Порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами

Граничні строки подання  податкової декларації можуть бути збільшені  за правилами та на підставах, які  передбачені пунктом 15.4 статті 15 Закону України “Про порядок погашення  зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами”. Якщо згідно із законом з  питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу) податковий період не встановлено, то податкова декларація подається  та податкове зобов'язання сплачується  у строки, передбачені цим пунктом  для місячного базового податкового  періоду, крім випадків, коли подання  декларації не передбачено таким  законом.

Платник податків має право  не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання  декларації, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або  несвоєчасне подання податкової декларації несе оператор поштового  зв'язку у порядку, передбаченому  законодавством, при цьому платник  податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або  несвоєчасне подання такої податкової декларації.

Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання  повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) контролюючому органу другий примірник податкової декларації.

Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи  їх обігу визначаються Кабінетом  Міністрів України.

Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платник  податків зобов'язаний сплатити суму податкового  зобов'язання, самостійно зазначену  ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

 

 

1.4. Визначення  податкового зобов'язання 

контролюючим  органом

 

Якщо згідно з нормами  цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне  і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має  право на оскарження цієї суми у  порядку, встановленому цим Законом.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового  зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає  у встановлені строки податкову  декларацію;

б) дані документальних перевірок  результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення  суми його податкових зобов'язань, заявлених  у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок  проведення камеральної перевірки  виявляє арифметичні або методологічні  помилки у поданій платником  податків податковій декларації, які  призвели до заниження або завищення  суми податкового зобов'язання;

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом  виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок  платника податків.

г) згідно з законами з  питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку  або збору (обов'язкового платежу), є  контролюючий орган.

 

 

1.4. Визначення  суми податкового зобов'язання 

за непрямими  методами

Якщо контролюючий орган  не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України  “Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами” у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням  платника податків чи його посадових  осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо  визначити суму податкових зобов'язань  у зв'язку з неведенням платником  податків податкового обліку або  відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися  також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує  розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

За непрямим методом податкове  зобов'язання визначається за оцінкою  витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають  з ним у відносинах найму, а  також оцінкою інших елементів  податкових баз, які приймаються  для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для  застосування непрямих методів є  відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися  виключно для визначення об'єкта оподаткування  або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або  інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими  методами затверджується Кабінетом  Міністрів України за поданням центрального податкового органу, погодженим з  державним органом, уповноваженим  провадити державну регуляторну  політику, і є загальною для  всіх платників податків. Порядок  застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Застосування непрямого  методу для визначення податкових зобов'язань  платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Нарахування податкових зобов'язань  з використанням непрямого методу може здійснюватися виключно податковими  органами. Суми нарахованих податкових зобов'язань можуть бути оскаржені  платником податків у загальному порядку, передбаченому цим Законом.

Якщо непрямий метод було застосовано у зв'язку з невстановленням  фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу, місцезнаходження фізичної особи - платника податків, обов'язок доведення того, що податковий орган  здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків, покладається на податковий орган.

Якщо податковий орган  нараховує фізичній особі податкове  зобов'язання, не пов'язане із здійсненням  цією фізичною особою підприємницької  діяльності, з використанням непрямих методів і фізична особа не погоджується з таким нарахуванням, спір вирішується виключно судом  за поданням податкового органу.

Обвинувачення особи в  ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на визначенні податковим органом податкового зобов'язання з використанням непрямого методу до остаточного вирішення справи судом.

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Строки та джерела сплати податкових зобов’язань. Податкова застава  та адміністративний арешт активів

 

2.1. Строки погашення  податкового зобов'язання

 

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового  зобов'язання, зазначену у поданій  ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних  за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами” для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник  податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у  строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня  отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового  зобов'язання контролюючим органом  за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового  зобов'язання протягом десяти календарних  днів від дня отримання податкового  повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник  податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо останній день зазначених у цьому пункті строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких  строків вважається наступний за вихідним або святковим робочий  операційний (банківський) день.

Узгоджена сума податкового  зобов'язання, не сплачена платником  податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового  боргу платника податків.

У разі коли сума податкового  зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього  Закону, такий контролюючий орган  надсилає платнику податків податкове  повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання  на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені  законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового  зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником  податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання  про здійснення заходів з погашення  податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган  надсилає податкові вимоги.

Форма зазначеного подання  затверджується Кабінетом Міністрів  України.

Податкові вимоги мають містити  крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів  із забезпечення сплати суми податкового  боргу.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але  не погасили суму податкових зобов'язань  у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня  після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового  зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі  наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня  від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення  платником податків суми податкового  боргу у встановлені строки. Друга  податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів  платника податків, що перебувають  у податковій заставі, а також  про дату та час проведення публічних  торгів з їх продажу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі  такої юридичної особи під  розписки або надіслано листом з  повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

У такому самому порядку  надсилаються податкові повідомлення.

У разі коли податковий орган  або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або  податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову  вимогу, незнаходженням фактичного місця  розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові  вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового  органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.