Застава як форма забезпечення повернення кредиту, її види та особливості обліку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Застава як форма забезпечення повернення кредиту, її види та особливості обліку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. З розвитком української держави змінюється і правове регулювання усіх сторін суспільного життя. Перехід країни до ринкових відносин у сфері організації та функціонування господарства вимагає, в свою чергу, приведення законодавства у відповідність до потреб ринкової економіки. Враховуючи економічні закони ринку, варто відзначити, що саме на банківську, кредитну та грошову системи покладено роль ланки, яка забезпечує розвиток країни у цілому. Кредитування є необхідною умовою нормального функціонування будь-яких суб'єктів господарювання, які здійснюють зазначену діяльність, реалізуючи сукупність господарських прав та обов'язків.

Цивільний кодекс України містить чимало нововведень щодо регулювання цивільних відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Із набуттям чинності новим цивільним законодавством додаткової актуальності набуло вирішення проблем, пов'язаних із правовим регулюванням застави. Заставі у ЦК України відведено набагато більше за статей порівняно з ЦК УРСР 1963 року. Вже сам по собі цей факт є свідченням відмінності у правовому регулюванні застави у цих двох кодексах, що зумовлено підвищенням ролі застави як способу забезпечення банківського кредитування, наповнення її змісту новими ознаками правового регулювання.

Питання застави висвітлювалися в наукових працях цивілістів на всіх етапах історичного розвитку нашої держави, проте стосувалися вони аналізу чинного на той час цивільного законодавства, яке відрізнялось у цій частині від положень ЦК України.

Нововведення у цивільному законодавстві України щодо застави як способу забезпечення банківського кредиту не були предметом глибокого наукового дослідження. Істотне зростання додаткових можливостей фінансової підтримки щодо економічних та соціальних умов у сучасній Україні зумовило необхідність детального аналізу і теоретичного обґрунтування цих нововведень з переходом до їх практичного застосування: узагальнення практики, виявлення недоліків і прогалин у правовому регулюванні і правозастосуванні та їх усуненні.

Мета і завдання дослідження. Мету дослідження становлять: розгляд процедури та принципів банківського кредитування в Україні, місце застави, як інструменту забезпечення виконання кредитного договору, практика комерційних банків України (на прикладі Черкаського міського відділення №3 АТ «Райффайзен Банк Аваль») щодо надання кредитів, особливості договору заставного забезпечення АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Для досягнення мети дослідження визначені такі основні завдання:

• Визначити основні базові поняття банківського кредитування.
• Розглянути заставу, як спосіб забезпечення банківського кредиту.
• Розкрити види застави в банківському кредитуванні, визначити їх особливості.
• Розглянути етап кредитування в Черкаському міському відділення №3 АТ «Райффайзен Банк Аваль».
• Визначити умови кредитної угоди та заставного забезпечення.
• Визначити та розглянути шляхи покращення інституту застави в банківській діяльності.

Об'єктом дослідження виступає Черкаське міське відділення №3 АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Предметом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі банківського кредитування при забезпеченні заставою інтересів банків-кредиторів, взяті у процесі їхнього формування у цивільному законодавстві України.

Методи дослідження. При проведенні дослідження я керувалася такими концептуально важливими методологічними засадами, як положення про єдність абстрактного і конкретного, логічного й історичного, одночасного і загального, емпіричного і теоретичного, взятими у їх діалектичному взаємозв'язку.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, переліку використаних джерел ( 29 найменувань). Основний зміст роботи викладено на 63 сторінках комп’ютерного тексту, робота містить 7 таблиць, 1 рисунок, 7 додатків.

РОЗДІЛ І. Банківський кредит, застава як спосіб його забезпечення

 

1. Поняття банківської системи та принципи банківського кредитування

 

Банки є одними з найстаріших і найбільших за активами фінансовими посередниками. Вважають, що перші банки виросли з контор міняйл і з'явилися в епоху Відродження в італійських містах.

Законодавство (Закон України "Про банки і банківську діяльність") визначає банк як юридичну особу, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції:

— залучення до вкладів грошових коштів фізичних та юридичних осіб;

— розміщення цих коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

— відкриття та обслуговування банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Зазначені операції є базовими і утворюють первинну сферу банківської діяльності. Види банків:

— універсальні, що виконують усі базові операції на грошовому ринку та будь-які інші;

— спеціалізовані, що виконують лише частину базових операцій на грошовому ринку.

Відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність" банки в Україні можуть функціонувати як спеціалізовані, тобто ощадні, іпотечні, інвестиційні, розрахункові (клірингові). Законом також закріплено право самостійно визначати напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій.

На відміну від інших небанківських установ, створюють фінансові активи та керують їх переміщенням.

Правовий зміст банківської діяльності закріплений в ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

У правовому розумінні банківська діяльність - це сукупність правових дій, що здійснюється певними суб'єктами в формі, якої вимагає закон або договір. У даному аспекті банківська діяльність становить систему постійно здійснюваних угод і операцій, що спрямовані на отримання прибутку.

Банківська діяльність може мати лише професійний характер і є виключною. Водночас її слід розглядати як підприємницьку діяльність, що має певну специфіку і особливі риси.

Банки також слід розглядати як особливого виду підприємство.

