Особливості відповідальності військовослужбовців за адміністративні правопорушення в Україні

 

 

 

КУпАП

Адміністративна відповідальність – це специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб’єкта правопорушення.

Стаття 15 КУпАП

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані,а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне придбання або зберігання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт.

 Інші, крім  зазначених у частині першій  цієї статті, особи, на яких поширюється  дія дисциплінарних статутів  або спеціальних положень про  дисципліну, у випадках, прямо передбачених  ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.

 У випадках, зазначених у частині першій  цієї статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати  адміністративні стягнення, можуть замість накладених стягнень передавати матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

 При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань - військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. До зазначених осіб як захід адміністративного стягнення застосовується попередження.

 

Важливість і масштабність завдань з охорони життя та здоров’я, прав та інтересів громадян відповідно до ст. 3 Конституції України, реформування адміністративного законодавства, а також поширеність адміністративних проступків, їх структура, причини і динаміка зумовлюють необхідність предметного дослідження інституту адміністративної відповідальності, зокрема специфіки відповідальності військовослужбовців.

Військовослужбовці, поряд з іншими громадянами, визнаються суб’єктами адміністративної відповідальності. Однак їх правовий статус суттєво відрізняється від загального. Це визначається можливістю, а в більшості випадків – і обов’язковістю трансформації їх загальної відповідальності у специфічну. Така нормативна регламентація була успадкована з часів існування радянського адміністративного і військового законодавства та пояснювалася тим, що в інтересах обороноздатності країни, підтримання дисципліни у військах юрисдикція цивільних органів повинна була поширюватися на військовослужбовців лише за окремі адміністративні проступки.

В Україні започатковано створення армії нового зразка, яка б відповідала потребам розумної достатності, була б орієнтованою на захист своєї території і керованою з боку цивільних органів влади. У зв’язку з цим змінюється становище самого військовослужбовця, який за своїм правовим статусом наближається або повинен наближатися до інших громадян. Ці питання є актуальними, вони існували ще до проголошення української незалежної держави і вимагають належного наукового осмислення та реалізації у сфері державного управління.

 

Крім того, особливого значення слід надавати профілактиці адміністративної деліктності як діяльності, що здатна суттєво впливати на це негативне соціальне явище. Теоретичні розробки в цьому напрямі з’явилися порівняно недавно і не стосувалися питань попередження адміністративних правопорушень серед військовослужбовців. На сьогодні вони потрібні, оскільки комплекс профілактичних заходів повинен відповідати об’єктам профілактичного впливу і враховувати специфіку середовища застосування.

 

Загальні теоретичні і практичні положення, що стосуються адміністративної відповідальності і порядку її реалізації, відображені у працях Д.М.Бахраха, Г.П.Бондаренка, І.О.Галагана, І.П.Голосніченка, Є.В.Додіна, М.М.Дорогих, М.І.Єропкіна, А.П.Клюшніченка, Л.В.Коваля, Б.М.Лазарева, О.Є.Луньова, І.В.Мартьянова, Ю.С.Рябова, А.П.Шергіна, О.М.Якуби, Ц.А.Ямпольскої та інших науковців. Ці роботи стали теоретичним підґрунтям кодифікації адміністративного права, проведеної у 80-х роках XX ст. Проте інститут адміністративної відповідальності вимагає свого подальшого реформування, що зумовлюється дією нової Конституції України і проведенням в Україні адміністративно-правової реформи.

 

Проблеми профілактики адміністративних деліктів розглядалися у монографіях І.П.Голосніченка, Є.В.Додіна, М.М.Дорогих, Л.В.Коваля, О.І.Остапенка, В.І.Ремньова, В.А.Юсупова, які започаткували і розвинули теорію адміністративної деліктології.

 

Дослідження, що стосуються специфіки правового статусу військовослужбовців у сфері управлінської діяльності проводили такі вчені, як М.В.Артамонов, М.В.Бєлоконєв, М.І.Кузнєцов, О.Є.Луньов, В.В.Чумак, В.О.Шамрай. Розроблені ними положення мають побічне значення для з’ясування особливого статусу військовослужбовців як суб’єктів адміністративної відповідальності, оскільки вони були сформульовані при вирішенні інших завдань і за інших часів.

 

Викладені обставини, потреба в удосконаленні норм чинного адміністративного законодавства, що регулюють відповідальність військовослужбовців за вчинення адміністративних проступків, а також відсутність належного предметного дослідження даної проблеми роблять тему дисертації актуальною і зумовлюють її вибір.

 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планом наукових досліджень Національної академії Прикордонних військ України на 1999 рік – НДР № 299 – 1708 І і відповідає перспективному плану дисертаційних досліджень у Прикордонних військах України в 1998 – 2005 роках.

 

Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження має на меті з’ясувати і вирішити теоретичні питання стосовно адміністративної відповідальності військовослужбовців з наступним виробленням пропозицій і рекомендацій для вдосконалення чинного законодавства та використання їх у правозастосовчій діяльності суб’єктами адміністративної юрисдикції. Цій меті підпорядковані основні завдання роботи:

 

 

на підставі існуючих і виявлених ознак проаналізувати особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців з урахуванням їх правового

статусу;

 

 

 

встановити суттєві ознаки адміністративних правопорушень, за вчинення яких військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах, і на основі існуючої адміністративної практики провести їх порівняльну класифікацію;

 

 

дослідити процесуальний порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення військовослужбовців та характерні особливості в юрисдикційній діяльності щодо цієї категорії справ;

 

 

проаналізувати організацію та стан профілактики адміністративних правопорушень, які вчиняються військовослужбовцями.

