Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Января 2014 в 21:17, курсовая работа
Мета ветеринарної служби тваринницького комплексу - забезпечити збереженість здоров'я тварин, а також одержати від них оптимальну, фізіологічно припустиму продуктивність при високій якості молока, м'яса, вовни, шкір. У зв'язку із цим ветеринарний лікар повинен бути контролером фізіологічного стану тварин, зоогігієнічних параметрів змісту й годівлі, експлуатації їх з обліком біологічних особливостей і фізіологічних можливостей організму. Однак таких результатів важко домогтися тільки ветеринарно-санітарним контролем. Крім цього, необхідно вчасно виявляти ранні ознаки захворювання тварин, щоб якомога раніше проводити попереджувальні й лікувальні заходи, спрямовані на нормалізацію обміну речовин, усунення порушень фізіологічних функцій, що сприяють виникненню незаразних і заразних захворювань.
1.Вступ ............................................................................................................4
2.Поняття про хірургічну операцію……………………………………..5
3.Класифікація операцій……………………………………………...…..5
4.Хірургічні інструменти…………………………………………………7
5.Хірургічна антисептика рук хірурга при оперативному лікуванні тварин…………………………………...............................................16
6. Підготовка операційного поля.....................................................19
7. Підготовка тварин до наркозу і фармакологічні препарати....20
8.Грижі,їх,види,лікування,профілактика………………....................32
9. Черевна грижа.......................................................................................34
Етіологія й патогенез........................................34
Діагноз...................................................................36
Лікування черевної грижі...................................37
Профілактика післяопераційних ускладнень..45
Операції на статевому члені і крайній плоті.
10.Анатомо-топографічні дані………………………………….………47
11.Розтин персистуючої вуздечки статевого члена…………………59
12.Анестезія зовнішніх органів………………………………………...60
13.Операції при розриві статевого члена…………………………….63
14.ПЛАСТИЧНИЙ ЗСУВ ПРЕПУЦІАЛЬНОГО МІШКА З СТАТЕВИМ ЧЛЕНОМ У бика.65
15.ПЕРЕСАДКА ПРЕПУЦІЯ І ПЕНІСА В БАРАНА……………………………………….……..66
16.ЗШИВАННЯ СТАТЕВОГО ЧЛЕНА БИКА В S-ПОДІБНОМУ ВИГИНІ (за Р. А. ВАСИЛЬЄВИМ)...................................................................................68
17. Висновки…………………………………………………………….71
18.Додатки………………………………………………………………72
19.Використана література…………………………………………...79
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ННІ ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції тваринництва
Факультет ветеринарної медицини
Кафедра хірургії ім. акад.. І.О. Поваженка
Курсова робота
На тему: "Операції при грижах, на крайній плоті і статевому члені. Анатомо-топографічні дані, техніка операції. "
Спеціальність 8.130.501 – "Ветеринарна медицина"
Виконав: студент факультету здоров’я продуктивних тварин
курсу ІІ, групи 9,
Хомич Василь Васильович
Перевірив: Корж Анатолій
Васильович
Київ 2008
ЗМІСТ
1.Вступ ..............................
2.Поняття про хірургічну операцію……………………………………..5
3.Класифікація
операцій……………………………………………...….
4.Хірургічні інструменти…………………………………………………
5.Хірургічна антисептика
рук хірурга при оперативному лікуванні
тварин…………………………………...........
6. Підготовка операційного
поля..........................
7. Підготовка тварин до наркозу і фармакологічні препарати....20
8.Грижі,їх,види,лікування,
9. Черевна грижа.........................
Операції на статевому члені і крайній плоті.
10.Анатомо-топографічні дані………………………………….………47
11.Розтин персистуючої вуздечки статевого члена…………………59
12.Анестезія зовнішніх органів………………………………………...60
13.Операції при розриві статевого члена…………………………….63
14.ПЛАСТИЧНИЙ ЗСУВ ПРЕПУЦІАЛЬНОГО МІШКА З СТАТЕВИМ ЧЛЕНОМ У бика.65
15.ПЕРЕСАДКА ПРЕПУЦІЯ І ПЕНІСА В БАРАНА……………………………………….……..66
16.ЗШИВАННЯ СТАТЕВОГО ЧЛЕНА БИКА
В S-ПОДІБНОМУ ВИГИНІ (за Р. А. ВАСИЛЬЄВИМ)...................
17. Висновки…………………………………………………………
18.Додатки……………………………………………………
19.Використана література…………………………………………...
