Організація складання та подання фінансової звітності на базі ПСП Агрофірми «Сиваш»

 

При підготовці фінансової звітності згідно з П(С)БО №1, необхідно дотримуватись таких принципів:

 

- автономність підприємства, за  яким кожне підприємство розглядається  як юридична особа, майно якої  і зобов’язання відокремлені  від майна і зобов’язань її  власників; 

 

- безперервність діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

 

- періодичність, що припускає  розподіл діяльності підприємства  на певні періоди часу з  метою складання фінансової звітності;

 

- історична (фактична) собівартість, що визначає пріоритет оцінки  активів виходячи з витрат  на їх виробництво та придбання; 

 

- нарахування та відповідність  доходів та витрат, за яким  для визначення фінансового результату  звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

 

- повного висвітлення, згідно  з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

 

- послідовності, який передбачає  постійне (із року в рік) застосування  підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

 

- обачності, згідно з яким  методи оцінки, що застосовуються  в бухгалтерському обліку, повинні  запобігати заниженню оцінки  зобов’язань та витрат і завишенню оцінки активів і доходів підприємства;

 

- превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватися  відповідно до їх сутності, а  не лише виходячи з юридичної  форми; 

 

- єдиного грошового вимірника,  який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці. [ 1 ].

 

Для того щоб фінансова звітність  була зрозумілою користувачам, вона повинна  містити дані про: підприємство, дату звітності та звітній період, валюту звітності та одиницю її виміру, відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду, облікову політику підприємства та її зміни, консолідацію фінансових звітів, припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності, обмеження щодо володіння активами, участь у спільних підприємствах, виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування, переоцінку статей фінансових звітів, та іншу інформацію. [ 15 ].

 

Інформація про підприємство, яка  підлягає розкриттю у фінансовій звітності включає:

 

- назву, організаційно-правову форму та місце знаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

 

- короткий опис основної діяльності  підприємства;

 

- назву органу управління, у  виданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

 

- середню чисельність персоналу  підприємства протягом звітного  періоду. 

 

Кожен фінансовий звіт повинен мати дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. У  фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу. Звітнім періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Перший звітній період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітнім періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації. Таким чином, за періодичністю складання і подання звітність поділяється на поточну, місячну, квартальну, піврічну, дев’ятимісячну та річну. [ 13 ].

 

Користувачами фінансової звітності  можуть бути:

 

- інвестори (здійснюють прибуткові  фінансові вкладання);

 

- власники (придбання, продаж та  володіння цінними паперами, оцінка якості управління, визначення суми дивідендів що підлягають розподілу);

 

- керівництво підприємства (регулювання  діяльності підприємства);

 

- працівники підприємства (рівень  оплати праці, збереження робочих  місць, пенсійне забезпечення, стабільність і прибутковість підприємства);

 

- кредитори (повернення кредиту  і отримання відсотків);

 

- постачальники (оплата рахунків  за товари, роботи, послуги тощо);

 

- замовники (оцінка здатності  підприємства своєчасно виконувати  свої зобов’язання);

 

- органи державного управління (своєчасне та повне отримання  макроекономічних показників).

 

2.1. Складові фінансової звітності. 

 

Фінансова звітність складається  з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

 

Для вивчення фінансового стану  підприємства, необхідна інформація про економічні ресурси, його фінансову  структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватись до змін середовища в якому воно функціонує. Таку інформацію можна отримати з балансу.

 

Згідно з П(С)БО №2 “Баланс” баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Елементами балансу безпосередньо пов’язаними з визначенням фінансового стану підприємства є : активи, зобов’язання і власний капітал.

 

Активи підприємства – ресурси, контрольовані підприємством в  результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Зобов’язання підприємства – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

 

Власний капітал – це частина  в активах підприємства, що залишається  після вирахування його зобов’язань.

 

Баланс має таку структуру :

 

- актив : необоротні активи, оборотні  активи, витрати майбутніх періодів;

 

- пасив : власний капітал, зобов’язання, доходи майбутніх періодів.

 

Підсумок активів балансу повинен  дорівнювати пасиву балансу (сумі зобов’язань  та власного капіталу). До бухгалтерського  балансу пред’являється ряд вимог, що забезпечують можливість його використання у підприємницькій діяльності :

 

- правдивість : правдивим є баланс, який складений на підставі  записів, проведених по всіх  документах, які відображають факти  господарського життя підприємства  за звітній період. Основною умовою  правдивості балансу є обґрунтування його показників документами і записами на бухгалтерських рахунках, бухгалтерськими розрахунками та інвентаризацією;

 

- реальність : відповідність оцінок  його статей об’єктивній дійсності; 

 

- єдність : полягає в побудові  балансу на єдиних принципах обліку і оцінки.

