Шпаргалка по "Микроекономика"

 

Витрати виробництва — це вартість усіх видів факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення певної кількості товарів.  Ек. природа витрат: витрати на використання будь-якого ресурсу розраховані з погляду вигоди, що втрачена через невикористання цього ресурсу найкращим альтернативним шляхом.

Обмеженість економічних  ресурсів і багатоваріантність їхнього  використання графічно представляються  кривою виробничих можливостей (КВМ).

КВМ — це геометричне місце точок, кожна з яких представляє альтернативу можливого виробництва поєднання двох видів чи двох типів товарів в умовах раціонального використання обмежених ресурсів.

 Опуклий вигляд КВМ пояснюється невзаємозамінністю ресурсів, тобто їхньою непридатністю для виробництва різних товарів (наприклад, картопля як сировина для виробництва чіпсів непридатна для виробництва швейних машин). Виробництво кожної додаткової одиниці інвестиційних благ буде означати не просте зменшення кількості споживчих благ, але і втрату дедалі більшої їх кількості, оскільки доводиться використовувати порівняно малоефективні ресурси. Таким чином, альтернативна вартість одиниці одного блага (кількість споживчих благ, від виробництва яких довелося відмовитися заради виробництва одиниці блага) буде зростати зі збільшенням їхнього виробництва. У цьому полягає суть закону зростаючих альтернативних витрат.  
30. “Економічний” та “бухгалтерський” підходи до визначення витрат і прибутку підприємства.

Ек. витрати - витрати на використання будь-якого ресурсу розраховані з погляду вигоди, що втрачена через невикористання цього ресурсу найкращим альтернативним шляхом.

Ек. альтернативні витрати складаються з явних (бухгалтерський) і неявних витрат вир-ва.

Явні – витрати підр-ва, що спрямовані на придбання та викор необх виробничих ресурсів (на сировину, оплату праці, амортизацію тощо)

Неявні – це витрати викор ресурсів, що знаходяться у власності даного підпр-ва.

Витрати у бухгалтерському  розумінні – це витрати ресурсів, оцінених у фактичних цінах їх придбання. Отже, ек витрати більші за бухгалтерські.

Види прибутку:

Бухгалтерський  прибуток – різниця між сукупним доходом та бухгалтерськими витратами.

Економічний прибуток – різниця між сукупним доходом та ек витратами.

Отже, ек прибуток менший за бухгалтерський. 

31. Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді.

У короткостроковому періоді  сукупні витрати підприємства поділяються  на постійні та змінні. У довгостроковому періоді всі витрати є змінними.

Постійні витрати (FС) — це витрати, які не залежать від змін обсягу виробництва і мають місце навіть тоді, коли не виробляється продукція (заробітна плата управлінського персоналу, орендна плата, плата за кредит, амортизаційні відрахування та ін.).

Змінні  витрати (VC) — це витрати, які змінюються за зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, заробітна плата робітників та ін.).

Сукупні витрати  підприємства (ТС) — це сума постійних і змінних витрат.

ТС(Q) = FC + VC(Q).  

Середні постійні та середні змінні витрати визначаються діленням сукупних постійних і сукупних змінних витрат на обсяг випуску продукції:

; ,

Змінні та сукупні витрати  змінюються зі збільшенням обсягу виробництва. Темпи зміни витрат залежать від  особливостей виробничого процесу. Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження, оскільки зі збільшенням обсягу виробництва  загальна сума постійних витрат лишається  незмінною.

Криві середніх змінних, середніх сукупних і граничних витрат мають U-подібну форму. Це пояснюється дією спадної віддачі змінного фактора виробництва.

 Тому закон  спадної віддачі змінного фактора виробництва тлумачать як закон неухильного збільшення граничних витрат. Крива граничних витрат перетинає криві середніх сукупних і середніх змінних витрат у точках їх мінімуму.

