Шпаргалка по "Микроекономика"

Графічним відображенням  функції пропозиції є крива пропозиції.  

Еластичність  пропозиції характеризує реакцію виробника на коливання ціни товару, що ним виробляється. Коефіцієнт прямої еластичності пропозиції від ціни Е_S показує, на скільки процентів зміниться обсяг пропозиції товару за зміни ціни на 1%:  .

Коли Е_S = 0, пропозиція не реагує на зміну ціни.

Співвідношення Е_S = ¥ означає, що нескінченно мале збільшення ціни призведе до безмежного росту обсягу пропозиції або до повного її зникнення при зменшенні ціни. У разі Е_S < 1 пропозиція вважається нееластичною, тобто коливання ціни товару не викликає помітного зменшення (збільшення) обсягу випуску товару. Якщо E_S > 1, то пропозиція еластична.

Перехресна еластичність пропозиції:

 

Для товарів-комплементів Е>0, а для товарів-субститутів Е<0 
20. Аналіз змін у пропозиції і у величині (обсязі) пропозиції. Чинники пропозиції.

Між ціною  та обсягом пропозиції існує прямий зв’язок: обсяг пропозиції зростає з підвищенням ціни і скорочується зі зниженням ціни.  Зміни ціни спричиняють зміни в обсязі пропозиції, що графічно відповідає руху між точками на кривій пропозиції.

Нецінові  детермінанти спричиняють зміни у пропозиції, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої пропозиції праворуч-вниз, якщо пропозиції зростає, і ліворуч-вгору, якщо пропозиції скорочується.

До нецінових детермінант пропозиції належать:

-Ціни ресурсів чинять вплив на пропозиції через витрати виробництва. Зниження цін ресурсів дозволяє виробляти більше продукції.

-Більш досконалі технології виробництва дозволяють фірмі виробляти більше з тими ж самими ресурсами. Крива пропозиції зрушиться праворуч.

-Збільшення числа продавців на ринку призводить до зростання пропозиції, крива пропозиції зміщується праворуч, і навпаки.

-Податки скорочують пропозиції, якщо розглядаються виробниками як збільшення витрат виробництва. Субсидії, навпаки. Податки зрушують криву пропозиції ліворуч, дотації – праворуч.

-Зміни цін інших товарів чинять вплив на пропозиції через зміни у структурі виробництва.

-В очікуванні зміни цін поведінка продавців є прямо протилежною поведінці споживачів. Якщо виробники очікують зростання цін у майбутньому, вони вже сьогодні скоротять пропозиції, розраховуючи продати свій товар згодом дорожче. Крива пропозиції зміститься ліворуч.

 

 

21. Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага. Взаємодія попиту і пропозиції визначає ринкову рівновагу. Ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяги попиту та пропозиції збігаються. Ціна рівноваги – це ринкова ціна (P^*), за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції. У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів, отже, зникають чинники, які спричиняють зміну ціни. Рівновага окремого ринку певного товару,  називається частковою рівновагою. Її умовою є: Q_D=Q_S.                    

 Ринок не завжди  перебуває в стані рівноваги,  але завжди існує тенденція  до вирівнювання обсягів попиту  і пропозиції. Якщо ціна відхиляється вгору від рівноважної, з’являється надлишок товарів у продавців, загострення конкуренції змушує їх знижувати рівень ціни до рівноважного, а якщо ціна опустилась нижче за рівноважну, то виникає дефіцит товарів і, користуючись конкуренцією серед покупців, продавці піднімають ціну. Отже, зміна ціни повертає ринок до попередньої рівноваги. Точка рівноваги є стійкою, а коливання ціни відіграє роль механізму саморегулювання ринкової системи.

Але рівновага може змінитися  під впливом будь-якої з нецінових  детермінант. Точка рівноваги переміщується  в нове положення і не повертається назад, ринкова система набуває  нової рівноваги з іншими параметрами  рівноважних цін і обсягу. Якщо на ринку за інших рівних умов зростає (скорочується) лише попит, то рівноважна ціна і рівноважний обсяг продукції зростуть (скоротяться); якщо зростає (скорочується) лише пропозиції, то рівноважна ціна зменшиться (збільшиться), а рівноважний обсяг зросте (скоротиться). Якщо одночасно зростають (скорочуються) і попит, і пропозиції, рівноважний обсяг продукції зросте (скоротиться). Рівноважна ціна зменшиться, якщо попит зросте в меншій мірі, ніж пропозиції, і зросте, якщо попит зростає в більшій мірі, ніж пропозиції.

