Структура та функціонування сучасних банківських систем

 

ВСТУП ..………….…………..……………………………………….……….		3
РОЗДІЛ 1	ОГЛЯД ІСТОРИКО – ЕКОНОМІЧНОГО ПРОЦЕСУ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ БАНКІВ ЯК ІНСТИТУТІВ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ……………………………………...	5
1.1.	Сутність та еволюція банківських установ……………………..	5
1.2.	Етапи розвитку банківської системи в Україні ……………….	9
РОЗДІЛ 2	РОЛЬ БАНКІВ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ.............................	17
2.1.	Структура та функціонування сучасних банківських систем	17
2.2.	Функції центральних та комерційних банків ………………..…	26
РОЗДІЛ 3	АНАЛІЗ ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ ВПЛИВУ УКРАЇНСЬКИХ БАНКІВ НА НАЦІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІКУ	42
3.1.	Роль НБУ щодо подолання гіперінфляції та забезпечення стабільності національної валюти ............................................	42
3.2.	Комерційні банки як елемент ринкової інфраструктури та їх роль в розвитку національної економіки .....................................	50
3.3.	Шляхи розвитку банківської системи та оптимізації впливу банків на економічну систему…………………………………	57
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………… .…..		66
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………..		68
СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ…………………………………...			76

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Пріоритетом державної політики є забезпечення стабільних темпів економічного розвитку. При цьому підвищення ролі банківського сектору в економіці є одним із найважливіших завдань. Вирішення проблем саме банківського сектору багато в чому залежатиме від стану інвестиційного клімату, податкової системи, вдосконалення регулювання банківської діяльності і системи банківського нагляду. 

Актуальність обраної теми полягає в тому, що здорова банківська система є запорукою фінансової та валютної стабільності в країні та розвитку і зміцнення ринкових основ функціонування економіки в цілому. Бо є одним із головних механізмів ринкового і державного регулювання економіки, має особливе значення для формування і підтримки базового рівня довіри в суспільстві, включаючи довіру суб’єктів один до одного і до національної валюти держави, для впевненості населення, що їх вклади в банки не прогорять на наступний день і ступінь ризику втрати низька.

Об’єктом дослідження є банківський система.

Предметом дослідження Національний Банк України, комерційні банки, операції, які вони виконують.

Мета цієї роботи - дослідити діяльність комерційних банків в ринковій економіці, дати визначення банку як унікального явища економічного життя, проаналізувати структуру банківської системи, яка виконує функції «кровоносної системи» економіки, дати оцінку їх впливу на формування ринкової соціально-орієнтованої економіки в Україні і показати перспективи розвитку.

Для досягнення даної мети в роботі вирішено такі завдання:

- розглянуто сутність та еволюцію банківських установ;

- проаналізовано етапи розвитку  банківської системи в Україні;

- дано характеристику структурі та функціонуванню сучасних банківських систем;

- досліджено функції центральних та комерційних банків;

- виконано аналіз ролі НБУ щодо подолання гіперінфляції та забезпечення стабільності національної валюти

- розглянуто комерційні банки як елемент ринкової інфраструктури та їх роль в розвитку національної економіки;

- запропоновано шляхи розвитку банківської системи та оптимізації впливу банків на економічну систему.

Дослідженням сучасних особливостей банків і банківської системи присвячено праці багатьох вітчизняних і зарубіжних економістів, серед яких: М. Бурда, Ч. Виплош, Т. Д. Косова, М. Ю. Матовніков, А. М. Мороз, О. О. Папаіка, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук, В. С. Стельмах, О. В. Улюкаєв, Г. Фетісов та ряд інших.