1.Вступ
Перед ветеринарним лікарем стоїть важливе завдання і ряд ветеринарних міроприємст, які дозволяють знизити захворюванісь і падіж тварин, підвищити прирости ваги, вихід молодняку, до них належить відповідна діагностика, лікування і профілактика гриж, проляпсусів і евентрацій.
Для лікування їх
приміняють в основному
Грижа належить до числа хірургічних захворювань, що часто зустрічаються. Грижі діляться на зовнішні і внутрішні. Зовнішніми грижами називаються такі, які виступають з порожнини живота в зовнішні відділи черевної стінки. Здебільшого бувають пахові, пупкові, білої лінії і стегнові грижі. Внутрішніми грижами називають такі, при яких нутрощі змішуються в кишені очеревини або потрапляють в грудну порожнину в разі розриву діафрагми або навколостравохідної клітковини.
Невеликі грижі у верхній частині здухвини звичайно не завдають тварині будь-якого неспокою. До того ж такі грижі легко піддаються лікуванню. При великих грижах, що містяться в нижній частині черевної стінки, прогноз несприятливий внаслідок великого тиску внутрішніх органів. Такі грижі неоперабільні.
Сучасна техніка проведення операції й засоби профілактики післяопераційних ускладнень позволяють повністю лікувати черевні грижі у великих і малих тварин.
2. Поняття про хірургічну операцію.
Хірургічна операція (від лат. opera - дія, робота, праця) як спосіб лікування застосовується поряд з іншими методами терапії: фармакотерапією, фізіотерапією і дієтотерапією. Під хірургічною операцією розуміють сукупність кривавих і не кривавих механічних прийомів, які виконуються за допомогою різноманітних хірургічних інструментів на тканинах й органах живого організму з лікувальною, діагностичною і профілактичною метою. Виходячи з економічних і господарських потреб, окремі операції виконують на клінічно здорових тваринах. Йдеться, насамперед, про кастрацію самців і самок, а також з метою профілактики деяких видів травматизму. Операція доцільна лише тоді, коли її результатом є відновлення або підвищення продуктивності й господарської цінності тварин. Винятком є випадки оперування з гуманних міркувань, з метою фізіологічного експерименту, а також з косметичною метою.
3. КЛАСИФІКАЦІЯ ОПЕРАЦІЙ
Операції поділяють на дві основні групи: криваві, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри, слизових оболонок і кровотечею із судин, та безкровні, або не криваві, при яких цілісність зовнішніх покривів не порушується (вправлення вивихів, зондування, катетеризація, накладання пов'язок тощо;).
Залежно від мети розрізняють операції: лікувальні (виконують з метою ліквідації захворювання, відновлення втраченої або зниженої продуктивності, поліпшення або відновлення втраченої працездатності тварини); діагностичні (виконують з метою уточнення або підтвердження діагнозу), які часто переходять у лікувальні; економічні (направлені на підвищення продуктивності тварин і покращення якості отриманої продукції - наприклад, кастрація самців і самок); експериментальні (виконують для створення моделей хвороб або з метою фізіологічних експериментів при вивченні життєдіяльності організму або функцій його окремих органів); пластичні (для виправлення форми, відновлення протяжності і функції пошкоджених органів і тканин); косметичні (для поліпшення зовнішнього вигляду тварин -наприклад, ампутація вушних раковин і хвоста у собак тощо);
профілактичні (направлені на попередження травматизму - наприклад, декорнуація, попередження росту рогів у телят, ампутація хвоста у телят тощо).
За своїм характером хірургічні операції можуть бути радикальними й паліативними.
Радикальна (від лат. radix - корінь) операція ставить своєю задачею енергійне втручання з метою ліквідувати захворювання, повністю усунути причини і попередити його рецидиви. При цьому повністю усуваються, як правило, не тільки больові явища, але й причини хвороби (наприклад, операції при карієсі зуба - екстракція зуба, при грижах - закриття грижових воріт тощо).
Паліативна (від лат. palliatus - одягнений у плащ, прихований) операція виконується в тих випадках, коли радикальне оперативне втручання в зв'язку з незадовільним загальним станом хворої тварини протипоказане (наприклад, накладання бандажу при пупковій грижі з одночасною ін'єкцією навколо грижових воріт подразнювальних фармакологічних речовин), або ж у зв'язку з особливостями захворювання (наприклад, перерізування нервів при невиліковній кульгавості, прокол черевної стінки при водянках живота тощо). Вони повинні тимчасово полегшити стан хворої тварини усуненням або зменшенням небезпечного чи важкого симптому хвороби, щоб продовжити життя і використання господарських цінностей тварини. Ці операції не усувають причин хвороби і тому бувають вимушеними.
Серед лікувальних операцій, терміновості їх виконання розрізняють: невідкладні, термінові, вимушено відкладені, вільного вибору і нетермінові.
