Перспективи розвитку ринку банківських пластикових карток в Україні

Як правило, банки пропонують до послуг клієнтів - фізичних осіб дебетові схеми, кредитні схеми і так звані передоплачені кредитні картки, чи "електронні гаманці".

Клієнти банку-емітента (чи банку, який діє від імені останнього) та їхні довірені особи можуть застосовувати  платіжні картки для безготівкової  оплати за товари чи послуги, перерахування коштів із карткових рахунків на рахунки інших осіб, купівлі товарів та послуг у системах електронної комерції. Платіжні картки також використовують для одержання готівки в касах банків, банкоматах та пунктах обміну іноземної валюти.

Юридичні особи можуть користуватися корпоративними платіжними картками. Довірені особи клієнтів, що є юридичними особами, можуть використовувати  платіжні картки для здійснення (у  безготівковій і готівковій формах) розрахунків, пов'язаних зі статутною та господарською діяльністю; оплатою витрат на відрядження та представницьких витрат як в Україні, так і за її межами. Кошти, які списані з карткового рахунку юридичної особи за вказаними розрахунковими операціями (за винятком безготівкових розрахунків у національній валюті України, що пов'язані зі статутною діяльністю юридичної особи на території України), вважаються за видані під звіт держателеві платіжної картки. Інакше кажучи, використання коштів має підтверджуватися відповідними звітними документами.

Згідно з постановою Національного банку України "Про  затвердження Положення про порядок  емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням", корпоративні платіжні картки не можуть застосовуватися  для виплати заробітної платні та інших виплат соціального характеру, оплати угод (контрактів) в іноземній валюті від імені резидентів та представництв юридичних осіб із числа нерезидентів.

Держателі платіжних  карток із числа фізичних осіб можуть використовувати картки для переведення  коштів на інші рахунки, сплати комунальних та інших послуг через мережу депозитарних банкоматів.

Крім платіжних карток, що їх емітують фінансові установи, в Україні дедалі більше поширюються  інші форми платіжних карток. До них належать дисконтні, клубні картки, зарплатні та вкладні картки, картки АЗС і картки підприємців.

Одним з аспектів успішної розбудови платіжних систем в  Україні є створення розвинутої та зручної в користуванні системи  банкоматів. Як свідчать дослідження, для підвищення ефективності використання банкоматів банкам доцільно об'єднувати свої мережі, надаючи клієнтам можливість користуватися банкоматами різних банків. Організаційну структуру та деталі функціонування такої спільної мережі визначають банки - учасники системи. Важливим також є регулювання експлуатації карткових терміналів. Існують дві системи: система прямого, постійного зв'язку термінала з банком клієнта; "автономна" система.

До переваг системи  першого типу слід віднести можливість оперативного підключення до рахунку  клієнта та негайного його дебетувавня - звідси висока гарантія грошового забезпечення платежу.

Однак система прямого  зв'язку має й досить серйозні недоліки. Перше, вона потребує наявності такої  ж кількості банкоматів, скільки  в певній місцевості є банків та установ, які ведуть рахунки клієнтів і випускають картки. Це вимагає і вільного місця, і збільшених капіталовкладень, і утримання штату кваліфікованих касирів для обслуговування терміналів. Другий недолік полягає в постійній завантаженості ліній зв'язку. Усе це призводить до значних експлуатаційних витрат (щоправда, проблему завантаженості телекомунікацій можна полегшити за допомогою технології пакетної передачі даних).

У системі другого  типу касовий вузол не має безпосереднього  й постійного зв'язку з фінансовим центром. Термінал спочатку здійснює авторизацію, тобто перевіряє право пред'явника картки користуватися нею та в деяких випадках - право використати ту чи іншу суму. Потім банкомат вводить у пам'ять загальну суму покупки. Далі класифікована інформація з певною періодичністю передається до фінансового центру. За дещо спрощеного рівня автоматизації можна використовувати пристрої для перевірки прав пред'явника картки на її використання (можна також перевірити наявність прав, зателефонувавши до фінансового центру).

