Отчет по практике в ПАТ «Шаргородський маслозавод»

     Аналітичний  облік основних засобів здійснюється в інвентарних картках. Вони містять інформацію про технічні особливості об’єкта, їх інвентарний номер, первісну вартість, норму амортизації та інше. Записи в інвентарних картках здійснюють за даними первинних документів, технічних паспортів. Картки складаються в одному примірнику і зберігаються у бухгалтерії в картотеці.

     Заповнені інвентарні  картки реєструють в Описах  інвентарних карток з обліку основних засобів (ф. №03-7). їх ведуть за класифікаційними групами об’єктів основних засобів. При вибутті основних засобів роблять помітки в описі, а відповідну картку прикладають до акту списання основних засобів.

     Інвентарні  картки на основні засоби, що  надійшли або вибули протягом  місяця зосереджують в картотеці  окремо. В кінці місяця на їх  підставі заповнюють Картку обліку руху основних засобів (ф. №03-8).

     В місцях  експлуатації основних засобів  для обліку кожного об’єкта за матеріально відповідальними особами ведуть інвентарний список основних засобів (ф. №03-9). Дані, що містяться в цій формі аналогічні даним інвентарних карток обліку основних засобів.

     Типові кореспонденції  за синтетичним рахунком 10 „Основні  засоби” наведено в табл. 3.3.

Синтетичний облік за рахунком 10 „Основні засоби” ведуть в журналі-ордері №13 с.г.  Залишки по кредиту цього рахунка здійснюється на підставі первинних документів, бухгалтерських довідок, в кінці місяця кредитові обороти рахунка 10 журналу-ордера №13 с.г. переносять в Головну книгу.

 

 

         2. Організація обліку запасів

 

 

 

 

     Облік товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, ведеться на рахунку №28 "Товари". Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства й організації, а також підприємства громадського харчування.

     Рахунок № 28 "Товари " має такі субрахунки:

     № 281 "Товари  на складі"

     .№ 282 "Товари  в торгівлі"

     № 283 "Товари  в комісії"

     № 284 "Тара  під товарами"

     № 285 "Торгова  націнка"

      Сировина  і матеріали надходять з різних джерел, зокрема: від постачальників, через підзвітних осіб, від ліквідації основних засобів, з власних цехів. при цьому основними документами з оприбуткування матеріалів є накладні прибуткові ордери, прийомні акти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      У разі  закупки виробничих запасів у  населення оформлюється Акт закупівлі ТМЦ, форма якого повинна бути затверджена наказом про облікову політику. В акті закупівлі обов’язково зазначаються паспортні дані та ідентифікаційний код особи – продавця. Виробничі запаси, які поступають від постачальника повинні супроводжуватися такими документами: рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, накладні та інші. Отримання виробничих запасів безпосередньо від постачальника здійснюється матеріально відповідною особою. Первинними документами, що підтверджують вартість придбаних матеріалів підзвітними особами є товарний рахунок і акт (довідка), які складає підзвітна особа за участі інших посадових осіб підприємства. Контроль за виконанням плану договорів, вчасним надходженням та оприбуткуванням матеріалів здійснює відділ постачання. З цією метою в ньому ведуть відомості оперативного обліку виконання договорів доставки, де відмічають виконання умов договору про поставку за асортиментом матеріалів, їх кількістю, ціною, строками відвантаження тощо. Бухгалтерія здійснює контроль за організацією даних оперативного обліку.

