Застава як форма забезпечення повернення кредиту, її види та особливості обліку

Строковість. Кредит надається на певний термін, обумовлений в кредитному договорі. Умова надання позики на певний термін може бути сформульована в кредитному договорі у вигляді:

1) встановлення терміну повного повернення позики;

2) встановлення графіку повернення  позики;

3) встановлення тривалості періоду  користування позикою.

Термін кредиту залежить від багатьох факторів:

• цільового призначення кредиту;
• співвідношення попиту і пропозиції на кредити;
• суми кредиту;
• національного законодавства;
• традиційної практики кредитування;
• кредитної політики банку;
• характеру виробничої діяльності позичальника, та швидкості обігу оборотного капіталу.

Принципи повернення строковості та платності означають, що кредит має бути повернуто позичальником у визначений у договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Принцип забезпеченості. Комерційні банки переважну більшість кредитів надають під забезпечення. Це означає, що у формі носія гарантії повернення позики виступає застава майна або майнових прав.

Розмір позики під заставу визначається у відсотках від ринкової вартості застави на момент укладання кредитної угоди. Перевищення ціни застави над сумою кредиту є гарантією компенсації ризику втрати, пов’язаною із зміною ціни застави. Вартість майна та майнових прав позичальника, оформлених під заставу, повинна бути не меншою розміру кредитної заборгованості, бути вільною від застави та зобов’язань позичальника перед іншими кредиторами.

Зауважу, що забезпечення це остання лінія захисту для банку, і рішення про надання кредиту завжди повинно спиратися на переваги проекту, що фінансується, а не тільки на привабливість забезпечення.

 

 1.2 Застава, як спосіб забезпечення банківського кредиту

 

В банківській  практиці  більшості  країн  і  України зокрема однією з найбільш поширених, безпечних і ефективних форм  забезпечення кредитів є застава.                                                        

 Згідно    Закону    України    "Про    заставу" (розд.1, ст.1) кредитор має право, в силу застави, в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання, одержати задоволення з вартості заставленого майна.                          

Для банків таким зобов'язанням є  кредит, а відносини застави виникають в силу укладення договору-застави.                                                       

Важливою характеристикою застави є саме забезпечувальна  функція,   тобто  можливість кредитора реалізувати предмет застави з наступним задоволенням своїх вимог до боржника.

Основу застави складає   предмет застави - певне майно чи майнові права. До основних характеристик предмета застави належать наступні:                        

1. Щодо майна як предмету застави -  це певне матеріальне благо,  тобто все,  що має чи хоча б має можливість мати чітку грошову оцінку.

2. З точки зору необхідних  ознак предмета застави - це повинна  бути товарна форма:

- не вилучене з обігу майно (права);

- закон дозволяє   висувати  вимоги  щодо задоволення звернення на заставлене майно, тобто реалізація  якого дозволяється  законом для спрямування отриманих коштів на погашення заборгованості;

- заставодавцю   має   належати   виключне право на відчуження  заставленого майна.

3. Властивості майна:

- річ, створена людиною чи яка  знаходиться   в   природному   стані   (природні   ресурси, земля).

Основні критерії, які висуваються до предмета застави:

- повинен належати заставодавцю;

- повинен   мати  достатній   рівень ліквідності;

            - предмет застави  повинен  мати  грошову оцінку;

- може бути прийнятим в якості  застави;

-  достатність обсягу  предмета  застави   (в грошовому виразі).

Предметом застави може бути наступне майно чи права,  що поділяються в залежності від матеріально-речового складу на наступні групи:

1.  Застава майна:

-  іпотека   (застава    нерухомого    майна: будівлі, споруди, ділянки землі тощо);

-  застава рухомого майна (транспортні  засоби, сільськогосподарські машини, устаткування і т.д.);

-  застава товарів в переробці чи обігу (сировина, напівфабрикати, готова продукція);

-   застава депозитів,   валютних цінностей, виробів з  цінних металів (заклад);

-   застава   цінних  паперів,   включно   векселів.

