Операції при грижах, на крайній плоті і статевому члені. Анатомо-топографічні дані, техніка операції. "

У деяких тварин верхівка статевого члена зігнута назад, проте під час ерекції вона випрямляється і спрямовується вперед (верблюд, слон, носоріг), У передній частині статевого члена, на межі печеристих тіл сечостатевого каналу, розвивається особлива борозенчаста кістка — os penis (у моржа — великих розмірів). Ця кістка є у сумчастих, хижаків, багатьох гризунів, кажанів, мавп (у людини інколи спостерігається сполучнотканинний чи хрящовий тяж).

Препуцій (крайня плоть) — preputium— складка шкіри, яка вкриває зовні голівку статевого члена. Внутрішня пластинка крайньої плоті дуже ніжна і переходить безпосередньо на голівку, вкриваючи її. Вона містить видозмінені сальні залози — залози крайньої плоті — gll. preputiales, які виділяють секрет — сперму, що має специфічний запах.

Препуцій натягується  на голівку (статевого члена парним краніальним м'язом крайньої плоті — m. preputidlis cranidlis, який починається в ділянці мечоподібного відростка груднини. Голівка статевого члена втягується в препуцій парним м'язом — відтягувачем статевого члена — m. retractor penis, що починається від 2-3-го хвостового хребця.

У бугая сім'яниковий мішок розміщений перед лобковими  кістками, ки-сетоподібйий, шкіра непігментована. Сім'яники розміщені в мішку  вертикально, головчастим кінцем догори. Вони добре розвинуті, мають видовжено-овальну форму, на розрізі — жовтуватий колір. Придаток сім'яника розвинутий слабко, звужений. Власна зв'язка сім'яника не виражена. Лівий сім'яник більший, ніж правий. Маса сім'яників у бугая становить 550-650 г. Сім'яний канатик звужений. Сім'явиносна протока в кінцевому відділі утворює розширення — ампулу. Сечостатевий канал має човноподібну ямку — fossa navicularis urogenitalis, яка знаходиться каудально від перешийка сечостатевого каналу. Міхурцеві залози великі, компактні, з горбкуватою поверхнею. Застійна частина передміхурової залози має довгу середню частину (3-5см). Пристінна частина залози концентрується в основному в дорсальній стінці сечостатевого каналу.

У цапа й барана застійної  частини передміхурової залози немає. Статевий член довгий, каудально від сім'яникового мішка утворює сигмоподібний згин — flexura sigmoidea penis 14. Згин під час ерекції випрямляється. Печеристі порожнини розвинуті слабко. Голівка статевого члена потоншена і утворює шийку — collum glandis, спереду від якої знаходиться чохол голівки — galea glandis Зліва від чохла розміщений сечостатевий відросток 10. У барана й цапа відросток довгий (3—4 см) і виступає за межі голівки статевого члена. Порожнина крайньої плоті довга (до 40 см). Крім краніального м'яза є каудальний м'яз крайньої плоті — m. preputialis caudalis. Він починається в ділянці сім'яного канатика і відтягує крайню плоть назад, оголюючи голівку статевого члена. Маса сім'яників у цапа й барана відповідно становить 150-200 і 400-500 г.

У жеребця шкіра сім'яникового мішка без волосся, пігментована. Сім'яники в мішку головчастим кінцем спрямовані краніальне і дещо вгору. Сім'яники відносно великі (550-650 г), яйцеподібної форми, на розрізі темно-бурого кольору. Придаток сім'яника добре розвинутий, із сім'яником з'єднаний рухомо. Сім'яний канатик біля сім'яників дуже розширений. Ампули сім'явиносних проток широкі. Міхурцеві залози грушоподібної форми, мають порожнину. Застійна частина передміхурової залози масивна, складається ,з правої й лівої часток, з'єднаних перешийком. Цибулино-сечівникові залози розвинені. В сечостатевому каналі розсіяні залози Статевий член має добре розвинуті печеристі порожнини. На дорсальній частині голівки виступає дорсальний відросток — processus dorsalis glandis. Голівка на кінці потовщена у вигляді вінця — corona glandis. На передній поверхні голівки знаходиться ямка голівки — fossa glandis, з якої виступає відросток сечостатевого каналу. Крайня плоть подвійна: із зовнішнім і внутрішнім листками. Відповідно розрізняють два отвори крайньої плоті — зовнішній і внутрішній. Внутрішня крайня плоть сформована подвоєнням внутрішньої пластинки зовнішньої крайньої плоті і називається кільцем крайньої плоті — anulus preputialis. Пластинки крайньої плоті мають сальні й потові залози.

У кнура сім'яниковий мішок міститься поблизу відхідника (анального отвору). Сім'яники розміщені майже вертикально, головчастим кінцем вниз і дещо вперед, а придатком сім'яника вперед. Шкіра товста, без волосся, не пігментована. Сім'яники великі (900-1000 г), щільно зростаються з придатком сім'яника, еліпсоподібної форми. Голівка й хвіст придатка сім'яника широкі, товсті. Сім'яники на розрізі мають сіро-коричневе забарвлення. Сім'явиносні протоки без ампул. Сім'яний канатик широкий. Міхурцеві й цибулино-сечівникові залози дуже великі, передміхурова залоза незначна. Статевий член має сигмоподібний згин. Сечостатевий канал позаду перешийка має човноподібну ямку. Сечостатеві залози розсіяні в слизовій оболонці. Порожнина крайньої плоті довга, на дорсальній стінці е випин крайньої плоті — diverticulum preputiale, який досягає, значних розмірів (до 15 см завширшки).

 

 

 

 

 

 

 

 

11.РОЗТИН ПЕРСИСТУЮЧОЇ ВУЗДЕЧКИ СТАТЕВОГО ЧЛЕНА.

 

Показання. Нерідко нормальному використанню племінних бугаїв перешкоджає збереження природженої спайки статевого члена зі стінкою препуціального мішка по шву. Згідно з літературними даними, затримка розриву вуздечки й збереження у вигляді тяжа, пов'язані з проходженням у товщі її тканин великих кровоносних судин і ростом між листками слизової оболонки сполучної тканини.

Розрізняють вільну й зв'язуючу вуздечки. Вільна, або розірвана, вуздечка являє собою більш або менш виражену складку слизової оболонки, що виступає :над швом статевого члена або паріетального. листка препуцільного мішка. Зв'язуюча вуздечка — це сполучнотканинна .спайка, яка з'єднує паріетальний листок препуціального мішка із головкою статевого члена. При цьому спайка може бути суцільною, коли вона розміщується до всій довжині шва статевого члена, і частковою, коли з'єднання, відбувається за допомогою шнуроподібного тяжа різних довжини й товщини.

Вуздечку спостерігають, як правило в початковий період виявлення у бугаїв статевих рефлексів ерекції та еякуляції. При цьому вона. підлягає меха нічнім пошкодженням із подальшим розвитком в її товщі запального процесу. Наявність запального осередка е додатковим подразником рецепторів статевого члена, що супроводжується виявом рефлексу ерекції навіть при відсутності самки. Травмування вуздечки викликає больову реакцію, ідо призводить до гальмування статевих рефлексів.

Зв'язуюча персистуюча  вуздечка виключає використання бугаїв-плідників, оскільки спричиняє скривлення статевого члена в момент ерекції. Якщо зв'язуюча вуздечка кінцем статевого члена кріпиться ближче до склепіння препуціального мішка, вона також гальмує рефлекс та еякуляцію.

Фіксація. Тварину фіксують у стоячому положенні.

Знеболюваная. Провідникові промежина або внутрішньотазова анестезія нервів зовнішніх статевих органів.

