Інвестиційна політика підприємства (на прикладі ТДВ «ЖЛ» (правонаступник ЗАТ «Житомирські ласощі»)

 

 

Тема: «Інвестиційна політика підприємства (на прикладі ТДВ «ЖЛ» (правонаступник ЗАТ «Житомирські ласощі»)

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….		3
РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи інвестиційної політики підприємства…………
1.1.	Сутність інвестиційної політики підприємства…………………………
1.2.	Правові основи регулювання інвестиційної політики………………….
1.3.	Вітчизняний стан інвестиційного клімату  ……………………………...
Висновки до розділу 1……………………………………………………………
РОЗДІЛ 2 Аналітичне дослідження стану та напрямів удосконалення інвестиційної політики ТДВ «ЖЛ» (правонаступник  ЗАТ «Житомирські ласощі»)……………….....................................................................................
2.1.	Організаційно-правова характеристика підприємства як суб'єкта господарювання………………………………………………………….
2.2.	Діагностика фінансово-економічної діяльності підприємства…………
2.3.	Оцінка формування інвестиційної політики підприємства……………
2.4.	Напрями забезпечення ефективної інвестиційної політики підприємства………………………………………………………………
Висновки до розділу 2..…………………………………………………………
РОЗДІЛ 3 Економічний механізм вдосконалення інвестиційної політики  ТДВ «ЖЛ» (правонаступник  ЗАТ «Житомирські ласощі») …………………
Висновки до розділу 3 ………………………………………………………….
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………..

 

 

 

 

ВСТУП

В сучасних умовах інвестиції виступають важливою умовою здійснення структурної перебудови національної економіки, забезпечення технічного прогресу, підвищення показників господарської діяльності. Багато українських і зарубіжних вчених проводять ґрунтовні наукові дослідження питання іноземних інвестицій в Україні. Вони вважають, що  на процес економічного зростання країни впливає обсяг  отриманих іноземних інвестицій. Економічне зростання країни обумовлюють значні обсяги інвестицій. Вони, в свою чергу, стали дієвим інструментом структурної перебудови деяких постсоціалістичних країн.

В умовах переходу до економічного зростання інвестиційна діяльність являється основним шляхом подолання кризових явищ. Протягом останніх десяти років обсяг іноземних інвестицій в Україну склав біля 4 мільярдів умовних одиниць.

Іноземні інвестиції мають велике значення для економіки країни, що їх одержує, оскільки вони забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову, завдяки виробничій та науково- технічній кооперації, слугують джерелом капіталовкладень, причому у формі сучасних засобів виробництва, залучають вітчизняних підприємців до передового господарчого досвіду, сприяють поширенню інновацій, стимулюванню імітації та запозичення найкращої ділової практики розвинених країн, збільшенню продуктивності праці та підвищенню добробуту населення. Використання іноземних інвестицій має сприяти забезпеченню потреб національної економіки у необхідній сировині та продукції, а головне – стимулювати розвиток економічно ефективних і конкурентноспроможних експортерів, що дало б змогу Україні потрапити в систему міжнародного поділу праці та розподілу капіталів.

Іноземні інвестори, в процесі вкладання коштів в економіку тієї чи іншої країни в першу чергу оцінюють її інвестиційний клімат, який є комплексним економіко - політичним явищем, яке формується під впливом великої кількості чинників. І хоча в Україні відсутня своя система оцінки інвестиційного клімату, за оцінками іноземних джерел інвестиційний клімат України визначається як несприятливий у порівнянні з країнами Центральної та Східної Європи, адже вона має один з найнижчих показників залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ) серед вищеперелічених країн.

Актуальність досліджень. Дослідження проблем інвестування в Україні є одним з найактуальніших завдань сьогодення. В сучасних умовах українська економіка потребує вкладання великих обсягів інвестицій у власний розвиток. Для стимулювання притоку іноземних інвестицій в Україну необхідно покращити інвестиційний клімат держави та вдосконалити законодавство, яке регулює інвестиційну діяльність.

 Значну роль для країн з перехідною економікою відіграють прямі іноземні інвестиції. Прискорюючи вихід з економічної кризи, вони ведуть до реального зростання ВВП країни.

Державна інвестиційна політика має передбачати використання державних інвестицій як засобу створення первинних умов для залучення приватних та іноземних інвестицій у розвиток пріоритетних галузей економіки. Необхідно приділяти особливу увагу інвестиційним проектам зі змішаними інвестиціями- з використанням державної їх частки як гарантії цільового направлення інвестиційних ресурсів.