У динаміці витрат виробництва  можна також вирізнити кілька фаз

Фаза	Сукупні   витрати, ТС	Середні змінні витрати, AVC	Середні   сукупні витрати, АТС	Граничні   витрати, МС	Критична точка
І	Зростають	Зменшуються	Зменшуються	Зменшуються до min	Точка перегину кривої МС  MC = min
II	Зростають	Зменшуються до min	Зменшуються	Зростають  MC £ AVC   MC < ATC	Точка перегину кривої AVC AVC = MC,  AVC = min
III	Зростають	Зростають	Зменшуються до min	Зростають MC>AVC MC£ATC	Точка перегину кривої АТС   АТС = МС, АТС = min
IV	Зростають	Зростають	Зростають	Зростають МС > AVC MC > ATC	—

 

Підприємство оптимізує  свою діяльність, виробляючи продукцію  в обсязі, що відповідає мінімальним  середнім сукупним витратам. Якщо маркетингові дослідження потверджують, що фірмі  доцільно розширювати виробництво, то саме на третій або навіть на другій фазі слід вжити випереджальних заходів.

  

32. Принцип неухильного зростання граничних витрат: сутність, графічна інтерпретація, значення в діяльності підприємства.

Граничні витрати (МС) — це витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції, що випускається. Як правило, під граничними витратами розуміють витрати, пов’язані з випуском останньої одиниці продукції. Крива граничних витрат показує, що спочатку їх величина зменшується, але досягнувши мінімального значення при певному обсязі випуску МС збільшується. Чим більшим буде об’єм виробництва, тим крутішим буде графік кривої граничних витрат. Залежно від змін граничних витрат вирішується питання про доцільність збільшення або зменшення обсягу виробництва. А умова оптимальності вир-ва, макс прибутку також випливає з граничних витрат і доходів: MR=MC.

Цей показник містить важливу  інформацію: показує не тільки те, у  що обходиться виробництво кожної додаткової одиниці продукції, а й той  виграш, що одержить фірма, відмовившись від виробництва останньої одиниці  випуску.

 

 

33. Ізокоста: поняття, графічна побудова, зміна положення під впливом зміни варіації цін виробничих факторів.

Ізокоста – це лінія незмінних витрат, що показує всі можливі комбінації факторів вир-ва, які фірма може придбати за даного рівня витрат.

Кожен фіксований рівень витрат зображає інша ізокоста. Множина ізокост, які ілюструють різні рівні довгострокових сукупних витрат, називається картою ізокост.

Зміна рівня сукупних витрат зміщує ізокосту паралельно вгору або вниз, а зміна ціни одного з ресурсів змінює її нахил до відповідної осі.

Нахил ізокости до відповідної осі визначається співвідношенням цін ресурсів: або . Він визначає ринкову норму заміщення однієї одиниці капіталу додатковою одиницею праці. В залежності від зміни обсягу нашого виробничого бюджету ми збільшуємо або зменшуємо величину ТС. В цьому випадку ізокоста буде зміщуватись геть від точки відліку координат або навпаки наближатись до неї. При цьому кут нахилу ізокости буде залишатися постійним, тому що як він визначається співвідношенням цін на ресурси, а воно в цьому випадку не змінюється.

 

 

34. Обґрунтування рівноваги виробника на основі спільного аналізу виробничої функції та функції витрат.

Виробництво продукції пов’язано  з певними витратами, зміни його обсягів обумовлюють коливання  величини цих витрат. Тому виробник намагається досягти стану рівноваги, тобто такої комбінації використовуваних ресурсів для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною. Графічно точку рівноваги виробника можна знайти за допомогою ізокости — лінії, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів (наприклад, праці та капіталу).Через те, що ціни факторів виробництва розглядаються як незмінні, незалежно від обсягів використання факторів, ця функція є лінійною. Нахил ізокости дорівнює (– Р_L/Р_К) і визначає ринкову норму заміщення одиниці капіталу додатковою одиницею праці. Точка дотику лінії однакових витрат (ізокости) і кривої однакового обсягу виробництва (ізокванти) відображає рівновагу виробника.У точці дотику кут нахилу ізокости (ринкова норма взаємозаміщення) та ізокванти (норма взаємозаміщення факторів за технологією) той самий, тобто виконується рівність.Ця умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип, або принцип рівності зважених (на грошову одиницю) граничних продуктів: для мінімізації вартості за заданого рівня виробництва підприємству треба використовувати таку комбінацію ресурсів, за якої співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою.  

