Проведення експертизи круп

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………….……..….3

І ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………….…….…...5

1.1 Інформаційні засоби експертизи  товарів………………………………...…5

1.2 Особливості  проведення експертизи круп…………………….……….…...9

1.3 Ідентифікація та  фальсифікація круп………………………………………13

1.4 Нормативно-технічна  документація і її роль в  підвищенні якості круп……………………………………………………………………………….17

ІІ ЕКСПЕРТИЗА КРУП…………………………………………………………19

2.1 Об’єкт і методи  проведення експертизи…………………………………...19

2.2 Вимоги до якості , дефекти круп…………………………………………...21

2.3 Проведення експертизи  круп…………………………………………….…27

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...34

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...36

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..38

 

                                                             ВСТУП

             

 

У структурі агропромислового комплексу зерновий комплекс посідає  особливе місце. Його функціональну  структуру спрямовано на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості — сировиною, тваринництва — концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі — експортними товарами, а територіальну — на максимальне використання регіональних природних умов i економічних pecypcів для розвитку зернового господарства. Останнє є провідною галуззю сільськогосподарського виробництва, від якої залежить його економіка i добробут народу.

На усіх етапах розвитку суспільства проблема збільшення виробництва круп належала до числа злободенних та актуальних питань аграрної політики, оскільки від рівня її розв'язання багато в чому залежить, зокрема, розвиток всіх тваринницьких галузей, а в кінцевому підсумку — подолання продовольчої кризи в державі. Проте в останні роки почастішали випадки фальсифікації круп, Саме цим і обумовлюється актуальність проведення експертизи крупів.

Крупи — харчовий продукт, одержаний під час перероблення круп'яного зерна, в якому сконцентровані корисні поживні речовини, що добре засвоюються. Крупи займають важливе місце в харчуванні жителів України. Споживання крупів залежить від урожайності картоплі, овочів, плодів і коливається протягом року: в літні та осінні місяці воно менше, у зимові та весняні — більше.

Крупи — харчовий продукт, одержаний від переробки круп'яного  зерна, в якому сконцентровані добре  засвоювані поживні речовини. Крупи  займають важливе місце в харчуванні жителів України. 
Залежно від виду круп'яної культури, крупи поділяють на види (пшеничні, ячмінні, вівсяні, кукурудзяні, рисові, гречані та ін.), а від технології виготовлення — на різновиди, номери, сорти.

Технологічні операції, які впливають на формування асортименту крупів, це: термічна обробка (звичайні, із скороченим часом варіння, швидкорозварювані і такі, що не потребують варіння), цілісність ядра (неподрібнені, подрібнені, плющені), спосіб обробки поверхні (нешліфовані, шліфовані), крупності (номери), вміст доброякісного ядра і домішок (сорти).

Метою написання роботи виступає проведення товарознавчої експертизи круп.

Об’єктом дослідження в роботі виступають крупи.

Предметом дослідження  виступає проведення товарознавчої експертизи.

Виходячи з поставленої мети, в роботі необхідно вирішити наступні завдання:

- охарактеризувати особливості проведення експертизи круп;

- розкрити способи фальсифікації, ідентифікації круп;

- описати об’єкт та методи проведення експертизи круп;

- описати процес проведення товарознавчої експертизи круп та оформити документаційне оформлення проведення експертизи круп.  

 

І ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1.1 Інформаційні засоби  експертизи товарів

 

 

Будь-яка експертиза товарів  починається з вивчення та аналізу  документів, які містять загальну та конкретну інформацію про товари. При проведені документальної експертизи цей вид засобів інформації одночасно виступає як об'єкт інформацій.

Поняття та види інформації. Вимоги до порядку одержання, використання, поширення та зберігання інформації, а також системи створення інформації, її джерела, статус учасників інформаційних відносин, доступ до інформації та її охорону регламентуються Законом України "Про інформацію".

Як інформація цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Мова інформації визначається Законом "Про мови в Україні", іншими законодавчими актами України в цій галузі, міжнародними договорами та угодами, ратифікованими Україною.

Основні вимоги до інформації:

1. відкритість та доступність інформації та свобода її обміну;
2. об'єктивність, вірогідність інформації;
3. повнота і точність інформації;

- законність одержання,  використання, поширення та зберігання  інформації.

Основними видами інформації є:

1. статистична інформація;
2. масова інформація;
3. інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування;
4. правова інформація;
5. інформація про особу;
6. інформація довідково-енциклопедичного характеру;
7. соціологічна інформація.

