Порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами

Розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань у межах  процедури відновлення платоспроможності  боржника відповідно до законодавства  з питань банкрутства здійснюються на умовах, передбачених мировою угодою.

Підстави для прийняття  рішення щодо розстрочення чи відстрочення податкових зобов'язань (крім податкового  боргу)

Підставою для розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів  щодо існування загрози виникнення податкового боргу, а також економічного обгрунтування, яке свідчить про  можливість погашення податкових зобов'язань  та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок  застосування режиму розстрочення, протягом якою відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Підставою для відстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів  щодо дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення податкового боргу та/або банкрутства  такого платника податків, а також  економічного обгрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету  внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни  політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна  сума кредиту та нараховані на неї  проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Відстрочення податкових зобов'язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов'язань та нараховані на неї  проценти сплачуються рівними частками, починаючи з будь-якого податкового  періоду, визначеного відповідним  податковим органом чи відповідним  органом місцевого самоврядування, який згідно із підпунктом 14.3.3 цього  пункту затверджує рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань, але не пізніше закінчення 12 календарних  місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання або  одноразово у повному обсязі.

Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань  у межах одного бюджетного року приймається  у такому порядку:

стосовно загальнодержавних  податків, зборів (обов'язкових платежів) - керівником податкового органу та має бути затверджене керівником податкового органу (його заступником) вищого рівня;

стосовно місцевих податків і зборів - керівником податкового  органу (його заступником) та має бути затверджене фінансовим органом  місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються  такі місцеві податки чи збори.

Центральний податковий орган  може встановити іншу процедуру затвердження рішень про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань із загальнодержавних  податків, зборів (обов'язкових платежів) у межах одного бюджетного року, виходячи з їх сум або видів  податків, зборів (обов'язкових платежів).

Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань  на термін, що виходить за межі одного бюджетного року, щодо загальнодержавних  податків і зборів (обов'язкових  платежів) приймається керівником (заступником) центрального податкового органу за узгодженням з Міністерством  фінансів України, а щодо місцевих податків і зборів - керівником податкового  органу (його заступником) за узгодженням  з фінансовим органом місцевого  органу виконавчої влади, до бюджету  якого зараховуються такі місцеві  податки чи збори.

Звіт про виконання  відповідного бюджету має містити  розрахунок втрат його доходів від  розстрочень сплати податкових зобов'язань  платників податків.

У разі коли розстрочення або  відстрочення сплати податкових зобов'язань  здійснюється на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, у законі про Державний бюджет України  або у рішенні про затвердження місцевого бюджету на наступний  бюджетний рік мають бути відображені  доходи, пов'язані із погашенням розстрочених чи відстрочених податкових зобов'язань.

Розстрочення або відстрочення надаються окремо з окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених певними  пунктами Закону України “Про порядок  погашення зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового  зобов'язання, зазначену у поданій  ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних  за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами” для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник  податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у  строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня  отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення  податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також  з інших джерел з урахуванням  особливостей, визначених цією статтею.

Погашення податкових зобов'язань  або податкового боргу платника податків може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених  зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків. Така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним рішенням податкового органу та органу Державного казначейства України. Порядок проведення взаєморозрахунків визначається центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України.

У разі коли заходи з продажу  активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного  погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення  органом стягнення може бути визначено  продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове  користування чи розпорядження іншим  особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право  на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. З метою захисту інтересів  бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються  у податкову заставу.

Право податкової застави  виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Адміністративний арешт  активів платника податків (далі - арешт  активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового  боргу.

У разі коли платник податків, який перебуває у державній або  комунальній власності, не погашає  суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу  активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного  майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

У разі коли власник або  уповноважений ним орган приймає  рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, активи цього платника податків використовуються у черговості, визначеній законодавством України.

Розстроченням податкових зобов'язань  є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум  пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з  пунктом 16.4 статті 16 Закону про порядок  погашення зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

У разі коли розстрочення або  відстрочення сплати податкових зобов'язань  здійснюється на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, у законі про Державний бюджет України  або у рішенні про затвердження місцевого бюджету на наступний  бюджетний рік мають бути відображені  доходи, пов'язані із погашенням розстрочених чи відстрочених податкових зобов'язань.

В даній роботі був проведений аналіз механізму погашення зобов’язань  платників податків, однак і на майбутнє дане питання є цікавим  для дослідження, оскільки закон, який регулює порядок погашення зобов’язань  платників податків постійно перебуває  в стадії доопрацювання, вдосконалення  та змін, які зумовлені динамічністю суспільного життя.

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.91р. №1251 // Відомості Верховної Ради (ВВР),1991.- №39.-ст.510 із змінами та доповненнями.

2. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІП.

3. Азаров М.Я., Бондаренко Г.І., Мельник П.В., Лєкар С.І., Зайцев В.І., Макаров Д.В., Тарангул Л.Л. Про податки і збори населенню України. К., 2000.

4. Буряковский В.В. Налоги - Днепропетровск: "Пороги", 1998.

5. Вишневский В.П. Налогообложение предприятий в Украине - Донецк, 1998.

6. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навчальний посібник. - К.: Товариство "Знання" КОО, 1998.

7. Лапшин Ю.В. , Онищенко В.А., Петриченко О.О., Попова Р.М., Чорноус Н.В. Місцеві податки, збори і неподаткові платежі [у 2 ч.]/ за ред. Азарова М.Я. - К: Експерт - Про, 2000.

8. Місцеві податки і збори. О.А. Нескромний (упоряд.), В.А.Граб (відповідальний, редактор) - К, 2000.

9. Податкова система України: Підручник/ В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П'ятаченко та ін./ За ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1994. - с.22-24, 427.