Порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами

Платник податків має право  безоплатно зареєструвати податкову  заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову  заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії  такої податкової застави більш  як десять календарних днів.

Право податкової застави  має пріоритет перед:

будь-якими правами інших  застав, що виникли після моменту  виникнення такого права на податкову  заставу, незалежно від того, чи були зареєстровані права інших застав у державних реєстрах застав рухомого майна або нерухомого майна чи ні;

будь-якими правами інших  застав, які не були зареєстровані  у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна до виникнення права на таку податкову заставу.

У разі коли право податкової застави виникає в той самий  день, в який виникло або було зареєстровано право іншої застави  на майно платника податків у державних  реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, пріоритет має право податкової застави.

До законодавчого запровадження  системи реєстрації майна у державних  реєстрах застав нерухомого майна факт нотаріального посвідчення договору застави прирівнюється до зазначеної реєстрації.

Платник податків, активи якого  перебувають у податковій заставі, зобов'язаний письмово повідомити наступних  кредиторів про таку податкову заставу  та про характер і розмір забезпечених цією заставою зобов'язань, а також  відшкодувати збитки кредиторів, що можуть виникнути у разі неподання зазначеного  повідомлення.

Платник податків, активи якого  перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:

а) купівлі чи продажу, інших  видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування  прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів  і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими  за звичайні;

б) використання об'єктів  нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних  інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату  дивідендів, розміщення депозитів або  надання кредитів;

в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

Платник податків, активи якого  перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з  податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б" підпункту 8.6.1 цього пункту.

Надання майна, що перебуває  у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для  забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

У разі здійснення операцій, зазначених у підпунктах 8.6.1 - 8.6.3 цього  пункту, без отримання попередньої  згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізична особа, яка прийняла зазначене  рішення, несуть відповідальність, встановлену  законодавством України за ухилення від оподаткування.

Для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає  з числа службових осіб такого податкового органу податкового  керуючого. Для узгодження окремої  операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає  податковому керуючому запит, в  якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої  операції, у разі коли за його висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має  бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження  зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.

Рішення податкового керуючого  може бути оскаржене у порядку, встановленому  цим Законом для оскарження рішень контролюючих органів.

Центральний податковий орган  визначає правила призначення, звільнення, а також компетенцію податкового  керуючого.

Податковий керуючий має  право здійснювати перевірки  стану збереження активів, які перебувають  у податковій заставі, провадити  опис (виділення) активів для їх продажу  у випадках, передбачених цим Законом, одержувати від боржника повну інформацію про операції із заставленими активами, а в разі їх відчуження без згоди податкового органу (за умови коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з нормами цього Закону) отримувати пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб.

Активи платника податків звільняються з податкової застави  з дня:

а) отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового  зобов'язання, а у разі виникнення права податкової застави у зв'язку із неподанням або несвоєчасним поданням податкової декларації - з дня отримання  такої податкової декларації контролюючим органом (за умови відсутності порушень платником податків вимог, визначених абзацом другим підпункту 8.2.1 пункту 8.2 цієї статті);

б) визнання податкового  боргу безнадійним, у тому числі  внаслідок ліквідації платника податків як юридичної особи або зняття фізичної особи з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності чи у  зв'язку з недостатністю майна  особи, оголошеної банкрутом;в) отримання  податковим органом довідки про  смерть фізичної особи - платника податків або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством, за винятком випадків, коли активи такої  фізичної особи переходять за правом спадщини у власність інших осіб;

г) закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу;

д) отримання податковим органом договору поруки на повну  суму податкового боргу платника податків або інших видів його забезпечення, передбачених податковим законодавством;

е) прийняття рішення про  арешт активів платника податків - на строк дії такого арешту;

є) отримання платником  податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих  рішень щодо нарахування суми податкового  зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження;

ж) прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкових зобов'язань (крім податкового боргу) або досягнення податкового компромісу у разі коли умови, визначені в рішенні про  розстрочення, відстрочення або податковий компроміс, передбачають зупинення  права податкової застави;

з) прийняття окремого рішення  судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних  реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" - "ж" підпункту 8.7.1 цього пункту. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими  Кабінетом Міністрів України.

