Поняття, склад та якісна характеристика фінансової звітності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ ЗВІТУ ПРО ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

 

2.1     Власний капітал – критерії  визнання та види

 

НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» наводить визначення власного капіталу підприємства, виходячи з “залишкового” підходу:

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Таке визначення не відповідає на питання, які критерії мають застосовуватися для визнання окремих елементів власного капіталу. Відповідь на це питання дає більш розгорнуте визначення власного капіталу, яке відображає його економічний зміст. Тому детальніше розглянемо, сутність власного капіталу, його види та ознайомимся із П(С)БО 5 (форма № 4).

Власний капітал – це сума власних коштів підприємства, що є результатом його діяльності чи отримана від власників або учасників підприємства у вигляді внесків, придбаних акцій, паїв тощо.

Капітал втілює в собі ту частину активів підприємства, яку без будь-яких умов та обмежень можна визнати власністю підприємства. Від власного капіталу слід відрізняти суми зобов’язань та ті кошти, які утримуються підприємством для виконання певних цілей (програм), тобто від майбутніх, відкладених витрат .[3]

У балансі за П(С)БО 2, форма № 1 вимагається відображення таких статей власного капіталу: Зареєстрований (пайовий) капітал, капітал у дооцінках, додатковий капітал,резервний капітал,нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал,вилучений капітал.(Рис. 2.1)Ці всі елементи статей буде розглянуто нижче.

 

                        =

                        +        

                        +

                        +       

                               + ( - )

 

                        -

                        -

 

Рис. 2.1 Структура формування власного капіталу за даними балансу.[3]

 

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності  та одним із найістотніших показників,оскільки виконує функції:

• Довгострокового фінансування;
• Відповідальності і захисту прав кредиторів;
• Кредитоспроможності;
• Самостійності;
• Розподілу доходів і активів.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1. Внесенням власниками підприємства;
2. Накопичуванням суми доходу,що залишиться на підприємстві

 

   Залежно від джерела формування власний капітал підприємства можна поділити на дві групи:

Вкладений капітал – це капітал, сформований за рахунок внесків власників підприємства, а також унаслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки (паї).

Накопичений капітал – це капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства.

Вкладений капітал включає такі елементи:

1. зареєстрований капітал (статутний капітал, пайовий капітал);
2. додатково вкладений капітал (емісійний дохід, інші внески засновників понад зареєстрований статуний фонд )                             

До накопиченого капіталу відносяться такі елементи:

1. нерозподілений прибуток (непокритий збиток);
2. резервний капітал;
3. інший додатковий капітал.

Головною ознакою елементів капіталу першої групи є наявність реальних активів, що передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість брати участь в управлінні та розподілі прибутків, майна підприємства. Із такого підходу до визначення випливає заборона на збільшення власного капіталу за рахунок внесення фіктивних активів, штучного збільшення дебіторської заборгованості  та інші. Вирішення протиріччя між юридичним оформленням внесків до капіталу та необхідністю виконувати це правило полягає у застосуванні в системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності коригуючих показників:

1. неоплачений капітал;
2. вилучений капітал.

Ці показники відображають рух власного капіталу у процесі його формування та управління ним. Вони є технічними, регулюючими стосовно суми сплаченого капіталу(Рис.2.2) [3]

 

Рисунок 2.2 Рух власного капіталу стосовно суми сплаченого капіталу

 

Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Вилучений капітал – дорівнює фактичній собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Зареєстрований капітал – юридично оформлена, офіційно об’явлена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства. У тому числі виділяють:

1. статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства;
2. пайовий капітал – сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарської діяльності, а саме: суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Законом України “Про господарські товариства” встановлено мінімальний розмір статутного капіталу різних видів товариств:

1. для акціонерного товариства – сума, еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства (стаття 24);
2. для товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю – сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства.

Додатковий капітал (дадатково вкладений капітал)– це сума внесків засновників понад зареєстровану частину. У складі додатково капіталу виділяють:

1. емісійний дохід, який пов’язаний з придбанням акцій за ціною, вищою за їх номінальну вартість, у акціонерних товариствах та
2. інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд, які вносяться без рішень про зміну розміру статутного капіталу.

Друга група елементів капіталу так чи інакше формується внаслідок діяльності підприємства – це накопичений (зароблений) капітал, головні елементи якого:

1. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.
2. Резервний капітал – сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.
3. Інший додатковий капітал – розкриває інформацію про вартість безкоштовно отриманих активів (вартість беоплатно отриманих активів (дарчий капітал)

Законом України “Про господарські товариства” (стаття 14) встановлено мінімальний розмір:

• резервного фонду – 25 відсотків від статутного фонду,

• щорічних відрахувань до резервного фонду – 5 відсотків від суми чистого прибутку.  

