Моделювання фінансової стійкості субєкта господарювання в умовах невизначеності

 

 

В загальному, якщо підприємство задовольнятиме всім п’ятьом вимогам  воно зможе набрати максимум 9,9 балів. На основі набраних балів його відносять  до однієї з чотирьох групи за ступенем характеристики фінансової стійкості[50, с.46]:

Група А : підприємства з абсолютною фінансовою стійкістю, які мають  достатній запас фінансової стійкості, власний капітал складає більше 70%.

Група Б: підприємства з нормальною фінансовою стійкістю, що також мають  запас фінансової стійкості, який дозволяє бути впевненим у повернені залученого капіталу

Група В: підприємства з нестійким  фінансовим станом, які відчувають нестачу власних оборотних засобів, мають невеликий запас фінансової стійкості

Група Г: підприємства з кризовим фінансовим станом, тобто великою часткою  залученого капіталу, низьким запасом  фінансової стійкості.

Критерії визначення групи підприємства за  рівнем фінансової стійкості  полягає в тому, що якщо підприємство набирає :

9 балів –  це підприємство  групи А;

від 6 до 9 – підприємство групи  Б;

від 4  до 6 – підприємство групи  В;

до 4 – підприємство групи Г.

Таким чином дана  методика комплексної  оцінки фінансової стійкості дозволяє враховувати не тільки ступінь забезпеченості джерелами засобів запасів підприємства, а й враховує таку важливу ознаку фінансової стійкості, як частка власного капіталу у загальної його вартості та величину запасу фінансової стійкості  підприємства, тобто його зону безпеки.

За ще одним підходом оцінка фінансової стійкості підприємства проводиться на основі абсолютних і відносних показників, які з погляду даного методу найбільше повно характеризують фінансову стійкість підприємства.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використається кілька показників, які відбивають різні види джерел [24, с.102]:

1.Наявність власних оборотних  коштів;

2.Наявність власних і довгострокових  позикових джерел формування запасів і витрат або функціонуючий капітал;

3.Загальна величина основних  джерел формування запасів і  витрат.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами формування:

1.Надлишок або недостача власних оборотних коштів;

2.Надлишок або недостача власних і довгострокових позикових джерел;

3.Надлишок або недостача загальної величини основних джерел.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиковими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства (таблиця 2.2.):

1) абсолютна фінансова стійкість  (зустрічається на практиці дуже  рідко, коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати);

2) нормально стійкий фінансовий  стан (коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами);

3) нестійкий фінансовий стан (коли  запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат);

4) кризовий фінансовий стан (коли  запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство є вкрай нестійким) [35, с.156].

Таблиця 2.2.

Значення показників за типами фінансової стійкості

Показники	Тип фінансової стійкості
	Абсолютна стійкість	Нормальна стійкість	Нестійкий стан	Кризовий стан
Фв = Кв.об.-З	Фв>=0	Фв<0	Фв<0	Фв<0
Фп = Кд.дк.-З	Фп>=0	Фп>=0	Фп<0	Фп<0
Фз = Кз.-З	Фз>=0	Фз>=0	Фз>=0	Фз<0

Аналіз за допомогою відносних  показників, доповнює абсолютні показники і дає базу для досліджень та аналітичних висновків. Аналіз фінансової стійкості підприємства за допомогою відносних показників, можна віднести до аналітичних методів, поряд з аналітикою бюджету, витрат, балансу [26, с.213].

При даному методі використається ряд коефіцієнтів, зокрема: коефіцієнти капіталізації, коефіцієнти покриття та ряд коефіцієнтів, що характеризують здатність підприємства відповідати по своїм зобов’язанням[34, с.389].

Ці аналізи зазвичай застосовуються у поєднанні і дають таким чином об’єктивну оцінку щодо фінансової стійкості підприємства.

Литвин М.І. розглядає деякі можливості застосування матричних методів оцінки й аналізу фінансових показників, пов’язаних з діючою формою бухгалтерського балансу [44, с.83].

Як відомо, матрична модель являє  собою прямокутну таблицю, елементи якої відбивають взаємозв’язок об’єктів. Вона дуже зручна для фінансового аналізу, оскільки є проста і наочна форма сполучення різнорідних, але взаємозалежних економічних явищ. Таким чином, застосування її для аналізу фінансової стійкості, теж цілком виправдано. Бухгалтерський баланс підприємства можна представити як матрицю, де по горизонталі розташовані статті активу (майно), а по вертикалі – статті пасиву (джерела засобів). Розмірність матриці бухгалтерського балансу може відповідати кількості статей по активі й пасиву балансу 42х35, але для практичних цілей цілком достатньо розмірності 10х10 за скороченою формою балансу У матриці балансу виділяють чотири квадрати(таблиця 2.3.).

Таблиця 2.3.

Матриця для аналізу фінансової стійкості підприємства за методом Литвина М.І.

Актив	Пасив
Позаоборотні кошти	Власний капітал
Оборотні кошти	Зобов’язання

На основі вище перерахованих звітних  даних, складаються чотири аналітичні таблиці:

1. Матричний баланс на початок  року.

2. Матричний баланс на кінець  року.

3. Різницевий (динамічний) матричний  баланс за рік.

4. Баланс грошових надходжень  і витрат підприємства.

Матричний баланси підприємства складаються  за єдиною методикою. Перші два баланси носять статичний характер і показують стан засобів підприємства на початок і кінець року. Третій баланс відбиває динаміку – зміни засобів підприємства за рік (найбільш придатний для аналітичних і прогнозних розрахунків). Правила складання матричної моделі для перших трьох балансів є наступними:

1. Вибирається розмір матриці,  статті активу відбиваються по горизонталі матриці, статті пасиву – по вертикалі.

2. Заповнюється балансовий рядок  і графа матриці в точній відповідності з даними бухгалтерського балансу.

3. Послідовно, починаючи з першого рядка активу балансу, підбираються джерела засобів, що перебувають у розпорядженні підприємства.

4. Перевіряються всі балансові  підсумки по горизонталі й  вертикалі матриці.

Найбільш відповідальним є третій етап складання матриці – підбір джерел засобів, що перебувають у розпорядженні підприємства. Тут варто виходити з кола фінансових прав і повноважень наданих підприємству, економічної природи позаоборотних й оборотних, власних і позикових засобів, господарської та економічної доцільності та оптимальності[44, с.91].

Матричні баланси істотно розширюють інформаційну базу для аналізу фінансової стійкості підприємства. З їхньою допомогою можна:

- розрахувати структуру й визначити  якість активів по балансу підприємства й достатність джерел їхнього фінансування;

- розрахувати весь набір показників  і коефіцієнтів, необхідних для оцінки фінансової стійкості підприємства;

- об’єктивно оцінити фінансову стійкість підприємства, з’ясувати причини її зміни за звітний період.

Баланс грошових надходжень і витрат підприємства погоджує бухгалтерський баланс із фінансовими результатами роботи, наявністю коштів на рахунках, обіг коштів. Він дозволяє реально оцінити, скільки коштів і на якому етапі потрібно підприємству, а також дає наочне подання про склад і структуру грошових доходів і витрат, факторах, що вплинули на зміну грошових залишків на рахунках. При необхідності інформація про доходи й витрати може бути розширена й деталізована по кожній статті[44, с.97].

Ще один метод оцінки фінансової стійкості суб’єктів господарювання базується на використанні балансової моделі оцінки фінансової стійкості підприємства[38, с.413]. Даний балансовий метод має вигляд:

F + Eз + Rд = Дв + Скк + Сдк + Ко + Rp                                                (2.3.)

де F – основні засоби й вкладення;

Eз – запаси та витрати;

Rд – кошти, короткострокові  фінансові вкладення, розрахунки (дебіторська заборгованість) та інші активи;

Дв – джерела власних коштів;

Скк – короткострокові кредити  й позики;

Сдк – довгострокові кредити  й позики;

Ко – позички, не погашені в строк;

Rp – розрахунки (кредиторська заборгованість) та інші пасиви.

З огляду на те, що для ефективної діяльності підприємства довгострокові кредити й позикові засоби повинні направлятися переважно на придбання основних засобів і на капітальні вкладення, вихідна балансова формула перетворюється таким чином:

Eз + Rд = ((Дв + Сдк)–F) + (Скк + Ко + Rp)                                 (2.4.)

Таким чином, співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів і величин власних і позикових джерел їхнього формування визначає фінансову стійкість підприємства. Забезпеченість запасів і витрат джерелами формування є сутність фінансової стійкості, тоді як платоспроможність виступає зовнішні її проявом. У той же час, ступінь виділення однорідних, з погляду строків повернення, величин позикових засобів.

Сутність фінансової стійкості  визначається як забезпеченість запасів і витрат джерелами формування засобів, тобто:

Ез<=(Дв+Сдк) – F                                                (2.5.)

Таким чином, оцінка фінансової стійкості  підприємства здійснюється виходячи зі ступеня покриття запасів і витрат джерелами засобів та виходячи зі ступеня покриття основних засобів й інших позаобортних активів джерелами засобів. При цьому, вкладення капіталу в основні засоби й матеріальні запаси не повинні перевищувати величину власного й прирівняного до нього капіталу.

Отже, на сьогоднішній день існує цілий  ряд моделей для оцінки фінансової стійкості підприємств. Представлені підходи до оцінки й аналізу фінансової стійкості підприємства найбільш часто використовуються, але не є єдиними та остаточними. Логічно їх використовувати в комплексі, поєднуючи на різних етапах діяльності, планування, в залежності від цілей та потреб керівництва підприємства.

 

2. Використання нейронних мереж для моделювання фінансової стійкості суб’єкта господарювання

 

На сьогоднішній день використання класичних дискримінативних моделей  в прогнозуванні фінансової стійкості  підприємства має низьку точність, і все більше вчених схиляються до думки, що даний вид моделей вже  є застарілими. Підтвердженням цього  служить те, що дані методи діагностування банкрутства не мають стійкості до варіацій у вихідних даних, бо передбачають стаціонарність розвитку випадкових величин і незмінність зовнішніх умов[49, с.28]. Проте реалії як української так і світової економіки не задовольняють цих вимог, що пов’язано з недавньою фінансовою кризою і викликаною нею невизначеністю, в умовах якої функціонують суб’єкти господарювання. Тож використання подібних моделей для математичного прогнозування банкрутств носить доволі спірний характер.

Виходячи з вищесказаного  для того, щоб побудувати адекватну  модель оцінки фінансової стійкості  суб’єкта господарювання за даних  умов потрібно використовувати більш сучасні підходи. Зараз, найперспективнішим методом прогнозування є використання нейронних мереж[51]. Використання даного способу моделювання має ряд переваг над іншими аналогічними алгоритмами.

Використовуючи ж навіть найпростішу нейромережеву архітектуру  і базу даних легко одержати працюючу модель. Причому враховувати, чи не враховувати зовнішні параметри системою буде визначатися включенням, або виключенням відповідного входу в нейронну мережу автоматично.