Інвестиційна політика підприємства (на прикладі ТДВ «ЖЛ» (правонаступник ЗАТ «Житомирські ласощі»)

Наступним важливим елементом товарної політики ЗАТ „Житомирські ласощі” є організація дистриб’юторської діяльності.

Метою дистриб’юторської діяльності ЗАТ “Житомирські ласощі” є нарощення та зміцнення щільної дистриб’юторської мережі по Україні.

Визначимо основні принципи дистриб’юції на ЗАТ “Житомирські ласощі”:

1. Активна  робота на території клієнта.
2. Регулярне та планомірне відвідування потенційних та існуючих клієнтів.
3. Ведення карток Замовника з метою оптимізації роботи з клієнтами.
4. Розвиток  мережі збуту.
5. Неперервний тренінг персоналу.
6. Система навчання існуючих та потенційних клієнтів.

Процес дистриб’юції відбувається на основі чіткого алгоритму, який включає в себе збір та аналіз інформації про стан ринку, класифікцаію клієнтів за певними критеріями, здійснення планування поступовості освоєння ринку за пріоритетними напрямками, підготовку бренд-менеджерів, планування відкриття нових та розвиток існуючих каналів збуту, стабілізація їх роботи.

 Розглянемо основні принципи дистриб’юторської політики ЗАТ “Житомирські ласощі”:

1. Непряма дистриб’юція – основний принцип продажів.
2. Пряма дистриб’юція будується за загальними правилами роботи регіональних дистриб’юторів.
3. Єдина цінова політика.
4. Спільна робота з дистриб’юторами з метою розвитку мережі дистриб’юторів по Украаїні.
5. Єдина система планування та звітності.
6. Узгоджена з дистриб’ютором рекламна підтримка.
7. Професійний супровід продажів дистриб’ютора спеціалістами ЗАТ “Житомирські ласощі”.

Товарна політика ЗАТ „Житомирські ласощі” включає в себе розробку маркетингової стратегії.

Підприємство не шкодує інвестиційного капіталу для розвитку та поліпшення діяльності в сфері маркетингу та мерчендайзингу. Адже ці заходи сприяють просуванню продукції на ринку та стимулюють збут продукції.

Маркетингова стратегія ЗАТ “Житомирські ласощі” втілена у застосуванні прийомів мерчендайзингу. Цю стратегію можна охарактеризувати кількома визначеннями.

Мерчендайзинг – це набір заходів по просуванню і збуту певних товарів у роздріб, який включає в себе вивчення  та аналіз ситуації на ринку, здійснення координації виробництва і маркетингу, розробку і проведення рекламних заходів.

Мерчендайзинг – це фізичне розташування продукції виробника, дисплеїв (певної викладки товарів), стендів, РОР/РОS матеріалів (РОР – розташування місця купівлі, РОS – розташування місця продажу)

Відділом маркетингу ЗАТ “Житомирські ласощі” було сформовано комлекс завдань в сфері мерчендайзингу, який включає в себе:  

1. Збільшення обсягів продажу.
2. Збільшення площі, яка відводиться магазинам під певний продукт.
3. Повідомлення про якісні властивості продукту продавцям та менеджерам магазину.
4. Переконання менеджера магазину віддати перевагу мерчендайзингу ЗАТ „Житомирські ласощі”, а не мерчендайзингу конкурента.

Вкладання інвестицій в розвиток підприємства сприяло зміцненню його позиції на ринку кондитерських виробів. Це в свою чергу вимагає від відділу маркетингу та віддліу зовнішньоекономічних зв’язків формування оптимальної товарної політики, яка має на меті підвищення конкурентоспроможності продукції Житомирських кондитерів.

Постійно вдосконалюється маркетингова політика підприємства, яка має прямий звязок з товарною політикою. З метою підвищення обсягів продажу солодкої продукції, спеціалістами відділу маркетингу розробляються та проводяться PR-акції, промоушен- акції, рекламні заходи на радіо і телебаченні.

 

 

Висновки до розділу 3

В ході дослідження, проведеного в  третьому розділі магістерської роботи, було запропоновано шляхи оптимізації інвестиційної політики підприємства.

Визначені шляхи оптимізації інвестиційної діяльності ЗАТ „Житомирські ласощі”. У зв’язку з активізацією інвестиційного процесу на підприємстві, постає питання його розвитку та оптимізації. Внаслідок появи тимчасово вільних коштів на підприємстві, виникає можливість їхнього вкладення у розширення виробництва та нарощення виробничих потужностей.

Інвестор з метою підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю підприємства планує об’єднання кількох підприємств у єдиний виробничий комплекс.

Даний комплекс буде включати в себе: виробництво кондитерських виробів  (на ЗАТ „Житомирські ласощі”), виробництво та поставку пакувального матеріалу (етикету) для кондитерської продукції (Житомирський картоний комбінат), реалізацію продукції через торговий дім „Трейд плюс”, який буде створено на базі ЗАТ „Житомирські ласощі”.

Визначено форми реального інвестування, які можуть бути застосовані на підприємстві.

Доведено, що одним з аспектів проведення оптимізації інвестиційної діяльності підприємства є будівництво нового цеху, складів сировини та готової продукції на території ЗАТ „Житомирські ласощі”. Це сприятиме розширенню виробничих потужностей підприємства та поліпшенню умов виготовлення та зберігання продукції. Обгрунтовано необхідність впровадження у виробництво продукції новітніх екологічно чистих технологій.

Обгрунтовано позиції щодо необхідності створення корпорації на території м.Житомира.

Наведено шляхи оптимізації товарної політики підприємства. Визначено поетапність вдосконалення товарної політики, яка включає:

1. Оптимізацію асортименту продукції підприємства;
2. покращення мережі дистриб’юторів в Україні;
3. вихід на нові ринки кондитерських виробів;
4. розробку нових систем адаптації підприємства до змін на ринку кондитерських виробів в Україні;
5. вдосконалення фірмової торгівлі.

Визначена концепція проведення товарної політики на підприємстві, яка базується на орієнтованій на споживача, інтегрованій цільовій стратегії підприємства.

Виявлено, що здійснення товарної політики можна сформувати шляхом проведення маркетингової діяльності, яка включає в себе процес визначення, аналізу, прогнозування, створення і розвитку споживчих бажань, а також організацію всіх ресурсів для задоволення потреб покупців з оптимальним прибутком для виробника.

Доведено, що вкладання інвестицій в розвиток підприємства сприяло зміцненню його позицій на ринку кондитерських виробів. Це в свою чергу вимагає від відділу маркетингу та віддліу зовнішньоекономічних зв’язків формування оптимальної товарної політики, яка має на меті підвищення конкурентоспроможності продукції Житомирських кондитерів.

Запропоновано впровадження системи менеджменту якості продукції на підприємстві. ЗАТ ”Житомирські ласощі” ставить на меті узгодження всіх виробничих процесів з європейськими стандартами.

Виявлено, що на підприємстві ведеться розробка документації для застосування цієї системи. Відділом контролю якості розробляється  політика підприємства в сфері якості, яка має відповідну структуру.

Доведено доцільність впровадження стандарту ISO 9000 на підприємстві. Впровадження системи менеджменту якості на ЗАТ „Житомирські ласощі” надасть можливість підприємству вийти на міжнародний ринок, посилити конкурентоспроможність продукції на національному ринку, сприятиме розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Цей процес виведе підприємство на новий, більш вдосконалений рівень розвитку і надасть змогу гідно конкурувати з іншими українськими виробниками кондитерської продукції.

 

 

ВИСНОВКИ

 В ході дослідження, проведеного в магістерській роботі, було проаналізовано сутність інвестиційної політики підприємства, подано думки вітчизняних та зарубіжних вчених – економістів в сфері інвестиційної політики, визначено правові основи регулювання інвестиційної політики в Україні, досліджено сучасний стан інвестиційного клімату в Україні та його вплив на розвиток кондитерської промисловості.

Визначено сутність поняття „інвестиції”, наведено класифікацію інвестицій за критеріальними ознаками та їх коротку характеристику.

За об’єктами вкладень виділяють реальні та фінансові інвестиції; за періодом інвестування поділяють на короткострокові (термін вкладання не більше 1 року), середньострокові ( термін вкладання від 1 до 3 років), довгострокові (понад 3 роки); за характером участі в інвестуванні інвестиції поділяють на прямі та непрямі; за формами власності інвесторів існують приватні (акціонерні) інвестиції, державні інвестиції, іноземні інвестиції, спільні інвестиції; за регіональною ознакою виділяють іноземні та національні інвестиції; за рівнем інвестиційного ризику розрізняють низькоризикові інвестиції, середньоризикові інвестиції, високоризикові інвестиції, спекулятивні інвестиції.

Доведено, що одним з найефективніших для України способів подолання довготривалої економічної кризи та забезпечення  зростання ВВП країни є розвиток інвестиційних процесів. Від інтенсивності й результативності інвестиційних процесів залежить ефективність перетворень у сферах економічного, політичного та соціального життя. Процеси економічного оновлення і зростання в країні мають пряму залежність від розмірів та структури інвестицій, якості та швидкості їх здійснення. Темпи росту ВВП і НД досить тісно пов’язані з  обсягом інвестиційних вкладень. За рахунок інвестування активізуються процеси структурного і якісного оновлення товаровиробництва і ринкової інфраструктури. Чим інтенсивніше здійснюється інвестування, тим швидше проходить відтворювальний процес, тим активніше відбуваються ефективні ринкові перетворення.

Проаналізовано законодавчу базу в галузі інвестування. Розкрито позитивні і негативні сторони чинного законодавства, яке регулює процеси іноземного інвестування в Україні.

Запропоновано шляхи удосконалення інвестиційного законодавства України шляхом його більшої уніфікації. Доведено доцільність проведення семінарів щодо роз’яснення питань, які стосуються іноземних інвестицій. Розглянуто можливість узгодження інвестиційного законодавства з іншими правовими актами, які діють на території України (наприклад:  Закон „Про податок на прибуток підприємств”, Закон „Про цінні папери та фондову біржу”).

Вдосконалення законодавчої бази значно впливає на інвестиційний клімат країни – реципієнта інвестицій. Якщо законодавство є прозорим та зрозумілим для усіх учасників інвестиційного процесу, то в першу чергу іноземні інвестори будуть вкладати більший обсяг інвестицій в українську економіку.

Чинне законодавство не повинно суперечити міжнародним договорам і конвенціям. Іноземний інвестор, в свою чергу, повинен дотримуватись норм чинного законодавства країни, в яку вкладаються інвестиції.

Проаналізовано стан інвестиційного клімату в Україні та його вплив на розвиток промисловості, зокрема кондитерської. Подано перелік компаній – лідерів з випуску кондитерської продукції в 2005 році. Лідерами на ринку кондитерських виробів в Україні є корпорація „Roshen”, ЗАТ „АВК”, група „Київ- Конті”.

Доведено, що українська кондитерська промисловість протягом останніх трьох років розвивається швидкими темпами, залучаючи в свій розвиток велику кількість іноземних інвестицій. Підприємства цієї галузі щорічно нарощують обсяги випуску продукції на 20-30%.

Визначено, що найбільшими інвесторами в кондитерську промисловість України є такі компанії, як Kraft Foods, Nestle, Triliny Inc.

Завдяки чіткій маркетинговій політиці та вкладеним іноземним  інвестиціям, більшість вітчизнянх підприємств займає провідні позиції не тільки на внутрішньому ринку солодощів (біля 98%), але й експортують до 30% своїх виробів.

Виявлено, що в десятку провідних виробників кондитерської продукції України входить підприємство ЗАТ „Житомирські ласощі”, обсяг виробленої продукції якого в 2005 році становив 42300,8 тис.тон.  

В ході аналізу фінансово – господарської діяльності ЗАТ „Житомирські ласощі” було виявлено, що воно є економічно стабільним підприємством, яке займає певний сегмент ринку кондитерських виробів в Україні. Після отримання іноземних інвестицій, підприємство обрало курс на оновлення основних фондів – було проведено заміну застарілого обладнання на більш нове, удосконалене, також були розроблені та впроваджені у виробництво нові види продукції, вдосконалено рецептуру деяких видів солодощів.

Проаналізувавши систему основних економічних показників господарської діяльності підприємства, були зроблені такі висновки:

1. Протягом досліджуваного періоду (з 2003р. по 2005р.) зросла виручка від реалізації на 68010,1 тис.грн (57,9%).
2. Збільшилась середньооблікова чисельність працюючих на 10%.
3. Підвищилась продуктивність праці на 43,5%.
4. Підвищився коефіцієнт оборотності оборотних активів на 28,3%. У 2005р. на 1 грн. окремих видів активів припадало 6,8 грн. чистого доходу.
5. Фінансова стабільність підприємства  знизилась на 19,3 %, що є досить негативним явищем в діяльності ЗАТ. Найбільш фінансово стабільним для підприємства був 2004 рік: цей коефіцієнт складав 4,3 одиниці порівняно із 2005р.-2,5 одиниці.
6. Відбулося  також зменшення тривалості обороту оборотних активів на 22,0%, або 15,2 одиниці.