Операції при грижах, на крайній плоті і статевому члені. Анатомо-топографічні дані, техніка операції. "

 

Наркоз коней. Для наркозу коней використовують хлоралгідрат, гексенал і тіопентал-натрій. При цьому рекомендуются різні шляхи введення: оральний, ректальний і внутрішньовенний. В момент розслаблення м’язів і підгинання кінцівок введення суміші припиняють і приступають до повалу і фіксації тварини. С целью поддержания наркотического состояния и усиления потенцированного действия чаше применяют новокаин с натрия бромидом.

 

Коневі 

Rp.:      Chlorali hydrati 55,0

Natrii chloridi 2,0

Natrii citratis 22,5

Aq. destill. 275 ml

M.f sol. steriiisatae

D.S. Внутрішньовенно. Доза из расчета 11,0 хлоралгидрата на 100 кг маси животного

Коневі 

Rp.:      Chlorali hydrati 28,0

Magnesii sulfatis 14,0

Pentothali natrii 7,0

Aq. destill. ad 1000 ml

M.f. sol. steriiisatae

D S. Внутрішньовенно. Вводити повільно із розрахунку 60 мл на 100 кг живої маси.

 

Наркоз кішок. У них частіше всього проводять інгаляційний наркоз і неінгаляційний. После премеликації Внутрішньомязево або Підшкірно ліричною сумішшю аміназіну 3—4 мг, промедол а 2—3 мг, димедрол 1,0—1,5 мг на 1 кг маси тварини. Внутрішньомязево вводят 5—6 мл 2%-ного раствора гексеналу або тіопентал (пентотал)-натрію.

Коту 

Rp.:      Aetheris aethylici pro narensi

D.S. Для ингаляционного наркоза после премидикації

 

Коту 

  Rp.:      Sol. Atropini sulfalis in ampullis 0,1 % 1 ml

D.S. Внутрішньомязево. Вводить за 1 мин до інєкції каталара

 

 

8. Грижі , їх види, лікування,  профілактика.

Грижа - зміщення внутрішніх органів із анатомічної порожнини під шкіру чи в сусідню порожнину або канал через природні чи штучні отвори з випинанням вистильної її оболонки (очеревини). У тварин найчастіше зустрічаються черевні грижі - випадання органів черевної порожнини через розширені пахвинний та пупковий канали або внаслідок розриву м'язів і апоневрозів по білій лінії, в ділянці паху, здухвини, іншої ділянки черевної стінки. Якщо орган випадає безпосередньо під шкіру при розриві очеревини, таку грижу називають пролапсом, а випадання назовні - евентрацією.

Грижі живота ділять на зовнішні та внутрішні. Останні  виникають при зміщенні органів черевної порожнини в канали чи отвори очеревини, які за нормального стану тварини відсутні.

Складові   частини   грижі.

У зовнішній  грижі розрізняють: а) грижовий отвір (грижове кільце) - коли він вузький, грижові ворота - при значній його ширині, грижовий канал - при його видовженні; б) грижовий мішок, що складається із парієтального листка очеревини і прилеглої до нього фасції, найвужче місце в ньому називають гирлом, а розширену частину - дном; в) грижовий вміст - яким може бути будь-який орган черевної порожнини, але найчастіше сальник, петлі кишечнику, ріг матки, сечовий міхур.

Грижові ворота, або грижове  кільце, являють собою анатомічно нормальну або патологічну щілину, через яку випадають нутрощі. При нормальній будові черевної стінки грижових воріт не буває, бо наявні анатомічні отвори відповідають органам, які проходять через них; наприклад, через внутрішнє пахове кільце проходить відповідної товщини сім'яний канатик, закріплений брижею. Тільки при порушенні анатомічних співвідношень цей природний отвір може стати грижовими воротами. Форма і ширина грижових воріт різні, іноді вони мають вигляд щілини, іноді мають трикутну, овальну або округлу форму. У дрібних тварин грижові ворота можуть бути в діаметрі від 2 см, у великих — понад 50 см.

Грижовий мішок являє  собою випнуту назовні парієтальну  очеревину. Грижі бувають природжені і набуті. Мішок набутої грижі  під впливом ваги нутрощів набирає  різні форми: овальну, кулясту, циліндричну, грушовидну. Іноді мішок буває багатокамерним. У кожному грижовому мішку розрізняють устя, шийку, тіло і дно. Устям грижового мішка називають те місце, яке з'єднує грижовий мішок з черевною порожниною. Устя оточене рядом складок; при давніх грижах воно щільне, рубцьово змінене, мало піддатливе. За устям іде шийка —звужене місце грижового мішка. В цьому звуженому місці найчастіше відбувається защемлення нутрощів, за шийкою йде тіло — розширена частина мішка -і дно.

Вмістом грижового мішка може бути будь-який внутрішній орган, що має деяку рухомість. Звичайно в грижовому мішку містяться петлі тонких кишок, сальник, рідше матка, сечовий міхур. селезінка.

Якщо вміст грижі  вправляється в черевну порожнину, то такі грижі називають вправимими (hernia reponibilis), якщо вправити нутрощі неможливо — невправимими  грижами (hernia  іггероnibilis).

Невправима грижа виникає  внаслідок запальних явищ у грижовому  мішку,   коли  між  стінкою  мішка   і   петлями   кишок, що випали,  утворюється  спайка  за  рахунок фібрину або фіброзних утворень. При цих грижах можливі защемлення і перитоніт. Розрізняють три   види   защемлено,   грижі (hernia incarcerata).

защемлення   може   бути   каловим    еластичними  і ретроградними.

Калове защемлення  (lncareeratio stercoracea) відбувається внаслідок нереповнення петлі кишки, що випала, вмістом; збільшена таким чином кишка не може вправитись назад в черевну порожнину вміст засвоюється, тисне на кровоносні судини брижі, в зв’язку з чим швидко розвиваються набряк і запальний процес стінки кишки. Еластичне защемлення  (странгуляція)  виникає внаслідок під виїденого   внутрішньочеревного  тиску. При   цьому   очеревина  і брижа  сильно    натягуються,   що викликає   рефлекторний  спазм м'язів,   які   утворюють  грижовий  отвір.   Останній значно звужується і здавлює кишкову петлю,   що   випала.   Кровоносні   судини (насамперед вени) стискуються і внаслідок порушеного кровообігу розвиваються застійні і запальні явища.

При ретроградному защемленні живлення розладнується не 
тільки в кишковій петлі, що знаходиться в грижовому мішку, але 
й на ділянках кишечника, що вільно лежать у черевній порожнині. 
Це спостерігається в тих випадках, коли в грижовий мішок потрапляє значна частина брижі, в якій містяться судини першого по 
рядку.

Радикальним способом лікування гриж є оперативне втручання -

розтин грижі (hernectornia). При оперативних втручаннях користуються наркозом і місцевим знеболюванням, нейролептаналгезією або місцевим знеболюванням з премедикацією. Оперують на лежачій тварині. Вузьку щілину в черевній стінці закривають вузловими швами.

Цей спосіб є єдиним при  невправимих і защемлених грижах. Розраховувати па некриваве вправлення защемленої грижі без серйозного риску життям тварини не можна.

Суть  оперативного   втручання   при   простих   грижах   полягає в розсіченні  м'яких тканин аж до грижового мішка, вправленні вмісту в черевну порожнину і накладанні міцного шва на грижовий отвір. При певправимих і защемлених грижах доводиться розрізувати грижовий мішок, відсепаровувати прирослу кишку або розсікали звужене грижове кільце. Техніка розтину грижі  докладно викладена в курсі оперативної хірургії.

Досвід  наших   вітчизняних    ветеринарних   хірургів   показав, що при додержанні належних  умов гернектомія у всіх  свійських  тварин дає блискучі результати. Зрозуміло, що не можна розраховувати на успіх, якщо з операцією запізнюються, внаслідок чого вникає некроз защемленої петлі кишки, і загальний стан тварини робить ЇЇ неоперабільною. До того ж доводиться враховувати, що при защемленій грижі нерідко доводиться робити, крім гернектомії, резекцію змертвілої ділянки кишки, що значно ускладнює операцію і зменшує шанси на видужання тварини.

На широкі грижові ворота накладають петлеподібні шви з міцного шовку. Шкіру зашивають валиковими швами. Дуже широкі грижові ворота, які не можна зблизити швами (внаслідок прорізування або розриву), закривають, використовуючи латку з капронової чи лавсанової сітки.

Профілактика полягає в запобіганні травмуванню.

9. Черевна грижа

(Hernia ventralis)

Виникає на будь-якій ділянці  черевної стінки внаслідок розриву черевних м язів або їх апоневрозів. Особливо часто вони спостигаються на нижній стінці живота в передпупковій або позапупопковій ділянках, а також у ділянці здухвини і підребер'я. Звичайно такі грижі спостерігаються у великої   рогатої худоби та коней і дуже рідко у  інших свійських тварин.  У великої рогатої худоби спостерігаються грижа рубця на лівому боці живота і грижа сичуга між підребер'ям і білою лінією, тобто в ділянці мечовидного хряща. У корів є певний нахил до черевних гриж,  оскільки у них прямий мускул  живота   розривається   частіше,   ніж   у   коней,   внаслідок меншої кількості в ньому сухожильних прошарків.

Крім зовнішніх травматичних впливів, дуже часто грижа виникає внаслідок тяжких родів. Слід мати на увазі, що черевні грижі лише в рідких винятках мають грижовий мішок, утворений очеревиною, звичайно ж доводиться мати справу з випадінням внутрішніх органів у підшкірну клітковину.

Етіологія й патогенез.

Головною причиною черевної грижі є сильна травма (удар рогом, копитом, дишлем, падіння животом і ін.), патологічні пологи в корів. У коней грижі виникають у випадку сильної напруги, розтягання й надривів м'язів і розтягання апоневрозів при збереженні цілісності очеревини; при пасовищному змісті, коли тварини лягають на сучки або кам'янисті піднесення. Грижа часто з'являється в лівій стороні черевної стінки й рідше у правій.

А. С. Колосся відзначає, що в коней черевні грижі спостерігаються  в тому самому місці – пупочної ділянки (па обох сторонах, де слабка черевна  стінка). Ця ділянка, що перебуває між м'язовим краєм косого черевного зовнішнього м'яза й м'язовим краєм поперечного черевного м'яза, зовнішнім краєм прямого м'яза й м'язовим краєм косого черевного внутрішнього м'яза, автор пропонує назвати апоневротичним трикутником черевної стінки. Він не має м'язового шару або, у рідких випадках, слабко прикритий м'язовою частиною косого черевного внутрішнього м'яза (мал. 1). Між цими м'язами і їхніми апоневрозами багато пухкої сполучної тканини, а в добре вгодованих коней у зовнішнього краю прямого черевного м'яза в області трикутника багато жиру.

С. Г. Ісаєв, вивчаючи патогенез  черевних гриж у корів, установив, що на черевній стінці тільних корів  низької вгодованості апоневротична  ділянка вимальовується, як і в  коней, досить ясно. Величина й форма його варіюють -у тваринних молодих, угодованих і в ранньому періоді тільності він виражений не дуже різко, а зі збільшенням внутрішньочеревного тиску, в останній період тільності й збільшенням обсягу живота збільшується. Так, в 5-літньої, виснаженої, тільної на восьмому місяці корови апоневротична ділянка має форму неправильного трикутника, обмеженого знизу прямій м'язом живота, краніально й дорсально - м'язовою частиною зовнішньою косою, а дорсально й каудально - м'язовою частиною внутрішнього косого м'яза живота. Довжина сторін апоневротического ділянки – 12 - 14 див.

С. Г. Ісаєв на підставі своїх спостережень підтверджує  висловлення деяких авторів про  те, що апоневротична ділянка є  найбільш слабким місцем: черевної стінки. У всіх п'яти корів, які перебували під спостереженням, черевні грижі утворилися в області апоневротичної ділянки: в однієї корови на правій черевній стінці, у чотирьох інших - на лівій. У чотирьох корів грижовий уміст складалося з петель тонких кишок, а в однієї - зі стінки рубця. Більше часті випадки появи черевної грижі на лівій стороні можна пояснити тим, що тут розташовується рубець, що нерідко переповняється, розтягується газами, що приводить до ослаблення черевної стінки. Крім того, рубець є менш еластичним при ударах рогом, чим тонкий кишечник, розташований в основному в правій половині черевної порожнини.

При численних операціях  черевних гриж у свиней автори даної  роботи виявили таку ж  апоневротичну  ділянку (слабке місце черевної стінки), як і у великих тварин.

Клінічні  ознаки.

Спочатку є симптоми місцевої травми, які дуже, утруднюють розпізнавання грижі. Такими загальними ознаками черевної грижі є наступні. Відразу ж після нанесення травми з'являється обмежена припухлість, іноді зі слабко вираженими ознаками запалення: почервонінням або синювато-червоними плямами на непігментованій шкірі, підвищеною місцевою температурою й ін. В наступні дні при вправимій грижі всі ці ознаки зникають або залишаються мало вираженими. Після зникнення запальних явищ залишається напівкуляста або овальна, малоболюча або неболюча, м'яка припухлість з різко виявленими межами. Згодом утворюється фіброзна тканина, яка значною мірою змінює консистенцію припухлості. При натискуванні на центральну частину виступаючої припухлості величина її помітно зменшується і кінцями пальців майже завжди вдається виявити місце, розміри і форму розриву черевної стінки. Вправимі неускладнені черевні грижі не викликають істотних змін загального стану організму. Такі ж ознаки відзначаються при невправимій грижі, якщо грижовий уміст не защемлений. Відрізняються вони лише тим, що при натисненні припухлість не зменшується або зменшується тільки частково, тобто грижовий уміст не защемлений, вправляється в черевну порожнину. Защемлена черевна грижа супроводжується симптомами кишкової непрохідності й інших ознак.

Під час її виникнення з'являється одночасно гематома або лімфоекстравазат, що потрібно завжди мати на увазі при уточненні  діагнозу. Розміри припухлості в  корів, коней бувають дуже великі – 40 х 50 см. і більше. Іноді вона звисає від живота до рівня заплeсневого суглоба, а в кобил здавлює молочну залозу відповідної сторони.

При утворенні грижі  або випаданні нутрощів під шкіру (мал. 2) грижовим умістом може бути кишечник, сальник, у стельных корів - ріг матки. У рідких випадках при розриві м'язів черевної стінки буває випадання рубця (мал. 3, а в коней - сліпої кишки (мал. 4).

При великій черевній грижі або випаданні кишечника, великій грижі рубця в корови спостерігаються періоди важкого  стану: тварина стогне, турбується, у нього відсутній апетит, подих посилене.

При великій грижі  виникає некроз (пролежні) і з'являється  свищ.

Величина грижі різна: у великих тварин від кулака до величезних розмірів, що займають простір  від мечовидного хряща до лобкового  зчленування; такі грижі можуть виникати у вагітних тварин внаслідок відривання або розриву прямого мускула живота; у дрібних тварин величина припухлості коливається від лісного горіха до кулака дорослої людини (мал. 5, 6, 7).