Особливості відповідальності військовослужбовців за адміністративні правопорушення в Україні

 

 

встановлені певні особливості профілактики адміністративних правопорушень серед військовослужбовців, що проявляються в об’єктах профілактики (причини і умови адміністративної деліктності серед військовослужбовців), суб’єктах профілактики (широка діяльність військових посадових осіб по попередженню правопорушень, залучення до цієї діяльності військової громадськості), а також в окремих заходах профілактичного впливу. Обґрунтовано необхідність використання для попередження адміністративних правопорушень серед військовослужбовців запобіжних властивостей адміністративної відповідальності, до якої притягаються військовослужбовці за вчинення

адміністративних правопорушень, які становлять певний рівень суспільної небезпеки.

 

 

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що викладені в ньому висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані у правозастосовчій діяльності (при вирішенні практичних питань попередження адміністративних правопорушень серед військовослужбовців), правотворчій діяльності (при підготовці проектів нормативно-правових актів, які стосуються цієї проблеми), науково-дослідницькій роботі (для подальшого вивчення загальних і спеціальних питань удосконалення інституту адміністративної відповідальності військовослужбовців), а також у навчально-виховному процесі військових та юридичних вузів і факультетів (зокрема, при викладанні відповідних тем курсу адміністративної відповідальності, курсу військового права, а також при підготовці відповідної навчально-методичної літератури).

 

Основні результати дослідження реалізуються у навчальному процесі Національної академії Прикордонних військ України при викладанні навчальної дисципліни “Адміністративна відповідальність” (2 курс навчання), що підтверджено актом про реалізацію результатів наукових досліджень № 2693 від 12 жовтня 2001 року. Окремі наукові положення, які містяться в дисертаційному дослідженні використані для вироблення методичних рекомендацій щодо здійснення службово-бойової діяльності Прикордонними військами України (зокрема, щодо з’ясування ознак юридичного складу адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок охорони державного кордону України, а також встановлення загальних засад провадження в справах про порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону України), що підтверджено актом про реалізацію результатів наукових досліджень № Ю 448 від 26 грудня 2001 року.

 

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації обговорено на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Національної академії Прикордонних військ України, а також кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України. Окремі положення дисертаційного дослідження були викладені на всеукраїнській конференції “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (м. Острог, квітень 2001 р.), шостій і сьомій регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, лютий 2000 р. і лютий 2001 р.), регіональній міжвузівській науковій конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, квітень 2001 р.), міжвузівській науково-теоретичній конференції “Розбудова України як правової держави: сучасність та перспективи розвитку” (м. Хмельницький, травень 1999 р.).

 

Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані автором у дисертації, відображено в п’ятьох статтях у фахових наукових виданнях, що входять до переліку ВАК України та двох статтях у збірниках за матеріалами наукових конференцій.

 

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України та складається зі вступу, трьох розділів, до яких входять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури кількістю 278 найменувань, додатків на 13 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок.

 

 

 

Основний зміст роботи

 

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність, ступінь наукової розробки. Визначено мету й основні завдання дослідження, його методологічну і методичну основи, сформульовано поняття, положення та рекомендації, які зумовлюють наукову новизну дисертації, зазначена практична значущість результатів наукової роботи, наведені дані щодо їх апробації та публікації.

 

У першому розділі “Правова характеристика адміністративної відповідальності військовослужбовців за законодавством України” досліджуються теоретичні питання інституту адміністративної відповідальності, обмежений характер її застосування до військовослужбовців, проведено аналіз специфіки обставин, що виключають адміністративну відповідальність для цієї категорії суб’єктів, досліджуються адміністративні стягнення та особливості їх накладення на військовослужбовців.

 

Перший підрозділ “Поняття адміністративної відповідальності військовослужбовців” присвячено з’ясуванню суті адміністративної відповідальності як специфічного різновиду юридичної відповідальності і характеристиці особливостей її прояву для військовослужбовців.

