Діагностика трудового потенціалу підприємства

Центральною ланкою оцінки ефективності використання трудових ресурсів є аналіз продуктивності праці, який включає вивчення її рівня, динаміку та загальну оцінку виконання планових завдань.

Продуктивність праці  є основним показником інтенсифікації й ефективності виробництва. Від  її рівня і динаміки залежить тією чи іншою мірою всі основні  показники роботи підприємства: обсяг  виробництва продукції, чисельність  працівників, фонд заробітної плати, зниження собівартості продукції, розмір прибутку, рівень рентабельності та інше.

Продуктивність праці  – це показник ефективності, результативності праці, що характеризується співвідношенням  обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього  обсягу – з іншого. Залежно від  прямого чи оберненого співвідношення цих величин маємо два показники  рівня продуктивності праці: виробіток (В) та трудомісткість (Тм).

                                                               (1.3)

                                 ,                                                        (1.4)

де  Q – обсяг виробленої продукції (робіт, послуг);

      T – затрати  праці на виробництво відповідного  обсягу продукції (робіт, послуг).

Продуктивність праці  може розраховуватися на одиницю  робочого часу (середньорічний, середньоденний та середньогодинний виробіток одним  працюючим), чи на одного працюючого. 

Розрізняють три методи вимірювання  продуктивності праці: натуральний, трудовий та вартісний. При розрахунку продуктивності праці важливо правильно вибрати  систему вимірників враховуючи можливість використання натуральних, трудових та вартісних вимірників при випуску  продукції.

При використанні натурального методу у ході розрахунків застосовуються натуральні одиниці виміру (штуки, тонни, метри тощо). На практиці цей метод  має обмежене застосування. Його, як правило, використовують на підприємствах, які виробляють однорідну продукцію. Якщо підприємство (цех, дільниця, бригада) випускає продукцію, котра має одне й те саме призначення, проте відрізняється  за якоюсь однією ознакою, виробіток  можна розрахувати за допомогою  умовно-натуральних одиниць. Необхідно  також враховувати, що за даного методу не можна усувати зміни обсягу незавершеного виробництва, яке  в деяких галузях має велику частку у загальному обсязі продукції, наприклад, у будівництві, суднобудівництві та ін.

Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях  і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт  визначається в нормо-годинах. За науково  обґрунтованих і на певний період незмінних норм цей метод достатньо  точно характеризує зміни продуктивності праці. Проте він має обмежене застосування, оскільки базується на використанні незмінних норм, що суперечить необхідності перегляду норм у міру здійснення організаційно-технічних заходів, також відсутні науково обґрунтовані нормативи праці на окремі види робіт або трудові функції. 

Вартісний метод ґрунтується  на використанні вартісних показників (грн., тис. грн., млн. грн.) обсягу продукції. Перевага даного методу полягає у  можливості порівняння продуктивності праці при виробництві різнорідної  продукції. Це зумовлює його широке застосування на підприємствах [24, c.180].

Для оцінки ефективності управління і використання трудового потенціалу в підприємстві використовують факторний аналіз фонду оплати праці, розрахунок здійснюється за такою методикою:

1. Модель  факторного аналізу фонду оплати праці:

       ,     (1.5)

де ФОП – фонд оплати праці; ЧП – чисельність працівників; ЗП – заробітна плата.

2. Загальна зміна фонду оплати праці:

,                   (1.6)

де ФОП₁ і ФОП₀ – фонд оплати праці у звітному і базовому роках відповідно.

3. У тому числі з рахунок середньооблікової чисельності працівників:

,          (1.7)

де ЧП₁ і ЧП₂ – чисельність працівників у звітному і базовому роках відповідно; ЗП₀ – заробітна плата у базовому році.

4. За рахунок середньорічної заробітної плати одного працівника:

,         (1.8)

де ЗП₁ і ЗП₀ -  заробітна плата у звітному і базовому роках відповідно.

Поряд із фондом оплати праці  з допомогою факторного аналізу  можна також дослідити продуктивність праці, що також має свою методику:

1. Зміна продуктивності праці на одного  працівника:

,                                             (1.9)

де ПП₁ і ПП₀ – продуктивність праці у звітному і базовому роках відповідно.

2. У тому числі за  рахунок кількості днів відпрацьованих  одним середньообліковим працівником  сільського господарства за рік:

,                                 (1.10)

де Д₁ і Д₀ – кількість днів відпрацьованих одним працівником за рік у звітному і базовому роках;    Г₀ – середня тривалість робочого дня у базовому періоді; ПП₀^Г – середнього динний обсяг виробництва продукції у базовому році.

3.  За рахунок середньої тривалості робочого дня:

,                                  (1.11)

де Д₁ – кількість днів відпрацьованих одним працівником за рік у звітному році; Г₁ і Г₀ – середня тривалість робочого дня у звітному і базовому роках; ПП₀^Г – середнього динний обсяг виробництва продукції у базовому році.

4.  За рахунок годинної  продуктивності праці:

,                             (1.12)

де Д₁ – кількість днів відпрацьованих одним працівником за рік у звітному році; Г₁ – середня тривалість робочого дня у звітному періоді; ПП₀^Г і  ПП₁^Г – середнього динний обсяг виробництва продукції у базовому і звітному роках.

Складовими аналізу використання трудового потенціалу виступають чисельність працівників, рівень забезпеченості ними підприємства, їх склад і структура, показники руху робочої сили, продуктивності праці, використання робочого часу тощо. Система трудових показників дає можливість поєднати та пов’язати окремі показники між собою, а їх аналіз дозволяє оцінити вплив кожного окремого й усієї сукупності показників на загальну результативність праці.

Аналіз повинен ґрунтуватися на існуючих законодавчій та нормативно-правовій, обліковій інформаційних базах, бухгалтерській та статистичній звітностях, даних первинної документації та ін.

Підприємства повинні  бути зацікавлені в якнайшвидшому  усуненні усіх недоліків в роботі працівників та використанні виявлених  резервів, оскільки це дозволить підвищити  ефективність праці, а це, у свою чергу, покращить результати діяльності підприємства.

 Житник Т.П. пропонує  використовувати інтегральний показник  рівня ефективності використання  трудового потенціалу у сільськогосподарських підприємствах, який розраховується за формулою:

                  ,                                                     (1.13)

 де Квик, Ксез, Кпр - відповідно коефіцієнти використання  трудових ресурсів, сезонності, темпу  приросту продуктивності праці. 

Таким чином, питання персоналу завжди буде актуальним у підприємницькій діяльності любого типу власності. Питання персоналу завжди буде залишатися у фокусі виробництва, в поглибленому науковому аналізі сучасного стану персоналу з подальшою оптимізацією якісних і кількісних його показників.

Отже, діагностика трудового потенціалу підприємства має будуватися на основі економічних оцінок здібностей людей, створювати певний дохід. Чим вища індивідуальна продуктивність праці робітника і триваліший період його діяльності, тим більший він приносить дохід і є більшою цінністю для підприємства. Тобто, трудовий потенціал працівника є змінною величиною. Працездатність людини й акумульовані (нагромаджені) у процесі трудової діяльності творчі здібності працівника (досвід) підвищуються в міру розвитку й удосконалення знань і навичок, зміцнення здоров'я, поліпшення умов праці і життєдіяльності. 

РОЗДІЛ 2

ДОСЯГНУТИЙ РІВЕНЬ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА АНАЛІЗ ЙОГО ФАКТОРІВ

 

 

2.1. Організаційно-економічна  характеристика підприємства

 

Приватна агрофірма “Подоляка” (скорочене найменування ПАФ “Подоляка”) розташована у с. Байрак Диканського району Полтавської області. Організаційно-правова форма: приватне підприємство.

Метою створення та діяльності підприємства є задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої (сільськогосподарської), науково-дослідної, торговельної та іншої підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Основними напрямами діяльності підприємства є:

1) сільськогосподарське виробництво:

- виробництво, переробка,  заготівля, зберігання та реалізація  сільськогосподарської продукції  рослинного і тваринного походження;

-   обробіток ґрунту;

-   землекористування;

2) послуги сільськогосподарського  характеру;

3) ефективне власне господарювання як приклад застосування власних результатів організаційних та наукових здобутків.

Площа сільськогосподарських  угідь становить 13987 га, з них рілля – 13008 га. Середня кількість працівників 376 осіб.

Основні види культур: озима  пшениця, ячмінь, кукурудза, соя, соняшник, цукрові буряки.

Підприємство у своїй  діяльності керується чинним законодавством України, Статутом, а також внутрішніми  правилами, регламентами та іншими локальними актами.

На даному підприємстві існує  структура управління та організаційна структура. Під структурою управління організацією на підприємстві розуміється упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих відношеннях, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. Схематичне зображення організаційної структури і структури управління дивитися в додатках Б і В.

У ПАФ “Подоляка” лінійно-функціональна структура управління. Така структура управління завдяки лінійному підпорядкуванню забезпечує оперативну реалізацію управлінських рішень, сприяє підвищенню ефективності роботи функціональних відділів, дає змогу досить швидко маневрувати ресурсами, що вкрай необхідно на етапі зміцнення ринкових позицій підприємства.

Територія підприємства знаходиться  у східній лісостеповій ґрунтово-кліматичній  зоні Полтавщини. Рельєф зони – рівнинний, місцями слабо хвилястий, що вказує на збереження первинних форм рельєфу. Даний тип рельєфу сприяє механічному  обробітку, сівбі, догляду за посівами та збиранню врожаю.

Основними кліматичними чинниками  виступають такі як: температура повітря, вологість, атмосферний тиск, швидкість  вітру і погода в цілому. Рівень теплозабезпеченості території  господарства (сума середньодобових  температур вище +10°С) дозволяє вирощувати всі сільськогосподарські культури помірного поясу. Середні температури  липня +21°С, січня –  -7°С. Середньорічна  кількість опадів 600 мм. Переважаючими є північно- та південно-західні вітри, які є вологими і спричиняють пом’якшуючий вплив на клімат. До несприятливих кліматично-погодних умов у господарстві відносяться: нерівномірний розподіл опадів у теплий період, малосніжні зими, суховії, шквали та сильні пориви вітру в літній період, пізні весняні заморозки.

На території господарства поширеними є ґрунти – чорноземи типові та опідзолені з вмістом гумусу в середньому 5 - 5,5 %.

Отже, дане господарство знаходиться  на території, яка цілком підходить  для вирощування різноманітних  сільськогосподарських культур  і отримання високих врожаїв  для реалізації їх в подальшому на ринки збуту, а також клімат цієї території дозволяє на підприємстві вирощувати різні види тварин, які  через певний проміжок часу будуть приносити прибуток від реалізації їх на продовольчих ринках.

Ознайомившись з агрофірмою, можна зробити аналіз її розміру. Цю інформацію можна дізнатися з  таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз розміру  ПАФ “Подоляка” Диканського району, 2009-2011 рр.

Показник	Роки			2011 р. у % до 2009 р.
	2009	2010	2011
Валова продукція сільського господарства (у порівняльних цінах 2005р.), тис. грн	23490,5	24601,1	40532,5	172,6
Товарна продукція (у діючих цінах),тис. грн	53484,3	58043,1	100677,4	188,2
Площасільськогосподарських  угідь, га	9344,0	12539,0	13987,0	149,67
у т. ч. рілля	8450,0	11569,0	13008,0	153,9
Середньооблікова чисельність  працівників, зайнятих в сільському господарстві, осіб	189	296	301	159,3
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн	29303,0	35159,5	56764,0	193,7
Власний капітал, тис. грн	77019,0	95149,0	148633,0	192,9
Чистий прибуток, тис. грн.	25034,0	18130,0	51599,0	206,1