Перспективи розвитку ринку банківських пластикових карток в Україні

ІІ варіант. Картка управління поточним рахунком. Така картка може бути використана як для оплати товарів і послуг безпосередньо на терміналах комерсантів (в даному випадку платіж повинен супроводжуватися “чеком” та підтверджувальним документом - товарний чек, договір, відповідно якому здійснюються перерахування, і т.п.), так і на спеціалізованих пристроях формування електронних аналогів платіжних доручень. В останньому випадку клієнт має можливість вказати на пристрої реквізити отримувача (і призначення платежу), і трансакція крім стандартних полів, буде доповнена полями платіжного доручення, що вимагаються законодавством. Таким чином, ця картка  є деяким електронним аналогом  чека.

Отримання готівки по картці підзвітної особи можливе в межах сум, занесених на картку (для забезпечення оплати послуг на підприємствах, не обладнаних терміналами), а по картці управління рахунком - в межах сум, які визначаються банками-емітентами.

Наступною ознакою, за якою можна класифікувати банківські пластикові картки це спосіб запису інформації на картку: графічний запис; ембосування; штрих-кодування; кодування на магнітній  смузі; чіп; лазерний запис (оптичні  картки).

Самою ранньою і найбільш простою формою запису інформації на картку було і зостається графічне зображення. Воно і зараз використовується на всіх картках. На універсальних банківських  картках передбачено зразок підпису, а прізвище та ім’я ембосуються (механічно видавлюються). За допомогою ембосування робиться відбиток на сліпі при оплаті карткою.

Запис інформації на картку за допомогою штрих-кодування застосовувався до винаходу магнітної смуги і  в платіжних системах розповсюдження не отримав. Але картки зі штрих-кодами є досить популярні в спеціальних карткових програмах, де не вимагаються розрахунки, їх популярність пов`язана з відносно низькою вартістю таких карток та обслуговуючого обладнання.

Магнітний запис на сьогодні є самим розповсюдженим способом нанесення інформації на пластикові картки у платіжних системах. Але вже за останні 15-20 років стало зрозуміло, що магнітна смуга вже не забезпечує необхідного рівня захисту інформації від підробок.

Картки з чіпом називають  смарт-картками, чіп-картками, інтелектуальними картками. Незважаючи на явні переваги ці картки, чіпові картки менш розповсюджені ніж картки з магнітною смугою, в першу чергу з-за більш високої ціни виготовлення та обслуговування. Тільки в останні роки, коли втрати від шахрайства з магнітними карками стали вражаючими і мають сталу тенденцію до зростання, було прийняте рішення про поступовий перехід на смарт-картки. Смарт-картки розділяються спеціалістами на картки з пам’яттю та власне мікропроцесорні картки. Картки з пам’яттю бувають разовими (одноразовий запис/багаторазове зчитування) та такими, що дозволяють багаторазовий перезапис. При цьому об’єм пам’яті значно більший ніж у карток з магнітною смугою та більш високий рівень захисту інформації. Принципово нові можливості мають справжні мікропроцесорні картки, оскільки вони мають свою внутрішню логіку і являються міні-комп’ютером.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1. Історія виникнення  та розвитку платіжних карток

Ідея кредитної картки була висунута в книзі Едуарда  Белламі “Дивлячись назад” в 1880 році. Проте, реально перша кредитна карта була випущена лише в 1914 році відомою фірмою Mobil Oil (правда раніше ця фірма називалася General Petroleum Corporation California). Випущені даною компанією карти використовувалися при оплаті торгових операцій по нафтопродуктах. Перші картки були картонними, дані на них були або написані, або видавлені.

В 1928 році компанією Бостона Farrington Manufacturing були випущені перші металеві пластинки, на яких видавлювалася адреса і які видавалися кредитоспроможним  клієнтам. Продавець вкладав таку пластинку в спеціальну машинку, звану імпринтером, і букви, видавлені на ній, віддруковувалися на торговому чеку.

Пошук відповідного матеріалу  затягнувся на десятиріччя, і лише в 60-ті роки було знайдено прийнятне рішення - пластикова картка з магнітною смугою. Десять років потому, в 1975 р. француз Ролан Моренно винайшов і запатентував електронну карту пам'яті. Пройшло ще декілька років, і компанія Bull (Франція) розробила і запатентувала смарт-карту з вбудованим мікропроцесором.