 

Поняття адміністративної відповідальності виводиться із загального поняття “юридичної відповідальності”, оскільки це діалектично і логічно взаємопов’язані категорії. Поряд із цим, адміністративна відповідальність характеризується специфічним поєднанням ознак примусовості (застосування санкцій) і добровільності (виконання обов’язку). Таке поєднання відображається конструкцією “зміни правового статусу особи”, що проявляється в обмеженні існуючих у особи прав або у покладенні на неї додаткових обов’язків.

 

У роботі наведено чинники, які, на думку автора, зумовлюють деадміністративізацію відповідальності військовослужбовців. На підставі емпіричних досліджень робиться висновок про те, що який-небудь один чинник не може вважатися вирішальним, основним. На правове регулювання, відповідно до якого встановлюються обмеження адміністративної відповідальності у разі вчинення військовослужбовцями більшості адміністративних правопорушень, впливає сукупність вказаних чинників.

 

У другому підрозділі “Правова характеристика обставин, що виключають адміністративну відповідальність військовослужбовців” здійснено аналіз обставин, що виключають адміністративну відповідальність, і їх особливостей щодо військовослужбовців. Крім того, в якості такої ж обставини розглядається виконання військовослужбовцем неправомірного наказу.

 

Інститути крайньої необхідності і необхідної оборони закріплюються в законодавстві про адміністративні правопорушення з метою стимулювання активної правомірної поведінки громадян. Саме тому для більшості громадян вчинення дій у стані крайньої необхідності і необхідної оборони буде правом. Для військовослужбовців у силу виконання особливих функцій захист особи, власності, інших охоронюваних правом благ повинен розглядатися як обов’язок.

 

При дослідженні такої обставини, що виключає адміністративну відповідальність як неосудність, у дисертації вказується, що для військовослужбовців вона не є характерною. Відповідно до вимог військового законодавства до військової служби не можуть бути залучені особи, які хворіють на відповідні форми душевних захворювань, що розглядаються як один із критеріїв неосудності.

 

Специфічною обставиною, яка розглядається як така, що виключає адміністративну відповідальність, для військовослужбовців виступає виконання неправомірного наказу. На підставі чинного законодавства, ретроспективного аналізу проблеми виконання неправомірного наказу, положень військового

 

законодавства інших країн, а також теоретичних розробок вітчизняних вчених у галузі військового права автор доходить висновку про те, що юридична (кримінальна) відповідальність передбачена для військовослужбовців лише за виконання явно злочинного наказу. Виконання наказу, що не є злочинним, не може тягнути для військовослужбовців юридичної відповідальності, оскільки специфіка військово-управлінських відносин передбачає неухильне виконання вимог вищих військових посадових осіб.

 

 

У третьому підрозділі “Адміністративні стягнення, які застосовуються при призначенні покарання військовослужбовцям” розглядаються адміністративні стягнення, що застосовуються до військовослужбовців за вчинення ними адміністративних правопорушень.

 

У перелік адміністративних стягнень, які можуть застосовуватися до військовослужбовців, входять: попередження, штраф, оплатне вилучення, конфіскація, позбавлення спеціального права. Крім того, в якості адміністративного стягнення розглядається заборона займати посади в органах державної влади й управління, яка застосовується як захід відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених Законом України “Про боротьбу з корупцією”.

 

У дисертації обґрунтовуються положення, відповідно до яких такі адміністративні стягнення, як виправні роботи і адміністративний арешт, не повинні застосовуватися до військовослужбовців. Зумовлено це тим, що такі заходи відповідальності супроводжуються впливом, який має певну тривалість у часі, що може позначатися на несенні військової служби. Особливо це стосується адміністративного арешту, коли порушник позбавляється волі.

 

Автор підтримує позицію, відображену у проекті Кодексу України про адміністративні проступки, відповідно до якої військовослужбовці строкової служби повинні бути звільнені від сплати штрафу. Грошові виплати, на які може поширюватися стягнення штрафу для цієї категорії громадян носить скоріше соціальний характер, а ніж характер винагороди за службу. Саме тому їм повинна забезпечуватися зміна цього стягнення на інше – адміністративне чи дисциплінарне.