35. Типовий характер зміни витрат виробництва у довгостроковому періоді.

У довгостроковому періоді  не існує постійних витрат, тільки змінні.

Довгострокові сукупні витрати (LRTC) – ек необх витрати для вир-ва визн обсягу продукції в довгостроковому періоді.

Довгострокові середні витрати (LRATC) – це довгострокові сукупні витрати в розрахунку на од випуску.

Довгострокові граничні витрати (LRMC) – приріст довгострокових сукупних витрат за збільшення випуску ще на одну додаткову одиницю.

На динаміку витрат у довгостроковому періоді найбільше впливає характер ефекту від зростання масштабів виробництва: за зростаючого еф масштабу LRATC знижується, за постійного – не змінюється, за спадного – зростють.

 

навіть за умови зростаючого ефекту від масштабу виробництва фірмі  слід збільшувати обсяги виробництва  продукції доти, поки потенційні можливості економії на масштабах не будуть вичерпані (точка А).

У деяких випадках у підприємства виникають витрати, які воно не в  змозі собі відшкодувати, якщо, приміром, припинить свою діяльність та вийде з даної галузі. В такому разі говорять про незворотні витрати, альтернативна вартість яких дорівнює нулю.

 

 

 

36. Концепція мінімально ефективного випуску та її прикладні аспекти.

Мінімальний ефективний розмір(МЕS) – це той найменший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати. Є технологічним оптимумом довгострокового періоду.

МЕS визначає:

• структуру галузі
• тип ринку відповідного товару
• істотно впливає на концентрацію вир-ва

Його оцінка необхідна для проведення ефект  урядової політики регулювання ринку.

 

 

 

 

37. Поняття “нормальний прибуток”, “чистий економічний прибуток”. Вплив зміни їх кількісних значень на ділову активність підприємців.

Сукупний прибуток — це величина, на яку валовий виторг (TR) підприємства перевищує його сукупні витрати (ТС). Розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між загальним виторгом і бухгалтерськими витратами. Величина економічного прибутку встановлюється як різниця між економічними витратами та виторгом підприємства.

Якщо підприємство отримує  нульовий економічний прибуток, то воно покриває усі свої витрати. Нормальний прибуток — це прибуток, від якого відмовляються власники підприємства на користь ресурсів на своєму підприємстві, але який вони могли б отримати, вклавши свої ресурси в інші напрями діяльності поза межами підприємства.

Отже, економічний прибуток = бухгалтерський прибуток – внутрішні витрати. Економічний прибуток не входить в жодну групу витрат підприємства, тому що це є доход отриманий понад нормальний прибуток, що є необхідним задля збереження зацікавленості підприємця в данному напрямку діяльності.

Мінімальний прибуток, необхідний для того, щоб утримати інтерес  підприємця в данному напряму бізнесової діяльності називається нормальним прибутком. Це той мінімум доходу, що дає змогу капіталу утриматися саме у цій справі.  . Цей різновид прибутку як і внутрішню зарплату можна віднести до внутрішніх витрат підприємства

Якщо ця мінімальна винагорода не досягається, підприємець переорієнтує свої зусилля на інший напрямок діяльності, більш продуктивний. Якщо сума грошових надходжень підприємства перевищує економічні витрати підприємства, то цей залишок залишається в розпорядженні підприємця