Більшість фахівців вважає, що початок банківських кредитних карток був встановлений Джоном С. Біггинсом, фахівцем по споживацькому кредиту з Національного банку Флетбуш в нью-йоркському районі Бруклін. В 1946 році Біггинс організував роботу по кредитній схемі під назвою “Charge-it”. Ця схема передбачала собою розписки, які приймалися від клієнтів місцевими магазинами за дрібні покупки. Після того, як покупка відбулася, магазин здавав розписки в банк, і банк оплачував їх з рахунків покупців. У Флетбуші був вперше випробуваний класичний ланцюжок розрахунків, що використовується зараз в банківському картковому бізнесі повсюдно.

1 жовтня 1958 року була  випущена перша карта American Express. Вже через рік ця компанія  налічувала 32 тисячі підприємств  і більше 475 тисяч утримувачів карток. Такий успіх American Express пояснюється, по-перше, тим, що компанія придбала Universal Travel Card, що випускалася Асоціацією американських готелів. Але головною причиною була вже існуюча розгалужена міжнародна сіть обслуговування дорожніх чеків “American Express” і величезні фінансові кошти, що дозволили кредитувати клієнтів.

В 50-ті роки понад 100 американських  банків почали свої програми кредитних  карток. Але, мабуть, принципово новий  період в розвитку карткового, бізнесу  почався, коли в нього вступили перший і другий за величиною американські банки: Bank America і Chase Manhattan Bank. Це відбулося також в 1958 році.

 У міру зростання  карткових програм більшість  банків зіткнулася з головною  перешкодою - локальністю мережі  обслуговування своїх карток. І ось в 1966 році Bank America почав видавати ліцензії на випуск карток BankAmericard іншим банкам у відповідь на це декілька крупних банків-конкурентів Bank America створили свою Міжбанківську карткову асоціацію - МКА (Interbank Card Association). В 1969 році ця асоціація купила права на карти “Master Charge”, що випускалися картковою асоціацією банків західних штатів, більшість банків-членів МКА перейшла на випуск “Master Charge”. У свою чергу банки, випускаючі “BankAmericard”, настояли, щоб карткова програма була виведена з-під контролю Bank America. Так в липні 1970 р. була створена National BankAmericard Incorporated - НБІ.

Таким чином, до початку  сімдесятих років в Сполучених Штатах сформувалися два основні конкуренти на ринку універсальних банківських карток: НБІ і МКА. Серед небанківських універсальних карток виділялася “American Express”.

Слід зазначити, що спочатку в зарубіжній класифікації універсальні картки розділялися на картки для  “подорожей і розваг” (Travel and Entertainment - Т&Е) і чисто банківські. Перші випускалися компаніями Diners Club, American Express, Carte Blanshe і призначалися головним чином для оплати готелів, ресторанів, тобто переважно для мандрівних бізнесменів. Картки ж, що випускаються банками, мали більш “споживацький характер” і призначалися для “звичайних клієнтів”. До теперішнього часу ці відмінності в значній мірі зникли, і таке розділення є вельми умовним.

Мала місце конкуренція  американських карткових асоціацій  і в Європі. В 1974 році МКА вчинила значний ривок в конкурентній гонці з BankAmericard, підписавши угоду з британською системою Access Card, яка входила в Асоціацію Eurocard. Так почалася співпраця Eurocard і американської Міжбанківської карткової асоціації, випускаючої “Master Charge”. Це стало однією з причин, по якій в 1976 році НБІ перейменувала свою картку “BankAmericard” на відому тепер всім “VISA”. Аналогічний крок зробила в 1980 році і МКА, давши своїй картці “більш міжнародну назву” “MasterCard”.

Конкурентна боротьба між  платіжними системами розверталася не тільки в Європі. В Японії, наприклад, не дивлячись на активні спроби завоювання цього ринку “VISA” і “MasterCard”, вони програвали карткам JCB. Загальна кількість утримувачів цих карток в 1980 році була майже в два рази більше, ніж випущених в Японії “VISA” і “MasterCard” разом узятих.

Першим емітентом міжнародних  карток був Зовнекономбанк, який випустив у 1989 році “золоті” картки “Eurocard”. Але  до теперішнього часу точно не відомо, скільки їх було випущено і кому вони були видані. Зрозуміло тільки, що їх було дуже обмежена кількість і призначені вони були для вузького кола осіб. З комерційної точки зору, це можна вважати на більш, як відносно вдалий експеримент в області карткового бізнесу. В 1989 році Ощадбанк та Кредобанк стають членами VISA.

При дослідженні еволюції кредитних карток можна побачити як змінювалось відношення банків до карткових програм по мірі розвитку даного сегменту ринку банківського обслуговування клієнтів: на початку  кредитні картки застосовувались для  підтвердження кредитоспроможності покупця в магазинах, далі вони почали виступати також засобом залучення клієнтів до банку, наступним етапом в розвитку карткового бізнесу стало виникнення елементів кредитної схеми, в межах якої почали з`являтися посередницькі організації, що брали на себе проведення розрахунків.

