Відкрита економіка як перспективний етап розвитку міжнародної торгівлі

Поступова інтеграція української економіки у світові процеси і структури потребує тривалого часу, вона повинна здійснюватися поетапно, в міру дозрівання внутрішніх і зовнішніх передумов. Відповідно до історичного досвіду та наявних оцінок, процес зміни наукової парадигми здійснюється протягом 5-10 років, технологічної системи – 10-30 років, економічної системи – від 30 до 60 років.

Як свідчить практика багатьох країн, ці процеси відбуваються на основі посилення регулюючої ролі держави, що здійснює активну структурну, промислову і зовнішньоекономічну політику.

Отже, з огляду на передумови, що об’єктивно існують, внутрішні і зовнішні чинники, можна стверджувати, що найбільш прийнятною для України є експортно орієнтована модель економічного розвитку, що передбачає всебічне використання світових ринків як додаткового чинника економічного зростання. Ця модель знайшла своє практичне втілення не тільки в ряді країн Південно-Східної Азії і Латинської Америки, але й у США при виході з Великої депресії 1930-х років.

Водночас, як показує досвід інших країн, впровадження експортно орієнтованої моделі супроводжується виникненням ряду проблем і суперечностей – це труднощі з освоєнням власної ніші на ринках розвинених країн; неопрацьованість механізмів повернення валютних коштів; асиметрія в цінах, що може призвести до розвитку так званого злидарського зростання; орієнтація на гіпертрофований експорт окремих видів товарів і послуг, що веде до виникнення «голландської хвороби» деіндустріалізації (теорія Рибчинського); залежність внутрішнього економічного зростання від можливої кон’юнктури світових ринків. Тому паралельно з впровадженням експортно орієнтованої стратегії має здійснюватися обгрунтована імпортозамінна політика (український комбайн, тролейбус, трамвай і т.д.). Необхідно вживати також відповідних протекціоністських заходів стосовно національних виробників за допомогою жорсткого митно-тарифного регулювання імпорту і встановлення нетарифних бар’єрів (санітарні, екологічні, технічні, технологічні норми і стандарти), які сприяють прискореному зростанню власного виробництва як базової структури включення України в сучасні цивілізаційні процеси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Розділ 3 Відкрита економіка як перспективний етап розвитку міжнародної   торгівлі

 Міжнародне співробітництво в результаті збільшення його обсягів та поглиблення дедалі більшою мірою впливає на характер і перспективи розвитку національних економічних комплексів. Причому можна казати про перехід кількісних змін у нову якість кооперації: на певних стадіях інтегрованості економік виникає феномен відкритості (або відкритих) економік.

Відкритою економікою можна назвати національний господарський комплекс, який бере участь у системі міжнародного поділу праці та опосередковує в ході міжнародної кооперації вагому частину сукупного продукту, причому макроекономічна рівновага такого комплексу забезпечується за активної ролі міжнародного сектору .

Як бачимо, наведене визначення ґрунтується на відносних критеріях. Адже країни різняться своїми розмірами, відтак абсолютні показники міжнародної економічної діяльності не мають безумовного значення. Сполучені Штати Америки, Китай, хоча і відіграють помітну роль у світовій торгівлі, мають дуже місткі внутрішні ринки. Тому ступінь опосередкування ВВП експортно-імпортними операціями у них нижчий відповідного показника значно менших за розмірами Бельгії, Кореї, Люксембургу чи Ізраїлю. З тих самих причин Німеччина – країна, яка в 90-х роках XX ст. посідала чільні позиції у світі за валовими показниками експортно-імпортної діяльності, – реалізує на зовнішніх ринках меншу частину свого ВВП, ніж сусідні Нідерланди. Наприклад, наприкінці XX ст. у Сполучених Штатах Америки частка товарного експорту становила близько 10% від ВВП, тоді як у великій європейській країні цей показник має величину до 20 %, а в порівняно невеликій країні Старого Світу – до 50 % .

Водночас США, ФРН, а також КНР набагато помітніше впливають на всю систему міжнародних економічних відносин, що також важливо враховувати. Україна опосередковує більшу частку ВВП, ніж США, проте має менш ефективну економіку і на відміну від цієї країни, справляє незначний вплив на світову економіку.

