Підвищення конкурентоспроможності підприємства

Зміст

Вступ

1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність конкурентоспроможності

1.2 Методи оцінки конкурентоспроможності  підприємства

1.3 Методи підвищення конкурентоспроможності  підприємства

1.4 Сучасні умови щодо  підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств

2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ  «Харківська електротехнічна компанія»

2.1 Характеристика підприємства

2.2 Опис технологiї виробництва фільтрів

2.3 Аналіз ринків збуту і рівня конкуренції

2.4 Фінансовий стан підприємства

2.5 Аналіз техніко-економічних показників підприємства

3. РОЗРОБКА ПЛАНУ  ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «Харківська електротехнічна компанія»

3.1 Прогноз ринку  збуту

3.2 Вибір стратегії підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства

3.3 Розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності

3.4 Оцінка ефективності від реалізації пропонованих заходів

3.5 Планування техніко економічних показників діяльності з урахуванням реалізації запропонованих заходів

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРОСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Важливим атрибутом  ринковиї економіки є конкурентоспроможність підприємства.

Розуміння конкурентоспроможності підприємства трактується фахівцями  по різному. Визначений авторитет в  галузі конкуренції М.Портер, висновки якого обгрунтовуються на результатах багатьох досліджувань досягнення і збереження конкурентної переваги, вважає, що фірми попереджають своїх суперників, якщо мають міцну конкурентну перевагу. В країнах з ринковою економікою конкурентоспроможність підприємства є результатом переплетіння факторів, породженим об`єктивним розвитком продуктивних сил і відображаючих результати політики великих монополій в борьбі за якість, ринки збуту і отримання прибутку.

Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка склалась в Україні, дає змогу розглядати її як комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі, яка доступна для огляду (10 - 15 років). Джерелами конкурентних переваг є прогресивна организаційно-технологічна і соціальноекономічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг. Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідни на всіх ступенях позавиробничого процесу.

Однією з  головних причин сучасної економічної  кризи та низької конкурентоспроможності українських товарів та наданих  послуг є нездатність вітчизняних  підприємств боротися за розширення своєї частки на внутрішньому і зовнішньому ринках, просувати свої товари та формувати свого споживача, поставивши його інтереси у центр всієї виробничої та комерційної діяльності.

В умовах глобалізації світової економіки глобалізується і конкуренція товаровиробників. Практично завжди це конкуренція з відомими, крупними виробниками. Сьогодні не можна розраховувати на те, що знайдеться ринок, недоступний для світових виробників, тому проблема забезпечення конкурентоспроможності власної продукції потребуватиме постійних рішучих дій для свого вирішення.

На сьогоднішній день проблема підвищення конкурентоспроможності - дуже актуальна для підприємств України. Проблема підвищення конкурентоспроможності стосується практично всіх сторін життя суспільства. У розвинутих країнах, наприклад, вона постійно перебуває у центрі уваги державних діячів та ділових кіл. Загострення конкурентної боротьби за збут продукції, за місце на ринку змушує підприємства постійно шукати нові можливості й резерви для збуту своєї продукції, удосконалювати технологію з метою створення якісних товарів.

Для того, щоб  успішно діяти в умовах ринкової економіки, підприємство повинно оперативно формувати раціональні варіанти відповідей на всі зміни, які щоденно, виникають у процесі його ділової  активності. Процес формування і застосування таких варіантів рішень необхідно здійснювати в межах концепції загального управління підприємством. В такому випадку головною метою управління є підтримка діяльності підприємства на певному рівні в залежності від змін внутрішнього і зовнішнього середовища.

Базою дипломної роботи обрано ТОВ «Харківська електротехнічна компанія». Головною метою цього підприємства є знезараження води, повітря, технологічного обладнання, стимуляції росту насіння, продовження термінів зберігання зерна, овочів і фруктів.

Предметом дипломної  роботи є досягнення конкурентних переваг ТОВ «Харківська електротехнічна компанія» та визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Метою дипломної  роботи є визначення конкурентних позицій підприємства  «Харківська електротехнічна компанія»

Задачами дипломної  роботи є:

• розкрити стан та перспективи розвитку галузі знезараження води, повітря, технологічного обладнання, стимуляції росту насіння, продовження термінів зберігання зерна, овочів і фруктів. ;
• провести управлінське обстеження зовнішнього та внутрішнього середовища ТОВ «Харківська електротехнічна компанія» ;
• вибір стратегічних напрямків діяльності та формування конкурентних переваг підприємства;
• зробити оцінку конкурентоспроможності ТОВ «Харківська електротехнічна компанія» та знайти шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства.

 

1.1. Поняття та види конкурентоспроможності

Поняття конкурентоспроможності (КС) інтерпритується і аналізується в залежності від економічіного  об`єкту який розглядається. Безумовно, критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений для кожного з рівней, в залежності від цілей дослідження. [48]

Якщо говорити про поняття конкурентоспроможності на макрорівні, то воно відображає позиції  національної економіки в системі  міжнародних відносин, головним чином  в сфері міжнародної торговлі, і одночасно її здатність зміцнювати позиції. Це найбільш важливий, але не єдиний аспект поняття конкурентоспроможності нації. Слід враховувати здатність зберігати і нарощувати темпи економічного зростання, зайнятості, реальні доходи громадян.[48]

Конкурентоспроможність - це ступінь, з якою нація при справедливих умовах вільного ринку виробляє товари і послуги, які задовольняють світовим вимогам і при цьому збільшує доходи своїх громадян.[48]

Рівень конкурентоспроможності нації визначається такими основними  факторами, як:

- технологія;

- наявність  капіталів;

- наявність  людських ресурсів;

- стан зовнішньої  торгівлі. [46]

 Конкурентоспроможність (взагалі), - як соціально-економічна  категорія - це спроможність, вміння  досягати законним шляхом найвищих  економічних та соціальних переваг. З цього визначення виходить важливий практичний висновок про те, що конкурувати (досягати найвищих економічних та соціальних переваг) можливо:

а) самому з собою (у часі: результати досягнуті в попередній період діяльності та результативність за анологічний останній період суттєво відрізняються);

б) один з одним (суперництво за досягнення будь-чого);

в) колектива  з колективом;

г) продукції  даного виду з аналогічною продукцією і таке інше.

Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не сама по собі, не як самоціль, а як засіб для створення визначеного товару (продукції), послуг різного виду.[46]

Визначення, аналіз та узагальнення існуючих в науковій та учбовій літературі основних категорій, щодо конкурентоспроможності дозволяє охарактеризувати поняття слідуючим чином.

Конкурентоспроможність  продукції - це комплекс споживчих та вартісних характиристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність саме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників. [43]

Конкурентоспроможність  підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проєктувати, виготовляти та реалізувати товари, які по своїм параметрам у комплексі більш для споживачів, ніж товари конкурентів.[43]

Конкурентоспроможність  підприємства - можна розглядати також, як вміння виготовляти і реалізувати  швидко та дешево якісну продукцію  в достатній кількості. [43]

Конкурентоспроможність персоналу, тобто робітників, спеціалістів, керівників підприємства - це вміння кожного з них і всім разом, як одне ціле, швидко і єфективно сприймати і реалізувати різні новинки в кожній стадії життєвого циклу продукції. Це вміння створювати вироби, які відповідають всім вимогам споживача з найменшими витратами всіх видів ресурсів. [43]

Критерій конкурентоспроможності - важливий елемент апарату даної категорії. Визначається стабільністю місця на своєму ринку підприємства і його продукції, а також рівнем продажі продукції підприємства на ринках.

Зразу треба  звернути увагу на одну з суттєвих помилок, які роблять наші підриємства. Вона полягає в тому, що ми зосереджуємо свої зусилля на випуску окремих  видів продукції, порівнюючи їх з  закордонними аналогами, - не завжди кращими, - стараємось перевершити їх по деяких параметрах. А якщо вдалося що-небудь продати за валюту - радість на грунті самообману. Ми не враховуємо, не приймаємо до уваги головне, - що єдиний критерій конкурентоспроможності підприємства і його продукції, - стабільне місце їх на світовому ринку, а не разова, нехай навіть вдала угода.

Звідси, для досягнення цього критерію нам треба змінити акценти, перенести центр ваги нашої роботи при вирішенні даної проблеми на створення насамперед конкурентоспроможних персоналу та підприємства. А в цьому тандемі пріоритет повинен віддаватися персоналу, так як саме в людях зосереджується конкурентоспроможна сила підприємства.

Тільки в  цьому випадку вони (персонал і  підприємство) зможуть гнучко і єфективно  реагувати на запити різних споживачів, задовольняючи їх високі вимоги до тієї або іншої продукції.

З цього можна  зробити висновок: у багатогранній  практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні  бути розставлені слідуючим чином:

1) КС персоналу;

2) КС підприємства;

3) КС продукції  (одержана як похідна перших  двох). [43]

Зрозуміло, що вся  робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але  пріоритет повинен належати персоналу.

В багатогранній  роботі по досягненню КС важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати КС того чи іншого об`єкту.

1.2. Методи оцінки конкурентоспроможності    підприємства

 

Конкурентоспроможність  підприємства визначається за допомогою декількох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції що випускається  та ефективність використання ресурсів.

Перша група включає показники, які  характеризують економічні параметри, - собівартість, ціну виробу та споживання, умови платежу та поставок, строки та умови гарантії і т. д.

Друга група включає показники, які  характеризують стан та використання живої праці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а також фінансовий стан підприємства.

При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства предметом уваги повинна бути номенклатура випускаємої продукції та її конкурентоспроможність. Саме продукція з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою і т. д. приваблює не лише покупця, а також бізнесмена, акціонера, інвестора.

Загальні правила оцінки конкурентоспроможності продукції наступні:

• вибір та аналіз ринку для реалізації товару;
• вивчення конкурентів по виробництву і реалізації аналогічних товарів;
• вибір та обгрунтування найбільш конкурентоспроможного товара-аналога в якості бази для порівняння;
• визначення необхідних груп параметрів, які підлягають оцінюванню;
• установка набору одиничних показників за відповідними групами параметрів;
• вибір методик розрахунків, визначення та аналіз зведених показників по товарним групам;
• розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару підприємства;
• розробка товарної політики підприємства відносно виробництва товару для певного ринку, розширення його виробництва, експорту, розробка міроприємств по підвищенню конкурентоспроможності товару, зняття його з виробництва та ін. Щоб задовільнити свої потреби, покупець повинен придбати товар, а потім, якщо це досить складний виріб, нести витрати по експлуатації – купувати паливо, мастила, запасні частини.

Третя група – нормативні параметри, які показують чи відповідає виріб стандарту, нормам, правилам, що регламентують кордони, з яких даний параметр не має права виходити. До їх числа відносяться показники надійності, ресурс виробу, безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність. До нормативних параметрів відносяться також ергономічні параметри (гігієнічні, фізіологічні, психологічні та ін.), які демонструють відповідність товару якостям людського організму та людської психіки, визначають зручність роботи, швидкість стомлення.