Порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами

Порядок встановлення дошок  податкових повідомлень визначається центральним податковим органом.

Податкові повідомлення або  податкові вимоги, розміщені з  порушенням правил, установлених цим  підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

У разі коли сума податкового  боргу, визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником  податків до виставлення другої податкової вимоги, друга податкова вимога не надсилається.

Податкове повідомлення виставляється  за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень щодо окремого платника податків.

Податкова вимога повинна  містити загальну суму податкового  боргу та суми податкового боргу  за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Податковий орган веде реєстр виданих податкових вимог щодо окремих платників  податків.

У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову  вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має  містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу  не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового  боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Відкликання податкових повідомлень  і податкових вимог

Податкове повідомлення або  податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:

а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також  пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником  податків;

б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення  про нарахування суми податкового  зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок  їх адміністративного оскарження;

в) рішення контролюючого  органу про нарахування суми податкового  зобов'язання або стягнення податкового  боргу скасовується чи змінюється судом;

г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них  досягається податковий компроміс  та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс;

д) податковий борг визнається безнадійним.

У випадках, визначених підпунктом "а" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення або податкова  вимога вважається відкликаною у  день, протягом якого відбулося погашення  суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового  боргу.

У випадках, визначених підпунктом "б" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття  контролюючим органом рішення про  скасування або зміну раніше нарахованої  суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового  боргу.

У випадках, визначених підпунктом "в" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення або податкові  вимоги вважаються відкликаними у день отримання платником податків відповідного рішення суду.

У випадках, визначених підпунктом "г" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкові вимоги вважаються відкликаними у день прийняття податковим органом  рішення про розстрочення або  відстрочення податкового боргу  чи про досягнення щодо нього податкового  компромісу.

У випадках, визначених підпунктом "д" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкові вимоги вважаються відкликаними у день прийняття податковим органом  рішення про визнання податкового  боргу безнадійним.

У разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу  зменшується внаслідок їх адміністративного  оскарження, раніше надіслане податкове  повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня  отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної  податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового  боргу).

Зменшена сума податкового  зобов'язання (податкового боргу) повинна  бути сплачена або може бути оскаржена  у строки, визначені цим Законом.

У разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу  збільшується внаслідок їх адміністративного  оскарження, раніше надіслане податкове  повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове  повідомлення. Донарахована сума податкового  зобов'язання, визначена у такому окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою статтею 5 цього Закону, із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання.

Контролюючий орган, який надіслав відповідному податковому  органу подання, визначене у підпункті 6.2.1 пункту 6.2 цієї статті, зобов'язаний надати інформацію такому податковому  органу про скасування або зміну  суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду. Зазначена інформація надається у порядку, визначеному  Кабінетом Міністрів України.

 

 

2.2. Джерела сплати  податкових зобов'язань або погашення  податкового боргу  платника  податків

 

Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення  податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також  з інших джерел з урахуванням  особливостей, визначених цією статтею.

Погашення податкових зобов'язань  або податкового боргу платника податків може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених  зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником  податків, що виникли згідно з нормами  податкового або бюджетного законодавства  чи цивільно-правових угод, строк погашення  яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків. Така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним рішенням податкового органу та органу Державного казначейства України. Порядок проведення взаєморозрахунків визначається центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України.

За податками, зборами (обов'язковими платежами), які відповідно до закону справляються з об'єктів нерухомої  власності, джерелом їх самостійної  оплати можуть бути активи як власника таких об'єктів нерухомої власності, так і будь-якої іншої особи, на яку покладено обов'язок сплати, яка здійснюється виключно у грошовій формі. При цьому якщо особу, відповідальну  за сплату податків, зборів (обов'язкових  платежів), не виявлено, податкові процедури, визначені цим Законом, застосовуються безпосередньо до об'єктів такої  власності, які підпадають під податкову  заставу та підлягають продажу за правилами, визначеними цим Законом.

Джерелами погашення податкового  боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими  документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших  відокремлених підрозділів) з урахуванням  обмежень, визначених цим Законом, а  також іншими законами.

Не можуть бути використані  як джерела погашення податкового  боргу платника податків за його самостійним  рішенням або за рішенням органу стягнення:

а) майно платника податків, надане ним у заставу іншим  особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у державних  реєстрах застав рухомого або нерухомого майна відповідно до закону, до моменту  виникнення права податкової застави;

б) активи, які належать на правах власності іншим особам та перебувають у тимчасовому розпорядженні  або користуванні платника податків, у тому числі, але не виключно: майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), а також ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а  також активи інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;

в) майнові права інших  осіб, надані платнику податків у тимчасове  користування або розпорядження, а  також немайнові права інших  осіб, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в  користування такому платнику податків без права їх відчуження;

г) кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також  власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою, у  розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України;

д) кошти кредитів або  позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих на користь такого платника податків, а також суми акредитивів, виставлених на ім'я  платника податків, але не відкритих, до моменту такого відкриття;

е) майно, що включається  до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна  до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу  державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України;

є) активи, чий вільний  обіг заборонено або обмежено згідно із законодавством. У разі коли підприємницька діяльність з активами, що продаються, підлягає ліцензуванню відповідно до закону, покупцями таких активів  можуть бути лише особи, які отримали відповідну ліцензію.

Посадові особи, у тому числі державні виконавці, які прийняли рішення про використання активів, визначених підпунктом 7.3.1 цієї статті, як джерела погашення податкової заборгованості або боргу платника податків, притягаються до відповідальності згідно із законодавством.

Додаткові джерела погашення податкового  боргу

У разі коли заходи з продажу  активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного  погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення  органом стягнення може бути визначено  продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове  користування чи розпорядження іншим  особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право  на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. Продаж або стягнення таких  активів не зупиняє дію таких  цивільно-правових договорів до кінця  строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець таких активів набуває  прав та обов'язків платника податків за такими договорами, у тому числі  права на отримання доходу за ними. Якщо норми зазначеного цивільно-правового  договору передбачають право кредитора  на його дострокове припинення або  збільшення розміру доходів за ним  чи прийняття інших рішень, які  приводять до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов'язаний прийняти рішення про такі дії.

Рішення щодо продажу активів  у випадках, визначених цим пунктом, може бути прийняте при недостатності  коштів, отриманих від продажу  активів платника податків, передбачених у пункті 7.1 цієї статті, або неможливості їх продажу.

У разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим  підрозділом юридичної особи, активів, достатніх для погашення його податкового боргу, додатковим джерелом погашення податкового боргу  такого платника податків є активи юридичної особи, на які може бути звернено стягнення згідно з цим Законом.

Порядок застосування цього  пункту визначається центральним органом  податкової служби.

Забороняється будь-яка уступка  податкового зобов'язання або податкового  боргу платника податків третім особам, а також уступка контролюючим органом права вимоги податкового  боргу платника податків іншим особам. Положення цього пункту не поширюються  на випадки, коли гарантами повного  та своєчасного погашення податкових зобов'язань платника податків виступають інші особи, якщо таке право передбачено  цим Законом або іншими законами України з питань оподаткування.

 

2.3. Податкова застава

 

З метою захисту інтересів  бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються  у податкову заставу.

Право податкової застави  виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави  виникає у разі:

неподання або несвоєчасного  подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний  податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації;

несплати у строки, встановлені  цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного  строку;

несплати у строки, встановлені  цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з  дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави  поширюється на будь-які види активів  платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту  погашення його податкових зобов'язань  або податкового боргу.