Відкрита економіка як перспективний етап розвитку міжнародної торгівлі

5. Монополії в  закритій економіці, в результаті  вищесказаного і виходячи з  природи самої системи, позбавлені  будь-якої конкуренції, навіть потенційної: на внутрішньому ринку тому, що кожна галузь представлена ​​міністерством чи відомством, об'єднуючим підприємства галузі, на зовнішньому - у силу того, що зовнішня торгівля відсутня або зведена до мінімуму.

6. Працівники  монополій, що існують у закритій економіці, схильні до набагато більшої експлуатації, ніж працівники монополії у відкритій економіці. Наприклад, в СРСР у працівників відчужувалося від 60-65% за одними до 70-80% за іншими даними, між тим як в ПРС - 20%. Причому експлуатація носила подвійний характер, якщо взяти до уваги зростання цін при незмінному або знижується якість продукції. Жорстокої експлуатації зазнавали також природні ресурси. Так, за даними П.М. Хомякова, за останні 70 років Росія втратила 30% потенціалу грунтової родючості, не менше 50% доступних лісових ресурсів, не менше 60% лук і не менше 89% рибних ресурсів внутрішніх вод, мало відрізняються від цих дані по інших природних ресурсів. Високий ступінь експлуатації ресурсів пояснюється переважно екстенсивним типом відтворення.

Крім відмінностей, у монополій, що існують в закритій та відкритій економіці, є і значну схожість. По-перше, і там і там монополії істотно обмежують вибір споживача. По-друге, абсолютні монополії не мають стимулів до зниження витрат виробництва, в результаті чого прибуток присвоюється за рахунок прихованого або явного підвищення цін, тобто за рахунок зовнішнього по відношенню до монополії джерела. По-третє, і ті й інші монополії не мають стимулів для нововведень (що узгоджується з висновком Й. Шумпетера про те, що в закритій економіці нововведення не здійснюються, з чого випливає, що і банків, що кредитують промисловість, бути не повинно!). Наприклад, 97% впроваджених винаходів використовувалися в СРСР лише на одному підприємстві, 0,5 - на 3 - 5 підприємствах. У 1986 р. в СРСР лише 14% сталі виплавлялося за технологією безперервного розливання, розробленої в нашій країні ще в кінці 50-х рр.., В той час як у Японії - 92,7%, у ФРН - 84,6, Південній Кореї - 71,1, США - 53,4%. Специфіка макрорівня закритої економіки породжує її особливості і на мікрорівні

На мікро рівні відмітною рисою є специфіка відносин виробництва. Закрита економіка на цьому рівні має такими особливостями: а) підприємства в закритій економіці, незалежно від того, панувала в ній державна власність або формально зберігалася приватна власність, не є самостійними економічними суб'єктами, оскільки більшість запитань з приводу прав власності вирішувалися органами державної влади , б) в закритій економіці прибуток не надає стимулюючого впливу на підприємства (По-перше, загальний дефіцит товарів і неможливість інвестувати отриманий прибуток на розсуд підприємства. По-друге, більша частина планового прибутку і (залежно від періоду і країни) вся або частина надпланового прибутку у підприємств: забиралася.); в) специфічні в закритій економіці і відносини обмена2. Якщо відкритій економіці притаманний ринковий обмін, то в умовах закритої економіки ринок різко видозмінений. Перш за все, він втрачає одну з основних функцій - визначення суспільної необхідності витрат праці, яке відбувається в закритій економіці апріорі - ще до вчинення виробничого процесу. Деформація ринкової форми зв'язку в закритій економіці проявляється також у тому, що ринок пов'язує не виробника і споживача, а власника (держава) і несобственников (підприємства, що купують товари виробничого призначення, і населення) і т.д.; г) характерною особливістю закритої економіки , що різко відрізняє її від відкритих економік, є дефіцит багатьох товарів споживчого та виробничого призначення, включаючи природні та трудові ресурси; д) специфіка "ринку", поведінки виробників і споживачів, та й усіх рис закритої економіки у цілому, обумовлює наявність прихованої інфляції.

Нежиттєздатність цієї системи, її несприйнятливість до досягнень НТР і нездатність забезпечити перехід до інтенсивного типу економічного розвитку зробили неминучим корінні соціально-економічні перетворення у всіх колишніх соціалістичних країнах. Стратегія економічних реформ в цих країнах визначається законами розвитку світової цивілізації. Тому в України здійснився перехід від закритої (адміністративно-командної) системи до системи відкритої (ринкової економіки).

