Шпаргалка по "Микроекономика"

Якщо одна фірма  встановить високу ціну, а інша низьку, то фірма, що має низьку ціну, одержить 30 тис. грн. прибутку, а та, що має високу – лише 10 тис. грн. Коли б фірми могли б діяти спільно, вони призначили б високу ціну, але якщо вони діють незалежно, тоді їм краще триматись низької ціни.

Модель  картелю 

Ще одна модель ціноутворення виникає, коли фірми  галузі вступають в «явну» чи «таємну  змову». Якщо фірми ідуть на зустріч  одна одній і відкрито домовляються про рівень цін і обсяг виробництва, то виникає явна змова. Найбільш поширена її форма – картель.

При організації  картелю фірми ведуть переговори і офіційно оформляють угоду, де узгоджені  ціна, галузевий обсяг випуску  і квота кожного учасника, а  також механізм запровадження угоди  та механізм контролю за її виконанням. Картель діє як фірма – монополіст.

Для розрахунку ціни та обсягу випуску картелю використовується модель ціноутворення монополії. Рівноважний  обсяг для картелю знаходиться  за правилом MR = MC, рівновага досягається на обсязі Q_K за ціною P_K. За цією ціною узгоджується

квота кожного  учасника так, щоб сума всіх квот була рівна сукупному обсягу картелю. Дотримання картельної угоди суперечить ефективності виробництва і зменшує суспільний добробут, подібно до монополії.

Модель  „лідерства в цінах” є поширеним засобом координації поведінки олігополістів за відсутності змови. З мовчазної згоди учасників ринку найбільшій або найефективнішій фірмі галузі відводиться роль цінового лідера, решта встановлюють ціни слідом за ним і не змінюють їх доти, доки лідер не проголосить про нову зміну своєї ціни.

Модель  ціноутворення „витрати плюс” – це практичний метод, за яким фірма оцінює свої витрати на деякому плановому рівні і встановлює процентні накидки на витрати з таким розрахунком, щоб забезпечити середній прибуток у довгостроковому періоді – приблизно 15% на весь вкладений капітал. Так визначають стандартну ціну, яка слугує базою для подальшого коригування її рівня. 

Моделі рівноваги  олігополії

Рівновага Неша – це набір таких стратегій, коли кожен суб’єкт економіки обирає найкращий для себе варіант дій, виходячи з того, що інші учасники дотримуються певної (даної) стратегії. Оскільки кожен гравець не має причин відхилятися від оптимуму, ці стратегії стабільні.

Модель Курно – це модель простої дуополії, – олігополії з двома фірмами, які виробляють однорідну продукцію (рис. 1). Кожна фірма вибирає обсяг випуску, котрий максимізує її прибуток, згідно з її уявленнями щодо можливих рішень конкурентів. Кожен дуополіст розглядає обсяг виробництва іншого як фіксований, величина якого не залежить від його власних виробничих рішень. Обидві фірми приймають рішення одночасно.

 Фірми максимізують  прибуток, виробляючи оптимальний  обсяг продукції, визначений за  правилом  , згідно своїх функцій реакції:

  ;         _.

Функція реакції – це крива, що показує, який обсяг продукції буде виробляти один олігополіст за кожного заданого обсягу виробництва іншого. Функції реакції двох олігополістів представлені на рис. 2. Якщо припустити, що фірма 1 спочатку виробляє обсяг , то фірма 2 буде виробляти обсяг, який відповідає (точка ) на її кривій реакції . Фірма 1 відреагує на цей рівень вибором відповідного обсягу (точка ) на своїй кривій реакції .  Це рішення фірми 1 змусить фірму 2 переглянути власне рішення і вона обере відповідний обсяг випуску (точка ) на своїй кривій реакції . Кінцевим результатом процесу пристосування є встановлення стабільної рівноваги в точці на перетині двох кривих реакції.

Набір рівнів виробництва  двох фірм, що відповідають точці рівноваги , називають рівновагою Курно, яка є різновидом рівноваги Неша.

Модель Бертрана 

Модель Бертрана  описує ринкову ситуацію, за якої дві фірми, як і в моделі Курно, виробляють однорідну продукцію. Цінова конкуренція змушує обидві фірми знизити ціну до рівня граничних витрат , за якої вони отримують нульовий економічний прибуток.

Функція реакції  Бертрана - крива, що показує, за якою ціною  продукт буде поставлятися на ринок  одним дуополістом при кожній заданій ціні продукції, що постачається іншим дуополістом.

У даному випадку  дві фірми продають товари, попит  на продукцію кожної з них залежить від її власної ціни і ціни суперника. Дуополісти вибирають ціни одночасно, але кожна сприймає ціну суперника як дану. Фірми можуть знижувати ціну до точки рівноваги (рис. 3) Бертрана-Неша, в якій ціна зрівняється з граничними витратами, і економічний прибуток стане нульовий. Отже, ця модель є аналогічною модолі Курно, але встановлюється рівноважна ціна, а не обсяг.

Модель Штакельберга (лідерства за обсягами) є модифікацією моделі Курно для випадку, коли одна з фірм є лідером, має більшу економічну силу і незалежну позицію, тому першою визначає свій обсяг виробництва. Інша фірма є аутсайдером, який здійснює стратегію пристосування та коригує свою поведінку залежно від вибору, зробленого лідером. У моделі Штакельберга фірма – лідер фактично ігнорує свою функцію реакції. Вона обирає обсяг випуску, котрий максимізує її власний прибуток. Рівновага Штакельберга є окремим випадком рівноваги Неша для домінуючої стратегії.

Відповідно до моделі Штакельберга, перша фірма - фірма-лідер - на першому кроці призначає свій випуск Q1. Після цього друга фірма - фірма-послідовник - аналізуючи дії фірми-лідера, визначає свій випуск Q2. Метою обох фірм є максимізація своїх платіжних функцій.

Таким чином, в  рівновазі фірма-лідер виробляє в два рази більшу кількість продукції, ніж фірма-послідовник. 

56. Картельні угоди: визначення квот, умови реалізації, протиріччя, ефективність.

Таємна угода між фірмами  за умов олігополії може приймати ряд  форм, найпростішою з яких є картель. Картель передбачає укладення між фірмами формальної письмової чи усної угоди щодо P і Q кожної з них. Фірми, що увійшли до картелю зберігають свою юридичну, фінансову, виробничу і комерційну самостійність. До картелю не обов’язково мають входити всі виробники в даній галузі.

Визначе