Вказаному питанню приділяється значна увага Верховною Радою України, що знайшло своє відображення у законі України «Про банки і банківську діяльність» вiд 19.10.2010 на пiдставi 2478-17 зі змінами та доповненнями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

СИСТЕМА ТЕОРЕТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ ОПОДАТКУВАННЯ ЯК ЗАСІБ ВПЛИВУ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІКИ

 

1.1. Сутність та еволюція банківських установ

 

Слова, що були схожі за звучанням зі словом bank та позначали різні поняття зі сфери грошового обігу, увійшли до більшості європейських мов практично одночасно – в епоху швидкого розвитку торгівлі в Середньовічній Європі.

Словом bancheri в Генуї в XII ст. називали міняйла, а стіл, на якому він розкладав монети – banka. А французьке слово banque та італійське banka декілька сотень років означало одне і те саме – «лавка міняйли». А власника капіталу, який має право самостійно вирішувати долю та визначати стратегію використання свої фінансових ресурсів, у німецькій мові називали bankier, а у французькій – banquier.

Саме виникнення банківської системи історично пов’язане з потребою ринку у посередницькій діяльності  з розміну та обміну цінностей, що виконували функцію грошей при обмінних торговельних операціях. Ця потреба посилювалась також із розвитком і розширенням торгівлі. Поява грошей як універсального товару перетворила примітивний механізм бартерного обміну в обіг товару через операції купівлі-продажу. Між виробником та його споживачем почали виникати різні посередники. На окремих етапах розвитку та розширення ринку посередниками виступали, з одного боку, перекупники, купці або система торговельних послуг, а з іншого – міняйли, банкіри та фінансово-кредитна система.

Розвиток і розповсюдження грошового обігу сприяли веденню в оборот боргових зобов’язань та вимог, різноманітних типів власності, комерційних і казначейських векселів, облігацій, акцій тощо.

Зміцнення економіки європейських держав, розвиток науки, поява нових технологій спричинили підвищення ділової активності та пожвавлення в економіці. Це сприяло виникненню великих державних жиро-банків, що дозволило широко розповсюдити систему здійснення безготівкових розрахунків.

Жиро-розрахунок і сьогодні широко використовується як різновид безготівкових розрахункових операцій, пов’язаних із перерахуванням коштів з одного банківського рахунка на інший в межах одного банку або єдиної банківської системи. Використання цієї системи в момент її створення дозволили підприємцям отримати ряд переваг: зберігати активи в золоті та інших металах, здійснювати розрахунок шляхом виписування переказу на банк та отримувати плату від своїх контрагентів у монетах при гарантії якості грошей з боку банку. Переваги використання паперових платіжних засобів у вигляді переказів жиро-банків спричинили швидке зростання популярності банківських грошей і далі призвели до появи банкнот – банківських цінних паперів.[38]

Безпосередніми попередниками сучасних банкнот вважаються білети, що випускались в обіг німецькими золотих справ майстрами в середині XVII ст. як посвідчення прийняття вкладів у золоті та інших дорогоцінних металах. Таке посвідчення мало назву «зобов’язання золотоковалів» і давало його пред’явнику безумовне право вимагати у будь-якого члена цеху золотоковалів вказану в зобов’язанні суму грошей в будь-який час. Ці боргові зобов’язання вільно обертались і виступали еквівалентом золотих монет, а їх використання давало можливість накопичувати золото у зв’язку з припиненням природного зносу золотих монет в обігу.

Власне банківські білети вперше з’явились  у 1661 р. в касах Стокгольмського банку, але швидко вийшли з обігу. Постійний обіг банкнот почав забезпечувати з 1694 р. Англійський банк, що увійшов в історію і як перший стійко функціонуючий банк в Європі. Англійський банк вперше використав можливість існування повноцінних грошей у межах банківської системи, створивши пропозицію кредиту в банківських білетах, сумарна фактична вартість якого істотно перевищувала реальні грошові ресурси банку в золоті та інших дорогоцінних металах. Це нововведення сприяло активному розвитку торгівлі та економіки держави в цілому.

