Теоретичні питання сутності прибутку на підприємстві

Прибуток  від іншої реалізації - це прибуток від реалізації непотрібних, зайвих, не відповідають профілю підприємства матеріальних цінностей.

Прибуток  від фінансової діяльності - це прибуток або збиток від торгівлі паперами, борговими зобов'язаннями та від надання інших фінансових послуг.

Балансовий  прибуток являє собою алгебраїчну суму всіх прибутків і збитків підприємства.

Чистий  прибуток підприємства, тобто прибуток, що залишається в його розпорядженні, визначається як різниця між балансовим прибутком і сумою податків на прибуток та інших податкових і неподаткових платежів за рахунок прибутку.

У відповідності  з формою № 2 фінансової звітності  підприємства та стандартами бухгалтерського обліку в Україні виділяються різновиди прибутку (збитків) в залежності від видів діяльності підприємства.

Прибуток  від інвестиційної діяльності - це підсумкової фінансової результат від операцій з придбання (будівництва) та продажу основних фондів, нематеріальних активів та інших елементів основного капіталу (необоротних активів), а також а також від короткострокових фінансових інвестицій.

Прибуток  від фінансової діяльності - фінансовій результат від операцій із забезпечення фінансовими ресурсами власного капіталу (Емісія акцій, облігацій та інших цінних паперів, залучення та погашення кредитів і т.д.

Прибуток  від операційної діяльності являє собою сукупний обсяг прибутку від реалізації продукції та від інших операцій, не відносяться до інвестиційної або фінансової діяльності.

Крім вищевказаних видів прибутку виділяються різновиди  прибутку підприємства по ряду інших  ознак.

За  ознакою періоду формування розрізняється  прибуток попереднього періоду (по відношенню до звітного періоду), прибуток звітного періоду, прибуток планового періоду (планований прибуток).

За  ознакою наявності інфляційного впливу виділяються: номінальна прибуток, величина якої склалася за фактичними цінами, і реальна прибуток, який визначається за цінами, скоригованими на темп інфляції у відповідному періоді.

За  ознакою достатності для підприємства виділяють низьку, нормальну і високий прибуток. Нормальний прибуток - такий її рівень, який забезпечує після покриття внутрішніх і зовнішніх поточних витрат формування доходу, що відповідає мінімальній ставці депозитного відсотка, по відношенню до вершини використовуваного на підприємстві капіталу.

Розрізняється ряд різновидів прибутку в залежності від повноти вирахування утворюються  на підприємстві затрат. Якщо з виручки  від реалізації продукції, або валового операційного доходу, виключити суми податку на додану вартість, акцизного збору та інших податкових виплат, що входять у ціну продукції, буде отриманий чистий дохід від реалізації продукції (чистий операційний дохід). Після виключення з нього постійних операційних витрат утворюється операційний прибуток, після виключення з якою змінних операційних витрат формується валовий операційний прибуток. Залишок після сплати за рахунок неї податку на прибуток та інших обов'язкових платежів за рахунок прибутку являється чистим операційним прибутком (чистим прибутком).

Чистий  прибуток в залежності від напряму (характеру) його використання поділяється на капіталізований прибуток (використаний на фінансування приросту активів підприємства, персоналу, на різні програми підприємства).

В залежності від  закінченості процесу використання розрізняється розподілений прибуток, який на даний момент використаний, і нерозподілений прибуток - та частина чистого прибутку, який на даний момент залишається  невикористаним.

Маржинальний  прибуток - різниця між чистим доходом і сумою змінних витрат.

Розрізняється операційний прибуток "високої якості" і "низької якості" в залежності від факторів (джерел) формування її приросту. Прибуток, формований за рахунок зростання цін без збільшення фізичного обсягу продукції, вважається прибутком "низької якості". Висока якість операційного прибутку зв'язується з ростом обсягу продукції, зниженням витрат виробництва і реалізації продукції і т.д.

Для позначення збитку вживається термін "негативний прибуток", для позначення власне прибутку - "позитивний прибуток".[1.стор.191-195]

Автори В.А.Сідун  і Ю.В.Пономарьова пропонують наступні види прибутку:

За  видом діяльності:

• прибуток від звичайної (операційної, фінансової та інвестиційної) діяльності;
• прибуток від надзвичайних подій;
• валовий прибуток;
• прибуток від операційної діяльності.

За  порядком розрахунку:

• прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;
• прибуток від звичайної діяльності;
• чистий прибуток.

За  джерелами формування:

• прибуток від основної (операційної діяльності);
• прибуток від фінансової діяльності;
• прибуток від інвестиційної діяльності;
• інший прибуток.

Залежно від мети визначення:

• бухгалтерський прибуток;
• економічний прибуток;
• прибуток як об’єкт оподаткування.

За  методикою оцінки:

• номінальний прибуток;
• реальний прибуток.

Залежно від розмірів:

• мінімальний прибуток;
• цільовий прибуток;
• максимальний прибуток.[2.стор.387-388]

І.М.Бойчик вважає, що види прибутку підприємства виглядають наступним чином:

1. Валовий (балансовий) прибуток – розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Валовий прибуток може бути зменшений на величину супутніх платежів:

• податок на майно;
• податок з власників транспортних засобів;
• плата за землю;
• утримання дошкільних закладів тощо.

2. Операційний прибуток – це балансовий прибуток, скоригований на різницю інших операційних доходів та операційних витрат.

Інші операційні доходи відображають суми від операційної  діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції, а саме:

• дохід від оренди майна;
• дохід від операційних курсових різниць;
• доходи від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій);
• відшкодування раніше списаних активів тощо.

Операційні  витрати включають:

• адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства);
• витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, на рекламу, доставку продукції споживачам тощо);
• інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, економічні санкції, відрахування на забезпечення таких операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції).

3. Прибуток від звичайної діяльності – це операційний прибуток, скоригований на величину фінансових та інших доходів і фінансових та інших витрат.

До фінансових та інших доходів належать:

• дохід від інвестицій в інші підприємства;
• дивіденди;
• відсотки та інші доходи від фінансових інвестицій;
• дохід від не операційних курсових різниць та ін.

До фінансових та інших витрат належать:

• сплата відсотків на позиковий капітал;
• втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів;
• інші втрати і витрати, не пов’язані з операційною діяльністю.

Саме цей  скоригований прибуток є прибутком  до оподаткування (оподаткованим прибутком).

В особливих  випадках прибуток від звичайної  діяльності після оподаткування  коригується на суму оподаткованого надзвичайного прибутку, який може мати місце внаслідок надзвичайної події (стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії тощо або такі події, які не повторюватимуться періодично або в кожному наступному періоді).

4. Чистий прибуток – це прибуток, що надходить у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток.

Чистий прибуток підприємства використовується у двох напрямках:

• Фонд нагромадження (реінвестований прибуток) – створення резервного фонду, фонду розвитку виробництва, інвестиційної потреби.
• Фонд споживання – виплати власникам, акціонерам, матеріальні заохочення персоналу за результатам роботи, вирішення соціальних проблем.

Отже, прибуток будь – якого підприємства формується за рахунок таких джерел:

а) прибуток від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг); інакше цей прибуток називають прибутком від операційної діяльності, тобто такої, яка відображає основну мету існування підприємства на ринку та профіль діяльності.

Прибуток від  реалізації визначається як різниця  між виручкою від реалізації продукції (без врахування податку на додану вартість і акцизного збору) та повною собівартістю продукції.

б) прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу матеріальних (основних фондів) і нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо; визначається як різниця між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об’єкта, який продається.

в) прибуток від позареалізаційних операцій – це прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти за придбаними акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, штрафи, що сплачуються іншими підприємствами за порушення договірних зобов’язань, доходи від володіння борговими зобов’язаннями, роялті.[4.стор.346-348]

 

1.3 Фактори  збільшення прибутку підприємства

Фактори підвищення прибутковості та продуктивності виробництва  класифікуються за багатьма ознаками. Однією з найбільш важливих є класифікація факторів за їх значенням. Виділяються головні (провідні, основоположні) і другорядні чинники.

За  ознакою ступеня агрегування  виділяє синтетичні (агреговані, інтегральні) та аналітичні ( дезагреговані ). Багато факторів виступають аналітичними  по відношенню до одних факторів і синтетичними по відношенню до інших.

За  часом (періодом дії) фактори можуть бути довготривалими і короткочасними.

В залежності від характеру вирішуваних завдань  чинники діляться на стратегічні і тактичні. Перші сприяють вирішенню стратегічних, кардинальних задач розвитку виробництва, другі – тактичних, локальних задач.

За  часом отримання результату виділяють перспективні і поточні фактори. Дія перших забезпечує отримання певного результату в майбутніх періодах, других - у поточному періоді (році).

За  способом дії фактори поділяються на прямі і непрямі. Прямі впливають безпосередньо на результатний показник, непрямі - опосередковано, через інші фактори (прямі або непрямі).

За  характером участі у виробничому  процесі фактори бувають виробничі і невиробничі, перші відносяться безпосередньо до сфери виробничого процесу, другі - до сфери обслуговування  цього процесу (управління, постачання і збут, планування, фінанси та ін.)

 За цією ознакою можуть виділяться фактори, що відносяться до певного елемента виробничого процесу (основними фондами, трудовим ресурсам, матеріальних ресурсів).

Існує класифікація факторів за ступенем керованості: керовані, малокеровані , некеровані. У залежності від сфери дії фактори можуть бути глобальними і локальними. Перші охоплюють всі елементи або стадії виробничого процесу, другі - окремі елементи або стадії виробничого процесу.

Відповідно  способам розвитку виробництва розрізняються екстенсивні та інтенсивні чинники. Відтворення в розширеному масштабі здійснюється екстенсивно, якщо розширюється тільки поле виробництва, інтенсивно, якщо застосовуються більш продуктивні засоби виробництва.

Фактори можуть бути по своєму походженню об’єктивні  і суб’єктивні . До перших належать ті, які пов'язані з дією економічних законів розвитку суспільства, до других - фактори, що випливають з рішень органів управління виробництвом усіх рівнів. Залежно від рівня і об’єкта  використання фактори підрозділяються на народногосподарські, міжгалузеві, галузеві, регіональні, що діють на рівні підприємства, внутрішньогосподарські.