Структура та функціонування сучасних банківських систем

- фактори впливу на валютний курс;

- режим курсоутворення;

- відкритість і прозорість дій центрального банку;

- доступність інформації;

- структура та потенціал економіки;

- ціноутворення.

На основі викладеного, для підвищення ефективності валютно-курсової політики можна запропонувати такі шляхи її реалізації з використанням інструментів та вдосконаленням валютного законодавства країни:

- підвищення попиту на національну валюту на внутрішньому ринку;

- збільшення обсягів внутрішніх джерел кредитних ресурсів та їх здешевлення;

- повноцінне функціонування ринку цінних паперів;

- ефективне використання інструментів хеджування валютних ризиків: форвардних контрактів, опціонів, валютних «свопів»;

- зменшення притоку зовнішнього спекулятивного капіталу;

- обмеження видачі кредитів в іноземній валюті для суб'єктів, які не мають джерел доходів у відповідній валюті через інструмент підняття норм обов'язкових резервів для банків, в тому числі і по депозитах;

- зміна пасивної політики з прив'язкою до долара США до активної політики з диверсифікацією ризиків;

- зміна структури валютних резервів;

- перехід до гнучкого валютного курсу;

- використання інструменту таргетування валютного курсу і таргетування грошової маси;

- стимулювання проведення міжнародних розрахунків не тільки в доларах США, а й в інших валютах, як-от євро, російський рубль, китайський юань, швейцарський франк, японська єна та, врешті- решт, гривня.

Разом з тим, здійснення даних заходів без інших заходів монетарної та економічної політики не сприяє стабільності обмінного валютного курсу. Тільки злагоджена інвестиційна, бюджетна, структурна, соціальна, конкурентна та валютно-курсова політики дадуть змогу збалансувати та стабілізувати макроекономічну ситуацію, а відповідно забезпечити стабільність національної валюти - гривні, яка ще існувала задовго до американського долара, російського рубля та євро.

 

3.2. Комерційні банки як елемент ринкової інфраструктури та їх роль в розвитку національної економіки

 

Сутність і функції банківської системи визначають її роль в економіці. Під роллю банківської системи слід розуміти її призначення, місію, те, заради чого вона виникає, існує та розвивається. Слід зазначити, що функції та цілі банку і банківської системи в економіці відрізняються. Серед вітчизняних та зарубіжних економістів і досі тривають дискусії стосовно того, які саме функції притаманні  банківській системі, та яку роль вона виконує в економіці.

ФРС у США виділяє такі функції банків в економіці [63]:

1) обслуговують комерційні угоди, і, відповідно, управляють системою платежів;

2) приймають рішення про надання кредитів і поставляють ліквідність для потреб економіки;

3) виступають передавальним механізмом між монетарною політикою та економікою.

Німецький вчений Гюнтер Асхауер виділяє такі функції банків як кредитних установ: трансформація строків; трансформація розмірів грошових сум; трансформація ризику [22]

А.Н.Азріліян вважає, що банківська система виконує такі функції: прийом депозитів та надання кредитів, ведення рахунків, здійснення безготівкових платежів, виплата грошей за вкладами, купівля та продаж цінних паперів, валюти, надання послуг [18].

Академік НАН України, професор Чухно А.А. [74], розглядаючи функції та роль банків в економіці, пише: «…банки як органи перерозподілу коштів акумулюють тимчасово вільні грошові ресурси і кредитують народне господарство та населення…Як розрахункові центри банки здійснюють безготівкові розрахунки між підприємствами і державою, емісійно-касове обслуговування народного господарства і населення, оперативно регулюють грошовий обіг. Через кредитне, розрахункове та емісійно-касове обслуговування народного господарства банки здійснюють економічний контроль за виробництвом, розподілом і використанням суспільного продукту, сприяють підвищенню ефективності економіки».

Вчена Васильченко З. [21] до функцій банків відносить такі: акумуляція грошових засобів, регулювання грошового обігу та організація платіжного обороту.

За твердженням професора О.В. Дзюблюка, до функцій банківської системи слід віднести наступні: посередництво в кредиті, посередництво в платежах та випуск кредитних грошей [32].

Автори підручника «Банківський менеджмент» пишуть, що «…однією з найважливіших функцій системи комерційних банків є управління грошовим обігом у країні, що здійснюється спільно з центральним банком країни за допомогою кредитних операцій. Мета політики центрального банку – через систему обов’язкових резервів керувати динамікою кредиту і забезпечити відповідність кількості грошей в обігу національним завданням стабілізації цін, підтримання нормальних темпів економічного зростання та високого рівня зайнятості. Комерційні банки є необхідним каналом для збільшення або зменшення кількості грошей в обігу як засобу вирішення вказаних завдань» [11].

На нашу думку, найбільш вдалим і повним є виділення таких функцій банківської системи [28], [27]:

1). Трансформаційна;

2). Функція створення грошей  і регулювання грошової маси (емісійна);

3). Функція забезпечення сталості  банків та грошового ринку (стабілізаційна)

Трансформаційна функція банківської системи випливає з посередницької функції банків. Через банки здійснюються розрахунки підприємств, організацій, державних установ, населення. Вони забезпечують перелив капіталів від одного суб’єкта господарювання до іншого, з однієї галузі економіки в іншу. Завдяки операціям за розрахунками банки стимулюють рух капіталів, акумулюючи їх в одному секторі економіки, перерозподіляють ресурси і капітали в інші галузі і регіони. Ресурси, які розподіляються банками, не співпадають ні за розміром, ні за строком, ні за сферою функціонування. Банк, знаходячись в центрі економічного життя, дістає можливість трансформувати (здійснювати перерозподіл і перетворення) розмір, строки і напрямки руху капіталів у відповідності з потребами господарства. Особлива роль  при цьому відводиться центральному банку, тому що саме «…він завершує трансформаційні процеси в межах всього грошового ринку, розпочаті безпосередньо комерційними банками…» [28].

Ключовою функцією банківської системи є її здатність впливати на кількість грошей в обігу відповідно до потреб економіки. Кожен окремий банк здійснює емітування платіжних засобів. Однак в межах банківської системи ця їх здатність стає суттєвішою, масштабнішою. Емітування платіжних засобів має, щонайменше, дві сторони: їх маса здійснює великий вплив на стабільність грошової одиниці та на ефективність виробництва й обігу товарів.

Центральний банк здійснює первинну емісію шляхом випуску готівки, кредитування уряду й комерційних банків, купівлі цінних паперів, золота й валюти. Комерційні банки здійснюють вторинну емісію через кредитні й розрахункові операції за рахунок яких через механізм мультиплікації банки багаторазово збільшують кошти.

Особливість діяльності банків в тому, що вони в основному оперують коштами своїх вкладників, інвесторів, позичальників. Така особливість банківської діяльності пов’язана з високим рівнем ризику, адже банки повинні вчасно і в повній мірі відповідати за своїми зобов’язаннями. В зв’язку з цим виникає необхідність в стабілізаційній функції банківської системи. Вона проявляється через прийняття законодавчих актів, які регламентують її діяльність, та забезпечення належного контролю за банками. Особлива роль при цьому відводиться центральному банку. Він володіє необхідними важелями та інструментами впливу і регулювання банківської системи. Значна увага при цьому приділяється належній організації процесу нагляду за банками, що «передбачає необхідність формування єдиного організаційного поля, у якому банківська справа в країні піддається всебічній регламентації й регулюванню, конкретним виявом чого на практиці і є чітко структурована банківська система» [33].

Будучи фінансовими посередниками, взаємодіючи з контрагентами і пронизуючи всі ланки економічних відносин, банки виконують важливі функції не тільки для економічних суб’єктів, але і для всього суспільства. Тому банки перестають бути просто фінансовими або розрахунковими інститутами, перетворюючись у соціально-економічні інститути, які відіграють велике значення у розвитку країни.

В світовій практиці вже вироблений підхід до регулювання банківської системи як соціально-економічного інституту, який суміщає в своїй діяльності економічні та соціальні функції. Сутність даного підходу полягає в виділенні двох типів регулювання: «раціонального» та «соціального» [72].

Раціональне регулювання банківської системи організовується та здійснюється центральним банком і має на меті вирішення завдань грошово-кредитної політики.

Соціальне регулювання банківської системи має на меті вирішення наступних завдань:

- підтримання високого рівня зайнятості;

- забезпечення рівномірного соціально-економічного розвитку в галузевому та регіональному аспектах.

Основними методами соціального регулювання є:

- стимулювання створення робочих місць;

- залучення грошових ресурсів в ту чи іншу галузь економіки;

- залучення фінансових ресурсів в той чи інший регіон країни;

- стимулювання житлового будівництва.

Вплив функцій банківської системи на економічних суб’єктів зображений в таблиці 3.1.:

Наслідками такого впливу є покращення якості життя населення, посилення соціального захисту, можливість підняття власного статусу, забезпечення благополуччя.

Здійснюючи акумуляцію грошових ресурсів та їх перерозподіл, а також регулювання грошового обігу, банки таким чином прямо впливають на стан економіки, інших її суб’єктів, підсистем та сфер: виробничу, фінансову, інвестиційну та інші. Щоб банки змогли ефективно виконувати свою роботу у суспільстві не повинно бути жодних підстав для сумнівів у їх стійкості, а партнери, вкладники й інвестори повинні мати впевненість у надійності банків. Забезпечити стійке функціонування банків та виконання ними важливих суспільних функцій мають постійний контроль за їх діяльністю з боку  держави.

Таблиця 3.1.

Функціональний вплив банківської системи на суб’єктів економіки

 

Суб’єкти Функції	Домашні господарства	Суб’єкти господарювання	Держава
Трансформаційна	Забезпечення кредитними ресурсами; отримання доходів від заощаджень	Кредитні ресурси для інвестицій та поповнення оборотного капіталу; отримання доходів від депозитів	Прискорення темпів економічного росту; загальне підвищення ефективності економіки
Емісійна	Розширення спектру кредитно-інвестиційних послуг	Підвищення ефективності та прибутковості виробництва	Забезпечення стабільності грошової одиниці
Стабілізаційна	Забезпечення довіри до банків	Забезпечення довіри до банків	Забезпечення стійкості банківської системи як головної ланки   фінансово-кредитної системи країни
Соціальна	Покращення добробуту та забезпечення благополуччя населення	Збільшення обсягів виробництва та прибутку	Підвищення якості та рівня життя в країні

Банківська система перебуває в тісному зв’язку з економікою, і навпаки. Зокрема, в період економічних підйомів в державі, в умовах стабільності та активного розвитку, потужний стимул до росту отримують і банки, оскільки попит на їх послуги стрімко зростає. В такий період вони здатні легко сформувати необхідні ресурси, ефективно проводити операції, отримуючи доходи. За умов економічного спаду банківська діяльність гальмується та дестабілізується. Інфляція, дефіцит фінансових ресурсів, падіння виробництва та доходів населення призводять до відтоку коштів з банків та зниження довіри до них. В таких умовах особливого значення набувають дії та заходи центрального банку, причому не тільки для банківської системи, але й для економіки в цілому.

Як бачимо, розбіжності у вчених виникають не тільки у виокремленні функцій банківської системи, але і стосовно її ролі в економіці. Зарубіжні науковці зазначають: «банки контролюють механізм виплат, обслуговують угоди, підтримують ліквідність економіки і слугують провідниками монетарної політики» [64]. Крім того, «банки виробляють унікальну продукцію – такі різноманітні фінансові технології обслуговування клієнтів (вирішення їх проблем), без яких не може обійтися жодний суб’єкт господарювання» [70]. Вчена Шатковська І. вбачає роль банківської системи в економіці в задоволенні попиту економіки у грошах, які повинні найефективніше діяти в тих галузях, котрі забезпечать економічне зростання та стабільність [75]. На нашу думку, найбільш вдало важливість банківської системи для економіки країни описують Головатюк В. та Чечелюк О.: «…вона вже відіграла свою пріоритетну роль як засіб оперативного обслуговування грошових потоків у формуванні ринкової економіки України. Нині її роль має бути іншою: вона повинна стати головним активним фактором розвитку, основним внутрішнім інвестором ринкової економіки…» [26].

 

3.3. Шляхи розвитку банківської системи та оптимізації впливу банків на економічну систему.

 

Економічний розвиток країни потребує налагодженої системи інституційного забезпечення. В умовах, коли певна частина суб'єктів фінансово-економічних відносин володіє фінансовими ресурсами, а інша має в них потребу, постає питання про активізацію діяльності посередницьких структур, діяльність яких відбувається у середовищі економічної нестійкості та зростаючої конкуренції.

Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у механізмі організації та регулювання господарського життя суспільства. За роки економічної незалежності в Україні побудована власна банківська система, проте тенденції розвитку світових ринків висувають нові вимоги до функціонування банківських структур, підвищення якості наданих ними послуг, забезпечення стійкості та ліквідності.