Суттєвим фактором забезпечення розрахунків із застосуванням платіжних карток є дотримання правил документообігу. Згідно зі згадуваною постановою НБУ, кожна операція держателів платіжних карток має супроводжуватися оформленням усіх належних документів на паперових носіях (сліпа, квитанції торговельного термінала, чека банкомата тощо). Чек банкомата може надаватися клієнтові чи його довіреній особі на вимогу. Зазначені документи мають статус первинного платіжного документа клієнта (чи його довіреної особи), вони підтверджують виконання розрахункової операції й можуть бути використані для врегулювання спірних питань між клієнтом та емітентом платіжної картки.

Сліп - це документ, що підтверджує  проведення операції з платіжною  карткою. У ньому фіксують дані про  конкретну операцію та реквізити платіжної картки.

Сліп має включати в себе такі обов'язкові реквізити: ідентифікатор чи інші реквізити  підприємства торгівлі (послуг); дату здійснення платіжної операції; вид операції (покупка, повернення); суму операції в  національній валюті України; реквізити платіжної картки; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі (за винятком випадків, коли правила розрахунків платіжної системи не передбачають процедур авторизації); підпис касира в разі оформлення сліпа; підпис держателя платіжної картки (є обов'язковим у разі оформлення сліпа; у разі оформлення квитанції торговельного термінала наявність підпису держателя визначається згідно з правилами конкретної платіжної системи).

Якщо йдеться про  операцію отримання готівки в касах банківських установ та пунктах обміну іноземної валюти, то сліп (чи квитанція торговельного термінала) має містити такі обов'язкові реквізити: ідентифікатор банку або інші реквізити, що дають змогу його ідентифікувати; дата здійснення операції; сума та валюта операції; реквізити платіжної картки; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію у платіжній системі; підш.с касира; підпис держателя платіжної картки.

На чеку банкомата  мають бути зазначені: ідентифікатор (чи інші реквізити) банку; номер банкомата; дата здійснення операції; сума та валюта операції; реквізити платіжної картки; код, що ідентифікує операцію у платіжній системі.

Сліпи в погоджений термін передаються банкові-еквайру, який на їх підставі формує платіжні повідомлення та направляє останні до пррцесин-гового центру (розрахункового банку) для наступної обробки та остаточних розрахунків за проведені операції.

Якщо оплата платіжною  карткою здійснюється через торговельний термінал (на підприємствах торгівлі чи послуг, у касах банків чи пунктах обміну іноземної валюти), клієнтові видається квитанцію торговельного термінала. Такий спосіб оформлення первинної звітності за операціями є більш оперативним, бо термінал може передати дані про операцію та реквізити платника еквайру вже у процесі авторизації картки, або зберегти всю інформацію в пам'яті у формі журналу платіжних повідомлень для подальшого передавання еквайру.

Емітенти зобов'язані  не рідше ніж раз на місяць (або  на вимогу) надавати клієнтам витяги про  рух коштів на 'їхніх карткових рахунках. Така чітка регуляція звітності та оперативність проходження даних за розрахунками дозволяє користувачеві отримувати від банку інформації в такій формі, яка дозволяє точно перевірити кожну операцію та висунути претензії в разі її неправильного оформлення.

Одним із додаткових стимулів для залучення нової клієнтури  є встановлювана банками - членами  платіжних систем система овердрафту, тобто можливості надання короткотермінового кредиту в ситуації, коли під час  виконання операції за платіжною карткою за дебетовою схемою виявлено недостатність (або брак) коштів на картрахунку клієнта. Як правило, такий кредит надається держателеві картки автоматично, без спеціального звернення в банк. Під час купівлі товарів (послуг) використовується кредитна лінія, ліміт якої має відновлюватись у міру погашення боргу. Користування кредитом протягом певного терміну (визначається банком) не тягне за собою сплати процентів, але клієнт на бажання може трохи відстрочити повернення боргу поза межі пільгового періоду (у цьому разі проценти за кредит уже слід сплачувати). У кожному окремому разі умови овердрафту вичерпно визначають під час відкриття карткового рахунку та вказують в угоді про відкриття останнього.

Оскільки карткові овердрафти та кредитні лінії належать до заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, то відповідно до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління НБУ від 6 липня 2000 року, № 279, банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних  банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 листопада 1997 року, № 388, фізичним особам відкривають балансові рахунки № 2625 (стан рахунку - активно-пасивний), для юридичних осіб відкривають балансові рахунки № 2605 (стан рахунку - активно-пасивний).

