Особливості відповідальності військовослужбовців за адміністративні правопорушення в Україні

17.3. Адміністративна відповідальність  юридичних осіб

Як уже зазначалося вище, суб'єктом адміністративної відповідальності, поряд із фізичною особою, може бути і юридична особа. Для інституту адміністративної відповідальності дане положення не є абсолютно новим, оскільки до 1961 року в колишньому Радянському Союзі існувала практика притягнення до адміністративної відповідальності підприємств, установ і організацій. Згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 червня 1961 року «Про дальше обмеження штрафів, які накладаються в адміністративному порядку» було відмінено практику притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності. Тобто, таким чином посилювалася особиста відповідальність посадових осіб за зміцнення правопорядку на довірених їм ділянках роботи.

У 1991 р. Верховна Рада України знову повертається до питання про адміністративну відповідальність юридичних осіб, передбачивши в Законі України «Про місцеві Ради народних депутатів і місцеве самоврядування», що ради мають право накладати адміністративні штрафи на юридичних осіб за порушення правил, встановлених цими Радами. Початок було покладено, а пізніше ця тенденція найшла свій розвиток у низці законів: «Про відповідальність підприємств, установ і організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину», «Про захист від недобросовісної конкуренції»,«Про рекламу», «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування»' та ін., якими

1 Відомості Вевховної Ради Укоаїни. — 1994. — № 46. — Ст. 411.

Загальні засади адміністративної

відповідальності

 Серед заходів адміністративного примусу заходи адміністративної відповідальності становлять окрему групу (вид). Тобто у змісті адміністративного примусу складовою виступає адміністративна відповідальність. Причому це найбільш складна, об'єктивна і докладно регламентована група адміністративно-правових відносин, які утворюють окремий інститут адміністративного права — адміністративну відповідальність.

У сфері дії адміністративного права можна виділити два неоднорідні типи відповідальності — негативну (або ретроспективну) і позитивну (або перспективну). Перший тип відповідальності завжди пов'язаний із вчиненням особою протиправного діяння і супроводжується негативними для неї наслідками у вигляді певних санкцій. Другий тип відповідальності виражається в обов'язку здійснити належним чином певні «позитивні» дії в будь-яких регулятивних правовідносинах і характеризується психічним ставленням до виконання покладених на суб'єкт правовідносин обов'язків.

Отже, адміністративна відповідальність належить до першого типу, тобто до негативної (ретроспективної), відповідальності.

433

£ 1. Поняття адміністративної відповідальності та її законодавче регулювання

 

Адміністративна відповідальність відповідно до українського законодавства — це відповідальність за вчинення адміністративного проступку (правопорушення).

Вітчизняна правова доктрина адміністративної відповідальності базується на розмежуванні кримінальних злочинів і адміністративних правопорушень, а відтак окремих видів юридичної відповідальності — кримінальної та адміністративної. Натомість за законодавством західних країн аналогічні діяння обіймаються поняттям кримінального правопорушення, в якому виокремлюються проступки, що не спричиняють певних наслідків, скажімо, судимості.

Адміністративна відповідальність характеризується негативною реакцією держави на протиправні прояви окремих фізичних (а в деяких випадках і юридичних) осіб шляхом встановлення відповідних правил, заборон і адекватних порушенням санкцій щодо порушників. Адміністративна відповідальність має всі ознаки юридичної відповідальності, оскільки є різновидом останньої. Це, з одного боку, державний примус, міра стягнення за вчинене правопорушення, а з іншого — обов'язок винного зазнавати негативних для нього наслідків. Відповідальність може наставати тільки в тому випадку, коли це передбачено нормою права. Наявність норми і органу, що її застосовує, — це лише передумова. Але вони недостатні для накладення стягнення, для притягнення до адміністративної відповідальності обов'язковою підставою є адміністративний проступок.

Основні риси адміністративної відповідальності виявляються в тому, що:

    підставою для її настання  є адміністративний проступок;

    вона реалізується за  умов неслужбової непідлеглості;

    існує велика кількість  уповноважених органів (посадових осіб), що накладають адміністративні стягнення;

 порядок накладання адміністративних  стягнень визначається нормами  адміністративного права.

Отже, адміністративна відповідальність — це різновид юридичної відповідальності, що являє собою сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв'язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністративний проступок, передбачених нормами адміністартивного права особливих санкцій — адміністративних стягнень14.

Законодавче    регулювання    адміністративної    відповідальності

здійснюється на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення, Митного кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу», а також інших законодавчих актів.

Кодекс України про адміністративні правопорушення створювався в контексті прийнятих у 1980 р. Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення. Норми цих Основ цілком увійшли до КпАП кожної союзної республіки. Вони діють і дотепер. Тому не випадково, що кодекси про адміністративні правопорушення країн СНД значною мірою подібні, а в деяких частинах — ідентичні.

КпАП, прийнятий 07.12.1984 р., був введений у дію 01.06.1985 р. і складався на той час із 330 статей в п'яти розділах: 1. Загальні положення; 2. Адміністративні правопорушення і адміністративна відповідальність (Загальна і Особлива частини); 3. Органи, уповноважені  розглядати  справи  про  адміністративні  правопорушення;

4.   Провадження в справах  про адміністративні правопорушення;

5. Виконання постанов про накладання  адміністративних стягнень.

В особливій частині перераховані й визначені склади адміністративних правопорушень. Вони розміщені по главах, в яких згруповані адміністративні правопорушення: у галузі охорони праці й здоров'я населення; що посягають на власність; у галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури; у промисловості, будівництві та у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів; у сільському господарстві, порушення ветеринарно-санітарних правил; на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку; у галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою; у галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, у галузі фінансів і підприємницької діяльності; у галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації; що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; що посягають на встановлений порядок управління; що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.

Поряд з КпАП діють також інші закони прямої дії, що містять норми, які встановлюють адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність встановлювалася також постановами місцевих рад та їх виконкомів. Так, ст. 5 КпАП встановлює,

435

що обласні, міські, сільські, селищні ради мають право приймати рішення, що передбачають адміністративну відповідальність, але тільки з питань боротьби із стихійним лихом і епідеміями. Однак ця стаття суперечить Конституції України, адже в п. 22 частини першої конституційної ст. 92 визначено, що лише законами визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

£ 2. Адміністративний проступок

як підстава адміністративної відповідальності

         Вперше поняття адміністративного проступку було законодавчо закріплене у ст. 7 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення, і без змін було перенесено до КпАП союзних республік. Зокрема, ст. 9 КпАП України визначає:

адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягаема державний або громадський порядок, власність, права і 'свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

У ст. 9 КпАП, де дається поняття адміністративного правопорушення, законодавець у рівняв поняття «проступку» і «правопорушення» як підстави адміністративної відповідальності.

Раніше вважалося, що адміністративне правопорушення посягає на правові норми, що регулюють організаційно-управлінську діяльність, а адміністративний проступок — на загальнообов'язкові правила, за порушення (невиконання) яких настає адміністративна відповідальність. Поняття адміністративного правопорушення, таким чином, пов'язувалося з поняттям відповідальності в державному управлінні, хоча далеко не всі подібні правопорушення пов'язані з настанням саме адміністративної (а не будь-яких інших видів юридичної) відповідальності.

Ототожнення понять «адміністративне правопорушення» й «адміністративний проступок» означає і те, що адміністративна відповідальність може настати за порушення загальнообов'язкових пра-

436

вил, які регулюються нормами різних галузей права, але за умови, що вони тягнуть адміністративні санкції, які містяться в статтях Особливої частини розділу II КлАП. Зокрема, законодавець встановив відповідальність за те чи інше діяння.

Відтак, якщо за дане діяння (правопорушення) не встановлено відповідне покарання, воно не повинно вважатися адміністративним проступком. Необхідною його ознакою є також ступінь небезпеки правопорушення для суспільних відносин. Ця ознака є принциповою, оскільки тільки діяння, що є шкідливими, законодавець закріпив у Особливій частині розділу II КлАП. Отже, поняття адміністративного проступку має специфічний зміст, що виокремлює його з усієї сукупності адміністративних правопорушень.

Найбільш виразно специфіка адміністративного проступку виявляється в характеристиці його складу.

                  Склад адміністративного проступку стано вить передбачена нормами права сукупність ознак, за наявності яких відповідне протиправне діяння визначається саме як адміністративний проступок. До цих ознак належать:   1)  об'єкт;  2)  об'єктивна сторона;

3) суб'єкт; 4) суб'єктивна сторона  проступку.

1. Об'єкт проступку. За допомогою інституту адміністративної відповідальності насамперед захищаються відносини, що регулюються нормами права, насамперед адміністративного.

Загальним об'єктом адміністративного проступку є всі суспільні відносини, що охороняються з допомогою адміністративного права. Родовим об'єктом є група цих суспільних відносин, що характеризуються спільними ознаками. Безпосередній об'єкт — це конкретні відносини, яким завдано шкоди певним проступком і які охороняються відповідною адміністративно-правовою нормою.

Предметом адміністративного правопорушення є предмети матеріального світу, з приводу яких виникають суспільні відносини, що охороняються нормами адміністративного права. Предмет може мати суттєве значення для окреслення вчиненого, більш точної кваліфікації проступку. Інколи предмет прямо записується в законі, наприклад, ст. 44 КлАП — наркотичні засоби, психотропні речовини, ст. 132 КлАП — транспортні засоби і т. ін.

437

2. Об'єктивна сторона  проступку — це те, в чому проступок проявляється назовні, відповідна поведінка особи, наслідки заподіяної шкоди об'єкту посягання; це відповідний процес дії протягом визначеного часу.

Об'єктивну сторону характеризують такі ознаки:

а) діяння (дія або бездіяльність);

б) шкідливі наслідки проступку;

в)   причинний зв'язок між діянням і суспільно шкідливими наслідками.

Це обов'язкові ознаки адміністративного проступку. Поряд з ними існують необов'язкові (факультативні) ознаки об'єктивної сторони адміністративного проступку — місце, спосіб, час, засоби, обставини скоєння проступку.

Діяння — це дія або бездіяльність, вольові поступки.

Дія — це активна поведінка особи. Переважна кількість адміністративних проступків вчиняється з допомогою відповідних дій (дрібна крадіжка, дрібне хуліганство та ін.).

Бездіяльність — пасивна поведінка особи, невиконання нею відповідних обов'язків, що покладаються на неї відповідними правовими та іншими нормативними актами.

Шкідливі наслідки адміністративного проступку — це ті негативні зміни, які настають, завдаються об'єкту посягання — суспільним відносинам, що охороняються.

Законодавець виділяє дві групи шкідливих наслідків адміністративних проступків: матеріальні й формальні. Тому виділяють проступки з матеріальним складом і проступки з формальним складом.

Адміністративні проступки з матеріальним складом — це такі правопорушення, для об'єктивної сторони яких закон вимагає встановлення не тільки факту діяння, а й шкідливих наслідків.

Адміністративні правопорушення з формальним складом — це такі правопорушення, для об'єктивної сторони яких закон вимагає встановлення тільки факту власне діяння. Шкідливі наслідки в цих правопорушеннях, хоча й можуть настати, але лежать за межами складу проступку (наприклад, ухилення від огляду на стан сп'яніння; порушення правил тримання собак і котів тощо). Слід мати на увазі, що більшість адміністративних проступків — з формальним складом.