інформації для аналізу формування і розміщення капіталу підприємства є дані фінансової звітності: форма № 1 "Баланс", форма № 2 "Звіт про фінансові результати", форма № 3 "Звіт про рух грошових коштів", форма № 5 "Примітки до річної фінансової звітності", дані синтетичного й аналітичного бухгалтерського обліку за рахунками грошових коштів.

Основна мета аналізу грошових потоків:

• виявити рівень достатності коштів, необхідних для нормального функціонування підприємства;
• визначити ефективність та інтенсивність їхнього використання в процесі операційної, інвестиційної і фінансової діяльності;
• вивчити фактори і спрогнозувати збалансованість та синхронізацію припливу і відпливу коштів за обсягом і часом для забезпечення поточної і перспективної платоспроможності підприємства.

У першу чергу  проводять горизонтальний аналіз грошових потоків: вивчають динаміку обсягу формування додатного, від'ємного і чистого грошового потоку підприємства в розрізі окремих джерел, розраховують темпи їхнього зростання і приросту, визначають тенденції зміни їхнього обсягу.

Темпи приросту чистого грошового потоку  (Тчгп) зіставляють з темпами приросту активів підприємства (Такт) і з темпами приросту обсягів виробництва (реалізації) продукції (Т_РП). Для нормального функціонування підприємства, підвищення його фінансової стабільності і платоспроможності потрібно, щоб темпи зростання обсягів продажів були вищі від темпів зростання активів, а темпи зростання чистого грошового потоку випереджали темпи зростання обсягу продажів:

100 <ТАкт<ТРП<Тчга.                                                                        (2.3.2)

Паралельно  проводять і вертикальний (структурний) аналіз додатного, від'ємного і чистого  грошових потоків:

а) за видами господарської  діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової), що дасть змогу установити частку кожного виду діяльності у формуванні додатного, від'ємного і чистого грошового потоків;

б) за окремими внутрішніми підрозділами (центрами відповідальності), що покаже внесок кожного  підрозділу у формування грошових потоків;

в) за окремими джерелами надходження і напрямами витрати коштів, що дає можливість установити частку кожного з них у сформуванні загального грошового потоку. При цьому визначають роль і місце чистого прибутку у формуванні ЧГП, виявляють ступінь достатності амортизаційних відрахувань для відтворення основних засобів і нематеріальних активів.

Результати  горизонтального і вертикального  аналізу служать базою проведення фундаментального (факторного) аналізу  формування чистого грошового потоку.

Для вивчення факторів формування додатного, від'ємного і чистого грошових потоків рекомендується використовувати прямий і непрямий методи.

Прямий  метод спрямований на одержання даних, що характеризують як валовий, так і чистий потік коштів підприємства у звітному періоді. Застосовуючи цей метод, використовують безпосередньо дані бухгалтерського обліку і звіту про рух коштів, що характеризують усі види їхніх надходжень і витрати. Відмінність результатів розрахунку грошових потоків за прямим і непрямим методами стосуються тільки операційної діяльності.

За операційною діяльністю ЧГП прямим методом визначають за формулою:

ЧГПод=ВРрп + ОЗав + ІНод - Ртмц - ЗП - ПП - ІВод,                            (2.3.3)

де ВР_РП — виручка від реалізації продукції і послуг;

ОЗ_ав — одержані аванси від покупців і замовників;

ІН_од — сума інших надходжень від операційної діяльності;

Р_тмц — сума засобів, виплачена за придбані товарно-матеріальні цінності;

ЗП — сума виплаченої заробітної плати персоналу  підприємства;

ПП — сума податкових платежів у бюджет і в  позабюджетні фонди;

ІВ₀д — сума інших виплат у процесі операційної діяльності.

Фактори зміни  чистого грошового потоку від  операційної діяльності, обчисленого  за прямим методом, показано на (рис. 2.3.2.)

Зіставляючи фактичні дані за кожною статтею надходження  і витрати коштів з базовими даними (плану, минулого періоду), можна зробити висновки про здатність підприємства нарощувати кошти в результаті своєї основної діяльності. Якщо результатом основної діяльності є не приплив, а відплив коштів і ця ситуація повторюється щорічно, то це може призвести в остаточному підсумку до неспроможності підприємства.

Одна  з переваг прямого методу полягає в тому, що він показує загальні суми надходжень та платежів і зосереджує увагу на тих статтях, що генерують найбільший приплив і відплив коштів. Однак цей метод не розкриває взаємозв'язку величини фінансового результату і величини зміни коштів, зокрема не показує, чому виникає ситуація, коли прибуткове підприємство є неплатоспроможним .

Непрямий  метод кращий з аналітичного погляду, тому що дає змогу пояснити причини розбіжностей між фінансовими результатами і вільними залишками готівки                                                                                        

 Рис. 2.3.3

Рис. 2.3.3. Фактори зміни чистого грошового потоку, обчисленого за прямим методом дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень та інших статей активу, що належать до поточної діяльності. Джерелами інформації для розрахунку й аналізу грошових потоків за непрямим методом є звітний бухгалтерський баланс і звіт про прибутки та збитки.

За  операційною (основною) діяльністю його розраховують у такий спосіб:

ЧГП₀д=ЧП₀д+А+ ДДЗ + ДЗтмц + ДКЗ + ДДМП + ДР + ДВ_од + ДАВ_в, (2.3.4)

де ЧП_од — сума чистого прибутку підприємства від операційної діяльності;

А — сума амортизації  основних засобів і нематеріальних активів;

ДДЗ — зміна суми дебіторської заборгованості;

ДЗ_ТМЦ — зміна суми запасів і ПДВ за придбаними цінностями, що входять до складу оборотних активів;

ДКЗ — зміна суми кредиторської заборгованості;

АДМП — зміна суми доходів  майбутніх періодів;

ДР — зміна суми резерву  майбутніх витрат і платежів;

ДВ_од — зміна суми одержаних авансів;

ДАВ_в — зміна суми виданих авансів.