     Якщо підприємству потрібен матеріал чи сировина, що відображається у щомісячних виробничих планах, які затверджені керівником підприємства, представник відділу постачання для початку перед тим як купувати ТМЦ, виписує в бухгалтерії довіреність. Довіреність повинна бути підписана працівником, на якого була виписана довіреність, головним бухгалтером, керівником та закріплена фірмовою печаткою. Потім робітник розписується в журналі реєстрації довіреностей, в якому вказується : номер довіреності; дата видачі; дата по яку вона дійсна; кому видана; найменування постачальника; номер та дата документу на підставі якого отримують ТМЦ. Представник відділу постачання пред’являє довіреність на отримання ТМЦ бухгалтеру з реалізації фірми постачальника та залишає її там, а той в свою чергу оформлює передачу запасів видатковою накладною та податковою накладною, які виписуються у двох примірниках. Перший примірник видаткової накладної та податкової накладної передається покупцю, а другий примірник залишається у постачальника, причому покупець ставить свій підпис на видатковій накладній постачальника, як факт передачі та отримання запасів. Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення в податковий кредит витрат по оплаті ПДВ при придбанні ТМЦ. При передачі представником відділу постачання запасів на склад матеріалів, комірник перевіряє наявність запасів, кількість згідно за накладною, та виписує прибутковий ордер, тобто комірник прийняв на склад запаси і несе відповідальність за їх збереження та використання (додаток 7). Прибутковий ордер виписують на кожний номенклатурний номер або на партію виробничих запасів. Рух запасів оформляється комірником в спеціальній книзі, книзі складського обліку матеріалів, основними реквізитами якої є: залишок на початок звітного періоду; дата прийняття матеріалу; найменування матеріалу; одиниця виміру; якій підзвітній особі та скільки передано матеріалу; залишок матеріалу на кінець періоду.  В обов’язки комірника входить щоденна передача усіх прибуткових документів, таких як прибуткова накладна та податкова накладна, до бухгалтерії. Бухгалтер, який займається оприбуткуванням сировини та матеріалів, розписується у книзі реєстрації прибуткових ордерів комірника та приймає ці документи. Всі документи, які отриманні від комірника, протягом місяця сортируються та зберігаються у папках в бухгалтерії. В кінці місяця на підставі цих накладних бухгалтером робиться реєстр прибуткових податкових накладних по матеріалам, сировини. Загальна сума ПДВ, яка буде отримана в реєстрі включається до складу податкового кредиту, – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, та вона повинна відобразитись в розділі податковий кредит Податкової декларації з податку на додану вартість. Після цього всі податкові та прибуткові накладні зшивають згідно цих реєстрів для полегшення в подальшому користуванні ними. Дуже важливим в організації обліку виробничих запасів на ТОВ “ВІРКО” є відображення переміщення та правильності обліку витрат на виробництво.

  Малоцінні та швидкозношувані  предмети належать до складу оборотних засобів.

  Таким чином, за своїм  характером малоцінні та швидкозношувані  предмети  аналогічні основним  засобам, а з точки зору порядку  придбання їх — аналогічні  матеріалам.

  Малоцінні та швидкозношувані  предмети можуть знаходитися  на складах підприємства і в експлуатації ( в цехах або конторі підприємства)  на матеріальній відповідальності окремих працівників.

  Для обліку всіх МШП у плані рахунків передбачено рахунок № 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

  Аналітичний облік МШП повинен будуватися:

  1) за відповіднимии  субрахунками;

  2) за місцем знаходження  і матеріально відповідальними особами;

  3) за окремими предметами, що належать до складу кожної групи МШП (за номенклатурними номерами).

  Форма № МШ-6 “Особова  картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів” затверджена наказом Міністерства статистики України № 145 від 22.05.1996 року. В цій формі вказується прізвище, ім’я та по-батькові, табельнй номер, цех, дільниця, відділ, професія, посада та інше. На звороті форми № МШ-6 позначається видача та повернення спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів.

 

  При автоматизованій  обробці даних з обліку МШП особова картка не ведеться.

  Основним завданнями  обліку МШП є:

    1) визначення первісної  вартості придбаних малоцінних  та швидкозношуваних предметів;

    2) контроль за  зберіганням їх як в період  перебування на складі, так і  в період експлуатації в цехах, відділах підприємства;

    3) контроль за  правильністю використання МШП  під час їх експлуатації;

    4) виявлення зносу  МШП за час їх експлуатації, а також правильне віднесення  цього зносу на затрати підприємства кожного періоду.

  Облік надходження МШП відображають у регістрах бухгалтерського обліку (журнал-ордер № 6) за ціною  придбання, включаючи затрати, пов’язані з доставкою їх на підприємство, тобто за фактичною собівартістю.

  При надходженні МШП  і оприбуткуванні на склад  робиться запис в обліку.

 

         3. Організація обліку грошових коштів, розрахунків і

      позик банку

 

 

 

 

      Розрахунки  підприємств за допомогою готівкових грошових коштів (касові операції) здійснюються за певними правилами, встановленими чинним законодавством в області організації готівкового обігу. Основний документ, який регулює порядок ведення касових операцій –це Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене ухвалою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637.

      Порядок  організації готівкових розрахунків  підприємств включає, зокрема, організацію  зберігання наявних коштів в касі підприємства, порядок встановлення ліміту каси, порядок оформлення касових документів, у тому числі видачу готівки під звіт, ведення касової книги.

      Розрахунки  готівковими коштами підприємства між собою і з громадянами можуть здійснювати як за рахунок коштів, отриманих з кас банків, так і за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг) і інших касових надходжень.

      Якщо розрахунки  проводяться шляхом внесення  готівки до установ банків  для подальшого переліку їх  на рахунки підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки є для покупців (платників засобів) готівкою, а для підприємств –продавців (одержувачів засобів) –безготівковими.

      Прийом, зберігання  і витрачання наявних грошових  коштів на підприємстві здійснюється тільки через касу.

      Касою називається  приміщення або місце здійснення  готівкових розрахунків, а також  прийому, видачі, зберігання наявних  засобів, інших цінностей і касових  документів.

      Ліміт залишку  готівки в касі (далі –ліміт каси) – це граничний розмір готівки, яка може залишатися в касі підприємства у неробочий час. Тобто зберігати в своїй касі готівку у неробочий час, підприємство має право тільки в межах затвердженого ліміту каси. Вся готівка, яка є в касі понад встановлений ліміт, в кінці дня обов'язково повинна бути здана в банк.

      На відміну  від існуючого раніше порядку, зараз ліміт каси підприємство встановлює собі самостійно. Ліміт каси встановлюється на підставі Розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі. Такий розрахунок підписується головним (старшим) бухгалтером і керівником підприємства (або уповноваженою особою).

      Встановлений  ліміт каси і терміни здачі  готівки можуть переглядатися  у зв'язку із змінами законодавства  або за наявності відповідних  чинників об'єктивного характеру (зміни в надходженнях/витратах  наявних, внутрішнього трудового розпорядку/графіка змінності і ін.).

      Підприємства, розташовані в населених пунктах, де немає банків або операторів поштового зв'язку, повинні здавати понадлімітну готівку для їх зарахування на рахунки підприємства в банку не пізніше за наступний робочий день незалежно від встановленого терміну здачі наявної виручки (готівки).

      Відповідальність  за порушення встановленого обмеження  розрахунків готівкою торкається  тільки підприємства, яке видає з каси грошові кошти. При отриманні грошових коштів відповідальність за перевищення встановленого НБУ обмеження не застосовується.

      Крім того, таке обмеження не розповсюджується  на:

      - розрахунки  з фізичними особами, суб'єктами  підприємницької діяльності, що не є;

      - розрахунки  з бюджетами і державними цільовими  фундаціями;

      - добровільні  пожертвування;

      - благодійну  допомогу;

      - розрахунки  підприємств за спожиту ними електроенергію;

      - використання  коштів, виданих на відрядження;

      - розрахунки  підприємств між собою і з індивідуальними підприємцями при закупівлі сільськогосподарської продукції.

      Готівкові  грошові кошти, що надходять до  каси підприємства, повинні своєчасно і в повній сумі оприбутковуватися в касі підприємства . Тому, щоб наявні грошові кошти вважалися оприбуткованими, будь-яке надходження наявних коштів до каси: надходження виручки, позареалізаційних надходжень, надходження грошових коштів з банку оформляється прибутковим касовим ордером . Оформивши надходження наявної виручки прибутковим касовим ордером потрібно також зробити прибутковий запис в касовій книзі. Запис в касовій книзі не обов'язково робити відразу ж після виписування прибуткового ордера. Цілком допустимо зробити запис в касовій книзі протягом робочого дня касира, але обов'язково в день надходження грошових коштів.

      Прибуткові  касові ордери повинні бути  підписані головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

      Видача готівки  з каси здійснюється на підставі витратних касових ордерів або відповідним чином оформлених розрахунково- платіжних відомостей, підписаних керівником і головним бухгалтером підприємства або працівником підприємства, уповноваженим на це керівником.

      Особи, яких  немає в штатному розкладі  підприємства, наявні видаються по видаткових касових ордерах, виписаних окремо на кожну особу або по окремій видатковій відомості.

      Видаткові  документи відразу ж після видачі по них готівки підписує касир, а на прикладених до них документах ставить штамп або напис «Сплачено» з вказівкою дати (число, місяць, рік).

      Наявні кошти  видають під звіт для здійснення витрат, пов'язаних з виробничими (господарськими) потребами підприємства, на закупівлю сільськогосподарської продукції, а також на відрядження.

      Підзвітною вважається особа - обов'язково працівник підприємства, якому видані наявні грошові кошти на виробничі (господарські) потреби, на закупівлю сільськогосподарської продукції або на витрати по службових відрядженнях.

      Видача готівки  під звіт може проводитися із засобів коштів , що знаходяться в касі підприємства або надійшли до каси у вигляді виручки, за рахунок отриманих касиром по чеку грошових коштів з поточного рахунку підприємства в банку і т.п.

      На практиці  допустимим є ситуація, коли підзвітна особа витрати на господарські потреби або на закупівлю продукції проводить за рахунок власних коштів, після чого підприємство відшкодовує такому працівнику витрачені їм суми. В цьому випадку підзвітна особа всі дії виконувані їм при витрачанні коштів на ці цілі повинна здійснювати від імені і за рахунок підприємства.