Особливості відповідальності військовослужбовців за адміністративні правопорушення в Україні

корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією. Характерною особливістю цього виду адміністративних правопорушень є те, що військовослужбовці у разі їх вчинення у будь-якому разі нестимуть відповідальність нарівні з іншими особами – невійськовослужбовцями. За вчинення таких діянь заміна адміністративної відповідальності на дисциплінарну не допускається.

 

 

Третя група об’єднує адміністративні правопорушення, за вчинення яких військовослужбовці несуть відповідальність за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

 

Виходячи з концептуальних положень про соціальну зумовленість явища, з’ясована характеристика можливості, необхідності і доцільності обмеження адміністративної відповідальності військовослужбовців.

 

Досліджуючи можливість диференціації відповідальності військовослужбовців за вчинення адміністративних правопорушень, проведено ретроспективний огляд радянського законодавства, дія якого поширювалася на території України та аналізується військове законодавство зарубіжних країн про відповідальність військовослужбовців. Ці дослідження показують, що в різні часи і для різних суспільно-економічних формацій характерним є обмеження компетенції органів цивільної влади із застосування санкцій до військовослужбовців за проступки, що порушують не лише правила військової дисципліни, а саме: для військового часу або часу, коли збройні сили використовуються або плануються використовуватися у військових діях, зменшений перелік адміністративно-караних провин, за вчинення яких військовослужбовці можуть нести загальну відповідальність.

 

Обґрунтовується необхідність і доцільність урахування специфіки правового статусу військовослужбовців для застосування до них заходів адміністративної відповідальності. За більшість адміністративних правопорушень військовослужбовці повинні відповідати у дисциплінарному порядку. Поряд із цим, справи про окремі адміністративні правопорушення повинні розглядатися і по них прийматися рішення загальними адміністративно-юрисдикційними органами. До цієї категорії варто відносити справи про адміністративні правопорушення, що характеризуються значним рівнем суспільної небезпеки.

 

У третьому підрозділі “Провадження у справах про адміністративні правопорушення, за вчинення яких несуть відповідальність військовослужбовці”розглядаються процесуальні положення реалізації відповідальності за адміністративні правопорушення, вчинені військовослужбовцями. У роботі зазначається, що особливості правового регулювання адміністративної відповідальності цієї категорії громадян повинні враховуватися на стадії розгляду та вирішення справи про адміністративні правопорушення. До цього моменту здійснення всіх процесуальних дій (складання протоколу про адміністративне правопорушення, застосування заходів процесуального впливу тощо) проводиться у загальному порядку.

 

Розглядаючи питання підвідомчості справ про адміністративні правопорушення військовослужбовців, автор підтримує позицію Д.М.Бахраха, який виділяє три рівні підвідомчості: родову, предметну і територіальну. Виділення родової підвідомчості дає можливість відмежувати компетенцію юрисдикційних органів і військового командування щодо розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення військовослужбовців. Розмежування компетенції у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 15 КУпАП, підпадає під термін “альтернативна родова підвідомчість”, оскільки у цих справах військовослужбовці можуть відповідати у загальному (адміністративному) або спеціальному (дисциплінарному) порядку. Для розмежування компетенції щодо розгляду справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, правила родової підвідомчості не діють, оскільки справи цієї категорії повинні розглядатися лише судами загальної юрисдикції.

 

Для усунення суперечностей між різними судовими ланками пропонується у законодавстві встановити положення, відповідно до якого справи про адміністративні правопорушення, які підлягають розгляду судами загальної юрисдикції, у разі вчинення їх військовослужбовцями повинні розглядатися у військових судах гарнізонів.

 

Автор доходить до висновку, що трансформація адміністративної відповідальності військовослужбовців у дисциплінарну позбавляє права на розгляд їх справ юрисдикційними органами. Процесуальна діяльність на стадії розгляду справ про адміністративні правопорушення спрямована безпосередньо на вирішення питання про застосування заходів адміністративної відповідальності. А тому провадження на цій стадії може виникати з двох причин: 1) неповнота протоколу про адміністративне правопорушення, що полягає у недостатності відомостей про особу порушника; 2) неправильна кваліфікація скоєного проступку. За таких обставин провадження підлягає закриттю, і матеріали справи направляються відповідним командирам (начальникам).

