Особливості відповідальності військовослужбовців за адміністративні правопорушення в Україні

   ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Поняття адміністративної відповідальності………………………...6

1. Поняття адміністративної відповідальності та її законодавче

регулювання

2. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних

          суб’єктів

Розділ 2.   Особливості відповідальності військовослужбовців за

                  адміністративні правопорушення  в Україні.....................................14

1. Види адміністративних правопорушень військовослужбовців
2. Характеристика адміністративної відповідальності військовослужбовців

ВИСНОВКИ..........................................................................................................27

Список використаної літератури.........................................................................29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Важливість і масштабність завдань з охорони життя та здоров’я, прав та інтересів громадян відповідно до ст. 3 Конституції України, реформування адміністративного законодавства, а також поширеність адміністративних проступків, їх структура, причини і динаміка зумовлюють необхідність предметного дослідження інституту адміністративної відповідальності, зокрема специфіки відповідальності військовослужбовців.

Військовослужбовці, поряд з іншими громадянами, визнаються суб’єктами адміністративної відповідальності. Однак їх правовий статус суттєво відрізняється від загального. Це визначається можливістю, а в більшості випадків – і обов’язковістю трансформації їх загальної відповідальності у специфічну. Така нормативна регламентація була успадкована з часів існування радянського адміністративного і військового законодавства та пояснювалася тим, що в інтересах обороноздатності країни, підтримання дисципліни у військах юрисдикція цивільних органів повинна була поширюватися на військовослужбовців лише за окремі адміністративні проступки.

В Україні започатковано створення армії нового зразка, яка б відповідала потребам розумної достатності, була б орієнтованою на захист своєї території і керованою з боку цивільних органів влади. У зв’язку з цим змінюється становище самого військовослужбовця, який за своїм правовим статусом наближається до інших громадян.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства собливого значення слід надавати профілактиці адміністративної деліктності як діяльності, що здатна суттєво впливати на це негативне соціальне явище. Теоретичні розробки в цьому напрямі з’явилися порівняно недавно і не стосувалися питань попередження адміністративних правопорушень серед військовослужбовців. На сьогодні вони потрібні, оскільки комплекс профілактичних заходів повинен відповідати об’єктам профілактичного впливу і враховувати специфіку середовища застосування.

Загально-теоретичні і практичні положення, що стосуються адміністративної відповідальності і порядку її реалізації, відображені у працях Д. М. Бахраха, Г. П. Бондаренка, І. О. Галагана, І. П. Голосніченка, Є. В. Додіна, М.І. Єропкіна, А. П. Клюшніченка, Л. В. Коваля, Б. М. Лазарева, О. Є. Луньова, Ю. С. Рябова, О. М. Якуби, Ц. А. Ямпольскої та інших науковців. Ці роботи стали теоретичним підґрунтям кодифікації адміністративного права, проведеної у 80-х роках XX ст. Проте інститут адміністративної відповідальності вимагає свого подальшого реформування, що зумовлюється дією Конституції України і проведенням в Україні адміністративно-правової реформи.

Дослідження, що стосуються специфіки правового статусу військовослужбовців у сфері управлінської діяльності проводили такі вчені, як М.В.Артамонов, М.В.Бєлоконєв, М.І.Кузнєцов, О.Є.Луньов, В.В.Чумак, В.О.Шамрай. Розроблені ними положення мають побічне значення для з’ясування особливого статусу військовослужбовців як суб’єктів адміністративної відповідальності, оскільки вони були сформульовані при вирішенні інших завдань і за інших часів.

Ці обставини, потреба в удосконаленні норм чинного адміністративного законодавства, що регулюють відповідальність військовослужбовців за вчинення адміністративних проступків, а також відсутність належного предметного дослідження даної проблеми роблять тему дисертації актуальною і зумовлюють її вибір.

Наша робота має на меті з’ясувати і вирішити теоретичні питання стосовно адміністративної відповідальності військовослужбовців Цій меті підпорядковані основні завдання роботи:

-     визначити поняття  адміністративної відповідальності;

- окреслити коло спеціальних суб’єктів адміністративної відповідальності;

- проаналізувати особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців з урахуванням їх правового статусу;

- установити суттєві ознаки адміністративних правопорушень, за вчинення яких військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах, і на основі існуючої адміністративної практики провести їх порівняльну класифікацію;

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються з приводу застосування до військовослужбовців заходів адміністративної відповідальності та профілактики серед них адміністративних правопорушень, а також адміністративно-правові норми, що регулюють ці відносини, та практика їх застосування.

Предметом дослідження є адміністративна відповідальність військовослужбовців як підінститут адміністративного права.

Робота складається із вступу, двох розділів, які поділені на підрозділи, висновків та списку використаної літератуи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

Поняття адміністративної відповідальності

1. Поняття адміністративної відповідальності та її законодавче

регулювання

 

Адміністративна відповідальність відповідно до українського          законодавства — це відповідальність за вчинення адміністративного проступку (правопорушення).

Адміністративна відповідальність є видом юридичної відповідала ності, а отже їй, як і кримінальній, цивільній і дисциплінарній               відповідальності, притаманні певні загальні ознаки:

-    вона виступає як вид державного примусу;

-   вона наступає на підставі правових норм;

-   вона наступає за порушення правових норм;

- вона конкретизується юрисдикційними актами компетентних          державних органів або посадових осіб1.