Світова економіка дедалі більшою мірою визначає особливості розвитку України. Основні напрями впливу – збільшення обсягів експорту та імпорту відносно ВВП та загострення ситуації із зовнішньою заборгованістю країни. Загальну характеристику значення міжнародної економічної діяльності для відкритої економіки України дає табл. 3.1.

 

 

           Таблиця 3.1

Показники та оцінка розвитку міжнародної економічної діяльності в системі відкритої економіки України: основний сценарій (1997-2009 pp.) [13, 28-29]

Показник	1997	1998		1999			2000			2001			2002-2005			2006-2009
Темпи зростання
ВВП	-3,0	-1,7		-1,0			1,0			2,0			3,9			4,5
Експорт товарів та нефакторних послуг	0,0	-13,4		-10,5			4,8			3,1			4,3			5,5
Імпорт товарів та нефакторних послуг	2,0	-14,0		-14,5			3,1			3,4			5,3			5,7
Ціни	17,3	13,2		27,0			20,0			17,0			10,5			10,0
Відсоток від ВВП
Експорт товарів та нефакторних послуг	40,6	41,6	49,5		52,2			54,2			51,7			48,2
Імпорт товарів та нефакторних послуг	43,7	44,4	50,5		52,4			54,5			53,3			50,7
Сальдо рахунку поточних операцій	-2,7	-3,1	-1,5		-0,9			-1,1			-2,0			-2,9
Валове нагромадження капіталу	21,4	20,7	20,1		20,3			20,8			22,1			24,3
Видатки консолідованого бюджету	43,6	38,9	37,6		36,6			35,4			34,8			34,8
Дефіцит консолідованого бюджету	-5,6	-2,6	-1,9		-1,6			-1,3			-1,0			-1,1
Показники зовнішнього боргу
Обслуговування боргу / Експорт товарів та нефакторних послуг, %	6,6	14,2		15,9		20,6			18,9			14,5			13,5
Борг/ВВП, %	21,7	30,1		41,4		40,6			40,4			37,4			31,4
Відсотки / Експорт товарів та нефакторних послуг, %	3,3	5,2		5,3		5,3			5,0			4,3			3,8
Чистий приплив прямих іноземних інвестицій, млн. дол.	581	747		500		750			900			1031			1463
Як відсоток від ВВП	1,2	1,8		1,6		2,4			2,9			2,8			3,0

Постійне погіршення основних показників розвитку України в 90-х роках негативно вплинуло на формування ефективного механізму її відкритої економіки. На відміну від цього протягом останнього періоду темпи зростання розвинутих країн були стабільно позитивними, що сприяло їх подальшому взаємному зближенню. Єдиним винятком стала Японія, яка постраждала від кризи 1997-1998 pp. Зазначене ілюструють дані наведеної нижче таблиці.

 

Таблиця 3.2

Темпи економічного зростання окремих розвинутих країн (1995-2000 pp.) [13, 29]

Країна	1995	1996	1997	1998	1999	2000
США	2,3	3,4	3,9	3,4	1,9	2,2
Канада	2,2	1,2	3,7	3,4	3,0	3,2
Японія	1,4	4,1	0,8	-2,0	1,0	2,1
Німеччина	1,8	1,4	2,2	2,6	2,7	2,6
Франція	2,0	1,3	2,2	3,1	2,7	2,8
Велика Британія	2,7	2,2	3,4	2,3	1,6	2,0
Італія	2,9	0,7	1,5	1,8	2,4	2,2
Іспанія	2,9	2,3	3,4	3,9	3,6	3,5

 

Більша економічна відкритість національного господарства означає поглиблення та урізноманітнення форм, а також розширення обсягів його взаємодії із зовнішнім світом. Важливим критерієм та принциповим змістом відкритості економіки є наявність ліберального режиму міжнародної економічної діяльності для ринкових суб'єктів. У свою чергу, ліберальність режиму міжнародної економічної взаємодії передбачає конкурентоспроможність національної економіки, її підприємницьких ланок. Недооцінка цього положення на початку 90-х років, на старті реформ, вираженням чого стала так звана обвальна лібералізація, призвела до значних втрат на українському національному ринку товарів та послуг.

Але завершення кризи та стрімке зростання в 2001 p., а також очікуване поліпшення основних економічних показників у найближчі роки не можуть не вплинути позитивно і на стан національного ринку. Причому саме збільшення його місткості, згідно з розрахунками, повинно компенсувати зменшення позитивної динаміки зростання експорту через світову стагнацію. Про це свідчать дані табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Оцінка та прогноз показників ділової активності (2000-2003 pp.) [13, 30]

Показник	2000	2001	2002	2003
Номінальний ВВП, млн. грн.	172 952	203800	228 300	258 900
Реальний ВВП, % зміни	5,8	8,0	4,5	6,0
Промислове виробництво, % реальної зміни	12,9	14,0	6,0	9,5
Сільськогосподарське виробництво, % реальної зміни	7,6	10,0	6,0	5,0
Транспорт, % реальної зміни	2,4	1,0	2,0	4,0
Будівництво, % реальної зміни	1,9	12,0	5,0	6,0
Торгівля, % реальної зміни	5,6	13,0	7,5	6,0
Грошові витрати домашніх господарств, % реальної зміни	12,3	12,5	8,0	9,0
Валові інвестиції, % реальної зміни	12,1	17,0	10,0	12,0
Експорт товарів і послуг, % реальної зміни	20,3	10,0	3,5	5,5
Імпорт товарів і послуг, % зміни	18,9	15,0	8,0	6,0

 

Є й інший аспект глобальної конкуренції, який пов'язаний з прагненням створення додаткових порівняльних переваг. Йдеться про конкуренцію режимів торгівлі, сприятливих умов господарювання та регулятивних систем. Держави, лібералізуючи взаємні відносини та внутрішні господарські процеси, можуть отримувати тимчасові конкурентні переваги. Ці переваги можуть проявлятися в зниженні технічних, трансакційних витрат, а відтак і в зменшенні кінцевої ціни продукції, підвищуючи її конкурентоспроможність. Таким чином, для окремих країн поліпшуються абсолютні та співвідносні показники розвитку. Можна дійти висновку і щодо появи імпульсів якісного розвитку внутрішнього ринку через посилення конкурентної боротьби виробників за споживачів продукції та послуг.

Характеризуючи ступінь відкритості конкретної економіки, слід враховувати й те, що акцент у міжнародних економічних зв'язках певної країни може припадати як на торгівлю товарами (особливо показовий приклад становлять країни – експортери енергосировинних ресурсів – Кувейт, Бахрейн), послугами (для деяких країн міжнародні послуги, зокрема міжнародний туризм, є не тільки провідною статтею міжнародної економічної діяльності, а й важливим, інколи головним джерелом формування бюджету – Кіпр, Монако), так і на фінансово-кредитні операції (Швейцарія). Відкриті економічні системи України, інших держав, які перебувають на трансформаційному етапі розвитку, а також багатьох країн, що розвиваються, характеризуються відносно слабкішими конкурентними позиціями на світових ринках, залежністю від зовнішніх кредитних надходжень .

На стані відкритої економіки України протягом років реформ негативно позначалися занадто високі показники інфляції та зростання цін, які «тягнули» за собою показники ставок кредитування. Останнє, у свою чергу, погіршувало умови інвестування, зокрема інвестування міжнародного. Утім, на етапі виходу з кризи саме цю проблему, як очікується, значною мірою вдасться розв'язати. Щоправда, погіршення світової кон'юнктури призведе до нових ускладнень у формуванні платіжного балансу, передусім рахунку поточних операцій, через зниження попиту на вітчизняну експортну продукцію. Про це свідчать дані табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Оцінка та прогноз фінансових показників (2000-2003 pp.) [13, 32]

Показник	2000	2001	2002	2003
Інфляція на кінець року, %	25,8	7,2	8,0	6,0
Індекс цін виробників, % зміни на кінець року	20,9	3,3	7,0	6,5
Обмінний курс на кінець року грн./$	5,43	5,40	5,75	6,00
Кредитні процентні ставки комерційних банків, %	41	32	28	25
Сальдо бюджету (за методологією МВФ), % ВВП	-1,1	-1,3	-1,7	-0,7
Сальдо рахунку поточних операцій, $ млн.	1481	900	-110	-310
Грошова маса, % зміни	45	32	20	16