Статистична інформація - це офіційна документована державна інформація, що дає кількісну характеристику подій та явищ, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя України.

Державна статистична  інформація підлягає систематичному відкритому публікуванню. Забезпечується відкритий  доступ громадян, наукових закладів та інших зацікавлених організацій до неопублікованих статистичних даних, що не підпадають під дію обмежень, встановлених Законом.

Масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем. Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування.

Основними джерелами  цієї інформації є: закони та законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.

Інформація державних  органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома зацікавлених осіб шляхом:

1. опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;
2. опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;
3. безпосереднього доведення її до зацікавлених осіб (усно, письмово чи іншими способами);
4. надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;

- оголошення її під  час публічних виступів посадових  осіб.

Правова інформація - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Джерелами правової інформації є: Конституція України, інші законодавчі  і підзаконні нормативні правові  акти, міжнародні договори та угоди, норми  і принципи міжнародного права, а  також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

Інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею  документи, а також відомості  про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень.

Інформація довідково-енциклопедичного характеру - це систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище.

Основними джерелами  цієї інформації є: енциклопедії, слов-довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали  тощо, а також довідки, що даються  уповноваженими на те державними органами та органами місцевого і регіонального самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційними системами.

Соціологічна інформація — це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів.

Основними джерелами  соціологічної інформації є документовані  або публічно оголошені відомості, в яких відображено результати соціологічних  опитувань, спостережень.

Джерелами інформації є  передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які є матеріальними об'єктами, що зберігають інформацію.

Документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві.

Первинний документ - це документ, що містить вихідну інформацію. Вторинний документ - це документ, що є результатом аналітико-синтезованої та іншої переробки одного або кількох документів.

Основними реквізитами, які дозволяють ідентифікувати документ є: обліковий чи реєстраційний номер, найменування організації та підпис компетентної особи, її посади, дата затвердження, прийняття, чи введення в дію документа, прізвище особи яка затвердила чи прийняла документ.

Одержання інформації - це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України, документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою. Експерти, при підготовці та проведенні експертизи, здійснюють інформаційні процеси пошуку, збору та обробки необхідної інформації. Деякі експертні організації є власниками інформаційних ресурсів та систем, до складу яких входять необхідні нормативні, технічні та технологічні документи з якості товарів.

Інформацію про товар  експерт отримує із заявки замовника  експертизи, вивчення товаросупровідних  документів, а також в результаті проведення експертизи, аналізу результатів  лабораторних досліджень. Підсумком  пошуку, збору, обробки та аналізу отриманої інформації є прийняття експертом рішення та оформлення його у вигляді висновку акта експертизи.

1.2 Особливості  проведення експертизи круп

Експертиза  якості проводиться по органолептичних, фізико-хімічних показниках і показникам безпеки. [13]

Органолептично визначають колір, смак і запахли крупи.

Колір різних видів крупи неоднаковий і  залежить від пігментів, що знаходяться  в оболонках зерна, а також  технології виробництва. Свіжа крупа  повинна мати типовий для неї  колір. Наприклад, гречана крупа звичайна повинна бути кремового кольору з жовтуватим або зеленуватим відтінками; швидко розварюватися; рис - білого з різними відтінками. У залежності від умов і термінів збереження колір крупи може змінюватися. Так, пшоно шліфоване повинне мати жовтий колір, але при тривалому збереженні внаслідок окислювання пігментів може з'явитися сіруватий відтінок.

Смак повинен бути властивий даному видові крупи, не допускається кислий, гіркий і ін.

Запах - властивий  даному виду крупи, не затхлий, не пліснявий.

Вологість є важливим показником якості. Вона коливається від 12,0 до 15,5% в залежності від виду крупи. При підвищеному вмісті вологи крупа погано зберігається.

Процентний вміст доброякісного ядра показує кількість повноцінної крупи, що визначає товарний сорт. Стандартами встановлений його зміст для кожного виду і сорту крупи. Вміст доброякісного ядра розраховується з урахуванням вмісту домішок. До домішок у крупі відносять бур'янисту домішку (мінеральну, органічну, шкідливу), не шелушені, зіпсовані ядра, мучель (борошняний пил) і деякі інші фракції, крім того, биті (колоті) ядра понад припустиму норму.