Вітчизняна правова доктрина адміністративної відповідальності базується на розмежуванні кримінальних злочинів і адміністративних правопорушень, а отже окремих видів юридичної відповідальності — кримінальної та адміністративної. За законодавством же зарубіжних країн аналогічні діяння обіймаються поняттям кримінального правопорушення, в якому виділяються проступки, що не спричиняють певних наслідків, наприклад, судимості.

Адміністративна відповідальність характеризується негативною реакцією держави на протиправні прояви окремих фізичних (а в деяких випадках і юридичних) осіб шляхом встановлення відповідних правил, заборон і адекватних порушенням санкцій щодо порушників. Адміністративна відповідальність має всі ознаки юридичної відповідальності, оскільки є її різновидом. Це, з одного боку, державний примус, міра стягнення за вчинене правопорушення, а з іншого — обов'язок винного зазнавати негативних для нього наслідків. Відповідальність може наставати тільки в тому випадку, коли це передбачено нормою права. Наявність норми і органу, що її застосовує, — це лише передумова. Але вони недостатні для накладення стягнення, для притягнення до адміністративної відповідальності обов'язковою підставою є адміністративний проступок.

В адміністративній науці прийнято виділяти три підстави адміністративної відповідальності: нормативну, фактичну і процесуальну.

Нормативна підстава — це система норм, що закріпляють склади адміністративних проступків; систему адміністративних стягнень; коло суб'єктів, наділених правом застосовувати адміністративні стягнення та процедуру притягнення до адміністративної відповідальності. Основним нормативним актом щодо адміністративної відповідальності є КпАП України.

Фактичною підставою адміністративної відповідальності є адміністративний проступок.

Процесуальною підставою адміністративної відповідальності виступає акт компетентного органу про накладення конкретного адміністративного стягнення за конкретний адміністративний проступок. Для настання адміністративної відповідальності необхідно, щоб всі три підстави були в наявності і саме в такій послідовності2.

Основні риси адміністративної відповідальності виявляються в тому, що:

  підставою для її настання  є адміністративний проступок;

     вона реалізується за умов неслужбової непідлеглості;

     існує велика кількість уповноважених органів (посадових осіб), що накладають адміністративні стягнення;

 порядок накладання адміністративних  стягнень визначається нормами  адміністративного права.

Ознаки адмінісіративної відповідальності конкретизуються правовими нормами, які характеризують наступні складові:

- вона регулюєгься нормами адміністративного  права;

- підставою її застосування  є адміністративне правопорушення;

-   вона  виявляється  у  застосуванні  до  винних  осіб  адміністративних стягнень;

- до неї притягаються фізичні  особи ( громадяни, посадові особи ), а також юридичні особи;

-   вона  застосовується   уповноваженими   органами   виконавчої  влади, місцевого самоврядування, посадовими особами, а також судами;

-   порядок     притягнення     до      адміністративної     відповідальності врегульований адміністративно - процесуальними нормами3.

Отже, адміністративна відповідальність — це різновид юридичної відповідальності, що являє собою сукупність адміністративних                    правовідносин, які виникають у зв'язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністративний проступок, передбачених нормами адміністартивного права особливих санкцій — адміністративних стягнень4.

Законодавче    регулювання    адміністративної    відповідальності здійснюється на підставі Кодексу України про адміністративні                правопорушення, Митного кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу», а також інших законодавчих актів.

Кодекс України про адміністративні правопорушення створювався в контексті прийнятих у 1980 р. Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення. Норми цих Основ цілком увійшли до КпАП кожної союзної республіки. Вони діють і дотепер. Тому не випадково, що кодекси про адміністративні правопорушення країн СНД значною мірою подібні, а в деяких частинах — ідентичні.

КпАП, прийнятий 07.12.1984 р., був введений у дію 01.06.1985 р. і складався на той час із 330 статей в п'яти розділах:

1. Загальні положення; 2. Адміністративні правопорушення і адміністративна відповідальність (Загальна і Особлива частини); 3. Органи, уповноважені  розглядати  справи  про  адміністративні  правопорушення;     4. Провадження в справах про адміністративні правопорушення; 5. Виконання постанов про накладання адміністративних стягнень.

В особливій частині перераховані та визначені склади       адміністративних правопорушень. Вони розміщені по главах, в яких згруповані адміністративні правопорушення: у галузі охорони праці й здоров'я населення; що посягають на власність; у галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури; у промисловості, будівництві та у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів; у сільському господарстві, порушення ветеринарно-санітарних правил; на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку; у галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою; у галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, у галузі фінансів і підприємницької діяльності; у галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації; що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; що посягають на встановлений порядок управління; що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.

Разом з КпАП діють також інші закони прямої дії, що містять норми, які встановлюють адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність встановлювалася також постановами місцевих рад та їх виконкомів. Так, ст. 5 КпАП встановлює, що обласні, міські, сільські, селищні ради мають право приймати рішення, що передбачають адміністративну відповідальність, але тільки з питань боротьби із стихійним лихом і епідеміями. Однак ця стаття суперечить Конституції України, адже в п. 22 частини першої конституційної ст. 92 визначено, що лише законами визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

 

 

2. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних

          суб’єктів

 

Різноманіття відносин державного управління зумовлює і значну кількість різновидів суб'єктів, які є учасниками адміністративно-правових відносин взагалі та відносин адміністративної відповідальності зокрема.       У зв'язку з цим виділяють загальний і спеціальний суб'єкти адміністративного правопорушення.

Загальним суб'єктом адміністративного проступку (правопорушення) вважається осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку.