Сутність і склад поточних зобов’язань підприємства

 

 

ЗМІСТ 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АУДИТУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………………………...6

1.1. Сутність і склад поточних  зобов’язань підприємства…………….……….6

1.2. Джерела інформації для аудиту  поточних зобов’язань……………………9

1.3. Методологія аудиту поточних  зобов’язань підприємства………………..11

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ АУДИТУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПАТ «ПРОДТОВАРИ»………………………………………………………….30

2.1. Організаційно–економічна характеристика підприємства………….……30

2.2. Організація аудиту поточних зобов’язань……………………….………..36

2.3. Узагальнення аудиту поточних  зобов’язань підприємства………………42

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗБІЛЬШЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ АУДИТУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ…………………………………………………………………..45

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..52

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………54

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….57

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. В процесі господарської діяльності підприємств активізуються їхні економічні взаємовідносини з іншими суб'єктами ринку, в тому числі фізичними особами та державними органами, які зумовлюють виникнення зобов'язань. Будучи джерелом формування та фінансування активів, останні виконують важливу роль у господарській діяльності підприємств. Здійснюючи суттєвий вплив на фінансову стійкість і платоспроможність суб'єктів господарювання,  зобов'язання з огляду на їх динамічний характер потребують ефективного управління грошовими потоками, контролю за фактичним станом розрахунків особливо в посткризових період. Це уможливлюється на основі достовірної, якісної та адекватної інформації про заборгованість, яка формується в системі бухгалтерського обліку.

Як відодомо, зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Згідно з П(С)БО 11 «Зобов’язання» у бухгалтерському обліку зобов’язання поділяються на: довгострокові (довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов’язання, відстрочені податкові зобов’язання, інші довгострокові зобовязання); поточні зобов’язання (короткострокова кредиторська заборгованість за отримані товари, роботи та послуги, короткострокові кредити банку, короткострокові векселі, видані іншим юридичним особам, розрахунки по заробітній платі, з бюджетом, позабюджетними фондами, з органами соціального страхування, розрахунки з учасниками і дочірніми підприємствами й інші статті кредиторської заборгованості, що відповідають вимогам поточних зобовязань); забезпечення; непередбачені зобов’язання.

За останні роки зросла кількість публікацій, присвячених обліку і аудиту зобов'язань. У своїх працях на ці питання звертали увагу Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Малюга, Л.Г. Ловінська, Я.В. Соколов, М.О. Козлова та ін.

Перевіряючи правильність ведення обліку поточних зобов’язань і розкриття інформації про них у балансі підприємства, аудитор повинен мати на увазі наступне:

1. У балансі відображаються тільки реальні зобов’язання
2. Якщо для якого – небудь зобов’язання на дату балансу не дотримуються умови, за якими воно визначається і відображається в обліку і звітності згідно з П(С)БО 11, таку статтю слід виключити зі складу зобов’язань і списати з балансу;
3. Одночасно зі зменшенням загальної суми зобов’язань визначається дохід звітного періоду
4. У податковому обліку списання кредиторської заборгованості проводиться з нарахуванням усіх необхідних платежів згідно з податковим законодавством;
5. У бухгалтерському обліку окремі зобов’язання залежно від їх виду обліковуються на рахунках класу 6;
6. До поточних (короткострокових) зобов’язань належать борги, погашення яких очікується протягом року або операційного циклу, до довгострокових – решта зобов’язань.

Отже, актуальність обраної теми полягає в тому, що поточні зобов’язання є вагомою частиною джерел формування майна, від правильності їх обліку залежить правильність відображення господарських операцій в цілому.

Об’єктом дослідження є сукупність різних аспектів теорії і практики обліку і аудиту, яка дозволяє ефективно фіксувати господарські операції, які пов’язані з поточними зобов’язаннями.

Предметом дослідження є суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню і є головними для дослідження аудиту поточних зобовязань.

Метою дослідження є розгляд теоретичних і практичних засад аудиту поточних зобов’язань та обґрунтування заходів щодо вдосконалення його методології.

Завданнями дослідження є:

- розгляд сутності поточних зобов’язань та інформаційної та нормативно – правової бази її дослідження;

- дослідження методології проведення  ефективного аудиту поточних зобовязань;

- ознайомлення з підприємством, метою і завданнями його діяльності;

- дослідження методик аудиту, які  використовуються на підприємстві  та їх критична оцінка;

- обґрунтування шляхів збільшення  ефективності аудиту поточних зобов’язань.

