Порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова  робота

на  тему:

Порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами

 

 

ПЛАН

Вступ

 

Розділ І. Контролюючі  органи, визначення податкового зобов’язання

1.1. Органи, які контролюють порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та їх компетенція

1.2. Підстави для примусового стягнення активів та визначення бюджетного фонду, порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань

1.3. Визначення податкового зобов'язання контролюючим органом

1.4. Визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами

 

Розділ ІІ. Строки та джерела сплати податкових зобов’язань. Податкова застава та адміністративний арешт активів

2.1. Строки погашення податкового зобов'язання

2.2. Джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу  платника податків

2.3. Податкова застава

2.4. Адміністративний арешт активів

 

Розділ ІІІ. Погашення  податкових зобов’язань та податкового  боргу

3.1. Погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств

3.2. Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків

3.3. Порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу при реорганізації платника податків

3.4. Розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платника податків

 

Висновки

 

Список використаної літератури

 

ВСТУП

 

 

Тема курсово роботи: “Порядок погашення зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Актуальність даної теми пояснюється тим, що з кожним роком  кількість платників податків зростає, також зростає значення для соціально-економічного стану суспільства і роль бюджетів та державних цільових фондів, тому вивчення порядку погашення зобовязань платників податків саме в такій  площині як бюджети та державні фонди  є важливим.

Основним регулятором  порядку погашення зобовязань виступає Закон України “Про порядок погашення  зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами” є спеціальним законом  з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань  юридичних або фізичних осіб перед  бюджетами та державними цільовими  фондами з податків і зборів (обов'язкових  платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне  страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими  органами, у тому числі за порушення  у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій  органів стягнення.

Цей Закон не регулює питання  погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних  коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших  зобов'язань, що випливають з угод, укладених  державними органами та/або від імені  держави, які регулюються нормами  цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу  та його обслуговування.

Вищезгаданий Закон не регулює також питання погашення  податкових зобов'язань або стягнення  податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені  Законом України "Про відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом".

Дана робота складається  з трьох розділів, в яких вивчаються такі питання як види та повноваження органів, які контролюють порядок  погашення зобовязань, підстави для  примусового стягнення активів  та визначення бюджетного фонду, визначення податкового зобов’язання контролюючим органом, визначення суми податкового  зобовязання за непрямими методами, строки та джерела сплати податкових зобовязань, особливості погашення  податкових зобовязань та податкового  боргу тощо.

 

РОЗДІЛ І. КОНТРОЛЮЮЧІ  ОРГАНИ, ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

 

1.1. Органи, які  контролюють порядок погашення  зобовязань платників податків  перед бюджетами та державними  цільовими фондами та їх компетенція

 

Контролюючими органами є:

Митні органи - стосовно акцизного  збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом  обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших  податків і зборів (обов'язкових  платежів), які відповідно до законів  справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну  територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів  з митної території України;

органи Пенсійного фонду  України - стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у  межах компетенції цих органів, встановленої законом;

податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових  платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених окремо органів.

Компетенція контролюючих органів

Контролюючі органи мають  право здійснювати перевірки  своєчасності, достовірності, повноти  нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових  платежів), які віднесені до їх компетенції  цим пунктом.

Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового  органу та центрального митного органу.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки  своєчасності, достовірності, повноти  нарахування та сплати податків і  зборів (обов'язкових платежів), у  тому числі за запитами правоохоронних органів.

Органи, уповноважені здійснювати  заходи з погашення податкового  боргу (органи стягнення)

Органами, уповноваженими здійснювати  заходи з погашення податкового  боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

 

 

1.2. Підстави для  примусового стягнення активів   та визначення бюджетного фонду,  порядок подання податкової декларації  та визначення суми податкових  зобов'язань

 

Підстави для примусового  стягнення активів платника податків

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в  рахунок погашення його податкового  боргу виключно за рішенням суду. В  інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення  претензій кредиторів за рахунок  активів, вільних від заставних  зобов'язань забезпечення боргу. У  разі, якщо такого платника податків визнано  банкрутом, черговість задоволення  претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Стягнення податкового боргу  за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Бюджетний фонд

У будь-яких випадках, коли платник  податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а  також будь-які інші податки, що утримуються  з джерела виплати, сума таких  податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

На кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього  пункту, не може бути накладено стягнення  за причинами, відмінними від стягнення  такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених певними  пунктами Закону України “Про порядок  погашення зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається  без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним  нормативно-правовим актом. Відмова  службової (посадової) особи контролюючого  органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування  нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або  скасування від'ємного значення об'єктів  оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється  та розцінюється як перевищення службових  повноважень такою особою, що тягне  за собою її дисциплінарну та матеріальну  відповідальність у порядку, визначеному  законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує  норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з  описом вкладеного та повідомленням  про вручення, до якої долучається  заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у  довільній формі, із зазначенням  прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої  відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк.

Платник податків може також  оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з  відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності  відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону “Про порядок  погашення зобовязань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку  її заповнення, може бути не визнана  таким контролюючим органом як податкова  декларація, якщо в ній не зазначено  обов'язкових реквізитів, її не підписано  відповідними посадовими особами, не скріплено  печаткою платника податків. У цьому  випадку, якщо контролюючий орган звертається  до платника податків з письмовою  пропозицією надати нову податкову  декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття  попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового  органу в порядку апеляційного узгодження.

Якщо згідно з правилами  податкового обліку, визначеними  законами, податкова звітність щодо окремого податку, збору (обов'язкового платежу) складається наростаючим  підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового  періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при цьому  остання не подається.

Встановлення форм або  методів обов'язкової податкової звітності, які передбачають подання  зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг, інших елементів податкових баз, що були раніше відображені у  податкових деклараціях або розрахунках  з окремих податків, зборів (обов'язкових  платежів), не дозволяється, якщо інше не встановлене законами з питань оподаткування.

Податкові декларації подаються  за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у  тому числі при сплаті місячних авансових  внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним  днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або  календарному півріччю (у тому числі  при сплаті квартальних або піврічних  авансових внесків), - протягом 40 календарних  днів, наступних за останнім календарним  днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г", - протягом 60 календарних днів за останнім календарним  днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для  платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим  підсумком на підставі показників базових  податкових періодів, з яких складаються  такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових  внесків) згідно з відповідним законом  з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені  цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей  підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом  з питань оподаткування, зокрема  календарний квартал для цілей  оподаткування прибутку підприємств.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний  за вихідним або святковим операційний (банківський) день.