Принципи обліку, звітності та оцінки діяльності центрів відповідальності різних рівнів

Оцінку діяльності таких підрозділів здійснюють головним чином за показниками прибутковості інвестицій (відношення прибутку до величини інвестованого капіталу). З цією метою визначають та аналізують фінансові коефіцієнти. А саме рентабельність інвестиційного капіталу, рентабельність продаж, оборотність активів, коефіцієнт виручки (маржинального доходу), оборотність основних активів, точка беззбитковості, частка оборотного активу у виручці, термін оборотності дебіторської заборгованості, термін оборотності кредиторської заборгованості, термін оборотності запасів, цикл оборотності коштів, терміновий коефіцієнт покриття, загальний коефіцієнт покриття, співвідношення позичкового і власного капіталу, коефіцієнт покриття відсотків, позичкові можливості, працюючий власний капітал, фінансова стійкість та інші.  для оцінки перспектив діяльності центрів інвестицій також важливого значення набуває своєчасне виявлення та попередження загрози банкрутства.

 

ВИСНОВКИ

 

У процесі роботи над темою курсової були зроблені висновки і узагальнення згідно основним структурним розділами роботи.

Теоретико-методологічні засади дослідження мети, змісту та організації управлінського обліку дали змогу визначити його характерні особливості.

Ускладнення бізнесу та необхідність прийняття управлінських рішень в динамічній і важкопрогнозованою середовищі зумовили процес трансформації традиційного бухгалтерського обліку в систему обробки і аналізу фінансової інформації. Для того щоб бізнес міг розвиватися і вистояти в конкурентній боротьбі, керівник повинен мати повну і ясну картину фінансової діяльності підприємства. Управління неможливо без інформації або сукупності відомостей про стан керованої системи, керуючих діях і зовнішньому середовищі.

Управлінський облік – це галузь знань та сфера діяльності, пов'язана з формуванням і використанням економічної інформації для управління всередині господарюючого суб'єкта (підприємства, фірми, банку тощо). Його мета полягає в тому, щоб допомогти керуючим (менеджерам) у прийнятті економічно обґрунтованих рішень.

Основними завданнями організації управлінського обліку є орієнтація на досягнення заздалегідь визначеної мети підприємництва, необхідність забезпечення альтернативних варіантів вирішення поставленої задачі, участь у виборі оптимального варіанту і в розрахунках нормативних параметрів його виконання, орієнтація на виявлення відхилень від заданих параметрів виконання, інтерпретація виявлених відхилень та їх аналіз.

Всі напрямки аналізу в управлінському обліку, спрямовані на вирішення завдань конкретної організації представити в рамках курсового проекту неможливо, тому обраний базисний напрямки, використовуваний в обліку – а саме аналіз по центрах відповідальності.

Усі підрозділи підприємств є структурними підрозділами. Менеджери центрів відповідальності потребують інформації про діяльність підзвітного їм підрозділи. На додаток до історичної інформації по витратах і доходах керуючим потрібна інформація про заплановані на майбутнє витрати і доходи. При організації обліку особлива увага приділяється статтям витрат, які лише частково контролюються на даному рівні. З огляду на це, в аналітичному обліку й звітності витрати діляться на дві групи: контрольовані та неконтрольовані. На підставі даних поточного обліку для кожного центру відповідальності бухгалтер регулярно складає звіт про виконання. Звіт про виконання бюджету забезпечує можливість оцінки діяльності центрів відповідальності.

Організація обліку виробничих витрат за центрами відповідальності будується на наступних принципах: надання структурним підрозділам самостійності шляхом децентралізації прав і відповідальності за виробничі, маркетингові та інші операції на внутрішньовиробничого і зовнішньому стосовно підприємства ринку, тобто надання їм статусу центру відповідальності певного виду; визначення контрольованих статей витрат і надходжень; вибір затверджуваних та оціночних показників; організація діяльності структурних підрозділів підприємства на основі плану і бюджетів; порівняння всіх вироблених центром відповідальності витрат з досягнутими їм результатами; дотримання принципу системності; відповідність інформаційного забезпечення потребам управління (нормативна база, релевантний документообіг, адекватні програмні продукти та їх технічне забезпечення та ін.).

Внутрішня звітність по центрах відповідальності повинна відповідати певним вимогам:

• бути настільки оперативною, щоби здійснювати вплив на динаміку результатів діяльності центру відповідальності;
• містити інформацію про відхилення від плану і надавати можливість прямого доступу до цієї інформації для аналізу відхилень;
• зміст звітності повинен відповідати персональній відповідальності менеджера за прийняття рішень в конкретній сфері.

Конкретний зміст звітності, специфіка інструментів і методів, які використовуються в системі обліку і звітності по центрах відповідальності, залежать від того, який статус даного центру відповідальності.

Таким чином, управління за центрами відповідальності є однією з підсистем, що забезпечують управління зсередини підприємства. У рамках такої підсистеми можна оцінити внесок кожного підрозділу в кінцеві результати діяльності підприємства, децентралізувати управління витратами, а також стежити за формуванням цих витрат на всіх рівнях управління, що в цілому істотно підвищує економічну ефективність господарювання. 