Невідкладні, або екстрені, операції застосовують у випадках, коли необхідно врятувати життя тварині, їх виконують негайно при кровотечах, асфіксії, защемлених грижах, випадінні внутрішніх органів або їх перфорації, тимпанії рубця тощо.
Термінові операції показані в тих випадках, коли відкладання їх на тривалий час може призвести до швидкого розвитку захворювання. Йдеться, в першу чергу, про злоякісні новоутворення, оскільки їх розвиток може спричинити появу метастазів в інших органах і тканинах.
До вимушено відкладених відносяться операції, які необхідно виконати, але їх не можна зараз же виконати в зв'яжу з тяжким загальним станом тварини (виснаження, знесилення, шок, гнійно-некротичні процеси тощо). У цих випадках обмежуються терміновим загальним лікуванням тварини, а операцію відкладають до більш сприятливого моменту, коли загальний стан тварини покращиться.
Операції вільного вибору не вимагають негайного їх виконання й можуть бути в ряді випадків замінені іншими методами лікування (одинична гостра тимпанія рубця, обтурація стравоходу, закупорка книжки тощо).
Нетермінові операції, або планові - їх можна виконати будь-коли й навіть запланувати на цілий рік (це кастрація самців і самок, експериментальні операції тощо).
У залежності від того, на неінфікованих чи інфікованих тканинах виконують хірургічне втручання, операції бувають асептичні і гнійні.
Асептичні, або "чисті", операції виконують на неінфікованих органах і тканинах (кастрація самців і самок, грижо-розтин, езофаготомія тощо).
Гнійні операції виконують при гнійно-некротичних процесах (розтин абсцесу, флегмони тощо).
У залежності від того, скільки витрачається часу на операцію і на яких тканинах й органах її виконують, вони бувають малі і великі. На виконання малих операцій потрібно мало часу і вони застосовуються на поверхневих тканинах (проколи, ін'єкції, розтин абсцесів тощо). Великі операції виконують на глибоких тканинах та органах і на їх виконання витрачається велика кількість часу.
Операції бувають одномоментним
4.ХІРУРГІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ
Хірургічні інструменти - це технічні засоби, за допомогою яких лікар виконує різноманітні оперативні прийоми на органах і тканинах живої тварини при хірургічних способах лікування. Кожен, хто має справу з хірургічними інструментами, повинен засвоїти їх функціональне призначення, правильність вибору, знати оптимальні позиції кожного з них при застосуванні й можливі ускладнення при використанні. Від того, наскільки інструменти зручні і досконалі у використанні, залежить точність і своєчасність лікувальної маніпуляції.
Інструменти для розтину м'яких тканин
Рис.8. Інструменти для розтану м'яких тканин: 1 - скальпелі: а - прямий, б -черевастий, в - гострокінцевий, г - ґудзикуватий прямий, д - ґудзикуватий зігнутий, е - серпоподібний, с - тенотом, ж - герніотом, з - скальпель із змінними клинками, і -скальпель для глибоких ран; 2 - хірургічні ножі: а, б - резекційні, в - ампутаційний; З - двосторонній перфоративний ніж; 4 - троакар; 5 - ланцюговий екразер
Способи тримання хірургічних ножів є різні. Найчастіше застосовують наступні:
1) положення скрипкового смичка застосовують у тих випадках, коли необхідно зробити довгий, але неглибокий розріз, щоб не пошкодити кровоносні судини і нерви, які лежать поверхнево а)
2) положення столового ножа використовують при розтині щільних, малоподатливих (фіброзних) тканин, а також при одномоментных глибоких розрізах б);
3) положення пера для писання є основним. Ним користується більшість хірургів при розрізі покривних тканин, пошаровому роз'єднанні тканин та їх препаруванні в глибині в);
4) положення меч, або тримання ножа всією рукою Ніж беруть у долоню в тих випадках коли виникає необхідність прикласти значну силу при розрізі, наприклад, при розтині шару м'яких тканин значної товщини до кістки (при ампутації кінцівки; д);
5) положення троакара. Цим способом, як правило, користуються при розтині абсцесів, гематом, лімфоекстравазатів та інших патологічних порожнин з рідким вмістом г).
Ножиці також відносяться до числа найуживаніших ріжучих інструментів. Ними користуються при розтині м'яких тканин, препаруванні, розтині тканин у глибині, операціях на порожнистих органах, нервах, кровоносних судинах, накладанні швів, пов'язок, для вистригання волосяного покриву тощо.
Форма і розміри ножиць досить різноманітні. Розрізняють прості і хірургічні ножиці.