 

Розглядаючи стадію перегляду постанов за скаргами і протестами, автор вказує на суперечливість норм КУпАП положенням Конституції України стосовно можливості оскарження накладення адміністративних стягнень судами (суддями). Підтримується позиція, що викладена у проекті КУпАП, згідно з якою передбачена можливість судового оскарження будь-яких постанов у справах про адміністративні правопорушення.

 

У роботі вказується на необхідність передбачення додаткових обставин, на підставі яких припиняється виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення, крім тих, що закріплено у ст. 302 КУпАП. Також вказується на необхідність встановлення, поряд з іншими обставинами, що зумовлюють припинення виконання, і такої обставини, як трансформація адміністративної відповідальності військовослужбовців у дисциплінарну.

 

У третьому розділі “Профілактика адміністративних правопорушень серед військовослужбовців” розглядаються питання профілактики адміністративних правопорушень, причини і умови, що породжують адміністративно-деліктну ситуацію серед військовослужбовців, система суб’єктів профілактичної діяльності, заходи профілактичного впливу.

 

Профілактика адміністративних правопорушень серед військовослужбовців розглядається як діяльність держави загалом, її правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування у сфері державного управління, а також відповідного командування і військової громадськості з метою проведення загальних і спеціальних заходів, які мають своїм завданням недопущення, нейтралізацію чи ліквідацію причин та умов, що породжують адміністративні правопорушення серед військовослужбовців або сприяють їм.

 

Причини конкретних правопорушень виводяться із суб’єктивних чинників, тобто таких, що залежать від волі особи. Чинники об’єктивного характеру сприяють процесу формування антигромадської спрямованості особи. До специфічних детермінант правопорушень військовослужбовців віднесено зміну морально-ціннісних орієнтирів, незадовільне фінансово-матеріальне забезпечення військових формувань, скорочення чисельності армії, незнання особи воїна окремими командирами, начальниками, їх потурання, безвідповідальність тощо.

 

 

Поряд із цим, для адміністративних правопорушень

військовослужбовців характерні загальні чинники, що зумовлюють в цілому таке явище, як адміністративна деліктність і конкретні адміністративні правопорушення. Пояснюється це тим, що у разі вчинення військовослужбовцем проступків, за які для них передбачено застосування адміністративних стягнень, вони будуть виступати як звичайні громадяни або посадові особи з певними загальними характеристиками.

 

 

Враховуючи специфіку правового статусу військовослужбовців, до системи суб’єктів попередження адміністративних правопорушень серед військовослужбовців, автор включає органи і посадові особи так званої загальної компетенції, які здійснюють профілактичну діяльність не лише щодо військовослужбовців, а й інших категорій громадян, а також органи і посадові особи, умовно, спеціальної компетенції, в коло обов’язків яких входить профілактика правопорушень лише серед військовослужбовців. До першої групи належать такі спеціалізовані суб’єкти, як органи внутрішніх справ, органи Служби безпеки України та інші органи виконавчої влади, що здійснюють провадження в справах про адміністративні правопорушення.

 

Друга група суб’єктів включає військові суди, військові прокуратури, військові комендатури та їх посадових осіб, командування військових частин, закладів, підприємств і організацій.

 

У цьому розділі також розглядається діяльність військової громадськості як суб’єкта профілактики правопорушень серед військовослужбовців, подана характеристика окремих фізичних осіб – суб’єктів профілактики.

 

Заходи профілактики адміністративних правопорушень серед військовослужбовців поділяються на загальні і спеціальні залежно від безпосередньої мети попереджувальної діяльності.

 

Для загально-соціального впливу характерна комплексність, оскільки під його дію потрапляють причини і умови різноманітних правопорушень.

 

Спеціальні заходи щодо попередження адміністративних правопорушень здійснюють безпосереднє блокування причин і умов адміністративних правопорушень. Серед них виділяються заходи переконання і примусу. До перших належать правове виховання, яке широко використовується у військово-управлінських відносинах з метою попередження правопорушень. Заходи примусу включають адміністративно-попереджувальні заходи, заходи припинення і відповідальності.

 

У застосуванні до військовослужбовців адміністративно-попереджувальних заходів і заходів припинення певних особливостей немає, оскільки це не впливає на визначення конкретних стягнень, що стосуються різних видів відповідальності, а має на меті не допустити продовження антисуспільних проявів.

 

Звертається увага на необхідність використання запобіжних можливостей адміністративної відповідальності для попередження адміністративних правопорушень, що вчиняються військовослужбовцями і становлять певний рівень небезпеки та шкоди для суспільства.

 

У заключній частині дисертації підсумовуються результати дослідження особливостей адміністративної відповідальності військовослужбовців. На підставі проведеного дослідження з теми дисертації сформульовано наступні висновки. Враховуючи обмежений характер адміністративної відповідальності військовослужбовців, запропоновано з урахуванням специфіки поняття адміністративної відповідальності військовослужбовців. Також пропонується передбачити серед обставин, що виключають адміністративну відповідальність виконання військовослужбовцем наказу. На підставі характеристики окремих видів адміністративних стягнень обґрунтовано недоцільність застосування до військовослужбовців виправних робіт і адміністративного арешту, а до військовослужбовців строкової служби – крім того, штрафу. Запропоновано класифікацію адміністративних проступків з урахуванням диференціації відповідальності військовослужбовців залежно від виду правопорушення, на підставі якої обґрунтовано встановлення й скасування адміністративної відповідальності за окремі правопорушення. В законодавчому порядку пропонується врегламентувати можливість поєднання адміністративної і дисциплінарної відповідальності у разі порушення військовослужбовцями адміністративних заборон і невиконання службових обов’язків. Охарактеризовано процесуальні особливості реалізації адміністративної відповідальності військовослужбовців і запропоновано внесення змін до чинного законодавства з цих питань. Здійснено аналіз причин і умов адміністративних правопорушень, що вчиняються військовослужбовцями, розроблено та запропоновано профілактичні заходи, що можуть застосовуватися для їх попередження, зокрема, запобіжні властивості адміністративної відповідальності.

 

 

 

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

 

 

Мота А.Ф. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність військовослужбовців // Збірник наукових праць. – № 5. – Ч. ІІІ. – Хмельницький: Вид-во Академії ПВУ, 1997. – С. 240 – 244.

 

 

Мота А.Ф. Щодо ознаки суспільної небезпеки в адміністративному правопорушенні // Збірник наукових праць. – № 8. – Ч. ІІ – Хмельницький: Вид-во Академії ПВУ, 1999. – С. 242 – 245.

 

 

Мота А.Ф. Класифікація адміністративних правопорушень, за скоєння яких несуть відповідальність військовослужбовці // Збірник наукових праць. – № 9. – Ч. ІІ. – Хмельницький: Вид-во Академії ПВУ, 1999. –С. 291 – 295.

 

 

Мота А.Ф. Військовослужбовці як суб’єкти корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 3. – С. 78 – 81.

 

 

Мота А.Ф. Деякі питання сучасної регламентації оскарження постанов по справах про адміністративні правопорушення // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. – Івано-Франківськ: Плай, 2001. – Вип. V. – С. 80 – 85.

 

 

Мота А.Ф. Детермінація адміністративної деліктності військовослужбовців // Наукові записки. Серія “Право”. – Острог: Національний університет “Острозька академія”, 2001. – Вип. 2. – С. 284 – 289.

 

 

Мота А.Ф. Адміністративна відповідальність військовослужбовців (окремі питання) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. проф. В.Л.Регульський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ, 2001. – № 1. – С. 261 – 263.

 

ВСТУП

 

 В умовах  сьогодення Україна здійснює реформування, вдосконалення та створення нових форм управління і правового забезпечення у всіх сферах суспільного життя. Важливе значення у цих необхідних процесах відводиться ад-міністративно-правовій реформі. Вона за своїм змістом має комплексний характер, що зумовлено прагненням створити у нашій державі нову суспільно-політичну формацію. А це, у свою чергу вимагає врегульованості різних галузей права.

 Цьому  сприяє діюча Конституція України, в статтях якої проголошено  побу-дову демократичної, соціальної держави, у якій права і свободи людини є пріоритет-ними, поряд з іншими соціальними цінностями. Крім цього, набуває нового змісту дотримання законів з боку різних категорій посадових осіб та звичайних громадян. Будь-які правопорушення прямо чи опосередковано негативно впливають на соціаль-ну і правову захищеність особи. Тому ефективна боротьба з цими негативними яви-щами повинна визнаватися в якості необхідної передумови державно-правового уст-рою.

 Актуальність  теми дослідження. Важливість і масштабність завдань з охо-рони життя та здоров’я, прав та інтересів громадян відповідно до ст. 3 Конституції України, реформування адміністративного законодавства, а також поширеність адмі-ністративних проступків, їх структура, причини і динаміка зумовлюють необхідність предметного дослідження інституту адміністративної відповідальності, зокрема спе-цифіки відповідальності військовослужбовців.