                      

                     

1.2. Сутність та необхідність трансформації

 

Уся економічна історія людства пов'язана з постійними переходами від одного стану економічної системи до іншого, коли одна система перебуває у стадії формування, а інша – у стадії розпаду. Такі переходи здійснюються на основі трансформаційних процесів, які змінюють внутрішній стан системи.

Взагалі, поняття трансформація (лат. transformatio) означає перетворення, перевтілення, зміна виду, форми, властивостей чого-небудь. З позицій впливу на зміни структури господарської системи трансформація – це процес заміни конституючих ознак одного господарського порядку подібними ознаками іншого порядку, наслідком чого є докорінне перетворення економічної системи в цілому.

Трансформація, як внутрішній стан, закономірність розвитку економічних систем, пов'язана із такою формою їх перевтілення, як еволюція (лат. evolutio – розгортання) – процес змін, розвитку; одна із форм руху, розвитку у природі та суспільстві – безперервні, поступові кількісні зміни, на відміну від революційних – корінних, якісних змін.

Якщо еволюція є необхідною формою, у певному сенсі об'єктивним інструментом, за допомогою якого нагромаджуються зміни, що виявляються вже у трансформаційних процесах, то інструментом суб'єктивним, свідомо створеним суспільством, певними політичними силами, який сприяє, або навпаки – не сприяє, гальмує, еволюції та трансформації, виступають реформи – це процес корегування окремих елементів системи, у нашому разі економічної системи, з метою покращання її ефективності без зміни основ.

У сучасній економічній науці існує значна кількість концепцій щодо трактування, сутності і змісту трансформації. Можна зустріти також характеристику трансформації, яка досліджується з позицій визначення її об'єктом процесу відтворення. Саме відтворення у даному разі розуміється як спрямованість людської діяльності на збереження та розвиток умов життя, що склалися, матеріальної основи власного існування, виражених у єдності взаємопереходів стадій виробництва та споживання. Тому відтворення вже само по собі розглядається як процес трансформації природного середовища відповідно до потреб людини. Автори концепції визначають три основні типи трансформацій:

1) одинично-локальні (мікроекономічні внутрішньосистемні);

2) функціональні (макроекономічні внутрішньосистемні);

3) глобальні (міжсистемні).

  Основні етапи трансформації

1. Етап безпосередньої трансформації, на якому відбувається «прорив форми, подолання адаптованості відтворювального процесу, його порогових значень». Характерними рисами етапу є функціональна криза, стрімке збільшення різних форм деструктивної поведінки усіх суб'єктів відтворювального процесу, загострення соціальної напруженості, значні порушення системної рівноваги.

2. Етап інтерформації – «етап нестійкого та невизначеного стану, співіснування між формами». На цьому етапі значно зростає потреба у взаємодії держави із найбільш мобільними силами суспільства, оскільки саме від них залежать визначення нової парадигми розвитку, його стратегічних цілей, заміна старих і створення нових інституціональних форм, які б забезпечили нову якість економічного та соціального відтворення.

3. Етап інтоформації – «період набуття нової стійкості, нової форми». Такий етап переходу характеризується набуттям системою елементів цілісності, отже домінуванням якісно нової системи господарювання, мотивації, соціальних зв'язків тощо.

4. Етап посттрансформаційного стану  – час, коли визначається «здатність нової системи охопити усі ланки відтворювального процесу, надати йому цілісності та стійкого самовідтворювального руху відповідно до нової мети розвитку».

Становлення економічної системи в економіці України в багатьох випадках пов'язується з переходом від адміністративно-командної до ринкової економіки. Між тим існує думка про те, що здійснюється перехід від змішаної економіки, яка функціонувала на директивно-планових засадах, до змішаної економіки, що функціонує на ринкових засадах, тобто відбувається зміна засад. Характерною рисою цих перетворень є не стільки реформування економічної політики та методів господарювання, скільки перетворення системи соціально-економічних відносин.

Причини, за яких ускладнюється побудова економічної системи України в сучасних умовах трансформації

1. Попередня економічна  система грунтувалася на розподільчих  відносинах, усе, що створювалося  працею народу, привласнювалося  урядом, а потім його частина  розподілялася конкретними чиновниками серед юридичних і фізичних суб'єктів народногосподарського комплексу.

2. Відносно низький  рівень розвитку продуктивних  сил в порівнянні з розвиненими країнами, велика концентрація виробництва, що ускладнює умови розвитку малого і середнього бізнесу, незбалансованість економіки, її монополізація, збереження елементів адміністративно-командної системи господарювання.