 

Це означає застосування в усіх структурних підрозділах підприємства єдиної номенклатури рахунків бухгалтерського  обліку, однакового змісту рахунків, їх кореспонденцій тощо;

 

- послідовність : полягає в тому, що кожний наступний баланс повинен випливати із попереднього. На підприємстві, яке існує декілька років, застосовують однакові методи оцінки і порядку складання;

 

- зрозумілість : його доступність  для зрозуміння особами, які  його складали, і всіх хто його  читає. 

 

Актив відображається в балансі при умові, якщо його оцінка може бути достовірно визначена, і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.

 

Витрати на придбання і створення  активу, не можуть бути відображені  в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду в звіті про фінансові результати.

 

Зобов’язання відображаються в  балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена і існує ймовірність  зменшення економічних вигод  в майбутньому в результаті його погашення.

 

Власний капітал відображається в  балансі одночасно з відображенням  активів і зобов’язань, котрі  призводять до його зміни.

 

Методичні засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про фінансові  результати та її розкриття у фінансової звітності, визначає П(С)БО №3 “Звіт про фінансові результати”.

 

Призначення звіту полягає у  визначенні чистого прибутку (збитку) за звітній період.

 

Метою складання звіту про фінансові  результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої  інформації про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітній період.

 

Звіт про фінансові результати складається з 3 розділів : фінансові  результати, елементи операційних витрат, розрахунок показників прибутковості  акцій.

 

Розділ “фінансові результати” побудований згідно з класифікацією доходів і витрат за видами діяльності та функціями, що забезпечують послідовне зіставлення доходів і витрат, для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

 

Розділ “елементи операційних  витрат” надається інформація про витрати в розрізі економічних елементів, а саме : матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація. Інші операційні витрати.

 

Також для заповнення цього розділу  використовують інформацію яка відображається на бухгалтерських рахунках класу 8 “Витрати за елементами”.

 

Розділ “Розрахунок показників прибутковості акцій” заповнюється тільки акціонерними товариствами, прості акції яких, вільно продаються і  купуються на фондових біржах, включаючи товариства які знаходяться у процесі випуску акцій.

 

Для розрахунку чистого прибутку (збитку) у звіті про фінансові результати, слід визначити такі його складові : чистий дохід (виручка від реалізації продукції (послуг)), валовий прибуток (збиток), фінансовий результат від операційної діяльності, прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток (збиток) від звичайної діяльності, чистий прибуток (збиток) звітного періоду.

 

Звіт про рух грошових коштів є новою формою звітності.

 

Метою складання звіту є надання  користувачам фінансової звітності  повної, правдивої та неупередженої  інформації про зміни, що відбулися  у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітній період.

 

Еквівалентами грошових коштів –  є короткострокові, високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів, і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

 

Рух коштів відображається у звіті  за трьома видами діяльності – операційною, інвестиційною та фінансовою.

 

Операційна діяльність – це основна  діяльність підприємства. А також  інші види діяльності, що не є інвестиційною  та фінансовою.

 

Інвестиційна діяльність – це сукупність операцій з придбання та продажу  довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

 

Фінансова діяльність – це сукупність операцій, які призводять до зміни  величини та (або) складу власного та позикового капіталу.

 

До звіту не включають не грошові операції (які не потребують використання грошових коштів або їхніх еквівалентів): бартерні операції, надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу, перетворення зобов’язань на власний капітал.

 

Для складання звіту використовують такі джерела інформації як Баланс, Звіт про фінансові результати, Примітки до фінансових звітів, Головна книга, аналітичні дані окремих рахунків бухгалтерського обліку.

 

Процес складання звіту включає  п’ять основних етапів :

 

- збір і підготовка необхідної  інформації;

 

- визначення руху грошових коштів  у результаті операційної діяльності;

 

- визначення руху коштів у  результаті інвестиційної діяльності;

 

- визначення руху грошових коштів  у результаті фінансової діяльності;

 

- визначення чистого руху коштів  і узгодження залишків їх.

 

Згідно з П(С)БО №4 інформація про  рух коштів у результаті операційної  діяльності має подаватися з використанням  непрямого методу, який передбачає визначення суми чистого надходження (видатку) в результаті операційної  діяльності послідовним коригуванням показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування наведеного у Звіті про фінансові результати.

 

Коригування здійснюється з метою  врахування впливу :

 

- змін у складі запасів, операційної  дебіторської та кредиторської заборгованості;

 

- доходів і витрат, не пов’язаних  з рухом грошових коштів;

 

- прибутків і збитків, пов’язаних  з інвестиційною та фінансовою  діяльністю.

 

Процес заповнення розділу І  “рух коштів у результаті операційної  діяльності” включає 5 кроків.

 

Крок 1 – перенесення показника  прибутку від звичайної діяльності до оподаткування, відображеного у  Звіті про фінансові результати до Звіту про рух грошових коштів.

 

Крок 2 – визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до змін у чистих оборотних активах. Його метою є врахування впливу на прибуток не грошових витрат (амортизація необоротних активів, забезпечення зобов’язань, витрат на оплату відсотків за фінансовими зобов’язаннями), а також фінансових результатів, не пов’язаних з операційною діяльністю.