 

При характеристиці правил накладення адміністративних стягнень звертається увага на те, що серед обставин, які пом’якшують відповідальність має враховуватися незадовільне матеріальне становище армії, що штовхає окремих військовослужбовців на вчинення адміністративних правопорушень. Перелік таких обставин, на думку автора, необхідно доповнити вчиненням адміністративного правопорушення внаслідок службової залежності. Це сприятиме врахуванню специфіки вчинення військовослужбовцями окремих адміністративних правопорушень, які можуть бути і порушеннями по службі.

 

Для порядку накладення адміністративних стягнень на військовослужбовців характерною є можливість широкого використання ст. 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП), яка передбачає звільнення від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу. У військовій сфері збереглася система громадських утворень, які об’єднують військовослужбовців за категоріями. Відповідно до вимог законодавчих і відомчих нормативних актів передбачається розгляд правопорушень військовослужбовців у судах честі, на зборах особового складу за категоріями військовослужбовців і застосування заходів громадського впливу до військовослужбовців.

 

Другий розділ “Юридична характеристика адміністративних правопорушень, відповідальність за які поширюється на військовослужбовців” присвячений висвітленню питань, що стосуються загально-правових ознак адміністративного правопорушення, аналізу юридичного складу адміністративних правопорушень, за вчинення яких військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність, класифікації адміністративних правопорушень військовослужбовців, а також характеристиці процесуальних підстав притягнення військовослужбовців до адміністративної відповідальності.

 

У першому підрозділі “Поняття і юридичний аналіз адміністративних правопорушень, відповідальність за які поширюється на військовослужбовців”при розгляді юридичних ознак адміністративного правопорушення, виходячи з положень ч. 1 ст. 9 КУпАП, робиться висновок про те, що така ознака, як суспільна небезпека (шкідливість), повинна враховуватися при встановленні заборони на певну поведінку.

 

При характеристиці об’єкта адміністративного правопорушення розглядається можливість поєднання адміністративної і дисциплінарної відповідальності за вчинення проступку, яким порушуються адміністративні заборони і службові обов’язки. Це питання розглядалося вченими в галузі адміністративного і військового права, але однозначного вирішення не здобуло. Пропонується надати можливість вирішувати це питання юрисдикційним органам у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

 

Для характеристики адміністративних правопорушень, за вчинення яких військовослужбовці несуть загальну, поряд з іншими громадянами, відповідальність, суттєве значення має з’ясування ознак суб’єкта. Специфічні особливості правового статусу військовослужбовців не впливатимуть на кваліфікацію діянь, проте матимуть значення для вирішення питань про призначення стягнення і взагалі можливості реалізації адміністративної відповідальності. Така правова регламентація дала підставу для виділення, поряд із загальним і спеціальним суб’єктами, особливого суб’єкта, до якого належать і військовослужбовці.

 

Окремо досліджується питання адміністративної відповідальності військових посадових осіб, до числа яких належать військовослужбовці різних категорій, які відрізняються за своїм правовим статусом. Зокрема, дещо інакше потрібно розуміти поняття військових посадових осіб як суб’єктів адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних із корупцією. На підставі загально визнаних міжнародно-правових положень і теоретичних розробок вчених-адміністративістів доводиться, що до них не слід відносити військовослужбовців строкової служби, курсантів і слухачів військових навчальних закладів, осіб, які перебувають на посадах на військових підприємствах і в установах та виконують трудові функції і не наділені владними повноваженнями.

 

У другому підрозділі “Класифікація адміністративних правопорушень, за вчинення яких несуть відповідальність військовослужбовці” наводиться класифікація адміністративних правопорушень, вчинюваних військовослужбовцями. Під класифікацією розуміється поділ адміністративних деліктів за певними характерними ознаками.

 

На підставі аналізу чинного законодавства України виділяються три групи адміністративних правопорушень військовослужбовців. До першої з них належать адміністративні правопорушення, за вчинення яких адміністративна відповідальність може поширюватися і на військовослужбовців. Однак трансформація адміністративної відповідальності у дисциплінарну для військовослужбовців не виключається, оскільки матеріали про ці правопорушення можуть передаватися військовим командирам (начальникам) для застосування до порушників заходів дисциплінарного характеру. До другої групи належать