Промежина анестезія нервів статевого члена (за методом Фатькіна М. Ф. і Ісаєва С Г.).

Ця анестезія полягає  в дії анестезуючим розчином на дорсальні нерви статевого члена і ретракторні м'язи сегмовидного вигину. Застосовують 50—100 мл 3 %-вого розчину новокаїну.

Техніка анестезії. Бугая фіксують у стоячому положенні за рогові відростки й носове кільце з обов'язковою міцною фіксацією тазових кінцівок. Хірург лівою рукою через шкіру захоплює статевий член плідника у ділянці сегмовидного вигину і відтягує його назад. Правою рукою вколює голку по черзі з обох боків статевого члена так, щоб кінчик її потрапив на дорсальну поверхню статевого члена. Помічник приєднує до голки шприц й ін'єктує 3,0 %-вий розчин новокаїну. Під час ін'єкції голку зміщують у різні боки, щоб анестезуючий розчин якомога більше поширився в указаній ділянці.

 

12.Внутрішньотазова провідникова анестезія Зовнішніх статевих органів (за методом Вороніна І. І, 1960).

За допомогою цієї анестезії знеболюють соромітні, прямокишкові (середній і задній) нерви і гілки вегетативного тазового сплетення 2,0 % -ним розчином новокаїну.

Техніка анестезії: Бугая фіксують за носове кільце і за рогові відростки в станку. Точки уколу знаходиться э сідничо-прямокишковій ямці відповідного боку на рівні середини заднього краю крижово-сідничної зв'язки. Для анестезії і застосовують дві голки — спрямовуючу (Боброва) та ін’єкційну (№ 12120), яка вільно повинна входити у напрямну.

Після підготовки операційного поля і відведення помічником кореня хвоста вправо беруть спрямовуючу голку й прикладають до точки проколу шкіри зліва, голці надають краніо-вентрального напряму, щоб уявно продовжена вісь її пройшла через вершину ліктьового горба лівої кінцівки. Після проколу шкіри та ін'єкції 1 мл анестезуючого розчину голку просувають у тазову порожнину, весь час відчуваючи внутрішню поверхню крижово-сідничної зв'язки. Спрямовуючу голку вводять на всю довжину. В канал кровопускної голки вводять ін'єкційну на глибину, рівну довжині заднього краю крижово-сідничної зв'язки.

 

 

І

 

 

Рис.15..Положення голки (І) при внутрішньотазовій провідниковій  анестезії статевого члена у бугая при знеболюванні соромітного нерва (а), гемороїдальних нервів (б): 1-соромітний нерв, 2- середній, 3- каудальний гемороїдальний нерви, ІІ (в, г) – різні етапи внутрішньотазової анестезії.

Приєднавши до голки  шприц, ін'єктують 30 мл 2,0 %-ного розчину новокаїну. Під час ін'єкції кінчик голки злегка зміщують у сагітальній площині для ширшого просочування тазової клітковини. При цьому знеболюють соромітний нерв і гілки вегетативного тазового сплетення лівого боку. Після цього обидві голки підтягують, надають їм горизонтального положення (глибина введення голки така сама, як і при попередній ін'єкції) й ін'єктують 20 мл розчину новокаїну. Цією ін'єкцією знеболюють прямокишкові нерви й гілки тазового сплетення, інервуючі ретрактор статевого члена.

Після анестезії нервів лівого боку аналогічно знеболюють нерви правого боку. Через 5—10 хв. зникають поперечні складки мошонки, сім'яники опускаються, розслаблюються анус і задній відділ прямої кишки. Втрачається больова чутливість шкіри промежини, задньої поверхні стегон і мошонки. Сигмовидний вигин статевого члена розправляється й кінець статевого члена самостійно виходить із препуціального мішка або його вільно витягують рукою.

Бугаї зберігають стійке стояче положення. Статевий член і листки препуціального мішка втрачають чутливість на 1,5—2год.

Техніка операції. Лікування бугаїв із персистуючою вуздечкою полягає в старанному видаленні її хірургічним шляхом. Знеболений і витягнутий із препуціального мішка статевий член миють розчином етакридину лактату 1 : 1000 або фурациліну 1 :5000. Вище вуздечки на статевий член накладають циркулярну бинтову пов'язку з метою профілактики кровотечі й зручності фіксації.

Розтин вуздечки слід починати від верхівки статевого  члена проксимально до моменту звільнення останнього від стінки препуціального міщка. Персистуючу вуздечку видаляють ножицями або скальпелем. На утворену рану накладають переривчастий вузловий шов із тонкого кетгуту (див. рисунок). Вуздечку доцільно видаляти електрокаутером, оскільки при цьому забезпечується гемостаз і відпадає потреба накладати шви.

 

Рис.16 . Схема розтину  персистуючої вуздечки

 

Після операції знімають бинтову пов'язку, статевий член змазують антисептичною емульсією й вправляють його в порожнину препуціального мішка. До відновлення чутливості статевого члена і моторної функції ретракторних мускулів на звисаючу частину крайньої плоті накладають гумове кільце на 1,5—2 год.

У післяопераційний період доцільно періодично вводити (один раз  на три дні) в препуціальний мішок  антисептичну емульсію. Рана загоюється через 10—15 днів. Бугая починають експлуатувати через 25—30 днів після операції.

 

13. ОПЕРАЦІЇ ПРИ РОЗРИВІ СТАТЕВОГО ЧЛЕНА

Показання. Порушення цілісності білкової оболонки статевого члена на дорсальній поверхні нижнього коліна сигмовидного вигину з наступним крововиливом із печеристих тіл й утворенням гематоми в оточуючих тканинах. Причиною розриву є надмірний вентральний вигин ерегованого статевого члена із максимальним напруженням його білкової оболонки біля нижнього коліна сигмовидного вигину.

Пошкодження найчастіше відмічають у молодих бугаїв на початку  використання. Розрив спричинює нерухома фіксація корови в станку або зміна  її положення (падіння) під час .парування, а також використання механічного  чучела із штучною вагіною без  амортизаційних пристосувань.

Кров, що витікає із печеристих тіл, заповнює сполучнотканинний простір, огороджений фасціальним футлярем статевого члена. При значному крововиливі  гематома поширюється по дорсальній поверхні статевого члена й призводить до вивороту препуціального мішка. При цьому порушенні рефлекс ерекції відсутній і розвивається фімоз. У подальшому утворюється гематома із розвитком сполучнотканинних спайок статевого члена з оточуючими тканинами, що виявляється тривалою парувальною імпотенцією.

Фіксація. Тварину фіксують у правому боковому положенні.

Знеболювання. Висока сакральна анестезія.

Техніка операції. Тварину оперують на 3—5-й день після пошкодження. Оперативний доступ роблять безпосередньо спереду шийки мошонки, проводячи поздовжній розріз шкіри над виступаючою припухлістю статевого члена. Довжина розрізу — 10—16 см. Після розрізу шкіри підшкірну клітковину відокремлюють тупим способом. Потім ножицями розсікають фасціальний футляр статевого члена. Згустки крові видаляють. Оголений статевий член виводять у шкірну рану, оглядають рану статевого члена, звільняють її від .згустків крові, фібрину і гострим скальпелем або ножицями обрізують обривки білкової оболонки. Заключний етап складається із старанного закриття дефекту білкової оболонки та операційної рани. Рану білкової оболонки зашивають вузловим швом із кетгуту. Відстань між стібками — 0,5 см. Статевий член поміщають в його природне ложе, перевіряють надійність гемостазу, присипають антибіотиками і зашивають рану фасціального футляра безперервним швом із кетгуту. На рану шкіри накладають переривчастий вузловий шов із шовку.