 

Об’єктом дослідженняє суспільні відносини, які складаються з приводу застосування до військовослужбовців заходів адміністративної відповідальності та профілактики серед них адміністративних правопорушень, а також адміністративно-правові норми, що регулюють ці відносини, та практика їх застосування.

 

Предметом дослідження є адміністративна відповідальність військовослужбовців як підінститут адміністративного права.

 

Методи дослідження. Для з’ясування процесу розвитку інституту адміністративної відповідальності військовослужбовців використовувалися різноманітні наукові методи пізнання. Серед них: метод системного аналізу застосовувався з метою співставлення різних нормативно-правових актів стосовно їхньої дії; застосування порівняльно-правового методу дало змогу встановити можливість існування обмеження загальної відповідальності військовослужбовців у різних суспільно-політичних формаціях; за допомогою соціологічного та статистичного методів визначено теоретичну і практичну можливість та необхідність обмеження адміністративної відповідальності військовослужбовців; логіко-семантичний метод сприяв визначенню окремих ключових категорій, а саме: “відповідальність”, “мета”, “можливість”, “профілактика”, “причини” й “умови” і дозволив здійснити кореляцію можливих наслідків від їх практичної реалізації.

 

У роботі використовувалися теоретичні напрацювання з філософії, теорії права, адміністративного і кримінального права, кримінології та адміністративної деліктології.

 

Основні результати, що сформульовані в дисертації, ґрунтуються на аналізі положень конституційних норм, норм законодавчих і підзаконних актів України, які регламентують питання адміністративної відповідальності та процесуального порядку її реалізації, правового статусу військових формувань і військовослужбовців, здійснення профілактики адміністративних правопорушень. Проведено порівняльне дослідження окремих напрямів відповідальності військовослужбовців зарубіжних країн (Канада, Російська Федерація, США, ФРН тощо).

 

У процесі дисертаційного дослідження автором врахована практика застосування національного адміністративного законодавства, зокрема положень постанов Пленуму Верховного Суду України, а також практика військових судів Західного регіону України, стан правозастосовчої практики Закону України “Про боротьбу з корупцією”, практика застосування судами конфіскації майна та аналіз судової статистики Верховного Суду України. Використані результати анкетування військовослужбовців і курсантів міліції в кількості 455 осіб.

 

Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що дисертація є першим в українській теорії адміністративного права монографічним дослідженням адміністративної відповідальності військовослужбовців на основі положень нового українського військового законодавства, яке спрямоване на реформування Збройних сил та інших військових формувань України.

 

Найбільш важливими з-поміж теоретичних положень, висновків і практичних пропозицій, що сформульовані в дисертації та відповідають вимогам наукової новизни, є такі:

 

 

здійснено теоретичне обґрунтування і запропоновано поняття адміністративної відповідальності військовослужбовців, яке визначається як зміна правового статусу військовослужбовців, що здійснюється уповноваженим на те органом (посадовою особою), за відсутності між ними відносин службового підпорядкування у результаті застосування лише визначених для даної категорії (особливих суб’єктів) адміністративних стягнень і проявляється або в обмеженні прав військовослужбовців, або в покладанні додаткових обов’язків за вчинення окремих адміністративних правопорушень, у порядку і на умовах, передбачених нормами адміністративного законодавства;

 

 

виходячи з проведених теоретичних і емпіричних досліджень, а також положень сучасного національного законодавства України обґрунтовано необхідність виключення відповідальності військовослужбовців у разі вчинення ними адміністративного правопорушення на виконання неправомірного наказу командира (начальника);

 

 

здійснено класифікацію адміністративних правопорушень, що вчиняються військовослужбовцями, відповідно до якої виділено три групи проступків залежно від можливості застосування до військовослужбовців заходів адміністративної відповідальності;

 

 

обґрунтовано встановлення адміністративної відповідальності за вчинення військовослужбовцями адміністративних правопорушень, що становлять певний рівень суспільної небезпеки і заміни адміністративної відповідальності на дисциплінарну у разі вчинення цією категорією осіб незначних адміністративних правопорушень;

 

 

доведено недоцільність застосування до військовослужбовців окремих видів адміністративних стягнень, а саме: виправних робіт і адміністративного арешту, а до військовослужбовців строкової служби – також і штрафу;

 

 

обґрунтовано можливість поєднання адміністративної і дисциплінарної відповідальності у разі порушення військовослужбовцями адміністративних заборон і невиконання службових обов’язків;

 

 

на підставі правил підвідомчості, відповідно до яких судові органи розглядають певне коло справ про адміністративні правопорушення обґрунтовано визначення компетенції військових судів щодо військовослужбовців у провадженні в таких справах. Пропонується передбачити в законодавчому порядку, що справи про адміністративні правопорушення, які підлягають розгляду судами загальної юрисдикції у разі вчинення цих правопорушень військовослужбовцями, повинні розглядатися у військових судах гарнізонів;

 

 

обґрунтовано необхідність встановлення в законодавстві України про адміністративну відповідальність права на оскарження постанов по справах про адміністративні правопорушення будь-яких юрисдикційних органів, що сприятиме зміцненню прав людини і відповідатиме вимогам Конституції України;