Таким чином, непрямий метод  наочно показує відмінність між  чистим фінансовим результатом і чистим грошовим потоком підприємства. За допомогою ряду коригувальних процедур фінансовий результат підприємства (чистий прибуток або збиток) перетвориться у величину чистого грошового потоку від операційної діяльності.

У результаті цього  можна встановити фактори, що сприяють збільшенню і зменшенню чистого  грошового потоку (рис.2.3.4).

За  інвестиційною діяльністю суму ЧГП  визначають як різницю між сумою  виручки від реалізації необоротних  активів і сумою інвестицій на їх придбання:

                                                                                                                             (2.3.5)

^ЧГПІД = ^ВРОЗ + ^ВРНА + ^ВРДФА + ^ВРВА + ^Дод ^{- П}ОЗ ^{- ІС}КБ ^{- П}НА ^{- П} ДФА ^{- П}ВА

де ВР_ОЗ — виручка від реалізації основних засобів;

ВР_НА — виручка від реалізації нематеріальних активів;

ВР_ДФА — сума виручки від реалізації довгострокових фінансових активів;

ВР_ВА — виручка від реалізації раніше викуплених акцій підприємства;

Д_од — сума одержаних дивідендів і процентів за довгостроковими цінними паперами;

П_ОЗ — сума придбаних основних засобів;

ІС_{КБ —} інвестиції на капітальне будівництво;

П_НА — сума придбання нематеріальних активів;

П _ДФА — сума придбання довгострокових фінансових активів;

П_ВА — сума викуплених власних акцій підприємства.

За фінансовою діяльністю прийнято відображати припливи і відпливи коштів, пов'язані з  використанням зовнішнього фінансування. Суму ЧГП визначають як різницю між  сумою фінансових ресурсів, залучених  із зовнішніх джерел, сумою виплаченого  основного боргу і сумою виплачених дивідендів власникам підприємства:

ЧГП_фя - Звк + Здк + Зкк + ЦФ ~ Вдк - Вкк - Вд"                                  (2.3.6)

де Звк - сума додатково залученого із зовнішніх  джерел власного капіталу (грошові  надходження від випуску акцій та інших часткових інструментів, а також додаткових вкладень власників);

Здк - сума додатково  залучених довгострокових кредитів і позик;

Зкк - сума додатково  залучених короткострокових кредитів і позик;

ЦФ - сума коштів, що надійшли як безоплатне цільове фінансування підприємства;

Вдк - сума виплат основного боргу за довгостроковими  кредитами і позиками;

Вкк - сума виплат (погашення) основного боргу за короткостроковими  кредитами і позиками;

Вд - сума виплачених дивідендів акціонерам підприємства.

Фактори першого порядку зміни чистого  грошового потоку від інвестиційної  діяльності

                                                                                                       Рис. 2.3.4

 

 

 

 

Фактори зміни чистого грошового потоку від фінансової діяльності                                                                                   

Рис.2.3.5

Результати  розрахунку суми ЧГП за операційною, інвестиційною і фінансовою діяльністю дають змогу визначити загальний  його обсяг по підприємству:

^{ЧГПж - ЧГПол + ЧГЛщ + ЧГПФД.                                                                                                                                (2.3.7)}

Перевага непрямого  методу визначення ЧГП полягає в  тому, що він дає змогу виявити  динаміку всіх факторів, які формують величину ЧГП, зате прямий метод дозволяє одержати точніші дані про обсяг і склад грошових потоків. Тому, аналізуючи грошові потоки, потрібно застосовувати обидва методи в комплексі.

Керування грошовими  потоками потребує постійного моніторингу (системи спостереження) рівномірності і синхронності формування додатного і від'ємного грошового потоку в розрізі окремих інтервалів прогнозного періоду, для чого можна застосовувати спосіб зіставлення динамічних рядів (табл.2.1) і графічний метод (рис.2.3.6).

Динаміка  грошових потоків

       Таблиця 2.3.1

Наведені в  таблиці дані і графік наочно показують, у які періоди підприємство буде мати надлишок коштів, а в які  відчуває нестачу.

 

 

 

 

 

 

 

 

Графік  синхронізації грошових потоків

(2.3.1)

Розраховують і аналізують динаміку коефіцієнта ліквідності грошового потоку:

                                                                            (2.3.8)

де  КЛ_гп - коефіцієнт ліквідності грошового потоку підприємства;

ПГП -. сума валового позитивного грошового потоку (надходження грошових коштів);

ГА_к- сума залишку грошових активів підприємства на кінець періоду, що розглядається;

ГА_п – сума залишку грошових активів підприємства на початок періоду, що розглядається;

НГП – сума валового негативного грошового потоку (витрачення грошових коштів).

Для забезпечення необхідної ліквідності грошового  потоку цей коефіцієнт має бути зі значенням, не нижчим від одиниці. Перевищення  одиниці буде сприяти зростанню  залишків грошових активів на кінець періоду, тобто підвищенню коефіцієнта абсолютної ліквідності підприємства.

Показники, що характеризують ступінь інтенсивності  й ефективності грошового потоку, методика їх розрахунку й аналізу.

Кошти в процесі  свого руху проходять послідовно три стадії кругообігу: заготівельну, виробничу і збутову.