Держава також повинна проводити політику сприяння надходженню іноземних інвестицій.

Сприяння інвестиціям – це комплекс заходів  із розповсюдження інформації або створення іміджу осередку для інвестування, а також надання інвестиційних послуг можливим інвесторам. Цільові заходи щодо сприяння інвестиціям можуть бути корисними не тільки для залучення іноземного капіталу в країну, але й для суттєвого покращення вітчизняного ділового середовища з відповідними перевагами як для вітчизняних, так і для зарубіжних підприємців.

На регіональному рівні необхідно створювати сприятливий інвестиційний клімат, з метою залучення іноземних інвестицій в розвиток регіону. Це дасть змогу розвивати промисловість на регіональному рівні.

Для підприємств багатьох галузей промисловості досить актуальною є розробка антикризової інвестиційної політики. З метою зміцнення фінансової стійкості підприємства актуальним є розроблення інвестиційної стратегії, пошук джерел її фінансування, прийняття відповідних інвестиційних рішень.

Протягом останніх 10 років питання іноземного інвестування в Україні досліджувалось багатьма вченими -економістами. Це питання розкривається в багатьох наукових працях. Зокрема, такі відомі українські економісти, як Паламарчук В.О., Кузьмін О.Є., Чечетов М.В. в своїх наукових статтях грунтовно досліджують питання іноземного інвестування в різні галузі економіки країни.

Також розробкою питань сприяння надходженню іноземних інвестицій в економіку країни розглядають такі вітчизняні вчені, як М.Денисенко, Я.Жалило, В.Геєць, А.Пересада, В.Федоренко та інші. Серед зарубіжних вчених, які займаються дослідженням цього питання слід відзначити Л.Дж.Гитмана, У.Шарпа. В проведених дослідженнях вивчались та аналізувались фактори, які впливають на економічні процеси на макрорівні. В основу цих досліджень було покладено припущення про те, що іноземні інвестиції є одним з головних факторів економічного зростання.

Саме аналіз вітчизняного та закордонного досвіду інвестиційної діяльності дає можливість визначити шляхи подальшого розвитку процесу іноземного інвестування в Україні, механізм  визначення інвестиційної привабливості  держави та регіонів, а також принципи організації інвестування в Україні.

При ознайомленні з працями різних авторів, з’ясовано велику практичну значущість та недостатню теоретичну розробленість проблем, пов’язаних  з розкриттям економічної сутності інвестування, ролі іноземного капіталу у розвитку національної економіки, що й визначило вибір теми магістерського дослідження та його актуальність.

   Метою бабалаврської роботи є проведення  оцінки інвестційного  проекту, який було запроваджено на ЗАТ „Житомирські ласощі” та аналіз і розробка пропозицій щодо покращення діяльності підприємства.

Відповідно до мети магістерської роботи  у завдання досліджень входило:

• ознайомлення з організаційною структурою ЗАТ „Житомирські ласощі”;
• аналіз та оцінка стану фінансово-господарської діяльності підприємства;
• аналіз інвестиційного проекту підприємства;
• розробка пропозицій щодо покращення діяльності підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринку кондитерських виробів.

Об’єктом досліджень є Закрите акціонерне товариство „Житомирські ласощі”.

Предмет досліджень- політика підприємства щодо залучення іноземних інвестицій та впровадження інвестиційних проектів.

Методами дослідження є аналіз і синтез, аналітичний метод, структурно – функціональний метод, метод наукової абстракції.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та інші нормативно – правові акти, що регулюють інвестиційну діяльність в Україні, монографії, підручники, інтернет джерела.

Інвестиційна політика держави має обмежувати глибину проникнення іноземного капіталу в економіку країни, контролювати показники його диверсифікації на рівні галузі й окремих підприємств, встановлюючи тим самим рівень захищеності національної економіки від перетинання допустимої межі, за якою іноземний капітал дістає змогу визначати умови господарювання на рівні підприємства, галузі або економіки в цілому, звужуючи можливості для національного капіталу.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ  ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

1. Сутність інвестиційної політики підприємства

 

В економічному житті кожної країни інвестиції є інструментом досягнення економічного зростання, адже процеси структурного та якісного оновлення товаровиробництва і ринкової інфраструктури відбуваються виключно шляхом вкладання коштів у формі інвестицій. Одним з найважливіших чинників подолання економічної кризи в Україні є суттєве збільшення надходжень приватних (недержавних) інвестицій як від іноземних інвесторів так і від вітчизняних. Відомо, що інвестиції сприяють значному розширенню виробництва товарів і послуг, насиченню споживчого та інших видів ринку, стимулюванню попиту, формуванню стабільного і вільного ринку. Особливо важливі інвестиції для проведення ефективної структурної   перебудови економіки країни та підвищення рівня її економічного зростання.