В курсовій роботі використовувались наступні методи дослідження: аналіз – для деталізації предмету дослідження на складові; синтез – для з’єднання окремих рис предмета дослідження в єдине ціле; порівняння – для встановлення відмінностей і спільних рис у досліджуваних процесах та явищах.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АУДИТУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність і склад  поточних зобов’язань підприємства

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди [5].

Зобов’язання – це обов’язок чи відповідальність діяти певним чином. Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано, або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив.

Зобов’язання можуть бути монетарними і немонетарними. Монетарні зобов’язання відображають суму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам, а немонетарні – зобов’язання поставити товари або надати послуги визначеної кількості та якості.

Зобов'язання підприємства поділяються на: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов'язання.

Поточні зобов'язання – зобов'язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

До поточних зобов'язань належать: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками (з отриманих авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків); інші поточні зобов'язання. Поточні зобов'язання відображають у Балансі за сумою погашення .

Поточні зобов’язання включають в себе наступні елементи [9]:

Короткострокові кредити банків – поточні зобов’язання підприємства перед банками за отриманими від них позиками, строк повернення яких не перевищує 12 місяців.

Короткострокові кредити банки можуть надавати в разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу і не забезпечені надходженням коштів у відповідному періоді.

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями – довгострокові зобов’язання, які переведені із складу довгострокових і підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців.

Векселі видані – заборгованість, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги – заборгованість постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).

Господарські зв'язки з постачальниками будуються на підставі договорів (угод), в яких визначаються: найменування товарів, кількість, ціна, терміни і спосіб поставки, порядок розрахунків та ін.

Постачальник на відвантажену продукцію виписує товарні та платіжні документи, передає їх банку і направляє покупцю.

Погашається заборгованість перед постачальниками і підрядниками шляхом безготівкових або готівкових розрахунків [9].

Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватися форми розрахунків: акредитивна; інкасова; вексельна; за розрахунковими чеками.

Поточні зобов’язання за одержаними авансами – аванси, одержані від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг).

Поточні зобов’язання із розрахунків з бюджетом – заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства.

Порядок нарахування та сплати загальнодержавних податків регулюється відповідними Законами України, місцевих податків і зборів регламентується рішенням органів місцевого самоврядування.

Поточні зобов’язання з позабюджетних платежів –заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством.

Поточні зобов’язання зі страхування – сума заборгованості за відрахуваннями до пенсійного фонду єдиного соціального внеску [9].

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування

Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками – заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов’язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формуванням статутного капіталу.

Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків – заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків.

Інші поточні зобов’язання – зобов’язання, що пов’язані з активами, які виникають у ході нормального операційного циклу [11].

Облік і аудит поточних зобов’язань регулюються наступними законодавчими і нормативними актами:

- Податковий кодекс України  від 02.12.2011 № 2755-VI – регулює розрахунки з податків і платежів;

- Кодекс законів про працю 10.12.1971 № 322- VIII – визначає основні засади здійснення розрахунків з оплати праці;

- Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” №2464-VI, 08.07.2011 – регулює порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску;

- Закон України «Про обіг  векселів в Україні» - від 05.04.2001 № 2374-III - визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності;

- Положення (Стандарт) бухгалтерського  обліку 7 «Зобов’язання» - затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. N 20 - визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності;

- Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 2 «Баланс» - від 31.03.1999 № 87 - визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей, в т.ч. і поточних зобов’язань.

 

1.2. Джерела інформації для аудиту поточних зобов’язань

Основними джерелами інформації для здійснення перевірки операцій із зобов’язаннями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками (договори купівлі продажу, накладні, рахунки – фактури, рахунки, акти приймання робіт, послу, податкові накладні, товарно-транспортні накладні; зовнішньоекономічні договори купівлі продажу, вантажні, митні декларації, приймальні акти, акти експертизи торговельно-промислової палати, комерційні документи (рахунки фактури, invoiсe, що підтверджують митні вартість товару); транспортні накладні (CMR, залізничні накладні, авіа накладні, консоменти, товаро транспортні накладні, пакувальні листи); довідки бухгалтерії про наявність курсових різниць при перераховуванні заборгованості тощо.

При перевірці розрахунків за податками і платежами джерелами інформації виступають такі первинні документи як розрахунки бухгалтерії, податкові накладні, виписки банку, платіжні доручення [16].

Під час аудиту операцій розрахунків з оплати праці особливе значення має використання фактографічної інформації. Тут аудитор має розглянути низку документів. Зокрема,