Принципи обліку, звітності та оцінки діяльності центрів відповідальності різних рівнів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП3

 

1. Мета, зміст та організація управлінського обліку6

 

2. Сутність та класифікація центрів відповідальності21

 

3. Принципи обліку, звітності та оцінки діяльності центрів відповідальності різних рівнів30

 

ВИСНОВКИ49

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 52

 

Додаток А 56

 

Додаток Б 57

 

Додаток В 58

 

Додаток Г 59

 

Додаток Д 60

 

ВСТУП

 

Будь-яка бізнесова діяльність полягає у використанні трьох взаємопов’язаних елементів: засобів праці, предметів праці та робочої сили і здійснюється у різних напрямках діяльності – основна (операційна), фінансова, інвестиційна та надзвичайна (ситуації, що не повторюються регулярно).

Для узгодження різних видів діяльності та витрачання ресурсів на різних її стадіях існує управління, яке полягає у плануванні, організації, мотивації, контролі та регулюванні діяльності.

Для нормального виконання названих функцій необхідна інформація, яку надає, перш за все, система бухгалтерського обліку. Інформація для управління повинна бути корисною, що передбачає її доречність, зрозумілість, своєчасність, порівнянність (співставність), об’єктивність, надійність, повноту, ефективність (за критерієм «витрати/вигоди»). Збирання, систематизація та інтеграція інформації – одна з досить важливих функцій апарату управління (функція обліку). Ту частину бухгалтерського обліку, яка забезпечує потреби управління в інформації, називають управлінським обліком.

Управлінський облік – це процес виявлення, вимірювання, збирання, нагромадження, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі облікової інформації, яка використовується управлінським персоналом всередині підприємства при прийнятті управлінських рішень та для забезпечення ефективного використання ресурсів.

Актуальність обраної для написання теми курсової роботи зумовлена тим фактом, що у невеликих підприємствах один керівник може здійснювати все управління, але при зростанні обсягів бізнесу і ускладненні його структури виникає необхідність розподіляти обов’язки з управління між різними його рівнями. Таке делегування управлінських повноважень вищим керівництвом нижчому називають децентралізацією управління.

Кожне велике підприємство має свою організаційну структуру, яка визначається наявністю та взаємозв’язками окремих його підрозділів: цехів, відділів, департаментів, служб, секцій, філій тощо. Кожен з таких підрозділів очолює керівник, який відповідає за роботу свого підрозділу і здійснює оперативне управління його діяльністю.

З цією метою і було розроблено концепцію центрів відповідальності та обліку за центрами відповідальності.

Центром відповідальності називають підрозділ, який очолює керівник, що несе особисту відповідальність за результати його роботи.

Центр відповідальності – структурний підрозділ, за результатами діяльності якого встановлюється персональна відповідальність керівника.

Центр відповідальності – це частина підприємства, керівник якого особисто відповідає за результати його роботи. При цьому управління затратами відбувається через діяльність людей. Саме люди, які беруть участь в управлінні, мають відповідати за доцільність виникнення тих чи інших видів затрат.

Облік за центрами відповідальності – це система бухгалтерського обліку, яка забезпечує відображення, накопичення, аналіз і представлення інформації про витрати та результати і дає змогу оцінювати діяльність окремих центрів відповідальності та їх керівників.

Метою курсової роботи стало вивчення наступних питань, які розкривають сутність, мету, зміст та організацію управлінського обліку; сутність та класифікацію центрів відповідальності; принципи обліку, звітності та оцінки діяльності центрів відповідальності різних рівнів.

Предметом дослідження є управлінський облік за центрами відповідальності.

Об’єктом дослідження є принципи обліку, звітності та оцінки діяльності центрів відповідальності різних рівнів.

Методи дослідження:

1. Спостереження. Наукове  дослідження процесу організації  обліку за центрами відповідальності.

2. Опис. В роботі слід подати всі головні визначення, поняття, класифікація та характеристика центрів відповідальності, принципів такого обліку та звітності.

3. Аналіз. Проаналізувати ефективність організації обліку на підприємстві за центрами відповідальності.

4. Порівняння. При виконанні  роботи потрібно порівняти бухгалтерський  облік та управлінський облік, виокремити їх відмінності.

Метою дослідження є визначення важливості організації управління підприємством за допомогою центрів відповідальності. В сучасних умовах на підприємствах здійснюється велика кількість господарських операцій, контролювати й аналізувати які вище керівництво самостійне не в змозі. Отже виникає необхідність поділу підприємства на певні підрозділи – центри відповідальності, які очолює керівник, що несе відповідальність за його діяльність. Діяльність центрів відповідальності підлягає безперервному удосконаленню та постійному оцінюванню. Сфокусованість управлінського обліку через центри відповідальності має бути на управлінні видами діяльності, на клієнтах, багатофункціональних перспективах, тотальній системі якості тощо.

Для досягнення поставленої мети використовувалася нормативно-правова база та літературні джерела.

 

 

1. Мета, зміст та організація управлінського обліку

 

В умовах розвинених ринкових відносин, з появою конкуренції, нестабільності зовнішнього середовища, інфляцією, що зростає, в організацій з'являється необхідність ефективного управління підприємством, що залежить від рівня його інформаційного забезпечення, який надається обліковою системою. Підприємствам необхідна оперативна інформація, що дозволяє мінімізувати витрати на виробництво й реалізацію продукції, регулювати виробничу діяльність.

