Перспективи розвитку ринку банківських пластикових карток в Україні

1. AST – Account Services Terminal, тобто термінали для здійснення  операцій з рахунком;

2. ІМТ – Interactiv Marketing Terminal, термінали з розширеними  можливостями самообслуговування  клієнта.

AST надають клієнтам  можливість здійснювати практично будь-які операції зі своїм рахунком, а також отримувати широкий спектр інформації про нього, включаючи аналітичну. AST укомплектовані принтерами. Основним напрямком розвитку AST є використання в них систем обробки друкованих та рукописних документів, що побудовані на засобах розпізнавання образів, і які дозволяють клієнту оплатити з термінала пред'явлені йому рахунки, класти на рахунок гроші по чеку (по пред`явленню чека в AST, не очікуючи інкасації) та ряд інших можливостей.

Багато банків в Україні ці пристрої для обслуговування клієнтів на сьогоднішній день не застосовує, оскільки по-перше: клієнтів, котрі отримують заробітну плату через банкомати насамперед цікавить отримання готівки, ніж зберігання грошей на рахунку; по-друге: у населення України ще не сформована культура розрахунків безготівковими грішми (чеками та картками) і внесення грошей на картковий рахунок здійснюється готівкою у касі банку. В перспективі, коли асортимент послуг, які банки надають клієнтам за допомогою пластикових карток буде розширюватись і клієнти звикнуть користуватися даними платіжними інструментами, впровадження таких пристроїв буде актуальним, оскільки AST набагато дешевші ніж ATM.

Якщо розглядати Україну, як поле для  побудування платіжних систем, то сам стиль життя українців підказує про широкі можливості для створення локальних карткових систем невеликими банками або філіями крупних банків. Ці особливості полягають у наступному:

• низький рівень міграції населення через прописку та проблеми з житлом. Як наслідок, у значної  кількості громадян проявляються звички до одних і тих же місць помешкання, роботи та здійснення купівель. Люди роками працюють на одному підприємстві, харчуються в одній їдальні та купляють все необхідне в двох або трьох найближчих магазинах;

• наявність підприємств-“гігантів” та регіонів, міст, що “живуть” за рахунок  таких підприємств. Впроваджуючи на даних підприємствах локальні карткові системи, можна централізовано перевести весь персонал таких підприємств на зарплатні (дебетові) картки. Адміністративному керівництву та іншим робітникам, з якими банк має певний досвід роботи можна за їх бажанням запропонувати кредитні картки. По мірі розвитку карткової програми банк може складати “кредитне досьє” на кожного робітника та пропонувати заміну дебетової картки на кредитну найбільш перспективним клієнтам ;

• розподіл великої маси готівки серед широкого кола населення.

Тому при утворенні  локальних карткових систем необхідно орієнтуватись на залучення значної маси клієнтів. Перш за все слід приділяти увагу побудові таких систем на базі одного або декількох великих підприємств.

Локальна карткова система  дозволяє досягти банку швидкого та дешевого розвитку мережі автоматичних відділень за рахунок тих можливостей, що надає банкомат в плані обслуговування клієнтів. На зниження рівня комісійних по картковим операціям впливає відсутність відрахувань для процесингової компанії при обслуговуванні своїх же клієнтів.

В локальній платіжній системі банк може більш точно аналізувати та простіше прогнозувати рух коштів по картковим рахункам, що підвищує гнучкість використання наявних вільних засобів.

Окремого розгляду заслуговує такий сегмент ринку карткових  послуг, як вищі навчальні заклади. Переказ стипендій, допомог та інших виплат на карткові рахунки студентів, аспірантів з успіхом застосовується в багатьох країнах світу. Такий крок надає слідуючи додаткові переваги для банку:

• можливість “централізованого” залучення великої маси клієнтів;
• студенти, аспіранти в недалекому майбутньому стають високооплачуваними спеціалістами і (при зваженій політиці банку відносно своїх клієнтів) можуть залишитися власниками карток того банку, який обслуговував їх у студентські роки; 
• формується культура поводження клієнта з карткою, тобто навіть якщо студент в майбутньому і не залишиться клієнтом банку у нього вже буде певний досвід користування карткою.