 

2.4. Адміністративний  арешт активів

 

Адміністративний арешт  активів платника податків (далі - арешт  активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового  боргу.

Арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з  таких обставин:

а) платник податків порушує  правила відчуження активів, визначені  пунктом 8.6 статті 8 цього Закону;

б) фізична особа, яка має  податковий борг, виїжджає за кордон;

в) платника податків, який отримав  податкове повідомлення або має  податковий борг, визнано неплатоспроможним  за зобов'язаннями, іншими ніж податкові, крім випадків, коли стосовно такого платника податків запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів у  зв'язку з порушенням щодо нього  провадження у справі про банкрутство;

г) платник податків відмовляється  від проведення документальної перевірки  за наявності законних підстав для  її проведення або від допуску  посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або  пов'язані з отриманням інших  об'єктів оподаткування, електронних  контрольно-касових апаратів, комп'ютерних  систем, що застосовуються для розрахунків  за готівку або з використанням  карток платіжних систем, вагокасових  комплексів, систем та засобів штрихового кодування;д) відсутні свідоцтва про  державну реєстрацію суб'єктів підприємницької  діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних  контрольно-касових апаратів, комп'ютерних  систем;

е) відсутня реєстрація особи  як платника податків в органі державної  податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до закону, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.

Арешт активів полягає  у забороні вчиняти платником  податків будь-які дії щодо своїх  активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному  та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної  особи, а для фізичної особи - на будь-які  її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством.

Арешт активів може бути повним або умовним.

Повним арештом активів  визнається виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження  або користування його активами з  їх тимчасовим вилученням або без  такого. При вилученні активів  ризик, пов'язаний з їх зберіганням  або втратою їх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про  таке вилучення.

Умовним арештом активів  визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу  керівника відповідного податкового  органу на здійснення будь-якої операції платника податків з такими активами. Зазначений дозвіл може бути наданий  керівником податкового органу, якщо за висновком податкового керуючого  здійснення окремої операції платником  податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення  ймовірності його погашення.

За поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків, яке надсилається:

а) банкам, обслуговуючим  платника податків, з вимогою тимчасового  зупинення видаткових операцій за рахунками  такого платника податків (якщо платником податку є банк - з вимогою зупинення видаткових операцій за власними рахунками), крім операцій з:

погашення податкових зобов'язань  та податкового боргу;

сплати боргу за виконавчими  документами або за задоволеними претензіями у порядку доарбітражного врегулювання спорів, якщо такі виконавчі  документи або претензії набули юридичної сили до моменту виникнення права податкової застави;

б) платнику податків з вимогою  тимчасової заборони відчуження його активів;

в) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи такого платника податків, з вимогою тимчасової заборони їх відчуження.

Арешт активів може бути також застосований до товарів, які  виготовляються, зберігаються, переміщуються  або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством чи законодавством з питань оподаткування  акцизними зборами, а також до товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, без  попереднього встановлення їх власника. У цьому випадку службові особи  органів податкової міліції або  інших правоохоронних органів, відповідно до їх компетенції, мають право тимчасово  затримувати такі активи з складанням протоколу, який повинен містити  відомості про причини такого затримання із посиланням на порушення  конкретної законодавчої норми, опис активів, їх родових ознак та кількості, відомості  про особу (особи), у якої було вилучено такі товари (за їх наявності), перелік  прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку із таким вилученням. Форма зазначеного протоколу  затверджується Кабінетом Міністрів  України. Керівник підрозділу правоохоронного  органу, у підпорядкуванні якого  перебуває службова особа, яка склала протокол про тимчасове затримання активів, зобов'язаний невідкладно проінформувати керівника податкового органу (його заступника), на території якого здійснено таке затримання. На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник податкового органу (його заступник) має право прийняти рішення про накладення арешту на такі активи або відмовити у ньому шляхом неприйняття такого рішення. Рішення про накладення арешту активів має бути прийняте до 24 години робочого дня, наступного за днем складання протоколу про тимчасове затримання активів, але коли відповідно до законодавства податковий орган закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується у момент закінчення роботи. У разі коли рішення про арешт активів не приймається протягом зазначеного строку, активи вважаються звільненими з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність, установлену законодавством.