Правила Національної системи масових електронних платежів визначають загальні принципи побудови Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП), її організаційну структуру, умови членства, порядок вступу та виходу із системи, взаємовідносини між її членами та учасниками, загальну технологію роботи в НСМЕП, порядок використання платіжних карток, загальні правила документообігу і здійснення розрахунків, порядок вирішення спорів, систему безпеки. Правила розроблено згідно із Законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Діяльність НСМЕП спрямована на виконання її основних функцій щодо переказу коштів за операціями, що ініційовані із застосуванням платіжних карток, та забезпечення високого ступеня безпеки, надійності, швидкості та економічної ефективності виконання операцій із застосуванням платіжних карток. Указом Президента України від 9 лютого 2004 року, № 175/2004, затверджено Заходи щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції. Заходи в одному з пунктів передбачають: "До 1 червня 2004 року вжити за участю Національного банку України в установленому порядку комплекс заходів щодо припинення здійснення поза установами банків готівкових платежів за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, у тому числі щодо прискорення впровадження Національної системи масових електронних платежів, терміналів для обслуговування платіжних карток у роздрібній торгівлі, а також на підприємствах, в установах, організаціях".

У плані реалізації державної  підтримки карткових платіжних  технологій постановою Кабінету Міністрів  України і Національного банку України від 26 травня 2006 p., № 753, було ухвалено Концепцію поширення безготівкових розрахунків з використанням спеціальних платіжних засобів. Відповідно до Концепції державна підтримка поширення безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток передбачає: прийняття нормативи о-правових актів з питань регулювання функціонування та розвитку карткових платіжних систем; запровадження національних стандартів у сфері електронних розрахунків, гармонізованих із міжнародними; упровадження технологій безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток за житлово-комунальні послуги, спожиту електричну енергію, природний газ, послуги зв'язку і транспорту, здійснення грошових переказів через об'єкти поштового зв'язку, а також при сплаті податків і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; розроблення та впровадження нових платіжних технологій, у тому числі на базі смарт-кар-ток; проведення роз'яснювальної роботи серед населення щодо ефективності та доцільності застосування платіжних карток тощо. Цей крок є надзвичайно дієвим у розв'язанні проблеми поліпшення структури грошового обігу завдяки масовим безготівковим платежам із використанням карток і скороченню частки готівкових розрахунків.

Ця Концепція розроблена на основі: Законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"; Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 p., № 137, Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 грудня 2004 p., № 620, постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2006 р.

"Деякі питання здійснення  розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням  спеціальних платіжних засобів". Метою Концепції є;

- збільшення інвестиційних  можливостей банківської системи  через залучення коштів населення на банківські рахунки;

- зменшення кількості  зловживань у сфері економіки;

- зменшення готівкових  платежів поза банками;

- підвищення заінтересованості  населення в користуванні платіжними  картками, у тому числі розширення  банками можливостей використання кредитної схеми розрахунків;

- зменшення витрат, пов'язаних  із підтримкою готівкового грошового  обігу, шляхом упровадження безготівкових  розрахунків із використанням  платіжних карток у сфері торгівлі  та послуг;

- запровадження електронної комерції. Основні напрями реалізації Концепції:

• розширення сфери застосування безготівкових розрахунків із використанням  платіжних карток;

• удосконалення нормативно-правової бази, що регулює функціонування платіжних  систем та використання платіжних карток;

• забезпечення безпеки  здійснення безготівкових розрахунків  із використанням платіжних карток, у тому числі шляхом застосування смарт-карток;

• запровадження нових  технологій у системах масових безготівкових  розрахунків;

• удосконалення регулювання правовідносин учасників безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток;

• здійснення емісії та еквайрингу платіжних карток у банках, закладах торгівлі, громадського харчування та послуг;

• розвиток виробництва  платіжних терміналів, банківських автоматів, інших технічних і програмних засобів (компонентів платіжних систем), які використовують у платіжних системах;

• прискорення розроблення  технологій із використанням смарт-карток у системах масових безготівкових  розрахунків, гармонізованих із міжнародними стандартами;