Така ідея може бути реалізована  за допомогою випуску картки VISA-ELECTRON, або за допомогою створення локальної карткової системи в межах одного або декількох вищих учбових закладів .

Зараз банки впроваджують проект нової платіжної системи "Онікс" – об`єднаної національної інтегрованої карткової системи  на базі новоствореної асоціації  банків.

Програма Онікс – це програма для національних платіжних карток, що дає доступ до Пос-терміналів і банківських автоматів по всій Україні та виконує функцію електронних платежів в торговельних підприємствах і банківських автоматах, яка може бути включена на будь-яку прийнятну дебетну карту, де транзакції з використанням картки дебетують банківський поточний або депозитний рахунок до запитання. Програма Онікс – це всеукраїнська дебітна карткова програма, проте вона може також працювати і в локальній банківській програмі, що розрахована для роботи тільки там, де існує відповідна технологія торгівельного процесу і мережевий інтерфейс (наприклад, всі дані вводяться і опрацьовуються електронним засобом).

Програма Онікс –  це електронна дебетна послуга з  використанням картки, випускаючи яку члени асоціації Онікс на підставі ліцензії по використанню знаків Онікс, можуть надавати своїм клієнтам право здійснювати розрахунки за товари чи послуги в ПОС-терміналах і банкоматах, що відповідають характеристикам терміналів і банкоматів в системі.

В даній програмі мають  право брати участь всі члени  асоціації, що одержали ліцензію на використання товарних знаків Онікс.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Удосконалення  регулювання ринку платіжних  карток

Нормативна база регулювання  платіжної індустрії в Ураїні є досить складною. Вона включає закони «Про Національний банк України» (Закон України), «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (Закон про платіжні системи), а також нормативні акти НБУ. Вона також включає в себе внутрішні правила НБУ, оскільки єдина міжбанківська система доступна для українських банків, - це СЕП (Система електронних платежів), яка є підрозділом НБУ.

НБУ не має чітко визначених повноважень з регулювання ринку  платежів в Україні. Повноваження НБУ «контролювати платіжні системи» передбачене у ст.. 41 Закону про платіжні системи, ст. 13 цього закону дозволяє НБУ встановлювати правила щодо використання платіжних інструментів, включаючи платіжні картки. Згідно до п..6 і 7 ст. 7 закону про НБУ центральний банк має право «визначає систему, порядок і форми платежів», а також створює, координує та конролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем. Ці норми безперечно дають НБУ повноваження в сфері платіжної індустрії України. Проте сфера повноважень НБУ не визначена законом однозначно. Наприклад, законодавча база норм щодо використання платіжних карток є цілком чіткою. Водночас, що мається на увазі в законі, коли йдеться мова про «контроль над платіжними системами», і наскільки цей контроль поширюється на небанківських учасників платіжної індустрії – це складніше питання. Таким чином, НБУ був змушений тлумачити свої повноваження самостійно. За останні кілька років НБУ вирішив збільшити свою взаємодію з платіжними системами і витрачав більше часу на підготовку правил для платіжної індустрії.

Регулювання НБУ розширює основні правила, передбачені в  законодавстві. Наприклад банки  зобов’язані реєструвати свої договори з платіжними системами, а НБУ  також затверджує правила роботи платіжної системи, заснованої в Україні. Правила роботи системи платіжних карток повинні містити ряд необхідних елементів. Також міжнорадні системи платіжних карток не можуть включати вимоги щодо екслюзивності співпраці в договори з банками.