У сучасних умовах дуже складно дати визначення  поняття «банк». Так, банк, виступаючи найважливішою фінансовою установою в економіці, може розглядатися як джерело корпоративного кредиту, кредиту для домогосподарств і для малих підприємств, споживчого кредиту, отримання коштів для транснаціональних операцій; як посередник у здійсненні грошових розрахунків. Дуже поширене поняття банку як місця утримання грошей.

Однак у багатьох випадках визначення поняття «банку» необхідно формулювати точніше для вирішення важливих практичних завдань, наприклад, щоб зрозуміти, чи є фінансове підприємство банком і чи регламентується його діяльність певними нормативно-правовими актами.

Зокрема, банк може характеризуватися набором функцій, які він виконує в економіці, але і цей критерій не є достатнім. Так, на початку 80-х років XX ст. за законом США банком вважалась будь-яка установа, що залучає кошти на депозити та надає кредити. Тож такі установи могли виключати якусь одну з цих двох операцій, а в той же час надавати клієнту банківські послуги і формально не підпадати під контроль державних органів. Тому в найбільш загальному значенні банком прийнято називати фінансову установу, що спеціалізується на акумулюванні ресурсів і управлінні цими ресурсами шляхом здійснення розрахункових, посередницьких, кредитних та інших фінансових операцій. [6]

Законодавче забезпечення функціонування банківської системи України було здійснене з прийняттям в 1991 р. Закону України «Про банки та банківську діяльність». Але фактично діяльність комерційних банківських установ на території України почалась раніше. Умовно можна виділити такі часові етапи створення та розвитку національної банківської системи:

1988 – 1990 рр. – створення прототипу  системи українських комерційних  банків у складі банківської  системи СРСР. На цьому етапі  українські комерційні банки зареєструвались у Москві, як філії великих російських комерційних банків (Інкомбанк, Столичний тощо), галузеві та відомчі комерційні банки (Трансбанк, Укрснаббанк та ін. ), такі, що були створені на основі Державного банку СРСР та продовжували діяти за цим статутом (Ощадбанк, Укрсоцбанк, Промстройбанк);

1991 р. – I півріччя 1992 р. – перереєстрація  комерційних банків в Українській  республіканській книзі реєстрації  банків, валютних бірж, інших фінансово-кредитних  установ та початок формування  банківської системи України як незалежної держави;

II півріччя 1992 р. – 1993 р. – створенням  нових банків, що залучали приватний  капітал, капітал спільних та  малих підприємств, акціонерних  товариств, а також кошти державних  бюджетних та позабюджетних фондів.  Але у більшості випадків ці новоутворені банки були дрібними, орієнтованими на обслуговування попиту на короткострокові кредити на обслуговування попиту на короткострокові кредити для торговельно-посередницької діяльності і здатних отримувати прибутки в умовах розвитку жорсткої інфляції з ознаками гіперінфляції, пануючої на той час в Україні.

1994 – 1996 рр. – проведення радикальної  економічної реформи на основі  застосування монетарних методів  управління економікою. Національний  банк України встановив та  ввів у практику єдині правила діяльності українських банків. завдяки ефективним діям НБУ та уряду за цей період вдалося призупинити інфляцію, невиправдане високе зростання цін та падіння виробництва;

1997 – 1998 рр. – розвиток банківської  системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи, пов’язаної з недоліками у здійснені бюджетної політики і, крім цього, успіхи, досягнуті монетарними заходами не були підкріплені стабілізацією виробництва, структурними реформуваннями та супроводжувались накопиченням негативних тенденцій на мікро- та макроекономічному рівнях. Це спричинило фінансово-економічну кризу в Україні в 1998 р. В результаті комерційні банки втратили ринок державних зобов’язань та валютний ринок. Крім того сукупний капітал комерційних банків зменшився на 30 – 35%.

1999 р. – до сьогодні – розвиток  банківської системи в умовах  реструктуризації економіки, направленої  на забезпечення фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності  банківської системи. [8]

 

1.2. Етапи розвитку банківської системи в Україні