2.  Застава майнових прав:

-  орендатора;

-  замовника по договору-підряду;

-  комісіонера по договору-комісії.

Застава  як  форма   забезпечення   має   ряд особливостей, що надають їй певних переваг перед іншими формами забезпечення (порукою, гарантією та страхуванням).

Однією з особливостей застави, в порівнянні з іншими формами забезпечення зобов'язань, є поєднання правового і речового характеру з врахуванням якого при заставі майна забезпечується його збереження до моменту виконання зобов'язання боржником. При цьому це є значною перевагою — вартість цього майна, в більшості випадків, не зменшується, а повертається пропорційно рівню інфляції. Крім того, застава особливо цінного та високоліквідного майна, особливо для боржника, стимулює останнього до прийняття всіх можливих заходів по погашенню кредиторської заборгованості без використання застави.

Ще однією суттєвою особливістю і перевагою застави є найбільш характерна властивість саме права власності - це право слідування. Це значить, що право власності на майно з боку кредитора (заставодержателя) наче "слідує" за майном, тобто, де б чи в чиїй власності не знаходився предмет застави, він буде предметом відносин застави до моменту припинення основного зобов'язання - в даному випадку кредитної угоди.

Так, протягом останніх років частка застави займає до 80-90 % в сукупності всіх форм забезпечення, які використовуються українськими комерційними банками при кредитуванні.

В даний час правове регулювання застави та використання її в банківському кредитуванні проходить стадію становлення і є досить примітивним та нерозвинутим. В деякій мірі подібний стан пов'язаний із занепадом і певним застоєм в економічному та політичному стані України, а також відсутністю чітко визначених норм, які б регулювали відносини застави саме в банківській сфері, зокрема в кредитних операціях.

Серед  всіх обов'язкових елементів заставних відносин особливо слід виділити договір-застави. Адже,  як сказано в Законі України  "Про заставу" (розд.1,  ст. 1) : "Застава виникає   в силу договору чи закону." З точки зору забезпечення кредитів банку,  відносини застави  виникають виключно з договору-застави.

Зокрема в договорі визначаються учасники угоди, їх права та обов'язки, розмір майна чи прав, які заставляються, інші умови та атрибути договорів (адреси, дії сторін в непередбачених ситуаціях тощо).

Сторонами такого договору є:

Заставодсржатель - банк, що приймає в заставу майно, майнові права чи цінні папери в якості забезпечення наданого кредиту.

Заставодавець - юридична чи фізична особа-власник та інші особи, які мають право передачі певного майна, прав та цінних паперів в заставу своїх зобов'язань чи зобов'язань третіх осіб.

Третя особа - особа, що є боржником за і кредитним договором і в інтересах якої укладається договір про заставу, коли заставодавцем є  майновий поручитель.

Майновий поручитель - особа, яка відповідно до договору-поручительства зобов'язується перед кредитором (банком) відповідати за зобов'язаннями боржника в разі невиконання їх останнім з використанням заставленого майна.

Також договір-застави надає заставодержателю виключне право, щодо заставленого майна боржника перед іншими кредиторами цього боржника. Тому в разі банкрутства останнього заставодержатель навіть не заноситься в число кредиторів, оскільки його право забезпечене заставою. А це право охороняється на рівні з правом власності на заставлене майно (чи інші предмети застави).

Кожен вид застави має свої особливості і вимагає уваги на окремих етапах процедури відносин між банком (кредитором) і позичальником чи третьою особою (заставодержателем і заставодавцем відповідно).

 

1.3 Види застави в кредитуванні та їх особливості

 

Застава нерухомості - іпотека є надійним і високоефективним способом застави.

Надійність іпотеки пояснюється перш за все характером нерухомості - це майно, вартість якого має відносно довгостроковий характер :

-  суттєво не змінюється (в  короткостроковому періоді)   в залежності від політичної чи економічної ситуації;

-   виключається,    в    основному,    ризик  крадіжки  чи зникнення за інших обставин;

            -  потребує  менших витрат по страхуванню майна завдяки   меншому переліку страхових випадків.