3. Не в повній  мірі погоджено питання про  модель розвитку економіки України. Науковці вважають, що це може бути змішана соціально-орієнтована економіка, яка б увібрала в себе все розмаїття сучасного цивілізованого процесу, його найвищі економічні та науково-технологічні досягнення. Ця модель повинна бути конкретизована, пов'язана з економічною політикою і визначенням етапів, стратегії і тактики її реалізації. Для України ідеальним було б установлення змішаних систем європейського типу, при яких ринковий механізм функціонує під контролем держави.

Становлення економічної системи в Україні супроводжується трансформаційним періодом (період створення та формування ринкового господарства з його основами, принципами, механізмом, інститутами) та створенням нових форм розвитку суспільства. Іноді цей період називають перехідним.

Проходження економікою країни перехідного періоду ставить ряд проблем, потребуючих вирішення і спричинених тісною взаємодією політичних і економічних чинників.

Основні актуальні проблеми перехідного періоду в Україні

1. Проблема ступеня трансформації економіки і її спаду. Кризу, що супроводжує трансформаційні процеси, можна розглядати як значний потенціал макроекономічних невідповідностей, які накопичувалися в роки планової економіки. Спад пов'язаний з корінною перебудовою економічної системи, тому він і має назву трансформаційного спаду, перехідної кризи. Можна стверджувати, що витрати суспільства, які спричиняє спад, є своєрідна «плата» за перетворення системи господарства., соціальна ціна економічних реформ.

2. Питання про тривалість перехідного періоду. Глибина і тривалість його залежать від диспропорції та обсягу трансформаційних завдань; з погляду рівня техніки і технології – від ступеня розвитку реальних ринкових відносин і т.д.

3. Питання про погодження широких, різноспрямованих інтересів, що виникають на тій або іншій території. Його актуальність зумовлена передусім тим, що все частіше суб'єктами управління, що визначають процес соціально-економічних перетворень у перехідний період, стають національно-інтеїровані утворення – незалежні республіки або держави.

4. Питання про ступінь співвідношення державного регулювання та конкуренції. Ступінь державного впливу на економіку здійснюється в залежності від конкретної ситуації в економіці. У перехідний період держава концентрує свою економічну політику на стимулювання зростання ділової активності підприємців, їх інвестиційної діяльності, збільшенні купівельної спроможності населення шляхом дотацій та інших економічних регуляторів. Крім того, державою цілеспрямовано знижуються податки, процентні ставки за кредит, поширюється сфера державних робіт з метою підтримання рівня зайнятості населення.

У світовій економіці існує декілька класифікацій перехідних періодів. Відповідно до однієї з них виділяють:

– «ринковий соціалізм» – характерною ознакою є поступовість перетворень, провідна роль у здійсненні яких належить державному керівництву (Югославія, Угорщина);

– «шокова терапія» – наміри швидкого розвалу старої системи, вступу до ринку, ринкових відносин (прискорена корпоратизація державної власності – Польща, СНД);

– градуалістська версія – зосереджує увагу на її «процесності» чим протистоїть доктрині «шокотерапії». Трансформація сприймається як зміна в структурі сукупного попиту і пропозиції, підкреслюється ресурсо- і капіталоємний характер процесу, його тривалість.

Практика процесу реформ свідчить, що величезне значення в позитивному забезпеченні реформування і в подоланні трансформаційної кризи на шляху до ринкової економіки мало б посилення централізованого регулювання цих процесів, в основі яких лежить державне регулювання.

Згідно Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності, спрямована на:

– удосконалення правового регулювання господарських відносин;

– удосконалення адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

– недопущення прийняття економічно недоцільних те неефективних регуляторних актів;

– зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання;

– усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах Конституції та законів України.

 

 

              

 

 

 

 

 

 

                        Розділ 2 Відкрита економіка сутність,Характері риси та

                                          переваги для економічного розвитку

               

                                 2.1 Відкрита економіка сутність, Характерні риси

 

Характерною рисою сучасного розвитку міжнародних економічних відносин є тенденція до збільшення ступеня відкритості національних господарств. Участь країни в системі міжнародного поділу праці багато в чому обумовлено ступенем відкритості її національної економіки по відношенню до зовнішнього світу.

Традиційно теорія міжнародних відносин підрозділяє національне господарство на два типи: повністю замкнутий (автаркического) і повністю відкрите. Розвиток замкнутої економіки визначається виключно під впливом внутрішніх факторів і не залежить від тенденцій, що мають місце в світовому господарстві. Але вплив саме цих тенденцій виявляється найголовнішим у розвитку економіки розвиненого типу.