Фактичний розмір резервного фонду та щорічних відрахувань до нього встановлюється в установчих документах, але він не може бути меншим за встановлений законом мінімум.

Резервний фонд є тою часткою нерозподіленого прибутку, яка відрізняється практично тільки забороною його використання на розподіл дивідендів за простими акціями.

Інший додатковий капітал є “майбутнім нерозподіленим прибутком під сумнівом”, оскільки відповідні їм суми активів мають пройти перевірку часом для остаточного підтвердження достовірності їх оцінки. У процесі використання необоротних активів пов’язані з ними суми іншого додаткового капіталу кінець кінцем приєднуються до результатів діяльності підприємства, або списуються (коригуються), якщо вони не підтвердилися.

Відображення у бухгалтерському обліку операцій з капіталом повинно здійснюватись лише після ретельного аналізу суті операцій, що призводять до змін в елементах капіталу. Перш за все, слід приділяти увагу господарським операціям з отримання або передачі активів, зміни оцінки необоротних активів та визначенню фінансових результатів. Саме такі операції найчастіше призводять до змін у власному капіталі. Від характеру діючої на підприємстві облікової політики стосовно визнання доходів та витрат, оцінки активів значною мірою буде залежати, наскільки адекватно буде оцінений власний капітал підприємства.[10]

Для обліку капіталу підприємства, створення різних резервів та отримання фінансування використовуються рахунки класу 4 Плану рахунків.

За кредитом рахунків капіталу відображається збільшення відповідних його елементів, а за дебетом – зменшення.

Деякі рахунки та субрахунки класу 4 не мають самостійного значення для визначення елементів капіталу, а саме:

45 “Вилучений капітал; за кредитом рахунків капіталу відображає 46 “Неоплачений капітал” та 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”.

Рахунки 45 “Вилучений капітал” та 46 “Неоплачений капітал можуть мати лише дебетовий залишок і регулюють суму оплаченого капіталу шляхом вирахування залишків за цими рахунками із сум, що накопичені за кредитом рахунків 40 “Зареєстрований (пайовий) капітал” та 42 “Додатковий капітал”.

Сальдо субрахунків 441 “Прибуток нерозподілений” та 442 “Непокриті збитки” формується при розрахунку фінансових результатів діяльності щомісяця, або наприкінці року залежно від обраної облікової політики.

На субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” відображається розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів); виплати за облігаціями; відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді. В кінці року цей субрахунок закривається на субрахунок 441“Прибуток нерозподілений” або на дебет субрахунку 442 “Непокриті збитки” при від’ємних результатах діяльності.

Слід мати на увазі, що рахунки 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал», ,421 «Емісійний дохід», 422 «Інший вкладений капітал», 412 «Дооцінка нематеріальних активів», 424 «Безоплатно одержані необоротні активи», 425 «Інший додатковий капітал», 43 «Резервний капітал», 441 «Прибуток нерозподілений» можуть мати лише кредитове сальдо, а рахунки 442 «Непокриті збитки», 45 «Вилучений капітал», 46 «Неоплачений капітал» лише дебетове сальдо.

Для відображення специфічних аспектів діяльності, а також з метою деталізації облікової інформації для складання фінансової звітності і приміток, важливим моментом є доповнення номенклатури рахунків – рахунком 41 «Капітал у дооцінках»: 411 «Дооцінка (уцінка) основних засобів»; 412 «Дооцінка (уцінка) нематерільних активів; 413 «Дооцінка (уцінка) фінансових інструментів; 414 «Інший капітал у дооцінках»

 

2.2     Характеристика П(С)БО 5 «Звіт про  власний капітал»

 

П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал» визначаються зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей.[25]

Норми цього Положення (стандарту) стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі – підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). 

Особливості складання консолідованого звіту про Власний капітал визначаються окремим П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність»

В основі побудови Звіту про власний капітал лежить балансовий метод, тобто для кожного елементу підрахунок здійснюється наступним чином: сальдо на початок звітного періоду плюс (мінус) зміни за звітний період дорівнює сальдо на кінець звітного періоду. Результати останньої графи і останнього рядка співпадають.

Зміст статей Звіту про Власний капітал 

У статтях «Залишок на початок року» та «Залишок на кінець року» показують суми власного капіталу: Статутного капіталу, Пайового капіталу, Додаткового вкладеного капіталу, Іншого додаткового капіталу, Резервного капіталу, Нерозподіленого прибутку, Неоплаченого капіталу, Вилученого капіталу наведені в Балансі підприємства відповідно  на початок (нескоригований залишок) і кінець року.

У статтях «Зміна облікової політики», «Виправлення помилок» та «Інші зміни» відображаються суми коригувань, передбачених П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».