Термін "інвестиції" походить від латинського слова "invest", що в перекладі означає вкладати. Поняття "інвестиції" є досить широким, в наукових працях можна знайти декілька варіантів його трактування. В різних розділах економічної науки  зміст цього поняття відображається по-різному. Базилевич В.Д. в своєму  підручнику з макроекономіки дає таке визначення поняття „інвестиції”  - це частина сукупних витрат, які включають витрати на нові засоби виробництва (виробничі, фіксовані інвестиції), інвестиції у нове житло, та приріст товарних запасів [3,с.45-48]. Тобто, інвестиції - це частина валового внутрішнього продукту, яка не була придбана в поточному періоді, та яка забезпечує приріст капіталу в економіці. В теорії виробництва, і в цілому в мікроекономіці, інвестиції - це процес створення нового капіталу. У фінансовій теорії під інвестиціями розуміють придбання реальних та фінансових активів, тобто це сьогоднішні витрати, ціль яких є отримання майбутніх вигод.

За економічним тлумаченням, інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов’язані з цим зміни оборотного капіталу.

Згідно із тлумаченням, яке дає фінансова наука, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарську діяльність з метою отримання доходу (прибутку) [21, c.85-87]. В найбільш широкій трактовці інвестиції представляють собою вкладення капіталу з метою послідовного його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім з метою, компенсування інвестору відмови від коштів, які він має для вкладання в теперішньому періоді, нагородити його за ризик, відшкодувати витрати від інфляції у майбутньому періоді.

Щодо обліку, аналізу та планування в економічній літературі проводиться відповідна класифікація інвестицій. Критеріальні ознаки класифікації інвестицій сформуємо в табл.1.1.1.

Таблиця 1.1.1.

Класифікація інвестицій за критеріальними ознаками

Критерій	Види інвестицій
За об’єктами вкладень	Реальні інвестиції – це вкладення коштів у реальні активи: в основний капітал та на приріст матеріально-виробничих запасів, а також у нематеріальні активи. Фінансові інвестиції - це вкладення коштів в акції, облігації та інші цінні папери, що випускають приватні компанії, господарські або державні товариства.
За періодом інвестування	Короткострокові (не більше 1 року). До короткострокових  інвестицій відносять вкладення капіталу на період менше одного року, а саме короткострокові депозитні вклади, купівля короткострокових ощадних сертифікатів, інші.  Середньострокові (до 3 років). Вкладання інвестицій в різні об'єкти строком до трьох років. Довгострокові (понад 3 роки). У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються наступним чином:  а) до 2 років,  б) від 2   до 3 років, в) від 3 до 5 років,   г) понад 5 років.
За характером участі в інвестуванні	Прямі інвестиції являють собою безпосереднє вкладення коштів інвестором в об’єкти інвестування. Непрямі інвестиції – це інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).
За формами власності інвесторів	Приватні (акціонерні). Під приватними (власними) інвестиціями розуміють вкладення коштів, які здійснюють громадяни, а також підприємства недержавних форм власності, передусім - колективної.  Державні інвестиції - вкладення, які здійснюються центральними і місцевими органами влади і управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів.  Іноземні інвестиції - це вкладення, які здійснюються юридичними і фізичними особами нерезидентами. Спільні інвестиції. Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, які здійснюються  суб’єктами даної країни та іноземних держав (сумісно резидентами і нерезидентами.)
За регіональною ознакою	Іноземні інвестиції. Під іноземними інвестиціями розуміють вкладення капіталу нерезидентами в об’єкти інвестування, які розташовані за територіальними межами даної країни. Національні інвестиції. Під національними інвестиціями розуміють вкладення капіталу резидентами даної країни в об’єкти інвестування, які розміщені в її територіальних межах.
За рівнем інвестиційного ризику	Низькоризикові інвестиції. Вони характеризують вкладення капіталу в об’єкти інвестування, ризик за якими значно менший ніж середньориночний. Середньоризикові інвестиції. Рівень ризику по об’єктам інвестування цієї групи приблизно відповідає середньориночному.  Високоризикові інвестиції. Рівень ризику по об’єктах інвестування цієї групи перевищує середньоринковий. Спекулятивні інвестиції. Вони характеризують вкладення капіталу в найбільш ризикові інвестиційні проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу.