Відкрита економіка як перспективний етап розвитку міжнародної торгівлі

Головною галуззю обробної промисловості є машинобудування (38 % зайнятих). Найсильніші позиції країни в автомобільному, атомному та аерокосмічному машинобудуванні, в яких вона має солідні традиції, кваліфіковані кадри і наукові досягнення.

Автомашин, в основному марки «Рено» і «Пежо», виготовляється до 4 млн. на рік. Майже половина з них експортується. Автомобільні заводи розкидані в двох з половиною десятках міст, у тому числі в метрополітенах Парижа і Ліона-Сент-Єтьєна, в містах Сошо (Мон-бельяр), Ле-Ман, Рен, Дує. Наукові інститути атомної енергії існують У конурбації Парижа і в Ґреноблі. Франція є провідним експортером атомної технології і технології зберігання радіоактивних відходів. Центрами аерокосмічного машинобудування стали Париж, Тулуза, Бордо, Байонна. Франція була третьою країною світу, яка запустила власний супутник Землі. Вона має широку космічну програму і космодром Кру в Ґвіані.

На французьких заводах виготовляють також обладнання для хімічної промисловості, сільськогосподарські машини, офісну техніку електронні вироби і засоби зв'язку, рухомий склад залізниць, найсучасніше озброєння. Країна є піонером волоконної оптики.

Добре розвинена у Франції хімічна промисловість, особливо її нові галузі та «верхні поверхи». Після другої світової війни ця галузь розвивалася найшвидшими темпами, її підприємства є в усіх регіонах. Франція — великий виробник синтетичних волокон і синтетичного каучуку, а як експортер хімічної продукції посідає третє місце в світі. Значним є виробництво паперу і картону (7 млн т на рік). Розвинені легка і харчова промисловість. Заслужену славу традиційно зберігає Франція як виробник і експортер таких споживчих товарів: одяг, ювелірні вироби, парфуми, косметика, вина, коньяк, книжкова продукція тощо.

Головними промисловими районами Франції традиційно були Париж, Північ і Схід. Роль Парижа залишається так само високою, в структурі його промисловості основну роль відіграють нові наукоємні галузі. Північ і Схід з їх вугільно-металургійною і текстильною спеціалізацією, які колись процвітали, зараз стали депресивними районами. Значення їх різко зменшилось. Одночасно швидко зростає роль південних і західних районів.

Франція є найбільшим виробником сільськогосподарської продукції в Західній Європі та одним з найбільших її експортерів у світі. За вартістю сільськогосподарського експорту вона поступається лише США, а як чистий експортер — США і Нідерландам. Основою цього стали сприятливі природні умови і великі площі придатних для використання земель. Орні землі займають 19 млн. га, луки і пасовища — 12. Найкращі орні землі Франції знаходяться в басейні Сени і на північному сході. На більш зволоженому північному заході переважають луки та пасовища.

Загальний високий рівень розвитку країни також позитивно позначився на сільськогосподарському виробництві — воно належить до інтенсивних і високопродуктивних. У сільському господарстві працює 1,2 млн. чол., середній розмір ферм становить 28 га. У виробництві кращі показники характерні для Північної Франції, гірші — для південних районів. Рослинництво дає 1/3 вартості продукції. Вирощують зернові, картоплю, цукрові буряки, олійні (рапс, соняшник). Щорічні збори зерна досягай 60 млн. т, половина йде на експорт (друге місце в світі після США). Пшениці збирають до 35 млн. т, решту нарівно становлять ячмінь і кукурудза. Головний район вирощування пшениці — басейни Сени і Луари, кукурудзи — жаркіший і вологіший басейн Ґаронни. Цукрові буряки вирощують у басейні Сени та на півночі. Франція є найбільшим виробником і експортером цукру в Західній Європі. Вирощують різноманітні овочі, фрукти і квіти, в тому числі для виготовлення парфумів. Серед фруктів найпоширеніші яблука, переважна частина врожаю переробляється на сидр. Бретань і Нормандія знамениті своїми яблуневими насадженнями. Цитрусових і оливок мало, бо зона субтропіків у Франції, порівняно з Італією та Іспанією, незначна.

Важливу роль відіграє виноградарство. За збором винограду, виробництвом і експортом вина, споживанням його на душу населення Франція займає друге місце в світі, лише трохи поступаючись Італії. Французькі вина вважаються найкращими в світі. Виноградна лоза потрапила в Галлію ще за римських часів. Північною межею її поширення стала умовна лінія, яка простягається від Нанта до Реймса через Париж. Виноград для власних потреб вирощують повсюдно, майже в кожному господарстві. Товарне виробництво сконцентроване у великих господарствах, які мають погреби. Майже 1/2 вина надходить з півдня, але це дешеві столові сорти. Базою високоякісних марочних вин (бордоське, анжуйське, бургундське, шампанське, рейнське) є невеликі за площею анклави з властивими лише їм грунтами, експозицією схилів, сортом лози, методами вирощування і переробки. У назвах виноробної продукції знайшли втілення не тільки назви колишніх провінцій, а й таких міст Франції, як Каґор і Коньяк.

Тваринництво дає 2/3 вартості продукції сільського господарства. Основним традиційно є розведення великої рогатої худоби. Спеціалізовані свинарство і птахівництво стали розвиватися порівняно недавно. М'яса виробляють по 110 кг на кожного жителя, дуже значним є також виробництво молока. Місцеві сировари виготовляють 400 сортів сиру. М'яса вивозиться мало, хоча останнім часом Франція стала важливим постачальником худоби і птиці на ринки країн ЄС. Як експортер твердих сирів країна посідає високе місце в світі.

Райони розведення великої рогатої худоби можна поділити на дві групи. Перша охоплює низько- і середньовисокі території на сході й півдні — Арденни, Воґези, Юра, Центральний масив і передгір'я Піренеїв, друга — це низинні території, які мовби оточують басейни Сени і Луари з півночі. Молочний і м'ясний напрямки є в обох групах районів, проте молочний має більше значення в другій групі, а м'ясний — у першій. Світової слави набуло тваринництво Нормандії, де родючість ґрунтів невисока, але рясні опади і помірні температури створюють ідеальні умови і чудові пасовища для утримання молочної худоби. Райони відгодівлі свиней практично збігаються з районами розміщення поголів'я великої рогатої худоби. Вівчарство (переважно молочного напрямку) має місце на південних схилах Центрального масиву. Найважливішим районом птахівництва стала Бретань.

Франція виловлює щороку до 0,5 млн. т риби. Дуже значні власні заготівл.і деревини — понад 33 млн. м куб на рік. Це результат широкого впровадження промислового лісівництва. Піщані низовини (ланди) між Ґаронною і Піренеями у вологому і жаркому кліматі виявилися придатними для вирощування приморської сосни. Франція має одну з найрозвинутіших транспортних систем у Європі і є піонером у виготовленні й застосуванні надшвидкісних засобів транспорту. На лінії Париж — Ліон завдовжки 425 км уперше в світі почав курсувати поїзд зі швидкістю 270 км/год (зараз уже 400 км/год). Вперше розпочалися тут і рейси пасажирського надзвукового літака «Конкорд».

Центром транспортної системи Франції є Париж. Він зв'язаний водною артерією Сени з морем. Ділянка Сени між Парижем і Гавром завдовжки 374 км має щорічний вантажообіг до 50 млн. т. Система водних каналів з'єднує Париж з Бельгією, басейном Рейну і через Сону й Рону — з Середземним морем. До Парижа з чотирьох боків підходять газопроводи, нафтопровід від Гавра і лінії електропередачі з півночі та районів Альп і Піренеїв. З Парижа в усі боки відходять залізниці і автостради. Головними напрямками є Гавр, Лілль, Страсбург, Ліон — Марсель, Тулуза, Бордо, Нант і Брест. Найважливіший транспортний коридор країни утворився по лінії Гавр — Париж — Ліон — Марсель. Він насичений найрізноманітнішою і найсучаснішою транспортною інфраструктурою. Париж є третім повітряним вузлом Європи, він поступається тільки Лондону і Франкфурту. У Франції експлуатуються 21 млн. легкових і понад 3 млн. вантажних автомашин. Третина залізниць електрифікована. Великий повітряний і морський флот з'єднує країну з усіма континентами. Авіакомпанія «Ер Франс» — серед провідних у світі. Найтіснішими є зв'язки з розвиненими країнами і колишніми французькими коло¬ніями. Головними портами є Гавр — Руан і Марсель — Фос.

Транспортна система Франції тісно пов'язана з транспортними системами сусідніх країн. Найнапруженішими напрямками є Париж — Брюссель і Париж — Франкфурт. Через Піренеї в Іспанію прокладені два залізничних тунелі, проте їх роль мінімальна. Дуже активно використовуються залізничні тунелі в Швейцарію через Юру і в Італію через Альпи. Два автомобільні тунелі зв'язують Францію з Італією. Один із них під Монбланом (довжина 11,7 км), другий — під перевалом Фрежюс (довжина 12,9 км). Вони також мають значне навантаження. Тунель під Ла-Маншем з'єднав Францію з Великобританією.

Сучасна Франція – одна з найбільш розвинених індустріальних капіталістичних країн. За розміром валового національного продукту і обсягом промислового виробництва вона займає четверте місце після США, Японії і Німеччини. Проте по мірі концентрації виробництва, розмірам підприємств і капіталовкладень, а також по питомій вазі промышленности в економіці країни Францію продовжує значно відставати від цих держав. Франція займає 5 місце за об’ємом промислового виробництва і 49 по експорту капіталу. Провідна галузь промисловості - харчова. ВНП Франції оцінюється орієнтування в 1.300 млрд. доларів і ставить Францію на 4 місця в світі по рівню економічного розвитку і експорту. 9 французьких компаній входять в 100 найбільших компаній світу. Промисловість Франції - на 5-ом місці в світі, забезпечує 30% зайнятості, 40% інвестицій, 80% експорту. Державний сектор, що поступово скорочується останніми роками, дає 20% звороту і близько 30% експорту. Середні і крупні підприємства (більше 500 чоловік) займають пануюче положення - 46% зайнятості, 56% ринку, 72% експорту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  

 

 

 

        

 

         

                                            СПИСОК ВИКОРИСТОНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Беседін І.В. Основні тенденції розвитку світової економіки // Формування ринкових відносин – 2003 - №1 с. 10-14.
2. Болотин Б. Мировая экономика в ХХ веке потрясающее достижения и серйозные проблемы // Мировая экономика и международные отношения – 2001, №1 с. 3-5.
3. Болотин Б. Мировая экономика за 100 лет // Мировая экономика и международные отношения – 2001, №9 с.90.
4. Гальчинський. Інтеграція: коли і куди // «День» - 2003  - №116
5. Дудко І.Д . Національні інтереси США у постбіполярному світі: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003
6. Єрохін С. Структурна трансформація національної економіки/ Економіка України. – 2002. -№ 10.
7. Колодко Г.В. От шока к терапии. Политическая экономика постсоциалистических преобразований – М.: ЗАО “Журнал эксперт”, 2000 – с. 128-133.
8. Лубінов І.І. Економічні трансформації (наприкінці ХХ ст.). – К.: Книга, 1997
9. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. – К.: ВІПОЛ, 1996.
10. Матеріали зимової школи молодого лідера „Фаворит - 2004”.
11. Матеріали семінарів МолКЕД
12. Малышева Д. Демократизация постсовецкого Востока: модели и реалии // Мировая экономика и международные отношения. – 2004 - №6 – с. 18-23.
13. Новицький В. В. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003.
14.   Рокоча В. В. Міжнародна економіка: Навч. Посібник: у 2 ч. – К., 2000.
15. Словник сучасної економіки Макміллана / Пер. з англ. – К.: «АртЕк», 2000.
16. Україна. Відновлення зростання на засадах справедливості: Меморандум про економічний розвиток України. – Вашингтон: Світовий банк, 2000.