22. Концепція “надлишку” споживача та “надлишку” виробника як теоретичне обґрунтування взаємовигідності ринкового обміну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Надлишок  споживача - це різниця між резервною ціною покупців і кількістю грошей, які покупці дійсно заплатили за товар. (Максимальна готовність індивіда платити за певну благо називається резервною ціною для цього покупця.)

Надлишок  виробники - це різниця між резервною ціною продавця та кількістю грошей, які продавці дійсно отримали за товар.

Оскільки кожна сторона  має надлишок і задовольняє свої бажання, то такий обмін є взаємовигідним. 
23. Технологічна і економічна ефективність виробника.

Технологічна  ефективність:

Виробничий процес технологічно ефективний, якщо не існує ніякого  іншого способу, при якому для  виробництва даного обсягу продукції  витрачається менша кількість хоча б одного з ресурсів при умові  не збільшення інших видів ресурсів.

 

Економічна  ефективність:

• Виробничий процес ек. ефективний, якщо обсяг виробленої продукції є максимальним при використанні визначеної кількості ресурсів.
• Економічно ефективним способом виробництва заданої кількості продукції слід вважати такий спосіб, при якому мінімальні середні витрати.

Підприємство повинно  так розподілити кошти на залучення  ресурсів, щоб остання грош од , витрачена на кожний вид ресурсів, давала б однакову віддачу, тобто однаковий граничний продукт: - умова мин витрат. 

24. Виробнича функція: поняття, види і параметри.

Функція виробництва показує макс можливий випуск продукції, що може бути досягнутий за кожної конкретної комбінації факторів вир-ва.

Виробнича функція — це відношення між будь-яким набором  факторів виробництва та максимально  можливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів:

де Q — обсяг виробництва; L — затрати  праці; К — затрати капіталу; М  — матеріали.

При незмінній технології виробнича функція має ряд  властивостей, що визначають співвідношення між обсягами випуску продукції  та кількістю використовуваних ресурсів:

1. Існує межа для збільшення  обсягів виробництва, яке може  досягатися зростанням затрат  одного ресурсу за інших незмінних  умов: якщо, наприклад, К, М =const, а зростає тільки L, то ∆Q->0

2. Існує певна взаємна  доповнюваність факторів виробництва.

3. Зміни у використанні  факторів виробництва більш еластичні  в довготерміновому періоді, ніж  в короткотерміновому.

Вир-ча ф-ія описує множинну техн. ефективних способів вир-ва продукції.

Якщо весь спектр комбінацій факторів виробництва прийняти як витрати  праці (L) і капіталу (К), то виробнича функція (двофакторна)може бути визначена так:

Q = f (L, K), де Q — максимальний обсяг продукції, що виробляється за даною технологією (даного співвідношення праці та капіталу).

Виробнича функція в короткостроковому  періоді (так звана однофакторна) відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосованих інших виробничих факторів: Q = f (X).  
25. Спадна віддача (продуктивність) змінного фактора виробництва та її роль у технологічному виборі товаровиробника.

Закон спадної продуктивності (віддачі) змінного фактора виробництва: залучення до процесу виробництва все більшої додаткової кількості певного фактора за незмінних обсягів інших факторів призводить зрештою до того, що віддача (продуктивність) кожної наступної одиниці змінного ресурсу буде менша за віддачу попередньої одиниці цього ресурсу, тобто гранична продуктивність спадає.