Банківська система - складові фінансової системи країни, що підпадає під дію загальних економічних законів, які діють в суспільстві. Вона є внутрішньо організованою, взаємопов'язаною, має загальну мету та завдання.

Банківська система - це складові фінансової системи держави, що являє собою сукупність різних за організаційно-правовою формою та спеціалізацією національних банківських установ, що існують в межах єдиної фінансової системи та єдиного грошово-кредитного механізму в певний проміжок часу.

В Україні побудовано дворівневу банківську систему. Виділяють дві площини взаємовідносин:

— по вертикалі - відносини підлеглості між центральним банком, як таким, що керує, і низовими ланками - комерційними банками;

— по горизонталі - відносини рівного партнерства між банками. Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок створення, реєстрації та ліцензування банківських установ визначається нормативними актами Національного банку України:

• Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень.
• Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків.
• Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих банківських операцій.

У процесі розвитку в Україні цивільного законодавства на початку формування інституту приватної власності знову зростає інтерес до проблеми заставного права. Дослідження цієї проблематики, аналіз історії розвитку наукової думки щодо заставних відносин сформульовані в наукових працях сучасних дослідників проблем цивільного права: Ч.Н. Азімова, М.І. Брагінського, А.А. Вишневського, О.В. Дзери, І.Й. Пучковської, Н.А. Саніахметової, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, О.С. Кізлової та інших вчених.

Банківський кредит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Система банківського кредитування представляє собою модель, що відповідає характеру ринкових відносин, переходу від централізованих до децентралізованих методів кредитування економічних суб’єктів. Вона охоплює принципи, об’єкти та методи кредитування, механізми надання та погашення позик, а також банківський контроль в процесі кредитування.

Сучасна система кредитування побудована на ліберальній основі: клієнт не закріпляється за банком, а сам вибирає кредитну установу, послугами якої він хотів би користуватися; йому надано право відкривати позичкові рахунки не в одному, а декількох банках.

Сучасна система кредитування побудована на договірній основі, коли всі питання, що виникають з приводу кредитування, вирішуються безпосередньо між банком і позичальником. Згідно з договором кожна з сторін приймає на себе певні зобов’язання за виконання умов договору.

Сучасна система кредитування побудована на комерційній основі. Комерційні банки здійснюють кредитні операції за рахунок власних і залучених коштів тобто в межах наявних кредитних ресурсів. Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банку (фонди банку, нерозподілений прибуток), залишки на розрахункових та поточних (валютних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, отриманні від випуску цінних паперів.

Обов’язковою умовою кредитування повинна бути участь власних коштів позичальника у фінансуванні комерційного контракту (цільової програми, технічного проекту).

Діюча система кредитування залежить не тільки від ресурсів, а й від встановлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов’язкових, страхових та резервних фондів. Ці нормативи регламентують максимально допустимий об’єм залучених коштів, розмір резервних фондів, граничну суму видачі кредиту, що робить кредитний механізм залежним від ліквідності балансів комерційних банків.

Сучасна система кредитування представляє собою модель, при якій функціонують нові методи та форми кредитування. Нині принципово змінився підхід банків до організації кредитних відносин; відбувся перехід від пооб’єктного кредитування до кредитування суб’єкта, тобто кредитування юридичної або фізичної особи; до уніфікації методів кредитування клієнтів незалежно від їхнього галузевого підпорядкування та форм власності.

Система кредитування базується на традиційних загальних принципах, які гарантують повернення банківської позики. В світовій практиці з точки зору забезпеченості повернення позики найбільш надійним рахується заставне право (в тому числі іпотека, застава, поручительства і гарантії, система страхування, що дає можливість банку закріпити свою незалежність і тим самим мінімізувати кредитний ризик

Принципи кредитування основні положення банківської системи, що визначають процес кредитування. До основних принципів кредитування, яких повинні дотримуватися як кредитори так і позичальники, належать:

• цільовий характер;
• повернення;
• строковість;
• платність;
• забезпеченість кредиту.

Цільовий характер означає, що виданий кредит повинен використовуватися на досягнення цілей, окреслених у кредитному договорі. Цілі визначаються на підставі поданих позичальником господарських договорів (контрактів), бізнес-планів, цільових програм чи проектів. Крім того, надаючи кредит клієнту, банк повинен переконатися, що цілі використання позики передбачені Статутом фірми.

Принципи цільового використання тісно пов’язані із ризиком надання кредиту. Щоб оцінити кредитний ризик банк аналізує реальність освоєння проекту, під який береться позика, досліджується рівень очікуваної у майбутньому рентабельності проекту, здатність позичальника реалізувати проект і отримати прибуток, за рахунок якого і буде повернений кредит.

Принцип повернення кредиту. Особливість кредитного методу інвестування полягає у тому, що він не тільки передбачає повернення одержаної позики, але і сплати позичкового процента. Тому повернення кредиту зумовлене як кредитоспроможністю позичальника, так і наявністю в нього документально підтверджених (перевіряється на етапі надання заяви на отримання позики) і фактично існуючих (що з’ясовується протягом кредитного періоду) джерел надходження грошових доходів, які залишаються після покриття поточних витрат і можуть використовуватись для погашення заборгованості та виплати відсотків за користування кредитом.