Також при виконанні цієї курсової роботи я розвинув навички самостійної роботи з літературою, законодавчими та нормативними актами по темі «Організація обліку за центрами відповідальності на підприємстві», навчилася вирішувати проблемні питання з даної теми курсової роботи, виявила рівень теоретичної та практичної підготовки з управлінського обліку.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Адамов М., Концепції, сутність і функції управлінського обліку // Фінансова газета від 28.05. 2007.

 

2. Апчерч А. Управлінський облік: принципи і практика. Переклад з англ. / За ред. Я.В. Соколова, І.А. Смирнової. – М.: Фінанси і статистика, 2002. – 952с.

 

3. Атамас П.Й. Управлінський облік: навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 440с.

 

4. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік: підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / Ф.Ф. Бутинець, Т.В. Давидюк, З.Ф. Канурна, Н.М. Малюга, Л.В. Чижевська; за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-тє вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2005. – 480с.

 

5. Бутинець Ф.Ф. та ін. Управлінський облік: навчальний посібник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Чижевська, Н.В. Герасимчук. – Житомир: ПП «Рута», 2000. – 448с.

 

6. Гаяов С.Ф. Управлінський облік. – К.: Лівра, 2008 – 704с.

 

7. Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік – К.: ТОВ «Автоінтерсервіс» 2005. – 544 с.

 

8. Голов С. Ф. Управлінський облік / С. Ф. Голов. – К.: Лібра, 2003. – 704 с.

 

9. Грещак М. Г., Гребешкова О. М., Коцюба О. С. Внутрішній економічний механізм підприємства. — К.: КНЕУ, 2001. — 228 с.

 

10. Десяткіна І.В. Управлінський облік. Короткий курс лекцій Частина 1. – Сімферополь, 2006. – 180с.

 

11. Добровський В.М., Гнилицька Л.В., Коршикова Р.С. Управлінський облік: Навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисц. / За ред. В. М. Добровського. — К.: КНЕУ, 2003. — 235 с.

 

12. Друрі К. Облік витрат методом стандарт-кост. Переклад з англ. за ред. Н.Д. Еріашвілі. – М: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 224с.

 

13. Завгородній В.Т. Бухгалтерський облік, контроль та аудит в системі управління підприємства. – М.: Ваклер Ді – КСІ, 2002.- 839 с.

 

14. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV зі змінами та доповненнями.

 

15. Карпова Т.П. Управленческий учет. – М.: Аудит, 2005. – 378с.

 

16. Корецький М. Х. Управлінський облік: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів / М. Х. Корецький, Н. В. Дацій, Л. В. Пельтек; Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський держ. аграрний ун-т, Гуманітарний ун-т «Запорізький інститут державного та муніципального управління.» - К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 294 с.

 

17. Ластовецький В. О. Виробничо-комерційний облік і внутрішньогосподарська (управлінська) звітність за центрами витрат і відповідальності / В. О. Ластовецький. – Чернівці: Місто, 2003. – 156 с.

 

18. Лінник Є.С. Предмет, методи, функції та вплив на розвиток управлінського обліку в Україні // Збірник наукових праць ЧДТУ. – 2004. – випуск 8. с. 18 – 20.

 

19. Миддлтон Д. Бухгалтерский учет и принятие финансовых решений / Пер. с англ.; под ред. И.И.Елисеевой. – М.: Аудит,ЮНИТИ, 2004. – 408 с.

 

20. Нападовська Л. В. Управлінський облік : монографія / Нападовська Л. В. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2000. – 356 с.

 

start="21"

 Нападовська Л.В. Управлінський облік: Підручник для студ. вищ. навч. закл. – К.: Книга, 2004. – 544 с.

 

22. Партин Г.О. Управління витратами підприємства: концептуальні засади, методи та інструментарій: Монографія. – К.: УБС НБУ, 2008. –219 с.

 

23. Партин, Г.О. Управлінський облік: навч. посібник / Г. О. Партин, А. Г. Загородній. – 2-ге вид., виправл. і доповн. – К. : Знання, 2007. – 304 с.

 

24. Сажинець С.Й., Захарчин Г.М. Управлінський облік: Навчальний посібник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2000. – 89 с.

 

25. Сердюк В.М. Управлінський облік: Навчальний посібник. – Донецьк: Норд Прес-МЕГІ, 2006. – 324 с. 

 

26. Скрипник М. І. Організація обліку витрат у розрізі центрів витрат та центрів / М. І. Скрипник //Облік і фінанси АПК. – 2011. – № 1. – С. 46-49.

 

27. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 578.

 

start="28"

 Управлінський облік / Дон Р. Хенсен, Меріен М. Моувен, Небіл С. Еліас, Девід У. Сєнков. Переклад з англ. 5-го канад. вид. – К.: Міленіум, 2002. – 974 с.

 

29. Управлінський облік: навчальний посібник / за ред. А.Д. Шеремета. — M.: РБК - Пресс, 1999. — 512 c.

 

30. Цигилик І.І. Контролінг: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2004. – 76 с.

 

 

1 Стандарт-кост — це заздалегідь визначені або передбачені кошториси витрат на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом певного звітного і попереднього періоду, з якими порівнюють фактичну собівартість.

2 Директ-костинг часто називають методом неповної собівартості, в основі покладено чіткий розподіл витрат на змінні і постійні. При цьому постійні витрати вважаються витратами періоду і не розподіляються між виробами, а прямо відносяться на результат.