Залежно від  співвідношень МР, АР і ТР можна визначити чотири стадії виробництва

 

Фаза	Сукупний   прод, ТР	Середній   прод, AР	Граничний   прод, МР	Кінцева точка  фази
І	Збільш	Збільш	Збільш  до max	MР = max
II	Збільш	Збільш  до max	Зниж  МР ³ АР	АР = max  МР = АР
III	Збільш  до max	Зниж	Зниж  до 0	ТР = max  МР = 0
IV	Зниж	Зниж	Зниж	—

Обгрунтування управлінських рішень щодо розширення або згортання виробництва у короткостроковому періоді:

— на І фазі необхідно збільшувати масштаби виробництва, залучаючи більшу кількість змінного фактора виробництва;

— на ІІ фазі є рація продовжувати залучати ресурси, нарощувати виробництво продукції за максимальних значень середньої та граничної продуктивності змінного фактора виробництва. Проте обсяг продукції ще не є максимальним;

— на ІІІ фазі обсяг продукції буде найбільшим при дуже низькій середній та граничній продуктивності ресурсу;

— на IV фазі слід припинити залучати ресурси. Граничний продукт має від’ємне значення. 

26. Ізокванта варіація факторів виробництва.

Ізокванта – це лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації ресурсів, які дають змогу отримати однаковий обсяг вир-ва продукції. Кожна з комбінацій факторів виробництва на ізокванті представляє свій технологічний спосіб виробництва.

Ізокванти ранжирують рівні виробництва подібно до кривих байдужості, які ранжирують рівні задоволення. Рівень виробництва зростає з кожною наступною, розташованою вище від попередньої, ізоквантою.

Сукупність ізоквант однієї вир-ої ф-ії, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску продукції, наз картою ізоквант

Вла-сті ізоквант:

1. чим далі від поч. координат розташована ізокванта, тим більший обсяг випуску вона хар-ує.
2. ізокванти не перетинаються.
3. ізокванти опуклі до початку координат.
4. ізокванти хар-ють ефективність застосування різних факторів.
5. мають негативний нахил.

 

27. Технічне заміщення факторів виробництва: допустимі межі, норма заміщення.

Показник, що визначає пропорції  заміни факторів виробництва, називається граничною нормою технологічної заміни – .

Гранична норма технологічної  заміни показує, від якої кількості одного фактора треба відмовитись, щоб залучити у виробництво додаткову одиницю іншого фактора.

Відповідно, – гранична норма заміни праці капіталом – показує скільки одиниць капіталу може замінити одиницю праці.

Гранична норма  технологічної заміни завжди є величиною  від’ємною. Зберегти певний рівень виробництва  за нової технології можна лише тоді, коли збільшення одного фактора буде супроводжуватись відповідним зменшенням іншого. Величина граничної норми технологічної заміни залежить від співвідношення граничних продуктивностей факторів виробництва.

Можливості взаємозаміщення факторів виробництва знаходяться в діапазоні від випадку, коли фактори ідеально взаємозамінні, до виробничої функції із жорстко фіксованою пропорцією їх використання.

Динаміка граничної норми  технологічної заміни при зміні  технологічного способу виробництва  зазнає впливу закону спадної віддачі: в міру насичення виробництва  будь-яким фактором його гранична продуктивність спадає. Ця тенденція отримала назву закону зниження граничної норми технологічної заміни: зі збільшенням застосування у виробництві будь-якого фактора гранична норма технологічної заміни одиниці цього фактора іншим знижується, і навпаки. 

28. Ефект збільшення масштабу виробництва та його відображення в характері  виробництва та витрат.

Розширюючи виробництво  для виготовлення більшої кількості  продукції, виробники залучають  все більшу й більшу кількість  необхідних ресурсів, підприємство змінює масштаб виробництва. При цьому  можливий різний ефект від масштабу виробництва. Якщо обсяг виробництва  збільшується відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів, то маємо зростаючий ефект від зміни масштабу виробництва.

Якщо приріст обсягу виробництва  відповідає приросту витрат факторів виробництва, то ефект масштабу виробництва  є сталим. Якщо зростання випуску продукції відбувається нижчими темпами, ніж збільшення витрат факторів виробництва, то спостерігається ефект спадної віддачі від зміни масштабу виробництва

 Постійний  (а), зростаючий (б) та спадний (в) ефекти від  
збільшення масштабу виробництва 

29. Альтернативність напрямків використання обмежених ресурсів поясненні економічної природи  витрат вир-ва.