Розробка та реалізація ринкових принципів і впровадження нових механізмів ринкової системи спричинили необхідність перегляду підходів до формування інформаційної системи, на основі якої приймаються управлінські рішення. Ускладнення та різноманітність бізнес процесів кожного конкретного підприємства, зростання конкуренції на ринку потребують прийняття більш оперативних і зважених рішень, які неможливо приймати на основі загальної, жорсткої та законодавчо регламентованої системи обліку і звітності, що не враховує індивідуальні особливості підприємства і конкретних бізнес процесів. Усе це викликає потребу у створенні такої інформаційної системи, яка відповідала б вимогам управління.

В економічно розвинутих країнах така система відома як управлінський облік. У Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дається визначення управлінського обліку як синоніма внутрішньогосподарського обліку, тобто системи обробки і підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Однак однозначності у сприйнятті сутності управлінського обліку немає. Зазвичай управлінський облік визначають лише як складову бухгалтерського обліку й ідентифікують його з обліком витрат виробництва та калькулюванням собівартості продукції. Таке визначення відповідало сутності ранніх етапів розвитку управлінського обліку.

Всю історію розвитку управлінського обліку можна звести до чотирьох етапів, якщо починати з моменту його виникнення у вигляді обліку витрат з метою калькулювання собівартості продукції і контролю витрат. Воно відбулося в середині ХІХ ст., для якого був характерний швидкий розвиток мануфактурного виробництва. На цьому етапі облік починають розглядати як функцію управління.

На другому етапі (початок ХХ ст. — середина 50-х років ХХ ст.), для якого було характерно становлення капіталістичної системи господарювання, відбувається виділення управлінського обліку як окремої системи і паралельне функціонування двох бухгалтерій — «обов’язкової» фінансової та «факультативної» управлінської. Управлінський облік починає здійснювати калькулювання за системою стандарт-кост1, облік витрат і результатів за центрами відповідальності.

На третьому етапі (50 — 80-ті роки ХХ ст.), для якого характерний розвиток транснаціональних корпорацій, відбувається впровадження директ-костингу2. Управлінський обік формується як самостійна система, перетворюється в «учасника» і «виконавця» управлінської політики підприємства.

На четвертому етапі (з 80-х років ХХ ст.), для якого характерна глобалізація економіки й інтеграція національних економік країн у єдиний світовий ринок, управлінський облік набуває стратегічного характеру. Даний етап розвитку управлінського обліку пов’язаний передусім з посиленням ролі стратегічного управління в умовах глобальних змін у технології виробництва та системах управління. Це сприяло значному вдосконаленню існуючої системи управлінського обліку з позицій підвищення якості й продуктивності інформації, яка надавалася менеджерам різних рівнів управління. Як наслідок була розроблена і впроваджена в практику система управлінського обліку на основі діяльності, що передбачала управління видами діяльності.

Упровадження нової системи управлінського обліку дало можливість його переорієнтації від управління суто виробничими процесами до управління іншими функціями бізнесу.

Сучасний управлінський облік, використовуючи зовнішню та внутрішню інформацію, а також принципи бюджетування, здійснює аналіз діяльності підприємства з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, тобто дедалі більше перетворюється на стратегічний управлінський облік, в основу якого покладено стратегічне управління витратами, яке передбачає використання даних про витрати на розробку і визначення кращих стратегій, що забезпечать стійку конкурентну перевагу. Зокрема Дж. Шанк і В. Говіндараджен підкреслювали, що одним з найважливіших досягнень за минулі тридцяті роки був перехід від обліку витрат до їх управлінського аналізу, але основним завданням на майбутнє є перехід від управлінського аналізу до стратегічного управління витратами. Заінтересованість у стратегічному управлінні витратами виникла у зв’язку зі зростанням ролі стратегії за останні двадцять років.

Сьогоденний управлінський облік виходить за межі бухгалтерського обліку оскільки включає не тільки елементи останнього, але й елементи оперативного обліку, планування, нормування, аналізу і прогнозування, а тому суттєво відрізняється від обліку витрат за своїми цілями та функціями.

Таким чином, управлінський облік можна визначити як процес підготовки інформації, яка використовується управлінською ланкою для планування, контролю та оцінки всередині підприємства. Іншими словами, управлінський облік — це підсистема обліку, пов’язана із забезпеченням менеджменту підприємства інформацією для використання у плануванні, контрольних діях і в прийнятті управлінських рішень.

Управлінський облік – це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтеграції та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю всередині організації та для забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів.

Управлінський облік – підсистема, яка в межах однієї організації забезпечує її управлінський апарат інформацією, що використовується для планування, власне управління і контролю за діяльністю організації.

Спільним для цих висловлювань є те, що основним завданням управлінського обліку є надання неупередженої інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень відповідними управлінськими ланками підприємства. Зміст управлінського обліку розкриває схема реалізації змісту управлінського обліку (додаток А).

В основу системи управлінського обліку покладено інформаційну систему, яка використовує вхідну інформацію та відповідні процеси з метою одержання результатів, що відповідають точно визначеним цілям управління. Операційну модель інформаційної системи управлінського обліку подано на рис. 1.1.

Вхідна інформація			Процеси			Результати
* господарські факти			* збір			*звіти про собівартість
* управлінські дії			* вимірювання
			* обробка
			*передача			* звіти про прибуток
			* аналіз
			* оцінка			* звіти про виконання  планових завдань
			Користувач