Ефективність пояснюється перш за все незмінністю вартості майна і відносно високою ліквідністю (в більшості випадків), простотою контролю за заставленою нерухомістю, відсутністю витрат по утриманню у заставодержателя (майно залишається в розпорядженні заставодавця).

Значною перевагою є можливість точного визначення вартості майна і в основному відносно нескладною процедурою оцінки.

Предметом іпотеки є майно, пов'язане з землею - будівлі, споруди, квартири, підприємства як цілісний майновий комплекс, земельні ділянки, інше майно, що віднесене законодавством до нерухомості.

Особливість предмета іпотеки в тому, що він залишається у власності, а здебільшого і в розпорядженні заставодавця, і відповідно потребує від банку лише належної якості виїзного чи іншого контролю за станом предмета застави.

Таким чином, іпотека є складним, але досить ефективним і надійним способом забезпечення банківських кредитів, а складність в основному полягає у необхідності проведення дуже ретельної перевірки стану майна, що часто потребує залучення фахівців з окремих галузей.

Наступний вид застави - це застава рухомого майна (заклад чи тверда застава).

Існують два різновиди застави рухомого майна :

Заклад - коли майно, що передається в заставу, передається заставодавцем у володіння заставодержателю.

Тверда застава - коли заставлене майно залишається у заставодавця під замком та печаткою заставодержателя.

Застава рухомого майна використовується при невеликих за обсягами короткострокових кредитах і є більш оперативною (в більшості випадків).

Наступний вид застави це застава товарів в обороті або у переробці.

Особливістю цього виду застави є те, то предмет застави знаходиться не тільки у повному володінні, а й у повному користуванні і розпорядженні заставодавця. Тобто, дане майно може (повинно) бути реалізоване чи перероблене для підтримки поточної діяльності позичальника.

Так, застава товарів в обороті застосовується в основному для підприємств торгівлі, коли заставлений товар підлягає реалізації для отримання доходу організації (часто цей дохід і є джерелом сплати боргу по кредиту). Головною умовою при цьому є заміна реалізованого заставленого товару іншим, не меншим по вартості, або ж відновлення запасу того ж реалізованого товару в сумі попередньої реалізації цих товарів. Інша назва застави товарів в обороті - це застава із змінним складом.

Застава товарів у переробці застосовується для виробничих підприємств. Предметом є сировина, напівфабрикати, комплектуючі. Головною  умовою   в   цьому   випадку   є   необхідність довести кредитору, що в результаті переробки предмет застави не змінить або збільшить свою вартість, для чого проводяться і надаються банку відповідні розрахунки. Якщо ж при переробці економічні показники (ліквідність, вартість тощо) предмета застави знизяться, кредитору краще використовувати тверду заставу або взагалі змінити об'єкт застави.

Основна увага при заставі товарів у обороті чи переробці повинна приділятись контролю за станом предмета застави, і по можливості не допускати суттєвих непередбачених змін в його вартості внаслідок не виважених дій заставодавця.

Ефективність даного виду забезпечення слід розглядати в двох аспектах :

З одного боку -  висока ймовірність зміни ринкової вартості предмета застави,  відносно висока вартість обслуговування (оцінка, контроль,  страхування)   і висока різниця в разі примусового продажу робить заставу товарів в обороті чи переробці менш привабливими поряд із заставою нерухомості чи рухомого майна.

З іншого боку - предмет застави безпосередньо використовується для отримання доходу позичальника і відповідне є джерелом для погашення кредиту. Тобто, об'єкт застави поряд із виконанням функції забезпечення вторинного джерела повернення кредиту, забезпечує одночасно і основне первинне джерело погашення - це дає змогу позичальнику не "відволікати" своє майно (при інших видах застави майна) від процесу "виробництва" і сприяє більш ефективній роботі клієнта.