Отже, кредитна картка виникла  першою і стала вихідною для формування різноманітних банківських карткових  продуктів, які пропонуються зараз  при обслуговуванні населення. На протязі  розвитку передових міжнародних платіжних систем виникали нові види платіжних карток, які повинні були задовольняти певні групи клієнтів, але кредитна картка не втратила своїх позицій і зараз займає домінуюче місце у сфері карткових розрахунків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

Особливості розвитку ринку  пластикових карток в Україні

 

1.  Стан ринку платіжних карт та чинники розвитку

Сучасні платіжні системи, безсумнівно, є важливою частиною економічної  і фінансової інфраструктури будь-якої країни. Ефективні та безпечні платіжні системи мають вирішальне значення для функціонування економіки та забезпечення фінансової стабільності. За останні 10 років інфраструктура платіжних електронних карток в Україні швидко розвивалась та обігнала за рівнем розповсюдження ряд країн з подібним рівнем розвитку. Українські власники карток дедалі частіше переходять від зняття готівки в банкоматах до безготівкової оплати товарів і послуг, що відповідає досвіду більш розвинутих ринків. У цьому контексті функціонування платіжної індустрії в Україні, її регулювання і можливі наслідки нещодавніх законодавчих і нормативних ініціатив заслуговують на особливу увагу.

Процес стрімкого  і найчастіше бездумного рости емісії платіжних карт якщо ще і не підходить  до завершенню, то, принаймні, стає усе  більш осмисленим. Багато банків уже заявили про перехід на більш клієнто-орієнтовану стратегію роботи на картковому ринку, що передбачає зсув акцентів з кількості на якість (лідери ринку зробили подібний крок набагато раніш). Але, швидше за все, банки не будуть прагнути впровадити в поточному 2013 році усе, що дозволяють їм їхні ресурси і можливості. Це порозумівається декількома факторами. По-перше, упровадження нових технологій і продуктів приводить у короткостроковій перспективі до зниження прибутковості бізнесу в цілому. По-друге, банкіри хочуть "видавити" з існуючої кон'юнктури на ринку по максимуму саме за рахунок старих технологій і продуктів. Тим більше що з моменту зародження карткового ринку в Україні і фактично дотепер формування клієнтських переваг у зазначеній сфері і навчання «картковій культурі» визначається і направляється скоріше діями самих банків, а не побажаннями споживачів.

Торік темпи  росту емісії платіжних карток хоча і трохи знизилися, але збереглися на досить високому рівні. Кількість карт, за якими протягом 2013 р. була проведена хоча б одна операція, за даними НБУ, виросло на 45% - майже до 38 млн. Залишки на карткових рахунках за цей же період збільшилися на 124% - і з 7,7 до 10,3 млрд. грн. При цьому близько 94-95% залишків склали кошти фізичних осіб. Подібний результат був цілком прогнозованим і не викликав особливого подиву: українські банки вже давно привчили представників міжнародних платіжних систем (МПС) до позахмарних темпів зростання кількісних показників. Почасти це зв'язано з тим, що МПС споконвічно ставили в основу кількісні параметри. Таке положення речей цілком з'ясовно, і приклад України не є одиничним. Аналізуючи розвиток карткових ринків деяких інших ринків регіону СЕМЕА (регіон Центральної і Східної Європи, Близької Схід і Африки), можна спостерігати аналогічну ситуацію. Емісійна гонка - це визначений спосіб просування і продажів, властивий саме картковим продуктам.

Банк може прагнути видати платіжні картки максимальній кількості представників цільової аудиторії в надії, що визначений відсоток клієнтів позитивно сприйме продукт і стане їм користуватися. І такі правильно сплановані маркетингові акції є виправданими і що окупаються. Це дуже широко практикується в багатьох країнах шляхом розсилання кредитних карт поштою.

Таблиця 3.1 - Банки-лідери за кількістю емітованих карток (частка ринку, %)

Банк	Кількість емітованих карт, %	Кількість емітованих карт, грн.
Приватбанк	33,4	8430424
Надра	13,7	3470415
Аваль	13,7	3449107
Промінвестбанк	6,1	1532347
Укрсиббанк	5,1	1281909
Агробанк	4,4	1122453
Правэкс-банк	3,5	887703
Ощадбанк	3,5	875306
Інші	28,1	7093626
	100	25257828