На сьогодні карткові платіжні системи, які функціонують у банківській сфері України, можна класифікувати таким чином:

а) міжнародні платіжні системи:

1) банківські платіжні  системи - MasterCard, Visa;

2) небанківські платіжні системи (American Express, Diners Club, JCB);

3) інші платіжні системи ("Золота корона", UnionCard, СТБ тощо);

б) внутрішньодержавні міжбанківські  та локальні, впроваджені вітчизняними банками, що ґрунтуються на технологіях, подібних до міжнародних платіжних  систем, та на інших технологіях:

• локальні одноемітентні платіжні системи (СБОИ, ПІБ, МТ-Картта інші);

• УкрКарт;

• Національна система  масових електронних платежів (НСМЕП). Важливим складовим чинником успішного  функціонування карткових платіжних  систем є законодавча та нормативно-правова  база, зорієнторана на створення сприятливих умов для ефективної діяльності платіжних систем, забезпечення своєчасного завершення розрахунків між суб'єктами господарювання. Окрім чинних законодавчих та нормативних актів, що регламентують функціонування платіжних систем, до правових засад карткового бізнесу банку належать внутрішні положення, процедури, ліміти, системи захисту, яких банк повинен дотримуватись.

Основними базовими законодавчими  та нормативно-правовими актами України, що стали правовою основою для  розробки, впровадження та регулювання діяльності на ринку платіжних карток України, є:

1. Закон України "Про  платіжні системи та переказ  коштів в Україні" від 05.04.2001 p., № 2346-111.

2. Положення про порядок  емісії платіжних карток і  здійснення операцій з їх застосуванням, що затверджені постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 p., N& 137. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 р. за № 543/10823) .

3. Правила бухгалтерського  обліку операцій з використанням  платіжних карток, затверджені постановою Правління НБУ від 8 квітня 2005 p., N* 123.

4. Правила Національної  системи масових електронних  платежів, що затверджені постановою  Правління Національного банку  України від 10 грудня 2004 p., № 620 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2005 р. за № 25/10305).

5. Положення про здійснення  Національним банком України  взаєморозрахунків за операціями  із застосуванням платіжних карток  Національної системи масових  електронних платежів, що затверджене  постановою Правління Національного банку України від 11 листопада 2005 p., № 424.

6. Постанова Правління  Національного банку України  від 26 жовтня 2004 р. за № 512 "Про  завершення впровадження пілотного  проекту і перехід Національної  системи масових електронних  платежів до промислової експлуатації".

7. Інструкція про порядок  відкриття та використання рахунків  у національній та іноземній  валюті, затверджена постановою  Правління Національного банку  України від 12 листопада 2003 p., №492.

8. Положення про впровадження  платіжних карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки, затверджене постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 1997 p., № 37.

9. Концепція поширення  безготівкових розрахунків з  використанням спеціальних платіжних засобів, схвалена постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 26 травня 2006 p., N> 753.

Щодо законодавчої підтримки  масових безготівкових платежів, то слід зазначити, що в лютому 2004 року Комітет Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності схвалив розроблені експертами Асоціації банків - членів EuroPay "карткові" законопроекти. Це проект Закону "Про електронну торгівлю", який визначає фінансові та правові взаємовідносини українських підприємств, фізичних осіб і банків у процесі електронної торгівлі, та Закон "Про внесення доповнень до Закону України "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні", який регулює питання безпеки карткових розрахунків і протидії "картковим" шахрайствам. Останній, зокрема, регламентує можливість міжбанківського обміну інформацією про такі злочини. Адже охочих "поживитися" у сфері карткових розрахунків стає дедалі більше: загальний обсяг шахрайських операцій із платіжними картками в Україні 2005 року оцінюється в понад 1 млн доларів США, а 2006-го - понад 2 мільйони.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і  банківську діяльність", № 2121 -III від 7 грудня 2000 року, на підставі банківської  ліцензії банк має право здійснювати  випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій із використанням цих карток. Згідно зі статтею 51, банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитні платіжні інструменти, що їх застосовують у міжнародній банківській практиці.

Беручи за основу досвід розвинених країн світу у цій  сфері, Україна прийшла до використання поряд із традиційними безготівковими платіжними інструментами (чеками, платіжними дорученнями тощо) систем масових, тобто  споживчих, платежів. Останнім словом тут є система масових та корпоративних платежів за товари і послуги за допомогою платіжних карток. У таких системах використовують кредитні картки, дебетові картки, електронні гаманці (передоплачені кредитні картки), а також картки для отримання грошей із банківських автоматів.